ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2016 року Справа № 910/32084/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

ГоловуючогоГончарука П.А. (доповідача),СуддівВовка І.В., Стратієнко Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" в особі філії "Управління магістральних газопроводів "Київтрансгаз" публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 13 квітня 2016 року у справі №910/32084/15 за позовом об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Моноліт" до публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" про стягнення суми, -

Встановив:

У грудні 2015 року Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Моноліт" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" 182 083,03 грн. заборгованості по внескам на утримання будинків та прибудинкової території.

Рішенням господарського суду міста Києва від 2 лютого 2016 року у справі №910/32084/15 у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 13 квітня 2016 року рішення суду першої інстанції скасовано, прийнято нове рішення, яким позов задоволено. Стягнуто з відповідача на користь позивача 130 245,50 грн. внесків на утримання будинків та прибудинкової території, 47 710,08 грн. інфляційних втрат, 4 127,45 грн. - 3% річних, 2 731,24 грн. судового збору за подання позову та 3 004,36 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить постанову апеляційного господарського суду скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.

Заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги та заперечення проти них, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, ДК "Укртрансгаз" є власником нежитлових приміщень загальною площею 4 675 кв.м., які розташовані у Києві по вул. Якіра, 8, у приміщенні житлово-офісного комплексу, на базі якого у жовтні 2003 року створено і діє ОСББ "Моноліт". Нова редакція статуту ОСББ затверджена рішенням загальних зборів членів ОСББ, оформленим протоколом №6 від 19 липня 2013 року, відповідно до Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку".

Відповідно до п. 11.3. статуту позивача член об'єднання зобов'язаний виконувати вимоги статуту об'єднання, виконувати рішення статутних органів, прийняті у межах їх повноважень, своєчасно і в повному обсязі сплачувати належні платежі.

Відповідач з 2011 року є членом ОСББ "Моноліт".

Позивач, посилаючись на те, що відповідач протягом 2013-2015 років внески члена об'єднання по утриманню будинків та прибудинкової території сплатив частково, просить суд стягнути з нього 130 245,50 грн. заборгованості, а також, відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, 47 710,08 грн. інфляційних втрат та 4 127,45 грн. трьох відсотків річних за прострочення виконання грошового зобов'язання.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, посилався на відсутність в матеріалах справи доказів прийняття правлінням позивача рішення про проведення загальних зборів членів об'єднання в липні 2015 року шляхом опитування, із зазначенням мотивів такого рішення, доказів укладення сторонами договору про надання послуг на 2015 рік, оскільки укладення договору між власником окремого приміщення у житловому комплексі та управителем є обов'язковим і не залежить від членства в об'єднанні та доказів надання позивачем послуг на суму заявлених вимог.

Апеляційний господарський суд, посилаючись на положення ст. 4, 10, 22 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" (у редакції від 14 травня 2015 року), проаналізувавши зміст Статуту ОСББ "Моноліт", учасником якого є відповідач, не погодився з висновками місцевого господарського суду та скасував рішення. При цьому, встановивши, що розміри внесків як за 2013-2014, так і за 2015 роки, затверджувались рішеннями правління ОСББ, приймались за правилами та в порядку встановленому вимогами Статуту, дійшов висновку та вказав, що власник приміщення (житлового або нежитлового) не може бути звільнений від обов'язку по проведенню оплати платежів, котрі передбачені законом або встановлені за рішенням загальних зборів, а тому позов в частині стягнення заборгованості по внескам на утримання будинку і прибудинкової території, і як наслідок, в порядку ст. 625 ЦК України, в частині стягнення сум інфляційних втрат і 3% річних підлягає задоволенню.

Висновки суду апеляційної інстанції є правильними з огляду на таке.

Діяльність об'єднань і асоціацій, відповідно до ст. 3 "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку", регулюється цим Законом, Цивільним, Житловим та Земельним кодексами України, іншими нормативно-правовими актами та статутом об'єднання, асоціації.

Відповідно до ч. 4 ст. 4 Закону про ОСББ, основна діяльність об'єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав власників приміщень на володіння та користування спільним майном членів об'єднання, належне утримання будинку та прибудинкової території, сприяння членам об'єднання в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов'язань, пов'язаних із діяльністю об'єднання.

Статтею 10 цього Закону встановлено, що вищим органом управління об'єднання є загальні збори його членів, до виключної компетенції яких, зокрема, належить затвердження кошторису, балансу об'єднання та річного звіту; визначення розмірів внесків і платежів членами об'єднання. За результатами розгляду питань, віднесених до компетенції загальних зборів, приймається рішення, яке може бути оскаржено в судовому порядку.

При цьому, у разі відмови власника приміщення укладати договір або сплачувати обов'язкові платежі на утримання та ремонт неподільного майна та відповідної частки загального майна об'єднання має право звернення до суду для стягнення нарахованих платежів у судовому порядку (ч. 6 ст. 13 Закону).

Власник зобов'язаний: виконувати обов'язки, передбачені статутом об'єднання; виконувати рішення статутних органів, прийняті у межах їхніх повноважень; використовувати приміщення за призначенням, дотримуватися правил користування приміщеннями; забезпечувати збереження приміщень, брати участь у проведенні їх реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення; забезпечувати дотримання вимог житлового і містобудівного законодавства щодо проведення реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення приміщень або їх частин; не допускати порушення законних прав та інтересів інших співвласників; дотримуватися вимог правил тримання житлового будинку і прибудинкової території, правил пожежної безпеки, санітарних норм; своєчасно і в повному обсязі сплачувати належні внески і платежі; відшкодовувати збитки, заподіяні майну інших співвласників; виконувати передбачені статутними документами обов'язки перед об'єднанням; запобігати псуванню спільного майна, інформувати органи управління об'єднання про пошкодження та вихід з ладу технічного обладнання; дотримуватися чистоти у місцях загального користування згідно з вимогами, встановленими законодавством (ст. 15 Закону).

Згідно з ч.ч. 5, 8 ст. 22 зазначеного Закону у разі, якщо правління об'єднання самостійно здійснює функції управителя, воно за договором із постачальниками комунальних послуг може бути колективним замовником (абонентом) таких послуг. У цьому випадку об'єднання несе повну відповідальність за своєчасну сплату вартості фактично спожитих членами об'єднання комунальних послуг. Відмова від укладення договору, від оплати рахунків або несплата рахунків не допускається. Такі дії є порушенням прав інших членів об'єднання і підставою для звернення до суду про стягнення заборгованості з плати за відповідними рахунками у примусовому порядку.

Положення Статуту ОСББ "Моноліт" відповідають і не суперечать вказаним нормам матеріального права.

Зокрема Статутом встановлено, що у разі прийняття на власний баланс об'єднання всього житлового комплексу та вибору форми управління неподільним та загальним майном через статутні органи об'єднання між об'єднанням та кожним власником житлового чи нежитлового приміщення, укладається договір на основі Типового договору затвердженого спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства; договір повинен містити істотні умови, визначені законодавством (п. 8.1), а у разі відмови власника приміщення укладати договір або сплачувати обов'язкові платежі на утримання та ремонт неподільного майна та відповідної частки загального майна об'єднання має право звернутися до суду для стягнення нарахованих платежів у судовому порядку; право на звернення до суду виникає у об'єднання через шістдесят днів з дня припинення платежів або відмови в укладенні договору (п. 8.2).

Проаналізувавши вказані норми права та положення статуту ОСББ, апеляційний господарський суд дійшов правильного висновку про обов'язковість сплати внесків на утримання будинку і прибудинкової території та про те, що відмова відповідача укласти договір про надання послуг не звільняє його від сплати обов'язкових платежів.

Пунктом 4.5. статуту позивача встановлено, що питання визначення розмірів внесків та платежів об'єднання відноситься до виключної компетенції загальних зборів членів об'єднання, кваліфікованою більшістю голосів (3/4 голосів присутніх на зборах) яких, згідно п. 5.5., приймається відповідне рішення.

Правління об'єднання, відповідно до п. 7.1. статуту, складає щорічний кошторис надходжень і витрат на наступний фінансовий рік і визначає розмір платежів кожного члена об'єднання. Кошторис об'єднання складається до 25 грудня поточного року з подальшим затвердженням на чергових загальних зборах членів об'єднання.

Перелік та розміри обов'язкових платежів на обслуговування і ремонт неподільного та загального майна, а також порядок їх сплати встановлюються відповідно до статуту об'єднання.

Пунктом 5.6. статуту позивача встановлено, що рішення членів об'єднання може бути прийнято шляхом їх письмового опитування, яке має силу рішення загальних зборів і порядок проведення якого визначено пунктами 5.6.1., 5.6.2., 5.6.3., 5.6.4., 5.6.5., 5.9.

Так, статутом передбачено, що рішення про необхідність вирішення питань шляхом письмового опитування членів об'єднання приймається правлінням об'єднання; протягом 14 календарних днів з моменту оприлюднення інформації про проведення письмового опитування правління проводить письмове опитування не менше як 2/3 членів об'єднання. Член об'єднання голосує щодо винесеного на розгляд рішення шляхом поставлення підпису у формі письмового опитування членів об'єднання у графі "за", "проти" або "утримався", що відповідає позиції особи, яка бере участь у опитуванні (голосуванні) з винесеного на голосування рішення; якщо надійшла відповідь більше ніж 50 % членів об'єднання, тоді опитування вважається таким, що відбулося і правління проводить підрахунок голосів; протягом п'яти днів після закінчення терміну проведення письмового опитування правління на своєму засіданні встановлює результати письмового опитування та оформляє їх відповідним протоколом, який підписується головою та іншими членами правління, що були присутні на засіданні; у разі, якщо за результатами проведення письмового опитування буде встановлено, що кількість опитаних членів об'єднання становить меншу ніж 50 % від загальної кількості членів об'єднання, у такому випадку рішення об'єднання вважається не прийнятим. При цьому питання письмового опитування можуть бути повторно внесені на розгляд членів об'єднання; рішення загальних зборів оприлюднюється. За рішенням зборів воно може бути надане членам об'єднання під розписку або направлене поштою (рекомендованим листом).

Судом апеляційної інстанції було встановлено, що в опитуванні щодо бюджету ОСББ на 2013 років, за результатами якого було прийнято рішення про встановлення власникам нежитлових приміщень щомісячної плати на утримання будинку та прибудинкової території щомісячної плати з розрахунку 3,70 грн. за 1 кв.м. (6 778,75 грн. для відповідача), і на підставі якого сторонами укладались договори №1310000153 від 1 жовтня 2013 року та №1406000254 від 18 червня 2014 року, приймали участь 37 із 45 членів об'єднання, а в опитуванні щодо бюджету на 2015 рік, на підставі якого прийнято рішення про встановлення плати з розрахунку 1,89 грн. за 1 кв.м. (4 675 грн. для відповідача) і щодо якого відповідач відмовився укласти договір про надання послуг, прийняло участь 39 з 52 учасників ОСББ.

Встановивши зазначені обставини, суд другої інстанції спростував висновки місцевого господарського суду про те, що позивач не проводив затвердження, у встановленому статутом порядку, результати письмового опитування членів ОСББ "Моноліт" щодо кошторису та розмірів платежів і внесків на друге півріччя 2015 року та не встановлював відповідні розміри щомісячних платежів та внесків з 1 липня 2015 року.

При цьому, зазначивши те, що доказів оскарження та визнання недійсним вказаного рішення ОСББ відповідач не надав, надісланий йому договір про надання послуг на 2015 рік підписати відмовився, заборгованість по сплаті обов'язкових платежів, яка виникла в період з 2013 по 2015 рік, не погасив, апеляційна інстанція дійшла правильного висновку про правомірне звернення позивача до суду із цим позовом.

Враховуючи правильність висновку про те, що особа, яка є власником приміщення у об'єктах, де створено ОСББ, зобов'язана здійснювати обов'язкові платежі та внески на утримання і ремонт спільного майна, при цьому, відповідач доказів погашення заборгованості не надав, суд апеляційної інстанції правильно вказав, що позов в частині стягнення заборгованості у розмірі 130 245,50 грн. внесків на утримання будинків та прибудинкової території підлягає задоволенню.

Крім того, з огляду на встановлене та положення ст. 625 ЦК України, апеляційний господарський суд як наслідок, правильно задовольнив позов в частині стягнення з відповідача 47 710,08 грн. інфляційних втрат та 4 127,45 грн. - 3% річних.

Таким чином, висновки апеляційного господарського суду про те, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, а позов задоволенню, є законними, обґрунтованими, відповідають нормами матеріального та процесуального права, фактичними обставинам і наявним матеріалам справи.

Доводи касаційної скарги щодо порушення апеляційним судом норм матеріального права є безпідставними, оскільки ґрунтуються на їх неправильному розумінні та тлумаченні, зводяться до аналізу наявних у справі доказів, встановлення та переоцінка яких, в силу вимог ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України, не входить до компетенції суду касаційної інстанції, а тому такі твердження скаржника не можуть бути підставою для зміни або скасування прийнятих у справі судових рішень.

З огляду на викладене, оскаржувану у справі постанову апеляційного господарського суду слід залишити в силі.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" в особі філії "Управління магістральних газопроводів "Київтрансгаз" публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 13 квітня 2016 року у справі №910/32084/15 - без змін.

Головуючий:П.А.ГончарукСудді:І.В. Вовк Л.В.Стратієнко