ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2016 року Справа № 910/29733/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддівКочерової Н.О., Акулової Н.В., Владимиренко С.В.,розглянувши касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Сбербанк"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 19.04.2016у справі № 910/29733/15 господарського суду міста Києва за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "Фудмережа"допублічного акціонерного товариства "Сбербанк",треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача 1) приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Верповська Олена Володимирівна, 2) відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України,провизнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконаннюза участю представників сторін:

від позивача: Волянський В.І., дов. від 18.11.2015, Гвоздецький А.М., дов. від 18.11.2015

від відповідача: Кошлій Р.В., дов. від 10.12.2015

від третьої особи-1: не з'явилися

від третьої особи-2: не з'явилися

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2015 року товариство з обмеженою відповідальністю "Фудмережа" звернулося до господарського суду з позовом до публічного акціонерного товариства "Дочірній банк Сбербанку Росії", яке змінило свою назву на публічне акціонерне товариство "Сбербанк", про визнання виконавчого напису, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Верповською О.В. та зареєстрованого у реєстрі за № 2104 від 20.04.2015 за договором застави, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ковальчуком С.П. та зареєстрованим в реєстрі за № 4870 від 14.09.2011, таким, що не підлягає виконанню.

В обґрунтування вимог позивач зазначав, що при вчиненні вказаного виконавчого напису нотаріуса відповідачем було порушено позасудовий порядок звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, оскільки відповідач, як заставодержатель, всупереч ст. 27 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" здійснив реєстрацію відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження в Державному реєстрі не одночасно з надсиланням боржнику та обтяжувачу повідомлення про порушення забезпеченого обтяженням зобов'язання, як передбачено вказаною нормою, а лише після вчинення нотаріусом виконавчого напису Крім того, за твердженням позивача, відповідач не надав нотаріусу первинні документи в підтвердження безспірності заборгованості за кредитним договором № 115-Н/11/29/КЛ від 14.09.2001, в рахунок погашення якої зверталось стягнення на предмет застави за спірним виконавчим написом, а відтак, визначений у виконавчому написі розмір заборгованості не є безспірним.

Рішенням господарського суду міста Києва від 10.02.2016 (суддя: Пукшин Л.Г.) позов задоволено повністю. Визнано виконавчий напис, вчинений 20.04.2015 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Верповською О.В. та зареєстрований в реєстрі за №2104 на договорі застави, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ковальчуком С.П. та зареєстрованим в реєстрі за №4870, таким, що не підлягає виконанню.

Місцевий господарський суд виходив з того, що банк не дотримався процедури звернення стягнення на предмет застави в позасудовому порядку, визначеної ст.ст. 24, 26, 27, 28 Законом України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", а на момент звернення банку із заявою до нотаріуса про вчинення виконавчого напису строк виконання відповідачем вимог щодо погашення спірної заборгованості не настав, оскільки згідно з вимогами закону такий строк обчислюється з моменту внесення до Державного реєстру відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, а відповідач (банк) вніс такі відомості до Державного реєстру не до вчинення виконавчого напису нотаріуса та не одночасно з надісланням позичальнику і заставодавцю повідомлень про порушення забезпеченого обтяженням зобов'язання № 172/4/28-2 від 08.01.2015, а після - лише 16.10.2015.

Крім того суд дійшов до висновку про те, що спірний виконавчий напис нотаріуса всупереч ст. 89 Закону України "Про нотаріат" не містить чіткого переліку предметів, на які звертається стягнення, що унеможливлює його виконання в порядку, передбаченому Законом України "Про виконавче провадження".

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.04.2016 (склад колегії суддів: Куксов В.В. - головуючий, Гончаров С.А., Тарасенко К.В.) апеляційну скаргу ПАТ "Сбербанк" залишено без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 10.02.2016 - без змін з тих же підстав.

У касаційній скарзі публічне акціонерне товариство "Сбербанк" просить рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю, посилаючись на порушення судами попередніх інстанції норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, перевіривши повноту встановлених судом обставин справи та їх юридичну оцінку, Вищий господарський суд України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Зі змісту ст.1117 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що завданням господарського суду касаційної інстанції є перевірка застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених судами фактичних обставин справи.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій та підтверджується наявними в матеріалах справах доказами, 14.09.2011 між публічним акціонерним товариством "Дочірній банк Сбербанку Росії", яке змінило свою назву на публічне акціонерне товариство "Сбербанк", (банк, відповідач) та товариством з обмеженою відповідальністю "Фудмаркет" (позичальник) укладено договір про відкриття кредитної лінії № 115-Н/11/29/КЛ (далі за текстом - кредитний договір), відповідно до умов якого банк відкрив позичальнику невідновлювальну кредитну лінію в національній валюті України, за рахунок якої надав позичальнику кредитні кошти в межах встановленого договором ліміту кредитної лінії, а позичальник зобов'язався використовувати кредит на цілі, передбачені п. 1.5. цього договору, своєчасно та у повному обсязі виплачувати банку проценти за користування кредитом, а також повернути наданий йому кредит у розмірах та у терміни, визначені договором.

В забезпечення виконання зобов'язань позичальника за вказаним кредитним договором 14.09.2011 між товариством з обмеженою відповідальністю "Фудмережа" (заставодавець, позивач) та публічним акціонерним товариством "Дочірній банк Сбербанку Росії" (заставодержатель, відповідач) укладено договір застави, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ковальчуком С.П., зареєстрований в реєстрі за №4870, за умовами якого в забезпечення виконання зобов'язань боржника за вказаним кредитним договором - ТОВ "Фудмаркет" у заставу передано основні засоби - торгівельне обладнання, яке належить заставодавцю на праві власності, перелік якого міститься в додатку 1 до цього договору.

Згідно з п. 3.2. договору застави в редакції договору про внесення змін №1 від 07.03.2013 до договору застави за взаємною згодою сторін загальна заставна вартість предмету застави складає 2 963 976,35 грн.

В додатку 1 до договору застави в редакції договору про внесення змін №1 до договору застави від 07.03.2013 сторонами було визначено новий перелік предмету застави.

Пунктами 6.1., 6.2., 6.4. договору застави передбачено, що за рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити свої вимоги, що забезпечені заставою. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави у разі, якщо в момент настання терміну виконання боржником будь-якого із зобов'язань, які випливають із кредитного договору, зазначених в ст. 2 договору застави, воно/и не буде/уть виконане/і або буде/уть виконане/і належним чином. Звернення стягнення на предмет застави здійснюється або на підставі рішення суду в порядку, встановленому чинним законодавством України, або на підставі виконавчого напису нотаріуса.

Відповідач - ПАТ "Сбербанк Росії", як заставодержатель, звернувся до позивача, як заставодавця, та до ТОВ "Фудмаркет", як позичальника, з повідомленням-вимогою № 172/4/28-2 від 08.01.2015 про погашення заборгованості за кредитним договором № 115-Н/11/29/КЛ від 14.09.2011 у розмірі 13 345 286,60 доларів США протягом 30-денного строку з дня отримання вимоги та повідомив про те, що у випадку невиконання даної вимоги ним буде здійснено звернення стягнення на предмет застави за договором застави шляхом вчинення виконавчого напису нотаріуса.

У зв'язку з невиконанням позичальником зобов'язань по поверненню кредиту відповідач 20.04.2015 звернувся до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Верповської Олени Володимирівни із заявою № 3711/4/28-2 від 17.04.2015 про вчинення виконавчого напису на договорі застави від 14.09.2011.

На підставі заяви відповідача та доданих до неї документів 20.04.2015 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Верповською О.В. вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за №2104, відповідно до якого пропонувалось звернути стягнення на майно відповідно до переліку, зазначеного в договорі про внесення змін №1 до договору застави, що належить ТОВ "Фудмережа", в рахунок погашення заборгованості ТОВ "Фудмаркет" перед банком згідно з договором про відкриття кредитної лінії №115-Н/11/29/КЛ від 14.09.2011, загальна сума якої станом на 08.01.2015 становить 13 345 286,60 доларів США - прострочена заборгованість з повернення кредитних коштів, що утворилась за період з 09.05.2014 по 26.12.2014.

Постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС МЮУ від 04.11.2015 за вказаним виконавчим написом відкрито виконавче провадження № 49275822.

Однак, заставодатель - ТОВ "Фудмережа" оскаржило зазначений виконавчий напис нотаріуса в судовому порядку. Визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, у зв'язку із його вчиненням з порушенням законодавства є предметом спору у даній справі.

Відповідно до п.п. 4, 5 ст. 54 Господарського процесуального кодексу України подана до господарського суду позовна заява повинна містити зміст позовних вимог та виклад обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, законодавство, на підставі якого подається позов, тобто предмет та підстави позову.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, яка кореспондується із способами цивільного захисту, зазначеними у статті 16 ЦК України, а підставою позову є факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу.

Звертаючись з позовом у даній справі про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, позивач в якості підстав позову вказав на те, що відповідач, як заставодержатель, при вчиненні спірного виконавчого напису нотаріуса порушив позасудовий порядок звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, оскільки всупереч ст. 27 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" та не здійснив реєстрацію відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження в Державному реєстрі одночасно з надсиланням боржнику та обтяжувачу повідомлення про порушення забезпеченого обтяженням зобов'язання, а здійснив таку реєстрацію а лише після вчинення нотаріусом виконавчого напису. Крім того, за твердженням позивача, визначений у виконавчому написі розмір заборгованості не є безспірним, оскільки відповідач не надав нотаріусу первинні документи в підтвердження безспірності заборгованості за кредитним договором № 115-Н/11/29/КЛ від 14.09.2001, в рахунок погашення якої зверталось стягнення на предмет застави за спірним виконавчим написом.

Відповідно до ч. 1 ст. 82 ГПК України при вирішенні господарського спору по суті господарський суд приймає рішення.

Пунктами першим та другим Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 "Про судове рішення" передбачено, що рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого:

- чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються;

- чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин;

- яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Однак, суди попередніх інстанцій залишили поза увагою наведені позивачем в якості підстав позову доводи про те, що визначений у спірному виконавчому написі нотаріуса розмір заборгованості ТОВ "Фудмаркет" за кредитним договором № 115-Н/11/29/КЛ від 14.09.2011 не є безспірним.

Виконавчий напис - це розпорядження нотаріального органу про примусове стягнення з боржника на користь кредитора грошових сум або передачу чи повернення майна кредитору, вчинене на документах, які підтверджують зобов'язання боржника. В основі вчинення цієї нотаріальної дії лежить факт безспірності певної заборгованості.

Відповідно до ст. 88 Закону України "Про нотаріат", нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем.

Аналогічні положення містяться в п. 3.1. Глави 16 "Вчинення виконавчих написів" Розділу ІІ "Порядок вчинення окремих видів нотаріальних дій" Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22.02.2012.

Згідно з п.п. 1.1., 1.2., 3.2. Глави 16 "Вчинення виконавчих написів" Розділу ІІ "Порядок вчинення окремих видів нотаріальних дій" Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22.02.2012, для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів.

Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, установлюється Кабінетом Міністрів України.

Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 № 1172.

Пунктом 1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 №1172, встановлено, що для одержання виконавчого напису для стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими угодами подаються, зокрема, оригінал нотаріально посвідченої угоди; документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.

З огляду на викладене, слід зазначити, що безспірною заборгованістю є заборгованість боржника, з якою останній погоджується, що, відповідно, виключає можливість спору зі сторони боржника щодо її розміру, строку, за який вона нарахована, тощо, а відтак і документи, які підтверджують її безспірність, і на підставі яких нотаріусами здійснюються виконавчі написи, мають бути однозначними, беззаперечними, та такими, що містять вираз волі стосовно наявності певної заборгованості не тільки кредитора, а й самого боржника, або ж безумовно підтверджують наявність у боржника перед кредитором заборгованості саме в такому розмірі.

Однак, суди не врахували наведеного та не з'ясували, чи мали місце обставини, на які послався позивач, зокрема не встановили, чи надавав відповідач нотаріусу для одержання виконавчого напису документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника - ТОВ "Фудмаркет" за кредитним договором № 115-Н/11/29/КЛ від 14.09.2011 та встановлюють прострочення виконання зобов'язання, та якщо надавав, то які саме і чи підтверджували надані відповідачем нотаріусу документи безспірність заборгованості боржника та чи свідчили такі документи про наявність у боржника перед банком заборгованості саме у визначеному банком розмірі.

За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що в порушення принципу повноти зазначені позивачем в обґрунтування позовних вимог обставини не були досліджені та з достовірністю встановлені судами першої та апеляційної інстанцій при винесенні оскаржуваних судових актів, у зв'язку з чим суди прийшли до передчасних висновків у справі.

Передбачені процесуальним законом межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішеннях судів чи відхилені ними, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази (ч.2 ст.1117 ГПК України). Встановлення зазначених обставин виходить за межі перегляду справи в порядку касації та є підставою для скасування рішення і постанови з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції у зв'язку з неповним встановленням та з'ясуванням обставин справи, які мають істотне значення для правильного вирішення спору.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Сбербанк" задовольнити частково.

Рішення господарського суду міста Києва від 10.02.2016 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.04.2016 у справі № 910/29733/15 скасувати, а справу направити на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

Головуючий Н. Кочерова

Судді Н. Акулова

С. Владимиренко