ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2016 року Справа № 910/23245/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Козир Т.П. - головуючого, Дунаєвської Н.Г., Іванової Л.Б.,

за участю представників: позивача та третьої особи - Павліка О.М. дов. від 22 квітня 2016 року та № 215 від 14 червня 2016 року, відповідача - Козленко О.В. дов. № 000440/14 від 25 червня 2014 року,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну скаргу ТОВ "Основа" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 25 лютого 2016 року у справі Господарського суду міста Києва за позовом ТОВ "Галицька Основа" до ПАТ "Альфа-Банк", третя особа - ТОВ "Основа", про визнання припиненими правовідносин за договором поруки,

УСТАНОВИВ:

У вересні 2015 року ТОВ "Галицька Основа" (далі - позивач) звернулось до ПАТ "Альфа-Банк" (далі - відповідач), третя особа - ТОВ "Основа", з позовом про визнання припиненими з 4 січня 2015 року правовідносин за договором поруки № 14/694/2010/П-2, укладеним між позивачем та відповідачем 27 вересня 2011 року.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що відповідач не реалізував своє право на звернення з вимогою до позивача протягом встановленого законом строку.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 12 листопада 2015 року в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 25 лютого 2016 року апеляційну скаргу ТОВ "Галицька Основа" залишено без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 12 листопада 2015 року залишено без змін.

У касаційній скарзі ТОВ "Основа" просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 12 листопада 2015 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 25 лютого 2016 року, прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм ч. 4 ст. 559 Цивільного кодексу України, ч. 3 ст. 82, ч. 1 ст. 111-28 Господарського процесуального кодексу України.

Заслухавши пояснення представників позивача, відповідача та третьої особи, обговоривши доводи касаційної скарги та вивчивши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 12 жовтня 2010 року між ПАТ "Банк Кіпру" (яке в подальшому змінило своє найменування на ПАТ "НЕОС БАНК"), правонаступником якого є ПАТ "Альфа-Банк" (банк), та ТОВ "Основа" (позичальник) укладено кредитний договір № 14-694/2010, предметом якого є надання банком позичальнику у тимчасове користування грошових коштів на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання у вигляді невідновлювальної кредитної лінії на умовах: сума кредиту - 1500000 доларів США 00 центів; строк користування кредитом з 12 жовтня 2010 року по 11 жовтня 2012 року (включно); процентна ставка за користування кредитом - LIBOR (1M)+10,5% процентів річних за строковою заборгованістю та LIBOR (1M)+15,5% процентів річних у разі порушення позичальником строків повернення заборгованості за цим договором.

Пунктом 2.8 кредитного договору передбачено, що банк встановлює графік погашення заборгованості за наданим кредитом у відповідності до додатку № 1 до цього договору, що є невід'ємною частиною цього договору.

Відповідно до п. 3.2.5 кредитного договору позичальник зобов'язаний забезпечити повне повернення кредиту та процентів за користування ним, а також сплату неустойки (штрафу, пені) за цим договором в строк по 11 жовтня 2012 року.

У подальшому між сторонами укладено ряд додаткових угод до кредитного договору, якими вносились зміни та доповнення до вказаного кредитного договору.

Додатковою угодою № 3 від 27 вересня 2015 року сторони погодили викласти п. 1.1.2 кредитного договору у наступній редакції: "строк користування кредитом встановлюється з 12 жовтня 2010 року по 11 жовтня 2017 року (включно)".

Додатковою угодою № 11 від 9 липня 2012 року сторони визначили, що сума кредиту складає 4465000 доларів США 00 центів.

Додатковою угодою № 14 від 23 квітня 2013 року сторони виклали додаток № 1 до кредитного договору (Графік повернення кредитної заборгованості) у новій редакції, визначивши дату погашення кредиту - 11 жовтня 2017 року та розмір погашення кредиту.

Згідно п. 3.2.12 кредитного договору позичальник зобов'язаний повністю повернути кредит та сплатити нараховані проценти, а також неустойку (пені, штраф) незалежно від строку настання виконання зобов'язання за цим договором у випадку, зокрема, затримання позичальником сплати частини кредиту та/або процентів щонайменше на два календарні місяці та/або несплати позичальником більше однієї виплати згідно умов цього договору, яка перевищує 5 процентів суми кредиту.

Пунктом 3.3.7 кредитного договору визначено, що банк має право вимагати дострокове повернення кредиту, погашення процентів за ним та сплати інших платежів, передбачених цим договором, у випадку порушення позичальником умов, зазначених у п. п. 3.2.11, 3.2.12 цього договору.

27 вересня 2011 року між ПАТ "Банк Кіпру" (кредитор) та ТОВ "Галицька Основа" (поручитель) укладено договір поруки № 14-694/2010/П-2, відповідно до умов якого поручитель зобов'язується перед кредитором солідарно у повному обсязі відповідати за порушення ТОВ "Основа" зобов'язань, що випливають з кредитного договору № 14-694/2010, укладеного між кредитором та позичальником 12 жовтня 2010 року.

Згідно п. п. 2.1, 2.2, 2.3 та 2.4 договору поруки змістом зобов'язання є повернення кредиту за кредитним договором в сумі 4110000 доларів США в строк до 11 жовтня 2017 року з дотриманням при цьому визначеного кредитним договором порядку сплати періодичних платежів або у випадках, передбачених кредитним договором та/або цим договором, та/або чинним законодавством України.

Відповідно до п. 4.1.1 договору поруки поручитель зобов'язаний в семиденний строк з дня отримання письмової вимоги кредитора виконати забезпечене порукою зобов'язання шляхом перерахування суми основної (позичкової) заборгованості за кредитом, процентів, комісій, неустойки (пені, штрафів) та інших платежів, а також витрат кредитора, пов'язаних з пред'явленням вимог і отриманням виконання за кредитним договором, та збитків кредитора, завданих порушенням позичальником своїх обов'язків за кредитним договором, на рахунки, вказані у вимозі кредитора.

Пунктом 4.1.2 договору поруки передбачено, що поручитель зобов'язаний у разі невиконання позичальником та/або поручителем забезпеченого порукою зобов'язання, відповідати перед кредитором разом з позичальником як солідарні боржники всім своїм майном, на яке згідно з чинним законодавством України може бути звернено стягнення.

9 липня 2012 року додатковою угодою № 2 сторони виклали п. 2.1 договору поруки у новій редакції, зазначивши, що змістом зобов'язання, забезпеченого порукою, є повернення кредиту за кредитним договором в сумі 4465000 доларів США 00 центів у строк до 11 жовтня 2017 року (кінцевий термін) з дотриманням при цьому визначеного кредитним договором порядку сплати періодичних платежів або у випадках, передбачених кредитним договором та/або цим договором та/або чинним законодавством України.

Позивач зазначає, що у зв'язку з невиконанням ТОВ "Основа" своїх зобов'язань за кредитним договором, ПАТ "Банк Кіпру" звернулось, зокрема, до ТОВ "Основа" та позивача, з вимогою від 28 травня 2014 року про дострокове виконання зобов'язань за кредитним договором, в якому, на підставі п. 3.3.7 кредитного договору, вимагало у термін, що не перевищує 30 календарних днів з дати одержання вимоги, але в будь-якому разі не пізніше 45 календарних днів з дня направлення її банком, повернути строковий борг за кредитом, прострочений борг за кредитом, сплатити строкові проценти за користування кредитом, сплатити прострочені проценти за користування кредитом, сплатити пеню за несвоєчасну сплату процентів, сплатити проценти за фактичне користування кредитом, які будуть нараховані по дату фактичного погашення боргу.

Судами встановлено, що згідно рекомендованих повідомлень про вручення поштового відправлення вказана вимога отримана ТОВ "Основа" 3 червня 2014 року та ТОВ "Галицька Основа" 2 червня 2014 року.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За умовами договору поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання боржником свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником (ч.1 ст. 553 Цивільного кодексу України).

Частиною 2 ст. 553 Цивільного кодексу України передбачено, що порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

Згідно ст. 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

В обґрунтування позовних вимог, ТОВ "Галицька Основа" посилається на те, що порука позивача, яка виникла на підставі договору поруки № 14-694/2010/П-2, укладеного з ПАТ "Банк Кіпру" 27 вересня 2011 року, припинилась на підставі ч. 4 ст. 559 Цивільного кодексу України, оскільки відповідач протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явив вимогу до поручителя, у зв'язку з чим просив визнати припиненими з 4 січня 2015 року правовідносини за цим договором.

Відповідно до ч. 3 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України обставини які встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 3 грудня 2014 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 26 лютого 2015 року та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 29 квітня 2015 року, позов ПАТ "Альфа-Банк" задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_6, ТОВ "Основа", ТОВ "Галицька Основа", СП "ТОВ "Основа-Солсиф" на користь ПАТ "Альфа Банк" борг за кредитним договором № 14-694/2010 від 12 жовтня 2010 року у розмірі 4797635,14 доларів США, що в еквіваленті станом на 18 серпня 2014 року становить 62720979 гривень 24 коп.

Постановою Верховного Суду України від 1 листопада 2015 року у вказаній справі встановлено, що у серпні 2014 року ПАТ "Неос Банк", правонаступником якого є ПАТ "Альфа-Банк", звернулося до суду з позовом до ОСОБА_6, ТОВ "Основа", ТОВ "Галицька Основа" та Спільного Українсько-Французького підприємства з іноземними інвестиціями "Основа-Солсиф", в якому просив стягнути з відповідачів заборгованість за кредитним договором у розмірі 4797635,14 доларів США. Позовні вимоги обґрунтував тим, що за умовами кредитного договору, укладеного між ПАТ "Банк Кіпру", яке надалі змінило свою назву на ПАТ "Неос Банк", та ТОВ "Основа" 12 жовтня 2010 року, та з урахуванням укладених додаткових угод, останнє отримало кредит у розмірі 4465000 доларів США у вигляді невідновлювальної кредитної лінії зі сплатою 10,5 % річних зі строком повернення до 11 жовтня 2017 року. На забезпечення виконання кредитного договору 27 вересня 2011 року між банком та окремо з ОСОБА_6, ТОВ "Галицька Основа", СП "ТОВ "Основа-Солсиф" укладено договори поруки та відповідні додаткові угоди до них. Починаючи з грудня 2013 року, відповідачі умови кредитного договору належним чином не виконували, у зв'язку з чим станом на 18 серпня 2014 року утворився борг на суму 4797635,14 доларів США, з яких: 4370742,70 доларів США - прострочений борг, 403297,76 доларів США - проценти за користування кредитом, 23594 гривень 68 коп. - пеня за прострочення виконання зобов'язання.

Вказаною постановою Верховного Суду України від 1 липня 2015 року рішення Печерського районного суду міста Києва від 3 грудня 2014 року, ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 26 лютого 2015 року та ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 29 квітня 2015 року скасовано. Провадження в справі у частині позовних вимог ПАТ "Альфа-Банк" до ТОВ "Основа", ТОВ "Галицька Основа", Спільного Українсько-Французького підприємства з іноземними інвестиціями "Основа-Солсиф" у формі ТОВ про стягнення боргу за договором кредиту закрито, з огляду на те, що розгляд позовних вимог ПАТ "Альфа-Банк" до ТОВ "Основа", ТОВ "Галицька Основа", Спільного Українсько-Французького підприємства з іноземними інвестиціями "Основа-Солсиф" у формі ТОВ про стягнення боргу за договором кредиту віднесено до юрисдикції господарських судів.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Частинами 1, 3 ст. 251 Цивільного кодексу України встановлено, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк може бути визначений актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

Статтями 252 та 253 Цивільного кодексу України передбачено, що строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Відповідно до п. 7.2 договору поруки він набуває чинності з моменту (дати) його підписання уповноваженими представниками сторін та діє до настання однієї з наступних обставин: виконання в повному обсязі (в тому числі дострокове) позичальником зобов'язання, забезпеченого порукою; погашення поручителем у повному обсязі заборгованості позичальника за кредитним договором у порядку, на умовах та в строки, визначені цим договором; якщо кредитор протягом трьох років з дня настання терміну виконання зобов'язань за кредитним договором не пред'явить вимоги до поручителя.

Порука - це строкове зобов'язання, і незалежно від того, встановлений строк її дії договором чи законом, його сплив припиняє суб'єктивне право кредитора.

Згідно ч. 1 ст. 251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (ч. 1 ст. 252 Цивільного кодексу України).

Разом з тим із настанням певної події, яка має юридичне значення, законодавець пов'язує термін, який визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (ст. ст. 251, 252 Цивільного кодексу України).

Таким чином, умови договору поруки про його дію до повного припинення зобов'язань боржника не свідчать про те, що цим договором установлено строк припинення поруки в розумінні ст. 251, ч. 4 ст. 559 Цивільного кодексу України, тому в цьому випадку підлягають застосуванню норми ч. 4 ст. 559 Цивільного кодексу України про те, що порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Судами встановлено, що ПАТ "Неос Банк" передало ПАТ "Альфа-Банк" право грошової вимоги до ТОВ "Основа" за боргом, який виник у ТОВ "Основа" за кредитним договором № 14-694/2010 від 12 жовтня 2010 року.

ПАТ "Банк Кіпру", правонаступником якого є відповідач, звертався до ТОВ "Основа" та позивача з вимогою від 28 травня 2014 року про дострокове виконання зобов'язань за кредитним договором, яку отримано ТОВ "Основа" 3 червня 2014 року, а позивачем - 2 червня 2014 року.

У зв'язку з порушенням боржником графіка погашення платежів та виникненням боргу за кредитним договором кредитор використав передбачене ч. 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України та п. 3.3.7 договору право на односторонню зміну умов кредитного договору, надіславши 28 травня 2014 року вимогу, у тому числі поручителю, про дострокове повернення всієї суми кредиту та пов'язаних із ним платежів протягом 30 календарних днів з дати одержання вимоги.

У разі зміни кредитором, на підставі ч. 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України, строку виконання основного зобов'язання передбачений ч. 4 ст. 559 Цивільного кодексу України шестимісячний строк підлягає обрахуванню з цієї дати.

Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли мотивованого висновку про те, що шестимісячний строк, передбачений ч. 4 ст. 559 Цивільного кодексу України, підлягає обрахуванню з 3 липня 2014 року.

Частина 4 ст. 559 Цивільного кодексу України передбачає випадки визначення строку дії поруки: протягом строку, встановленого договором поруки (перше речення ч. 4 ст. 559 Цивільного кодексу України); протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання, якщо кредитор не пред'явить вимоги до поручителя (друге речення ч. 4 ст. 559 Цивільного кодексу України); протягом одного року від дня укладення договору поруки (якщо строк основного зобов'язання не встановлено або встановлено моментом пред'явлення вимоги), якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя (третє речення ч. 4 ст. 559 Цивільного кодексу України).

Таким чином, за змістом наведеної норми строк дії поруки, визначений ч.4 ст. 559 Цивільного кодексу України не є строком захисту порушеного права, а є строком існування суб'єктивного права кредитора й суб'єктивного обов'язку поручителя, після закінчення якого вони припиняються.

Разом з тим, зі збігом цього строку (який є преклюзивним) жодних дій щодо реалізації свого права за договором поруки, у тому числі застосування судових заходів захисту свого права (шляхом пред'явлення позову), кредитор вчиняти не може.

Враховуючи викладене, виходячи з положень ч. 4 ст. 559 Цивільного кодексу України, вимогу до поручителя про виконання ним солідарного з боржником зобов'язання за договором має бути пред'явлено в судовому порядку в межах строку дії поруки, тобто, у даному випадку, протягом шести місяців з моменту настання строку дострокового погашення за основним зобов'язанням.

У серпні 2014 року ПАТ "Неос Банк", правонаступником якого є відповідач, звернулось до Оболонського районного суду міста Києва із позовом до ТОВ "Основа" та ТОВ "Галицька Основа" (як поручителя за договором поруки № 14-694/2010/П-2 від 27 вересня 2011 року).

Враховуючи пред'явлення банком вимоги про стягнення боргу за кредитом до основного боржника та поручителя у межах встановленого законом строку, місцевий та апеляційний господарські суди дійшли мотивованого висновку про відсутність підстав вважати припиненими правовідносин за договором поруки № 14-694/2010/П-2 від 27 вересня 2011 року.

При цьому доводи заявника касаційної скарги про пропуск даного преклюзивного строку через помилкове звернення з позовом до поручителя - юридичної особи до місцевого суду з наступним припиненням провадження у справі в цій частині і наступним зверненням до господарського суду поза межами шестимісячного строку, визначеного для пред'явлення вимоги до поручителя, суд касаційної інстанції відхиляє, оскільки мав місце факт своєчасного звернення кредитора за захистом порушеного права до суду і помилку, допущену при визначенні підвідомчості даної справи, позивач виправив у стислі терміни після її виявлення..

За таких обставин процесуальна помилка, допущена кредитором при визначенні підсудності даного спору, не може бути підставою для відмови у захисті його суб'єктивного права з мотивів пропуску шестимісячного строку звернення до суду з позовом до поручителя.

З огляду на викладене, доводи заявника касаційної скарги не знайшли свого підтвердження під час касаційного перегляду та не спростовують висновків, покладених в основу прийнятих у справі судових рішень.

Враховуючи наведене, законні та обгрунтовані рішення та постанова місцевого та апеляційного господарських судів прийняті за повного встановлення усіх істотних обставин справи, надання їм належної правової оцінки та вірного застосування норм ст. 559, ч. ч. 1, 2 ст. 598 Цивільного кодексу України, ч. 3 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, що регулюють спірні правовідносини, а тому зміні чи скасуванню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7 - 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 25 лютого 2016 року - без зміни.

Головуючий Т. Козир

Судді Н. Дунаєвська

Л. Іванова