ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2016 року Справа № 910/22465/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дунаєвської Н.Г. - головуючого,

Акулової Н.В.,

Владимиренко С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Експобанк", в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації, на постанову Київського апеляційного господарського суду від 20 січня 2016 року у справі № 910/22465/15 Господарського суду міста Києва за позовом Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Експобанк", м. Київ, до Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України", м. Київ, про зобов'язання вчинити дії,

за участю представників:

позивача - Ткачук Н.Ф. (дов. № 11 від 26.01.16);

відповідача - Бабій О.В. (дов. № 010-01/2343 від 11.04.14);

- Козленко Ю.О. (дов. № 010-01/1216 від 22.03.16),

в с т а н о в и в:

У серпні 2015 року позивач ПАТ "Комерційний банк "Експобанк" звернувся до господарського суду з позовом до відповідача ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" про зобов'язання вчинити дії.

Вказував, що 10.03.04 між ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" (принципалом) та ПАТ "КБ "Експобанк" (афіліатом) був укладений договір про проведення розрахунків за операціями з платіжними картками банка асоційованого члена міжнародної платіжної системи № 8-2/23-06, згідно якого принципал зобов'язався здійснювати обслуговування кореспондентського рахунку афіліата, пов'язане з розрахунками за операціями з емісії та операції з видачі готівки за картками, а афіліат -сплачувати комісійну винагороду за розрахункове обслуговування банківських операцій.

10.03.04 між ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" (банком) та ПАТ "Комерційний банк "Експобанк" (вкладником) був укладений договір гарантійного депозиту № 8-4/23-06, згідно якого, з врахуванням додаткових угод, з метою забезпечення виконання вкладником своїх зобов'язань, що випливають з договору про підтримку членства банку в Міжнародній платіжній системі № 2-23-06 від 09.12.03 (договір підтримки) та договору про проведення розрахунків № 8-2/23-06 від 10.03.04, вкладних зобов'язався розмістити в банку гарантійний депозит в сумі 485 000 дол. США на строк до 17.03.15.

Зазначав, що 10.03.04 між ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" (заставодержателем) та ПАТ "Комерційний банк "Експобанк" (заставодавцем) був укладений договір застави майнових прав № 8-5/23-06, згідно якого за рахунок майнових прав на грошові кошти, розміщені на рахунку гарантійного депозиту № 16009000113561, відкритого заставодавцю заставодержателем на підставі договору гарантійного депозиту № 8-4/23-06 від 10.03.04, заставою забезпечуються вимоги заставодержателя, що витікають з п.п. 4.1.3, 4.1.14, 4.1.16, 8.3-8.6 договору про підтримку членства банку в Міжнародній платіжній системі № 2-23-06 від 09.12.03 та з п.п. 5.1.2, 5.1.4, 8.4 договору про проведення розрахунків № 8-2/23-06 від 10.03.04.

Також вказував, що 22.01.15 постановою Правління Національного банку України № 41 від 22.01.15 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "Комерційний банк "Експобанк" було розпочато процедуру ліквідації банку та призначено уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Комерційний банк "Експобанк" ОСОБА_7 строком на 1 рік: з 26.01.15 по 25.01.16.

Згідно переліку (реєстру) акцептованих вимог кредиторів ПАТ "Комерційний банк "Експобанк" ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" визнано кредитором сьомої черги на суму 8 604 859,06 грн.

Посилаючись на відмову відповідача перерахувати ПАТ "Комерційний банк "Експобанк" грошові кошти, розміщені на його рахунку гарантійного депозиту № 16009000113561, позивач, на підставі ч. 3 ст. 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", просив зобов'язати ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" повернути ПАТ "Комерційний банк "Експобанк" грошові кошти в сумі 485 000 доларів США, розміщені в ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" за договором гарантійного депозиту № 8-4/23-06, шляхом їх перерахування на накопичувальний рахунок № 32075104703 в Операційному департаменті Національного банку України АТ "КБ "Експобанк" за наступними реквізитами: SWIFT Code NBU: UA UX, JP Morgan Chase Bank, New York, SWIFT Code: CHASUS33, Account: 400807238, 270 Park Avenue, New York, NY 10017, USA.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 09 листопада 2015 року (суддя Спичак О.М.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 20 січня 2016 року (колегія суддів у складі: Тарасенко К.В. - головуючого, Тищенко О.В., Іоннікової І.А.), в позові відмовлено.

Судові акти мотивовані посиланнями на ту обставину, що згідно положень ч. 3 ст. 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" право вимоги коштів, що є предметом застави, повинно бути включено до складу ліквідаційної маси, та використовуватися виключно для позачергового задоволення вимог заставодержателя. Також судами зазначено, що вказаною нормою Закону Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб під час процедури ліквідації не наділено повноваженнями самостійно визначати методи позачергового погашення перед кредиторами заборгованості банку, що ліквідується, а визначений Уповноваженою особою метод погашення заборгованості шляхом витребування заставних коштів в сумі 485 000 дол. США, розміщених згідно договору гарантійного депозиту № 8-2/23-06 від 10.03.04, суперечить приписам ч. 3 ст. 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", ст. 20 Закону України "Про заставу" та п.п. 2.1.5 п. 2.1, п.п. 2.1.3 п. 2.1, п.п 2.1.4 п. 2.1 договору застави майнових прав № 8-5/23-06 від 10.03.04.

У касаційній скарзі ПАТ "Комерційний банк "Експобанк", в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій приписів ч. 3 ст. 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та ст. 82 ГПК України, просить скасувати постановлені у справі судові акти та постановити нове рішення про задоволення його вимог.

Розглянувши матеріали справи та доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права у вирішенні даного спору, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 10.03.04 між ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" (принципалом) та ПАТ "КБ "Експобанк" (афіліатом) був укладений договір про проведення розрахунків за операціями з платіжними картками банка асоційованого члена міжнародної платіжної системи № 8-2/23-06, згідно якого принципал зобов'язався здійснювати обслуговування кореспондентського рахунку афіліата, пов'язане з розрахунками за операціями з емісії та операції з видачі готівки за картками, а афіліат -сплачувати комісійну винагороду за розрахункове обслуговування банківських операцій.

10.03.04 між ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" (банком) та ПАТ "Комерційний банк "Експобанк" (вкладником) був укладений договір гарантійного депозиту № 8-4/23-06, згідно якого, з врахуванням додаткових угод, з метою забезпечення виконання вкладником своїх зобов'язань, що випливають з договору про підтримку членства банку в Міжнародній платіжній системі № 2-23-06 від 09.12.03 (договір підтримки) та договору про проведення розрахунків № 8-2/23-06 від 10.03.04, вкладних зобов'язався розмістити в банку гарантійний депозит в сумі 485 000 дол. США на строк до 17.03.15.

10.03.04 між ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" (заставодержателем) та ПАТ "Комерційний банк "Експобанк" (заставодавцем) був укладений договір застави майнових прав № 8-5/23-06, згідно якого за рахунок майнових прав на грошові кошти, розміщені на рахунку гарантійного депозиту № 16009000113561, відкритого заставодавцю заставодержателем на підставі договору гарантійного депозиту № 8-4/23-06 від 10.03.04, заставою забезпечуються вимоги заставодержателя, що витікають з п.п. 4.1.3, 4.1.14, 4.1.16, 8.3-8.6 договору про підтримку членства банку в Міжнародній платіжній системі № 2-23-06 від 09.12.03 та з п.п. 5.1.2, 5.1.4, 8.4 договору про проведення розрахунків № 8-2/23-06 від 10.03.04.

Згідно зі ст.ст. 11, 629 ЦК України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України).

Судами встановлено, що позивачем на виконання умов договору гарантійного депозиту № 8-2/23-06 від 10.03.04, договору про проведення розрахунків № 8-2/23-06 від 10.03.04 та договору застави майнових прав № 8-5/23-06 від 10.03.04, розміщено на рахунку, відкритому у відповідача, депозитні кошти в сумі 485 000 дол. США, що підтверджується наявними в матеріалах справи виписками по рахунку та довідкою про залишок на особовому рахунку позивача.

Водночас судами встановлено, що 22.01.15 постановою Правління Національного банку України № 41 від 22.01.15 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "Комерційний банк "Експобанк" було розпочато процедуру ліквідації банку та призначено уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Комерційний банк "Експобанк" ОСОБА_7 строком на 1 рік: з 26.01.15 по 25.01.16.

30.01.15 в газеті "Голос України" було опубліковано відомості про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію ПАТ "Комерційний банк "Експобанк" та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію.

Процедура щодо виведення неплатоспроможного банку з ринку та питання запровадження і здійснення тимчасової адміністрації регулюються спеціальними нормами Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", який є спеціальним відносно інших законодавчих актів України у цих правовідносинах.

Частиною 5 статті 45 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" встановлено, що протягом 30 днів з дня опублікування відомостей про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію банку кредитори мають право заявити Фонду про свої вимоги до банку. Вимоги фізичних осіб-вкладників у межах гарантованої Фондом суми відшкодування за вкладами не заявляються.

Підпунктами 2.1.4, 2.1.5 п. 2.1 договору застави майнових прав № 8-5/23-06 від 10.03.04 сторонами погоджено право заставодержателя звернути стягнення на предмет застави достроково у випадку, якщо проти заставодавця порушено провадження у справі про банкрутство або прийнято рішення про його ліквідацію. Заставодержатель має право за рахунок предмета застави задовольнити вимоги, зазначені у цьому договорі, в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, відшкодування збитків.

Судами встановлено, що 24.02.15 відповідач листом № 023-06/1272 звернувся до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію позивача в якому вказав про те, що заборгованість позивача за укладеними між ними договорами становить 8 149 114,91 грн., 15 952,08 доларів США та 10 325,96 євро та просив здійснити її погашення за рахунок застави майнових прав за договором № 8-5/23-06 від 10.03.04.

Довідкою № 2956 від 18.05.15 Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Комерційний банк "Експобанк" підтвердила, що ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" визнано кредитором ПАТ "Комерційний банк "Експобанк" в сумі 8 604 859,06 грн. з віднесенням до 7 черги задоволення у відповідності до ст. 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

09.06.15 відповідач листом № 023-06/1272 звернувся до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію позивача в якому посилаючись на ч. 3 ст. 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" просив включити його вимоги (право вимоги коштів, що є предметом застави) до складу ліквідаційної маси та забезпечити можливість їх використання виключно для позачергового задоволення вимог банку та погодити звернення стягнення на предмети застави за яким є майнові права, а саме: право вимоги коштів з вкладних рахунків, розміщених зокрема, згідно з договором гарантійного депозиту № 8-2/23-06 від 10.03.04 для задоволення вимог ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України".

07.07.15 Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Комерційний банк "Експобанк" листом № 3843 повідомила відповідача про те, що згідно переліку (реєстру) акцептованих вимог кредиторів ПАТ "Комерційний банк "Експобанк" відповідача визнано кредитором сьомої черги на суму 8 604 859,06 грн. та запропонувала йому повернути кошти, розміщені згідно з договором гарантійного депозиту № 8-2/23-06 від 10.03.04 на накопичувальний рахунок № 32075104703 в Операційному департаменті НБУ АТ "КБ "Експобанк" за реквізитами: SWIFT Code NBU UA UX, JP Morgan Chase Bank, New York, SWIFT Code: CHASUS33, Account 400807238, 270 Park Avenue, New York, NY 10017, USA, для подальшого їх продажу та задоволення вимог відповідача відповідно до ч. 3 ст. 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

31.07.15 відповідач листом № 023-06/5250 повідомив позивача, що виконання зобов'язань ПАТ "Комерційний банк "Експобанк" перед ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" забезпечено заставою майнових прав, а саме: заставою права вимоги коштів, розміщених на вкладних (депозитних) рахунках ПАТ "Комерційний банк "Експобанк", відкритих у ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" згідно з умовами договору гарантійного депозиту № 8-2/23-06 від 10.03.04, а тому враховуючи положення ч. 3 ст. 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" право вимоги коштів ПАТ "Комерційний банк "Експобанк", що є предметом застави, повинно бути включено до складу ліквідаційної маси, та використовуватися виключно для позачергового задоволення вимог ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України". Також відповідач просив включити його вимоги (право вимоги коштів, що є предметом застави) до складу ліквідаційної маси та забезпечити можливість їх використання виключно для позачергового задоволення вимог банку.

13.08.15 Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Комерційний банк "Експобанк" листом № 4446 повідомила про те, що нею не погоджено звернення стягнення на предмет застави, зокрема, за договором застави майнових прав № 8-5/23-06 від 10.03.04. В обґрунтування підстав остання послалась на п. 4.21. 4 розділу V Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку, затвердженого Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 2 від 05.07.12, у відповідності з яким внаслідок здійсненої конвертації депозитного вкладу (485 000 дол. США) з доларового еквівалента у гривневий за курсом на день відкликання банківської ліцензії, відповідач не лише задовольнить свої вимоги, але й безпідставно отримає суму коштів, що перевищує його вимоги до позивача.

Згідно поданої Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Комерційний банк "Експобанк" довідки про заборгованість останнього перед ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" станом на початок ліквідації (26.01.15), розмір заборгованості складає загалом 8 097 743,77 грн. (8 064 792,93 грн. та 1 795,96 євро, що в еквіваленті складає 32 950,84 грн.).

Пунктом 4.21 Глави 4 Розділу V Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку, затвердженого Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 2 від 05.07.12, встановлено, що Уповноважена особа Фонду на ліквідацію банку складає реєстр акцептованих вимог кредиторів за формою, визначеною в додатку 3 до цього Положення, на підставі балансу банку, до якого включає вимоги кредиторів у національній валюті в розмірах, які існували на дату прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Вимога, заявлена в іноземній валюті, включається до реєстру вимог у національній валюті в сумі, визначеній за офіційним курсом, установленим НБУ на дату прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку. Вимоги кредиторів зі сплати процентів (відсотків) за кредитами, депозитами, за незавершеними розрахунковими операціями тощо переносяться на відповідний рахунок кредитора (п. 4.22 вказаного Положення).

Положеннями ч. 5 ст. 26 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" унормовано, що відшкодування коштів за вкладом в іноземній валюті відбувається в національній валюті України після перерахування суми вкладу за офіційним курсом гривні до іноземних валют, встановленим Національним банком України на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку та здійснення тимчасової адміністрації відповідно до статті 36 цього Закону.

До ліквідаційної маси банку включаються будь-яке нерухоме та рухоме майно, кошти, майнові права та інші активи банку. До ліквідаційної маси банку не включається майно у випадках, прямо передбачених законом, а також ліцензія, гудвіл.

Кошти, що залишилися після задоволення забезпечених вимог та покриття витрат, пов'язаних з утриманням, збереженням та продажем (здійсненням правочинів за участі банку) предмета забезпечення, підлягають включенню до складу ліквідаційної маси (ч. 2 ст. 50 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб").

Приписами ч. 3 ст. 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" встановлено, що майно банку, що є предметом застави, включається до складу ліквідаційної маси, але використовується виключно для позачергового задоволення вимог заставодержателя. Заставодержатель має право звернути стягнення на заставлене майно у порядку, встановленому законодавством або договором застави, та отримати задоволення своїх вимог за рахунок заставленого майна за ціною, визначеною суб'єктом оціночної діяльності, який визначений Фондом.

У разі продажу Фондом заставленого майна (активів) кошти, отримані від реалізації такого майна (активів), спрямовуються на погашення вимог заставодержателя у розмірі не більше основної суми заборгованості за забезпеченим таким майном (активами) зобов'язанням разом з нарахованими процентами після відшкодування Фонду витрат на утримання та продаж такого майна. Решта коштів включається до ліквідаційної маси банку.

У разі якщо обсяг коштів від продажу Фондом заставленого майна недостатній для задоволення вимог заставодержателя, незадоволені вимоги підлягають задоволенню в порядку черговості, встановленої цим Законом.

Врахувавши обставини справи, вказані вище норми матеріального права та умови договору застави майнових прав № 8-5/23-06 від 10.03.04, суди попередніх інстанцій правильно виходили з того, що вимоги відповідача за договором про проведення розрахунків № 8-2/23-06 від 10.03.04 забезпечені заставою майнових прав на депозитні кошти в сумі 485 000 дол. США, а тому підлягають задоволенню у будь-якому випадку за рахунок заставного майна, проте, з урахуванням вимог Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" якщо предметом забезпечувального обтяження є право грошової вимоги, звернення стягнення на нього здійснюється шляхом відступлення обтяжувачу відповідного права. Обтяжувач зобов'язаний повідомити в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, боржника та інших обтяжувачів відповідного права грошової вимоги про свій намір набути на свою користь таке право.

В силу ч.ч. 1, 2 ст. 20 Закону України "Про заставу" заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.

У разі ліквідації юридичної особи заставодавця заставодержатель набуває право звернення стягнення на заставлене майно незалежно від настання строку виконання зобов'язання, забезпеченого заставою.

При заставі майнових прав реалізація предмета застави провадиться шляхом уступки заставодавцем заставодержателю вимоги, що випливає із заставленого права. Заставодержатель набуває право вимагати в судовому порядку переводу на нього заставленого права в момент виникнення права звернення стягнення на предмет застави (ст. 23 Закону України "Про заставу").

Якщо при реалізації предмета застави виручена грошова сума перевищує розмір забезпечених цією заставою вимог заставодержателя, різниця повертається заставодавцю (ч. 1 ст. 25 Закону України "Про заставу").

Таким чином, як загальними нормами, що регулюють правовідносини застави, так і нормами спеціального закону, що регулюють правовідносини застави під час ліквідації банку, а також п.п. 2.1.3 п. 2.1, п.п 2.1.4 п. 2.1 договору застави майнових прав № 8-5/23-06 від 10.03.04, які встановлюють право заставодержателя звернути стягнення на предмет застави, передбачено першочергове звернення стягнення на заставне майно, що не впливає на порушення черговості задоволення вимог інших кредиторів, оскільки вимоги заставодержателя задовольняються виключно за рахунок заставного майна.

З вказаних обставин правильно виходили суди попередніх інстанцій відмовляючи в задоволенні позовних вимог.

Крім того, судами правильно зазначено про те, що ч. 3 ст. 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб під час процедури ліквідації не наділено повноваженнями самостійно визначати методи позачергового погашення перед кредиторами заборгованості банку, що ліквідується, а визначений Уповноваженою особою метод погашення заборгованості шляхом витребування заставних коштів в сумі 485 000 дол. США, розміщених згідно договору гарантійного депозиту № 8-2/23-06 від 10.03.04, суперечить приписам ч. 3 ст. 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", ст. 20 Закону України "Про заставу" та п.п. 2.1.5 п. 2.1, п.п. 2.1.3 п. 2.1, п.п 2.1.4 п. 2.1 договору застави майнових прав № 8-5/23-06 від 10.03.04.

Враховуючи викладене, судами попередніх інстанцій на підставі встановлених фактичних обставин справи, з'ясовано дійсні права і обов'язки сторін та правильно застосовано матеріальний закон, що регулює спірні правовідносини.

Доводи касаційної скарги про те, що у зв'язку із закінченням 17.03.15 строку дії договору застави майнових прав № 8-5/23-06 від 10.03.04 припинилась і застава права вимоги коштів з рахунку гарантійного депозиту № 16009000113561, відкритого заставодавцю заставодержателем відповідно до договору гарантійного депозиту № 8-4/23-06 від 10.03.04, не заслуговують на увагу суду, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 28 Закону України "Про заставу" застава припиняється: з припиненням забезпеченого заставою зобов'язання; в разі загибелі заставленого майна; в разі придбання заставодержателем права власності на заставлене майно; в разі примусового продажу заставленого майна; при закінченні терміну дії права, що складає предмет застави; в інших випадках припинення зобов'язань, установлених законом.

Пунктами 3.1, 3.2 договору застави майнових прав № 8-5/23-06 від 10.03.04 сторонами погоджено, що право застави виникає з дати підписання цього договору повноважними представниками сторін, а припиняється - задоволенням заставодавцем у повному обсязі вимог заставодержателя, забезпечених заставою за цим договором.

Судами встановлено, що заставодавцем (позивачем) не задоволено вимоги заставодержателя (відповідача), що витікають з п.п. 4.1.3, 4.1.14, 4.1.16, 8.3-8.6 договору про підтримку членства банку в Міжнародній платіжній системі № 2-23-06 від 09.12.03 та з п.п. 5.1.2, 5.1.4, 8.4 договору про проведення розрахунків № 8-2/23-06 від 10.03.04, зокрема, в сумі акцептованій позивачем (8 604 859,06 грн. згідно довідки позивача від 18.05.2015 № 2956), а тому застава майнових прав не припинилась із закінченням 17.03.15 строку дії договору застави майнових прав № 8-5/23-06 від 10.03.04, а відповідач наділений правами заставодержателя гарантійного депозиту і не позбавлений права на задоволення своїх вимог в порядку, визначеному договором та законом.

Посилання касаційної скарги на ту обставину, що відповідачем, на підставі ч. 1 ст. 54 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", рішення Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Комерційний банк "Експобанк" про віднесення ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" до сьомої черги кредиторів не оскаржувалось, не свідчить про те, що у останнього відсутнє встановлене законом та договором право на першочергове звернення стягнення на заставне майно, а вказаною правовою нормою передбачено право, а не обов'язок сторони, яка не згодна з рішенням Фонду, на його оскарження.

Суд дав оцінку наявним у справі доказам за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, що відповідає вимогам ст. 43 ГПК України, переоцінка доказів, відповідно до ст. 1117 ГПК України, не входить до меж перегляду справи в суді касаційної інстанції.

Постанова апеляційного господарського суду прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального законодавства, доводи касаційної скарги правильності викладених у ній висновків не спростовують, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Експобанк", в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації, залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 20 січня 2016 року у справі № 910/22465/15 залишити без змін.

Головуючий суддя: Н.Г. Дунаєвська

Судді: Н.В. Акулова

С.В. Владимиренко