ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2016 року Справа № 910/14226/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддівКочерової Н.О. (доповідач), Попікової О.В., Саранюка В.І.,розглянувши касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 07.04.2016у справі № 910/14226/15 господарського суду міста Києваза позовомпублічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Банк Розвитку"допублічного акціонерного товариства "Укртрансгаз"простягнення 3 207 189,94 грнза заявоюпублічного акціонерного товариства "Укртрансгаз"провизнання наказу таким, що не підлягає виконанню за участю представників сторін:

від позивача: не з'явилися

від відповідача: Василенко А.О., дов. від 21.03.2016

ВСТАНОВИВ:

10.02.2016 публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз" звернулося до господарського суду із заявою про визнання наказу господарського суду міста Києва від 13.01.2016 у справі № 910/14226/15 таким, що не підлягає виконанню в частині стягнення з ПАТ "Укртрансгаз" простроченої заборгованості по процентам у розмірі 2 715 394,86 грн.

В обґрунтування заяви відповідач зазначав, що його обов'язок, як боржника, зі сплати на користь позивача простроченої заборгованості по процентам у вказаному розмірі за рішенням господарського суду міста Києва від 13.01.2016 у даній справі є припиненим у зв'язку із зарахуванням зустрічної однорідної вимоги відповідача до позивача на вказану суму за договором на розрахунково-касове обслуговування №ТF.201670.001 від 10.12.2013, укладеним між ним та позивачем.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 09.03.2016 (суддя: Ващенко Т.М.) відмовлено у задоволенні заяви відповідача про визнання наказу господарського суду міста Києва від 13.01.2016 у даній справі таким, що не підлягає виконанню.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.04.2016 (склад колегії суддів: Жук Г.А. - головуючий, Мальченко А.О., Дикунська С.Я.) апеляційну скаргу ПАТ "Укртрансгаз" залишено без задоволення, а ухвалу господарського суду міста Києва від 09.03.2016 - без змін.

Судові рішення мотивовані відсутністю підстав для визнання спірного наказу таким, що не підлягає виконанню, оскільки рішення господарського суду міста Києва від 25.08.2015 у даній справі відповідачем не виконано, заявником не надано доказів того, що наказ був виданий господарським судом помилково та доказів, які б свідчили про припинення обов'язку боржника повністю чи частково у зв'язку з його добровільним виконанням боржником чи іншою особою. Суди дійшли висновку, що підстави для проведення взаємозаліку між сторонами відсутні, оскільки припинення зобов'язання зарахуванням можливе лише коли між сторонами відсутній спір відносно характеру зобов'язання, його змісту, умов виконання, а позивач (стягувач) заперечує проти зарахування вимог, заявлених відповідачем. За висновком судів, позивач не позбавлений можливості захистити свої майнові права на грошові кошти, розміщені на його рахунку в ПАТ "Всеукраїнський Банк Розвитку" на підставі договору на розрахунково-касове обслуговування №ТF.201670.001 від 10.12.2013, в порядку, передбаченому Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", оскільки позивач відповідно до постанови НБУ від 21.12.2015 та рішення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 22.12.2015 знаходиться в процедурі ліквідації.

В касаційній скарзі публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз" просить ухвалу місцевого і постанову апеляційного господарських судів скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити заяву про визнання наказу господарського суду міста Києва від 13.01.2016 у даній справі таким, що не підлягає виконанню в частині стягнення з ПАТ "Укртрансгаз" простроченої заборгованості по процентам у розмірі 2 715 394,86 грн. При цьому, скаржник посилається на порушення та неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши пояснення представника відповідача, перевіривши повноту встановлених судом обставин справи та їх юридичну оцінку, Вищий господарський суд України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, рішенням господарського суду міста Києва від 25.08.2015 у даній справі, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.11.2015 та постановою Вищого господарського суду України від 23.12.2015, позов задоволено повністю. Стягнуто з ПАТ "Укртрансгаз" на користь ПАТ "Всеукраїнський Банк Розвитку" 2 715 394,86 грн простроченої заборгованості по процентам, 491 795,08 грн пені.

13.01.2016 господарським судом міста Києва на виконання зазначеного судового рішення видано відповідний наказ.

04.02.2016 державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління ДВС ГТУЮ у місті Києві винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП№50022546 від 04.02.2016 та повідомлено боржника про можливість добровільного виконання наказу.

10.02.2016 публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз" звернулось до господарського суду міста Києва із заявою про визнання наказу господарського суду міста Києва № 910/14226/15 від 13.01.2016 таким, що не підлягає виконанню в частині стягнення 2 715 394,86 грн простроченої заборгованості по процентам.

В обґрунтування заяви відповідач послався на наявність у сторін вказаної справи взаємних зобов'язань, що виникли у відповідача перед позивачем на підставі судового рішення у даній справі про стягнення 2 715 394,86 грн простроченої заборгованості по процентам за кредитним договором, та зобов'язань, що виникли у позивача перед відповідачем на підставі укладеного між ними договору на розрахунково-касове обслуговування №ТF.201670.001 від 10.12.2013 на таку ж суму, і такі взаємні зобов'язання припинились їх зарахування шляхом надіслання відповідачем заяви про припинення зобов'язань заліком зустрічної однорідної вимоги № 16398/8-001 від 24.12.2015.

Згідно зі ст.124 Конституції України та ст.115 ГПК України судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України і виконуються в порядку, визначеному Законом України "Про виконавче провадження".

Відповідно до ч.1 ст.116 ГПК України виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом.

Частинами другою та четвертою статті 117 ГПК України визначено, що господарський суд, який видав наказ, може за заявою стягувача або боржника визнати наказ таким, що не підлягає виконанню, та стягнути на користь боржника безпідставно одержане стягувачем за наказом. У разі якщо наказ було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин, господарський суд визнає наказ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково.

Таким чином, як вірно зазначено судами попередніх інстанцій, визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, законом пов'язується з певними обставинами, які мали місце на момент його видачі (пред'явлення до виконання):

- помилковою видачею, зокрема, коли судове рішення не підлягало негайному виконанню і не набрало законної сили або пред'явлено до виконання після скасування судового рішення, на підставі якого було видано наказ;

- повним (частковим) погашенням боргу, щодо якого видано наказ, в добровільному порядку боржником чи за нього іншою особою;

- з інших причин, наприклад, списання боргу внаслідок прийняття відповідного нормативного акта.

Як вірно встановлено судами попередніх інстанцій, рішення господарського суду міста Києва від 25.08.2015 у даній справі було залишене без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.11.2015 та постановою Вищого господарського суду України від 23.12.2015. Наказ на виконання вказаного судового рішення було видано господарським судом міста Києва 13.01.2016, тобто після набрання рішенням законної сили, а в матеріалах справи відсутні докази того, що наказ був видано господарським судом помилково.

Крім того, судами встановлено, що на момент подання відповідачем заяви про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, рішення господарського суду міста Києва від 25.08.2015 у даній справі відповідачем не виконано.

При цьому відповідач, посилаючись на п. 8 ч. 2 ст. 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", ст. 601 ЦК України стверджує, що його зобов'язання перед банком щодо сплати заборгованості по відсоткам за користування кредитом в сумі 2 715 394,56 грн припинилися шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог за його заявою №163987/8-001 від 24.12.2015, що є підставою для визнання наказу таким, що не підлягає виконанню.

Відповідно до ч.1 ст. 202 Господарського кодексу України господарське зобов'язання припиняється, зокрема, зарахуванням зустрічної однорідної вимоги

Частиною 3 статті 203 Господарського кодексу України, яка кореспондується з положеннями статті 601 Цивільного кодексу України, передбачено, що господарське зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони.

Якщо друга сторона вважає, що заява першої сторони є нікчемним правочином, а відтак не припиняє зобов'язання (наприклад, за відсутністю зобов'язання другої сторони або в разі недопустимості зарахування зустрічних вимог згідно з частинами четвертою, п'ятою статті 203 ГК України, статтею 602 ЦК України), то друга сторона вправі звернутися до суду з позовом про примусове виконання зобов'язання першою стороною в натурі або про застосування інших способів захисту, встановлених законом (п. 31 інформаційного листа ВГСУ від 07.04.2008 р. № 01-8/211 "Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України").

Зарахування зустрічних однорідних вимог є способом припинення одночасно двох зобов'язань, в одному із яких одна сторона є кредитором, а інша - боржником, а в другому - навпаки (боржник у першому зобов'язанні є кредитором у другому). Зарахування здійснюється за наявності умов зустрічності та однорідності вимог, настання строків виконання зобов'язання, а також відсутності спору відносно характеру зобов'язання, його змісту, умов виконання тощо.

Умовою, за наявності якої можливе припинення зобов'язання зарахуванням, є прозорість вимог, тобто коли між сторонами немає спору відносно характеру зобов'язання, його змісту, умов виконання. Якщо ж одна зі сторін звернулась із заявою про зарахування, а інша сторона зобов'язання звернулась до суду з позовом про стягнення тієї суми на яку проводиться зарахування зустрічної вимоги, тобто фактично наявним є протиставлення цій вимозі заперечення відносно характеру, терміну, розміру виконання тощо, то в такому випадку спір підлягає судовому розгляду.

Стягнення 2 715 394,86 грн простроченої заборгованості по процентам за укладеним між сторонами у справі кредитним договором № ККРОSKG201670.002 від 11.12.2013 було предметом спору у даній справі, за наслідками вирішення якого господарським судом міста Києва було прийнято рішення про стягнення з відповідача вказаної суми заборгованості.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 25.12.2015 відповідач звернувся до позивача із заявою про зарахування зустрічних однорідних вимог № 16398/8-001 від 24.12.2015, що виникли у відповідача перед позивачем на підставі судового рішення у даній справі про стягнення 2 715 394,86 грн простроченої заборгованості по процентам за кредитним договором, та зобов'язань, що виникли у позивача перед відповідачем на підставі укладеного між ними договору на розрахунково-касове обслуговування №ТF.201670.001 від 10.12.2013 на таку ж суму. Однак, після отримання заяви боржника про зарахування зустрічних однорідних вимог публічне акціонерне товариство "Всеукраїнський банк розвитку", як стягувач, звернулося до органів Державної виконавчої служби із заявою про примусове виконання наказу господарського суду міста Києва від 13.01.2016 у даній справі, що, як вірно зазначено судом апеляційної інстанції, свідчить про невизнання банком такого правочину та його спірність.

З огляду на викладене колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для проведення взаємозаліку між сторонами у справі, оскільки припинення зобов'язання зарахуванням можливе лише коли між сторонами відсутній спір відносно характеру зобов'язання, його змісту, умов виконання, а позивач у справі (стягувач) заперечує проти зарахування вимог, заявлених йому відповідачем та звернувся до органу виконавчої служби із заявою про примусове виконання наказу господарського суду міста Києва від 13.01.2016 у даній справі щодо стягнення спірної суми заборгованості.

Судами також встановлено, що Правлінням НБУ прийнято постанову №914 від 21.12.2015 про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський банк розвитку", а виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення №234 від 22.12.2015 "Про початок процедури ліквідації ПАТ "Всеукраїнський банк розвитку" та делегування повноважень ліквідатора банку".

Врахувавши наведене, суди попередніх інстанцій вірно зазначили, що позивач не позбавлений можливості захистити свої права на грошові кошти, які знаходяться на його рахунку у банку відповідача, відкритому на підставі договору на розрахунково-касове обслуговування №ТF.201670.001 від 10.12.2013, в порядку, передбаченому розділом VIIІ "Ліквідація Банків" Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", який є спеціальним законом у правовідносинах між банком, що ліквідується, та його клієнтом, та яким встановлено спеціальний порядок здійснення ліквідації банку та проведення розрахунків з його кредиторами.

З огляду на викладене колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для визнання спірного наказу таким, що не підлягає виконанню, оскільки рішення господарського суду міста Києва від 25.08.2015 у даній справі відповідачем не виконано, заявником не надано доказів того, що наказ був виданий господарським судом помилково, а також доказів, які б свідчили про припинення обов'язку боржника повністю чи частково у зв'язку з його виконанням боржником чи іншою особою.

Таким чином, ухвала місцевого та постанова апеляційного господарських судів прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а твердження скаржника про порушення та неправильне застосування господарськими судами попередніх інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваних ухвали та постанови не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстави для зміни чи скасування законних та обґрунтованих судових актів відсутні.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111, 11113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.04.2016 у справі № 910/14226/15 - без змін.

Головуючий Н. Кочерова

Судді: О. Попікова

В. Саранюк