ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2016 року Справа № 910/13006/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого:Короткевича О.Є. (доповідач у справі), суддів:Коваленка В.М., Панової І.Ю.,розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Пері Україна"на постанову та ухвалуКиївського апеляційного господарського суду від 23.03.2016 року Господарського суду міста Києва від 01.02.2016 року у справі№ 910/13006/14за заявоюТовариства з обмеженою відповідальністю "ІСК Трансекспо"доТовариства з обмеженою відповідальністю "УкрБудКонтракт"пробанкрутство,

В судовому засіданні взяли участь представники:

ТОВ "Пері Україна"- Пустовойтов Д.М.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01 лютого 2016 року у справі № 910/13006/14 (суддя Чеберяк П.П.), з поміж іншого, відмовлено у задоволенні заяви товариства з обмеженою відповідальністю "Пері Україна" про визнання кредиторських вимог до боржника в сумі 2 511 299,55 грн.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 23 березня 2016 року у справі № 910/13006/14 (колегія суддів: Гарник Л.Л. - головуючий, Доманська М.Л. Пантелієнко В.О.) ухвалу місцевого суду в частині відхилення вимог ТОВ "Пері Україна" залишено без змін.

Залишаючи без змін ухвалу суду першої інстанції, апеляційний господарський суд виходив з того, що стягнення шкоди з товариства боржника внаслідок порушення цивільного зобов'язання за договором суборенди в судовому порядку не розглядалося, а суди позбавлені в межах справи про банкрутство вирішувати спір по суті. Повноваження господарських судів в контексті справи про банкрутство зводяться лише до перевірки підтвердження вимог належними та допустимими доказами.

Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими рішеннями, товариство з обмеженою відповідальністю "Пері Україна" звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, якою просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 23 березня 2016 року та ухвалу Господарського суду міста Києва від 01 лютого 2016 року в частині відхилення кредиторських вимог ТОВ "Пері Україна" та прийняти нове, яким визнати вимоги ТОВ "Пері Україна".

В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст. 38 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст. 43 Господарського процесуального кодексу України.

Заслухавши пояснення учасника судового засідання, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, місцевим господарським судом 16.07.2014 року порушено справу про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю "УкрБудКонтракт" за загальною процедурою.

Постановою Господарського суду міста Києва від 23.09.2015 року боржника визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Щербаня О.М.

У листопаді 2015 року до місцевого суду із заявою про визнання кредиторських вимог звернулося ТОВ "Пері Україна". Під час розгляду заяви судами встановлено, що заявлені кредиторські вимоги полягають, зокрема, у відшкодуванні вартості неповернутого із суборенди обладнання, що належить ТОВ "Пері Україна" на суму 2 508 863,55 згідно договору оперативної суборенди обладнання № 118/Д-Я-БМ від 25.10.2011р. в порядку ст. 1166 Цивільного кодексу України.

Відповідно до вимог статті 1 цього Закону, сторонами у справі є кредитор - юридична або фізична особа, а також органи доходів і зборів та інші державні органи, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких забезпечені заставою майна боржника (майнового поручителя).

Грошові вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Пері Україна" обґрунтовано заподіянням товариством з обмеженою відповідальністю "УкрБудКонтракт" шкоди внаслідок втрати обладнання, одержаного ним за договором суборенди № 118/Д-Я-БМ від 25.10.2011р., укладеним з товариством з обмеженою відповідальністю "Хорст".

Згідно частини 6 статті 283 Господарського кодексу України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини 3 статті 774 Цивільного кодексу України до договору піднайму застосовуються положення про договір найму.

Отже за договором піднайму, наймач набуває відносно піднаймача права та обов'язки наймодавця, а піднаймач - права та обов'язки наймача. При цьому піднаймач у відносини із наймодавцем не вступає.

Разом з тим, виходячи зі змісту положень частини 3 зазначеної статті, наймодавець не позбавлений можливості пред'явити свої вимоги безпосередньо до піднаймача у разі пошкодження або погіршення майна, переданого у користування, на підставі статті 1166 та інших норм, які регулюють зобов'язання із завдання шкоди, що було зроблено товариством з обмеженою відповідальністю "Пері Україна" при зверненні з грошовими вимогами до боржника у даній справі.

За правилами ст. 1166 Цивільного кодексу України, для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків необхідною є наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

Враховуючи те, що встановлення факту заподіяння шкоди вимагає вирішення спору по суті із залученням інших учасників таких правовідносин, проведенням додаткових процесуальних дій, тощо, вказані вимоги мають досліджуватися судом у позовному провадженні. Тільки на підставі такого рішення юрисдикційного органу господарський суд у справі про банкрутство може зробити висновок щодо наявності відповідного зобов'язання боржника. Включенню ж до реєстру вимог кредиторів у справі про банкрутство підлягають лише дійсні вимоги кредиторів, що відповідають чинному законодавству.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України у справі № 5016/1284/2012 (5/45) від 29.10.2014 року, залишеної без змін постановою Верховного Суду України від 20.05.2015 року.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком судів, що в процедурі банкрутства при розгляді заяви з грошовими вимогами до боржника, господарський суд не вирішує спір по суті, а лише перевіряє обґрунтованість грошових вимог кредиторів.

Тому при розгляді кредиторських вимог суд може в залежності від наявності чи відсутності доказів, що підтверджують заборгованість боржника, визнати або відхилити грошові вимоги.

Однак, як встановлено судами попередніх інстанцій, в судовому порядку питання про стягнення шкоди з товариства з обмеженою відповідальністю "УкрБудКонтракт" внаслідок порушення зобов'язань за договором суборенди не розглядалось та не вирішувалось.

До того ж, суд касаційної інстанції зазначає, що допущене судом апеляційної інстанції неправильне застосування норм Закону про банкрутство в редакції чинній до 19.01.2013, не призвело у даному випадку до прийняття неправильного рішення.

Відповідно до частини 2 статті 1115 ГПК України касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду.

За приписами ст. 1117 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова Київського апеляційного господарського суду від 23 березня 2016 року та ухвала Господарського суду міста Києва від 01 лютого 2016 року у справі № 910/13006/14, прийняті у відповідності до фактичних обставин справи та вимог чинного законодавства і підстав для їх скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119-11111 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Пері Україна" залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 23 березня 2016 року та ухвалу Господарського суду міста Києва від 01 лютого 2016 року в частині кредиторських вимог товариства з обмеженою відповідальністю "Пері Україна" у справі № 910/13006/14 залишити без змін.

Головуючий О.Є. Короткевич

Судді В.М. Коваленко

І.Ю. Панова