ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2016 року Справа № 908/6055/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Божок В.С.- головуючого, Костенко Т.Ф. Полянського А.Г.перевіривши матеріали касаційної скаргифізичної особи-підприємця ОСОБА_4на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 26.01.2016у справігосподарського суду Запорізької областіза позовомфізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до про1.Громадянина України ОСОБА_5; 2.Приазовської селищної ради Приазовського району Запорізької області; визнання недійсним договору оренди земельної ділянки в судовому засіданні взяли участь представники:від позивача:не з'явились;від відповідачів: 1) не з'явились; 2) не з'явились;

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою від 14.12.2015 господарського суду Запорізької області (суддя Зінченко Н.Г.) відмовлено в прийнятті позовної заяви фізичної особи -підприємця ОСОБА_4 до гр. ОСОБА_5 та до Приазовської селищної ради про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки.

Постановою від 26.01.2016 Донецького апеляційного господарського суду (судді: Геза Т.Д. - головуючий, Ушенко Л.В., Склярук О.І.) ухвалу від 14.12.2015 залишено без змін.

Судові рішення мотивовані тим, що спір за вказаним предметом спору за участю фізичної особи, як відповідача не підлягає розгляду в господарських судах України, що є підставою для повернення позовної заяви фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 до громадянина ОСОБА_5 та до Приазовської селищної ради про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки (тимчасовий) №33 від 01.01.2012.

Не погоджуючись з рішенням та постановою фізична особа-підприємець ОСОБА_4 звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою і просить скасувати зазначені судові акти а справу направити на новий розгляд до господарського суду Запорізької області.

Як довід, скаржник посилається на те, що хоча ОСОБА_5 і виступає в договорі оренди як громадянин, однак зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності з 2009 року і предметом спірного договору оренди є земельна ділянка, яка використовується для здійснення цієї діяльності, а тому спір підлягає вирішенню в господарському суді.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оспорюваного судового акта, знаходить необхідним задовольнити касаційну скаргу.

Як встановлено господарськими судами позивач фізична особа-підприємець ОСОБА_4 звернулась до господарського суду Запорізької області з позовом до громадянина ОСОБА_5 та органу місцевого самоврядування Приазовської селищної ради про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки (тимчасовий), укладеного 01.01.2012 Приазовською селищною радою в особі голови селищної ради ОСОБА_8 в якості орендодавця та громадянином ОСОБА_5, предметом якого є земельна ділянка площею 0,0096 га для розміщення закусочної «Санталат».

Як вбачається з позову, він заявлений до громадянина ОСОБА_5, що стало підставою для відмови у прийнятті позовної заяви господарськими судами.

Однак господарські суди не надали належної оцінки тому, що ухвалою Приазовського районного суду Запорізької області від 13.11.2015 у справі №2/325/898/2015 за позовом ОСОБА_4 до громадянина ОСОБА_5 та Приазовської селищної ради про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки (тимчасовий), вже встановлено, що спірна земельна ділянка, отримана відповідачем з метою зайняття підприємницькою діяльністю, тобто для здійснення господарської діяльності.

Приазовським районним судом Закарпатської області також встановлено, що ОСОБА_5 зареєстрований реєстраційною службою Приазовського районного управління юстиції Запорізької області як фізична особа - суб'єкт підприємницької діяльності з 2009 року. Ухвала Приазовського районного суду Запорізької області від 13.11.2015 набрала чинності і у встановленому законодавством порядку не скасована.

Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Брумареску проти Румунії" №28342/95, п. 61, ECHR 1999-VII).

В силу частини 3 статті 4 ГПК України, статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» згадані судові рішення та зміст самої Конвенції про захист прав та свобод людини є пріоритетним джерелом права для національного суду.

Частиною 2 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що обов'язковість врахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Відповідно до ч.2 ст.35 ГПК України, факти, встановлені рішенням господарського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

При цьому преюдиціальністю є обов'язковість фактів, встановлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, позаяк їх з істинністю вже встановлено у рішенні, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу.

Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом.

За таких обставин встановлений ухвалою Приазовського районного суду Запорізької області в іншій судовій справі №2/325/898/2015 факт, що хоч ОСОБА_5 і виступає у договорі як громадянин, однак зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності з 2009 року і предметом спірного договору оренди є земельна ділянка, яка використовується для здійснення цієї діяльності, а тому, ці обставини мають преюдиціальне значення для даної справи.

Тому є помилковим висновок суду першої та апеляційної інстанції про те, що даний спір не підлягає розгляду в господарських судах України.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин; обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Перевіривши у відповідності до частини 2 статті 1115 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого та постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів дійшла висновків про те, що господарські суди, в порядку статей 43, 101 Господарського процесуального кодексу України розглядаючи справу, не повно розглянули у судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, що спричинило прийняття передчасного рішення.

Неповне з'ясування всіх обставин справи, які мають значення для справи, дає підстави для скасування ухвалених у справі судових рішень та передачі справи на новий розгляд.

Обґрунтованим визнається рішення, у якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки господарського суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.

При вирішенні спору господарський суд зобов'язаний прийняти рішення, зокрема, щодо: наявності обставин (фактів), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та навести докази на їх підтвердження; наявності інших фактичних даних, які мають значення для вирішення справи; правовідносин, зумовлених встановленими фактами. У рішенні господарського суду обов'язково повинні бути зазначені встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини.

Зважаючи на те, що відповідно зі ст.1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

При новому розгляді справи необхідно повно та всебічно з'ясувати всі обставини справи, дати їм належну правову оцінку та постановити законне та обґрунтоване рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст.1115, п.3 ст.1119, ст.11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу задовольнити.

Постанову від 26.01.2016 Донецького апеляційного господарського суду та ухвалу від 14.12.2015 господарського суду Запорізької області зі справи №908/6055/15 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до господарського суду Запорізької області.

Головуючий В.С. Божок

Судді Т.Ф. Костенко

А.Г. Полянський