Постанова ВГСУ від 15.06.2016 року у справі №908/2670/15

Друк

Пошук

КОМЕНТАР від ресурсу "ПРОТОКОЛ":

Постанова

вищий господарський суд україни ( ВГСУ )

Державний герб України

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2016 року Справа № 908/2670/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддів:Акулової Н.В. (доповідач), Дунаєвської Н.Г., Саранюка В.І. розглянувши касаційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Південкомбанк" м.Донецьк на постановуДонецького апеляційного господарського суду від 16.12.2015 року та рішенняГосподарського суду Запорізької області від 01.07.2015 року у справі№908/2670/15 Господарського суду Запорізької області за позовом Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Південкомбанк" м.Донецьк до Дочірнього підприємства "Компанія "ФПС Україна" м.Донецьк простягнення заборгованості у розмірі 1 682 754,63 грн.

За участю представників сторін:

від позивача: Новохатній О.В. (дов.№101 від 21.09.2015 року);

від відповідача: не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Запорізької області від 01.07.2015 року у справі №908/2670/15 (суддя: Місюра Л.С.) позов задоволено частково; стягнуто з Дочірнього підприємства "Компанії "ФПС Україна" на користь Публічного акціонерного товариства "Комерційного банку "ПІВДЕНКОМБАНК" прострочену заборгованість по кредиту в сумі 482 851 грн., поточну заборгованість зі сплати процентів за користування кредитом в сумі 12 300 грн. 99 коп., прострочену заборгованість зі сплати процентів за користування кредитом в сумі 43 060 грн. 22 коп., прострочену заборгованість зі сплати комісії в сумі 2 170 грн. 97 коп., пеню в сумі 81 304 грн. 26 коп.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 16.12.2015 року у справі №908/2670/15 (судді: Мартюхіна Н.О., Агапов О.Л., Сгара Е.В.) апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Південкомбанк" м.Донецьк залишено без задоволення; рішення Господарського суду Запорізької області від 01.07.2015 року у справі №908/2670/15 в частині стягнення з Дочірнього підприємства "Компанії "ФПС Україна" на користь Публічного акціонерного товариства "Комерційного банку "ПІВДЕНКОМБАНК" пені в сумі 81 304 грн. 26 коп. скасовано; в іншій частині рішення Господарського суду Запорізької області від 01.07.2015 року у справі №908/2670/15 залишено без змін.

Прийняті судові акти мотивовані тим, що згідно умов договору застави зобов'язання за ним в межах заборгованості позичальника приймається після набуття заставодержателем права на звернення стягнення на предмет застави. Як тільки банк набув право на звернення стягнення на предмет застави, відповідно до п. 5.2 договору застави, зобов'язання між банком та відповідачем припинились, відповідно до п. 5.4 договору застави, і з цього моменту банк повинен був списати кошти з рахунку зазначеному в пункті 1.2. договоруіз зарахуванням цих коштів в рахунок виконання зобов'язань, забезпечених заставою.Списання коштів здійснюється банком на підставі меморіального ордеру без будь-яких додаткових узгоджень із заставодавцем. Право позивача на звернення стягнення на предмет застави виникло 28.04.2014 року. Набуття Банком права на депозитний вклад фізичної особи ОСОБА_5 привело до погашення кредиторських вимог банку та припинення зобов'язань за кредитним договором у сумі еквівалентній 62 400 доларів США. Позивач зобов'язаний був зарахувати зазначену суму в рахунок погашення заборгованості по кредитному договору з урахуванням черговості передбаченою п.2.12 договору про надання відкличної кредитної лінії №307К-02Ю від 02.03.2012 року. Тому, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що з відповідача підлягає стягненню прострочена заборгованість по кредиту в сумі 482 851 грн., поточена заборгованість зі сплати процентів за користування кредитом в сумі 12 300 грн. 99 коп., прострочена заборгованість зі сплати процентів за користування кредитом в сумі 43 060 грн. 22 коп., прострочена заборгованість зі сплати комісії в сумі 2 170 грн. 97 коп.

Суд апеляційної інстанції скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині стягнення з відповідача пені у сумі 81 304,26 грн. зазначив, що відповідач зареєстрований і проводить господарську діяльність на території проведення антитерористичної операції, а згідно ст. 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" з урахуванням листа Національного банку України від 05.11.2014 року №18-112/64483 на час проведення антитерористичної операції з 14.04.2014 року банкам забороняється нараховувати пеню та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами та договорами позики з 14.04.2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14.04.2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, а також юридичним особам та фізичним особам-підприємцям, що проводять (провадили) свою господарську діяльність на території населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилась антитерористична операція.

Не погоджуючись з прийнятими судовими актами, уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Південкомбанк" звернулася з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить суд скасувати постанову Донецького апеляційного господарського суду від 16.12.2015 року та рішення Господарського суду Запорізької області від 01.07.2015 року у справі №908/2670/15 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за договором про надання відкличної невідновлювальної кредитної лінії № 307К-02Ю від 02.03.2012 року, в розмірі 1 682 754,63 грн., з яких: прострочена заборгованість по кредиту в сумі 1 098 302 грн. 43 коп., поточена заборгованість зі сплати процентів за користування кредитом в сумі 12 300 грн. 99 коп., прострочена заборгованість зі сплати процентів за користування кредитом в сумі 295 378 грн. 99 коп., прострочену заборгованість зі сплати комісії в сумі 5 207 грн. 27 коп. та пеню в сумі 271 564 грн. 95 коп.

В касаційній скарзі скаржник посилається на порушення та невірне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Представник позивача, у судовому засіданні, підтримав вимоги та доводи касаційної скарги, просив її задовольнити.

Заслухавши представника позивача, який з'явився в судове засідання, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 02.03.2012 року між позивачем (кредитором по договору) та відповідачем (позичальником за договором) був укладений договір про надання відкличної не відновлювальної кредитної лінії №307К-02Ю, з додатковим угодами, відповідно до п.1.1. якого сторони погодили, що позивач відкриває відповідачу відкличну не відновлювальну кредитну лінію та в її межах надає кредитні кошти на наступних умовах: ліміт користування - 2 400 000 грн., що змінюється відповідно до графіка зменшення ліміту кредитування, наведеного у додатку № 1 до цього договору, строк кредитної лінії - з 02.03.2012 року по 27.02.2013р. включно, ціль використання коштів - поповнення обігових коштів, процентна ставка - 26 % річних, комісія за підготовку та оформлення договору - відсутня, щомісячна комісія за управління кредитною лінією - у розмірі 0,1 % від ліміту кредитування, одноразова комісія - відсутня. Під терміном "не відновлювальна кредитна лінія" розуміється кредитна лінія, при якій при отриманні відповідачем повної суми кредитних коштів і досягнення ліміту кредитування подальша видача кредитних коштів відповідачу припиняється незалежно від фактичної суми заборгованості за кредитом протягом дії кредитного договору. Кредит надається відповідачу у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання.

02.03.2012 року сторонами було підписано додаток № 1 до договору, яким було погоджено графік зменшення ліміту кредитування.

У подальшому, сторонами були укладені додаткові угоди до договору, а саме: № 1 від 16.11.2012р., № 2 від 26.11.2012р., № 3 від 25.07.2013р., № 4 від 30.08.2013р. та № 5 від 23.12.2013р., копії яких залучені до матеріалів справи.

За умовами п. 1.1 договору, в редакції додаткової угоди № 5 від 23.12.2013р., позивач відкриває відповідачу відкличну невідновлювальну кредитну лінію та в її межах надає кредитні кошти на наступних умовах: ліміт користування - 2 400 000 грн., що змінюється відповідно до графіка зменшення ліміту кредитування, наведеного у додатку № 1 до цього договору, строк кредитної лінії - з 02.03.2012 року по 26.11.2014р. включно, ціль використання коштів - поповнення обігових коштів, процентна ставка - 26 % річних з 02.03.2012р. по 15.11.2012р., 35 % річних з 16.11.2012р. по 15.12.2012р., 32 % річних з 16.12.2012р. по 29.08.2013р., 25 % річних з 30.08.2013р. по 22.12.2013р., 28,8 % річних з 23.12.2013р., комісія за підготовку та оформлення договору - відсутня, щомісячна комісія за управління кредитною лінією - у розмірі 0,1 % від ліміту кредитування. Під терміном "невідновлювальна кредитна лінія" розуміється кредитна лінія, при якій при отриманні відповідачем повної суми кредитних коштів і досягнення ліміту кредитування подальша видача кредитних коштів відповідачу припиняється незалежно від фактичної суми заборгованості за кредитом протягом дії кредитного договору. Кредит надається відповідачу у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання.

Відповідно до умов абз. 2 п. 2.1 договору, видача кредитних коштів в межах кредитної лінії здійснюється окремими частинами (надалі - транш) на цілі, визначені в п. 1.1 цього договору, шляхом зарахування на поточний рахунок відповідача, на підставі письмової заяви відповідача.

Моментом (днем) надання траншу кредиту вважається день зарахування на поточний рахунок суми відповідного траншу кредиту. (п.2.2. Договору).

Судами попередніх інстанцій також встановлено, що на виконання умов договору позивач перераховував відповідачу відповідні транші кредиту у користування, а саме: 02.03.2012 р. - в сумі 574 000 грн.; 06.03.2012 р. - в сумі 272 000 грн.; 14.03.2012 р. - в сумі 335 000 грн.; 20.03.2012 р. - в сумі 120 000 грн.; 22.03.2012 р. - в сумі 580 000 грн.; 29.03.2012 р. - в сумі 100 000 грн.; 10.04.2012 р. - в сумі 41 000 грн.; 13.04.2012 р. - в сумі 145 000 грн.; 18.04.2012 р. - в сумі 30 000 грн.; 19.04.2012 р. - в сумі 23 000 грн.; 24.04.2012 р. - в сумі 129 000 грн.; 04.05.2012 р. - в сумі 15 000 грн.; 24.05.2012 р. - в сумі 23 000 грн. та 08.06.2012 р. - в сумі 13 000 грн. Всього позичальнику було надано в кредит 2 400 000 гривень, що підтверджується наданими суду банківськими виписками, визнається та не оспорюється відповідачем.

Пунктом 2.3 договору сторони погодили, що моментом (днем) повернення кредиту вважається день зарахування на рахунок позивача грошових коштів на суму траншу кредиту.

За умовами п. 3.3.6 договору відповідач взяв на себе зобов'язання повернути позивачу в повному обсязі суму отриманих кредитних коштів в строк, визначений в п. 1.1 договору, тобто по 26.11.2014р.

Пунктом п. 2.5 договору визначено, що позивач нараховує проценти за фактичними залишками кредитної заборгованості відповідача перед позивачем.

Відповідно до п. 2.6 договору, нарахування процентів за користування кредитом здійснюється у валюті кредиту щомісячно, за період з першого по останнє число поточного місяця, а також у день повернення заборгованості за кредитом в повній сумі. Якщо останнє число поточного місяця припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, нарахування здійснюється напередодні.

Згідно пункту 2.7 договору визначено, що нарахування процентів за користування кредитом здійснюється за методом "факт/360" (фактична кількість днів користування кредитом у місяці та 360 днів у році). При розрахунку процентів враховується день надання та не враховується день погашення кредиту.

Сплата процентів здійснюється у валюті кредиту щомісячно, по 05 число місяця, наступного за звітним, а також в день повернення кредиту в повній сумі. ( п. 2.8 Договору)

Відповідно п. 3.3.5 договору відповідач зобов'язався сплачувати позивачу проценти та комісії на умовах цього договору.

Пунктом 2.12 договору сторони передбачили, що у разі виникнення простроченої заборгованості за кредитом та процентами за користування ним, суми, сплачені відповідачем в погашення зазначеної заборгованості, спрямовуються на транзитний рахунок для подальшого розподілу у наступній черговості: заборгованість за нарахованими простроченими процентами у прямій послідовності їх виникнення; заборгованість за нарахованими поточними процентами; заборгованість за простроченими сумами кредиту; заборгованість за нарахованими простроченими комісіями у прямій послідовності їх виникнення; заборгованість за нарахованими поточними комісіями; пеня та штрафні санкції за порушення строків сплати процентів, комісій та/або повернення кредиту; інші платежі, які пов'язані із цим договором.

Згідно з п. 2.14 договору про надання відкличної не відновлюваної кредитної лінії №307К-02Ю від 02.03.2012р., при невиконанні позичальником своїх зобов'язань у встановлені цим договором строки, позичальник надає кредитору право здійснювати самостійне списання з поточних, депозитних рахунках, в національній і іноземній валюті всіх комісій, процентів, сум кредиту та інших платежів по кредитному договору. Договірне списання здійснюється меморіальним ордером з поточних і депозитних рахунків.

У разі прострочення відповідачем строків сплати процентів та комісій, визначених цим договором, а також прострочення строків повернення кредитних коштів, невиконання відповідачем умов, встановлених п. 3.3.6 цього договору, позивач має право стягнути з відповідача пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня, від несвоєчасно сплаченої суми за кожен день прострочення. Нарахування пені за цим договором не припиняється через шість місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконано. При розрахунку пені враховується день виникнення простроченої заборгованості та не враховується день повернення заборгованості відповідачем. (п. 4.2 договору)

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідач взяті на себе зобов'язання за договором не виконував належним чином, своєчасно та в повному обсязі кредитні кошти, згідно графіку зменшення ліміту кредитування, не сплачував, проценти за користування кредитом своєчасно не сплачував, що підтверджується матеріалами справи, у т.ч. наданими суду банківськими виписками щодо проведення платежів відповідачем.

Відповідно до ст.ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно приписів статей 6, 627, 628 та 638 ЦК України сторони вільні в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За приписами статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання. (Стаття 546 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач просив стягнути з відповідача прострочену заборгованість по кредиту в сумі 1 098 302 грн. 43 коп., поточну заборгованість зі сплати процентів за користування кредитом в сумі 12 300 грн. 99 коп., прострочену заборгованість зі сплати процентів за користування кредитом в сумі 295 378 грн. 99 коп., прострочену заборгованість зі сплати комісії в сумі 5 207 грн. 27 коп., пеню за порушення строків повернення та сплати кредиту, процентів та комісії в сумі 271 564 грн. 95 коп.

Судами попередніх інстанцій також встановлено, що 20.12.2013р. між позивачем та керівником ДП "Компанії "ФПС Україна" ОСОБА_5 підписаний Договір банківського вкладу №13423Д-02Ф від 20.12.2013р. з додатковою угодою №1 від 23.12.2013р. згідно якого вкладник передає грошові кошти банку, а банк для обліку суми вкладу відкриває вкладнику рахунок № 2635.9.020190.005 в доларах США.

Додатковою угодою №1 від 23.12.2013р. банк та вкладник доповнили Договір банківського вкладу пунктом 1.4 та підпунктами 3.1.9 та 3.2.7 наступного змісту:

"1.4 За умовами цього договору не знижувальний залишок на вкладному (депозитному) рахунку на період дії договору про надання відкличної невідновлювальної кредитної лінії №307К-02Ю від 02.03.2012р., в частині виконання ДП "Компанія "ФПС "УКРАЇНА" (позичальник) своїх зобов'язань за Кредитним договором встановлюється у розмірі 62 400,00 (шістдесят дві тисячі чотириста доларів США 00 центів) доларів США.

3.1.9. Майнові права на вклад, що є предметом цього договору, є предметом застави згідно з договором застави майнових прав на депозитний вклад № 3073-02Ю/З від 23.12.2013р., укладеним між ПАТ КБ "ПІВДЕНКОМБАНК" (Заставодержателем) та ОСОБА_5 в забезпечення виконання ним зобов'язань за договором про надання відкличної невідновлювальної кредитної лінії № 307К-02Ю від 02.03.2012р.

3.2.7. Вкладник не має права вимагати достроково розірвати цей договір або зменшувати суму вкладу нижче суми не знижувального залишку визначену в п. 1.4 цього договору, до повного виконання своїх зобов'язань за договором застави майнових прав на депозитний вклад № 3073-02Ю/З від 23.12.2013р.".

Судами попередніх інстанцій також встановлено, що 23.12.2013р. між банком та керівником ДП "Компанії "ФПС Україна" ОСОБА_5 (заставодавець) був укладений Договір застави майнових прав на депозитний вклад №3073-02Ю/З відповідно до умов якого, заставодавець виступає майновим поручителем ДП "Компанії "ФПС Україна".

Пунктом 1.1 договору застави сторони погодили, що цей договір забезпечує вимоги заставодержателя, що витікають з договору про надання відкличної не відновлювальної кредитної лінії №307К-02Ю від 02.03.2012р. а також усіх додаткових угод до нього.

Відповідно до п. 1.2 договору застави в забезпечення виконання зобов'язань, вказаних у п. 1.1 цього договору, заставодавець на умовах, передбачених цим договором, передає в заставу заставодержатель майнові права на депозитний вклад, що розміщений на рахунку НОМЕР_1, відкритому в ПАТ "КБ "Південкомбанк". В розумінні статті 49 Закону України "Про заставу" боржником заставодавця є ПАТ "КБ "Південкомбанк".

У пункті 1.2.1 договору застави вказано, що депозитний вклад розміщений на підставі договору банківського вкладу № 13423Д-02Ф від 20.12.2013р.

Згідно з п. п. 2.1.6 п. 2.1 договору застави в разі невиконання та/або неналежного виконання умов кредитного та/або цього договору заставодержатель отримає право одержати задоволення своїх вимог шляхом звернення стягнення на заставлене право переважно перед іншими кредиторами заставодавця.

Заставодержатель має право вимагати дострокового виконання зобов'язань за кредитним договором, забезпечених цією заставою, а якщо його вимога не буде задоволена, достроково звернути стягнення на предмет застави, в тому числі, у разі невиконання позичальником будь-якої умови кредитного договору. (п 5.2 договору застави).

Відповідно до п. 5.4 договору застави звернення стягнення на предмет застави здійснюється заставодержателем у порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про заставу", а саме шляхом відступлення заставодавцем заставодержатель права вимоги, що випливає із заставленого права. У разі настання обставин, передбачених цим договором та відповідно до яких у заставодержателя з'являється безумовне право на звернення стягнення за цим договором, сторони домовились, що право вимоги, що є предметом застави за цим договором, автоматично переходить до заставодержателя з моменту набуття останнім права на звернення стягнення на предмет застави за цим договором у порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про заставу". При цьому, уступка права вимоги за основним договором здійснюється на підставі цього договору, і не потребує укладання сторонами будь-яких додаткових угод. Після набуття заставодержателем права на звернення стягнення на предмет застави за цим договором на підставі ст. 606 ЦК України, зобов'язання за цим договором в межах заборгованості позичальника припиняються і на підставі меморіального ордеру заставодержателем без будь - яких додаткових узгоджень із заставодавцем здійснюється списання коштів з рахунку зазначеному в пункті 1.2. договору із зарахуванням цих коштів в рахунок виконання зобов'язань, забезпечених заставою.

Судами попередніх інстанцій також зазначено, що датою виникнення заборгованості у відповідача по кредитному договору вважається 28.04.2014р. Тобто станом на 28.04.2014 року ПАТ "ПІВДЕНКОМБАНК" набув право на звернення стягнення на предмет застави згідно з п. 5.4 договору застави № 3073-02Ю/3 від 23.12.2013р. та право списання коштів, що зберігались на поточному рахунку відповідача .

З березня 2014 року, ПАТ КБ "ПІВДЕНКОМБАНК" у зв'язку з фінансовими проблемами, які виникли у банку, перестав обслуговувати поточні рахунки своїх клієнтів, у тому числі поточний рахунок ДП "Компанія ФПС "Україна" на якому зберігалось 131 572 грн. 57 коп. та депозитний рахунок відкритий на ім'я ОСОБА_5 на якому зберігалось 62400,00 доларів США переданий у заставу банку.

Банк не виконував платіжні доручення відповідача, фактично гроші відповідача у сумі 131 572 грн. 57 коп. на поточному банківському рахунку з березня 2014 року були повністю заморожені.

11.04.2014р. відповідач звернувся до банку з листом № 11-04/2014, у якому вимагав виконати платіжні доручення відповідача. Доказом цього є письмова відповідь банка № 41/07-02-636 від 08.05.2014 року на лист відповідача за № 11-04/2014 від 11.04.2014 року, у якій банк повідомив відповідача, що банк приносить свої вибачення та прикладне зусилля на вирішення проблеми з обслуговування рахунку відповідача, також банк повідомив відповідача, що відповідач має можливість відправляти платежі тільки в об'ємі поточних надходжень, тобто грошима відповідача які зберігаються на рахунках у банку відповідач не може розпоряджатися.

Судами попередніх інстанцій також встановлено, що станом на 09.04.2014 року у відповідача не було ніякої простроченої заборгованості перед банком ні по кредиту, ні по процентам, що підтверджується довідкою банка № 41/08-1-495 від 09.04.2014р., та що вбачається з розрахунку банка.

У зв'язку з тим, що з березня 2014 року банк позбавив відповідача права розпоряджатися коштами відповідача, що зберігались в банку на поточному рахунку відповідача у сумі 131 572 грн. 57 коп., а також на депозитному рахунку ОСОБА_5, переданого у заставу ПАТ КБ "ПІВДЕНКОМБАНК" 62400,00 доларів США, відповідач припинив вносити у банк будь-які платежі, у тому числі і по кредитному договору.

Дослідивши детальний розрахунок кредитної заборгованості позичальника, суди попередніх інстанцій встановили, що починаючи з 28.04.2015 року по 26.05.2014 року, в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором банк самостійно списав з поточного рахунку відповідача усі грошові кошти у сумі 131 572 грн. 57 коп. Списання коштів в рахунок погашення заборгованості по тілу кредиту, процентів, та комісійної винагороди самостійно проводилось банком: 28.04.2014р., 06.05.2014р., 26.05.2014р., що підтверджується розрахунками наданими позивачем.

Проте, банк не списав в рахунок погашення заборгованості по кредитному договору 62 400 доларів США з депозитного рахунку ОСОБА_5, переданого у заставу.

Судами попередніх інстанцій зазначено, що незалежно від того, списав банк 62 400 доларів США у рахунок погашення заборгованості по кредитному договору чи ні, згідно з п. 5.4 договору сума заборгованості по кредитному договору повинна бути зменшена на 62 400 доларів США, оскільки ПАТ "КБ "ПІВДЕНКОМБАНК" набув права звернення стягнення на предмет застави після порушення відповідачем строків повернення кредиту, яке відбулося 28.04.2014р., порушення строків оплати процентів по кредиту відбулося 07.05.2014р., порушення строків оплати комісійної винагороди відбулося 07.05.2014р.

Згідно зі ст. 5.4 договору застави право вимоги, що є предметом застави за цим договором, автоматично переходить до заставодержателя з моменту набуття останнім права на звернення стягнення на предмет застави за цим договором у порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про заставу".

ДП "Компанії "ФПС Україна" підтверджує, що ПАТ "ПІВДЕНКОМБАНК" у період з 28.04.2015 року по 26.05.2014 року списував грошові кошти у розмірі 131 572 грн. 57 коп. в рахунок погашення заборгованості відповідача по кредитному договору з поточного рахунку відповідача.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що станом на 26.05.2014 року 62 400 доларів США по курсу НБУ 11,6608 за 1 долар, становило 727 633 грн. 92 коп. Позивач зобов'язаний був зарахувати зазначену суму в рахунок погашення заборгованості по кредитному договору з урахуванням черговості передбаченою п. 2.12 договору про надання відкличної кредитної лінії № 307К-02Ю від 02.03.2012р., тому суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що з відповідача підлягає стягненню прострочена заборгованість по кредиту в сумі 482 851 грн., поточна заборгованість зі сплати процентів за користування кредитом в сумі 12 300 грн. 99коп., прострочена заборгованість зі сплати процентів за користування кредитом в сумі 43 060 грн. 22 коп., прострочена заборгованість зі сплати комісії в сумі 2 170 грн. 97 коп.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає висновки суду апеляційної інстанції такими, що відповідають фактичним обставинам та наявним матеріалам справи, нормам матеріального і процесуального права, оскільки апеляційний господарський суд в порядку ст. ст.43, 47, 33, 34, 43, 101 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно і об'єктивно розглянув в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідив та належним чином оцінив подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази; належним чином проаналізував відносини сторін. На підставі встановлених фактичних обставин з'ясував дійсні права і обов'язки сторін, правильно застосував матеріальний закон, що регулює спірні правовідносини.

Згідно ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція перевіряє на підставі вже встановлених судами першої та апеляційної інстанцій фактичних обставин справи лише застосування ними норм матеріального та процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішення або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково їх перевіряти.

Твердження скаржника про порушення і неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм права при прийнятті оскаржуваних судових актів не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для скасування постанови апеляційного господарського суду колегією суддів Вищого господарського суду України не вбачається.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання касаційної скарги, покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 ,11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Південкомбанк" м.Донецьк залишити без задоволення.

2. Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 16.12.2015 року у справі №908/2670/15 залишити без змін.

Головуючий суддя Н.В. Акулова

Судді: Н.Г. Дунаєвська

В.І. Саранюк

Популярні новини