ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 червня 2016 року Справа № 908/114/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого -Білошкап О.В.,суддів -Поліщука В.Ю., Удовиченка О.С.,За участю представників сторін:
ТОВ ""ВКФ "Терем, ЛТД" - Лазько В.Г.,
ПАТ "Дельта Банк" - Арбузова О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Терем, ЛТД" на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 28.03.2016 та ухвалу господарського суду Запорізької області від 26.01.2016 у справі №908/114/16 за заявою Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" про визнання банкрутом Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Терем, ЛТД", -
в с т а н о в и в:
Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" (далі - ПАТ "Дельта Банк, ініціюючий кредитор) звернулося до господарського суду Запорізької області із заявою вх.№120/09-05 від 12.01.2016 про порушення провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Терем ЛТД" (далі - ТОВ "ВКФ "Терем ЛТД", боржник) в порядку ст.11 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство).
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 13.01.2016 прийнято до розгляду заяву ПАТ "Дельта Банк" про порушення справи про банкрутство останнього, призначено підготовче засідання суду тощо.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 26.01.2016 (суддя Шевченко Т.М.) порушено провадження про банкрутство ТОВ "ВКФ "Терем ЛТД"; визнано грошові вимоги ініціюючого кредитора - ПАТ "Дельта Банк" до боржника - ТОВ "ВКФ "Терем ЛТД" в розмірі 24 629 666,15 грн.; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; введено процедуру розпорядження майном боржника та призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Шонію Маку Вячеславівну тощо.
Не погодившись із цією ухвалою суду, ТОВ "ВКФ "Терем ЛТ" звернулося до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати ухвалу господарського суду Запорізької області від 26.01.2016 про порушення провадження у справі про банкрутство ТОВ "ВКФ "Терем ЛТД".
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 28.03.2016 (колегія суддів: Мартюхіна Н.О. - головуючий, Дучал Н.М., Склярук О.І.) апеляційну скаргу залишено без задоволення, ухвалу господарського суду Запорізької області від 26.01.2016 - без змін.
Не погоджуючись з вказаними рішеннями судів попередніх інстанцій, ТОВ "ВКФ "Терем ЛТД" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Запорізької області від 26.01.2016 та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 28.03.2016, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
В обґрунтування касаційної скарги заявник посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст.ст. 554, 559, 583, 598, 609 ЦК України. При цьому заявник касаційної скарги зазначає, що у суду були відсутні підстави для порушення провадження у справі про банкрутство ТОВ "ВКФ "Терем ЛТД".
Заслухавши доповідь судді Білошкап О.В., вислухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Господарськими судами першої та апеляційної інстанцій при розгляді заяви ПАТ "Дельта Банк" про порушення провадження у справі про банкрутство ТОВ "ВКФ "Терем ЛТД" встановлено наступне.
Між ВАТ "Кредитпромбанк" (правонаступником якого є ПАТ "Кредитпромбанк") та ТОВ "Ресурс-Ойл" (Позичальник) було укладено Кредитний договір №04/11/08-КЛТ від 26.03.2008 (з наступними змінами та доповненнями), за умовами якого Банк надає Позичальнику кредит (транші) в межах загальної суми 2 000 000,00 доларів США.
В забезпечення виконання зобов'язань Позичальника за даним Кредитним договором, 27.03.2008 укладено договір поруки (фінансової) №04/11/ПО1/08-КЛТ між Банком та ТОВ "Виробничо-комерційна фірма "ТЕРЕМ ЛТД" (Поручитель), відповідно до п.1.1. якого Поручитель зобов'язався солідарно відповідати перед Банком у повному обсязі за своєчасне та повне виконання зобов'язань ТОВ "Ресурс-Ойл" за Кредитним договором №04/11/08-КЛТ від 26.03.2008.
Разом з тим, суди встановили, що між ПАТ "Кредитпромбанк" та АТ "Дельта Банк" 19.06.2013 укладено договір купівлі-продажу прав вимоги з додатками, нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу та зареєстрований у реєстрі за №1360. Відповідно до умов вказаного договору та додатків до договору, до АТ "Дельта Банк" перейшло право вимоги за Кредитним договором №04/11/08-КЛТ від 26.03.2008 та за договорами, укладеними в забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором, в тому числі і за договором фінансової поруки №04/11/ПО1/08-КЛТ від 27.03.2008, укладеним між ВАТ "Кредитпромбанк" (правонаступником якого є ПАТ "Кредитпромбанк") та ТОВ "Виробничо-комерційна фірма "ТЕРЕМ ЛТД".
Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя по справі №334/2108/14-ц від 12.11.2014 стягнуто з боржника - ТОВ "Виробничо-комерційна фірма "ТЕРЕМ ЛТД", як з фінансового поручителя, солідарно з іншими поручителями, на користь ПАТ "Дельта Банк" 26 233 091, 39 грн. заборгованості за кредитним договором №04/11/08-КЛТ від 26.03.2008 та 913, 50 грн. судового збору.
31.01.2015 головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень ДВС України Кошкером І.А. винесено постанову ВП №46282982 про відкриття виконавчого провадження на примусове виконання вказаного рішення суду - про стягнення солідарно з поручителів, в тому числі з ТОВ "ВКФ "Терем ЛТД" на користь ПАТ "Дельта Банк" 26 233 091, 39 грн. (т.1 а.с.24).
Звертаючись до суду з заявою про порушення справи про банкрутство "Виробничо-комерційна фірма "ТЕРЕМ ЛТД", ПАТ "Дельта Банк" на підтвердження своїх вимог щодо їх безспірності, розміру заборгованості та строку їх незадоволення надав суду рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя по справі №334/2108/14-ц від 12.11.2014, яким стягнуто з боржника - ТОВ "ВКФ "ТЕРЕМ ЛТД", як з фінансового поручителя, солідарно з іншими поручителями, на користь ПАТ "Дельта Банк" 26233 091,39 грн. заборгованості за кредитним договором №04/11/08-КЛТ від 26.03.2008 та Постанову державної виконавчої служби від 31.01.2015 про відкриття виконавчого провадження.
Поряд з цим, судами встановлено, що на дату звернення ПАТ "Дельта Банк" до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство рішення суду не виконано, в тому числі боржником - ТОВ "ВКФ "Терем ЛТД". Докази в підтвердження невиконання судового рішення про стягнення боргу протягом більш ніж три місяці із дати відкриття виконавчого провадження надані АТ "Дельта Банк" у справу (т.1 а.с.24-29). Факт невиконання судового рішення не заперечуються і самим боржником.
Отже, судами попередніх інстанцій встановлено, що безспірні вимоги ініціюючого кредитора, (без врахування штрафних санкцій, за розрахунком заявника) становлять 24 629 666,15 грн., що перевищує розмір 300 мінімальних заробітних плат на дату звернення ініціюючого кредитора із заявою про порушення справи про банкрутство.
За визначенням ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", боржник - суб'єкт підприємницької діяльності (юридична особа або фізична особа - підприємець), неспроможний виконати протягом трьох місяців свої грошові зобов'язання після настання встановленого строку їх виконання, які підтверджені судовим рішенням, що набрало законної сили, та постановою про відкриття виконавчого провадження, якщо інше не передбачено цим Законом; кредитор - юридична або фізична особа, а також органи доходів і зборів та інші державні органи, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника; грошове зобов'язання - зобов'язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України.
У відповідності з ч. 3 ст. 10 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно становлять не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено цим Законом. Безспірні вимоги кредиторів - грошові вимоги кредиторів, підтверджені судовим рішенням, що набрало законної сили, і постановою про відкриття виконавчого провадження, згідно з яким відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника. До складу цих вимог, у тому числі щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), не включаються неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові санкції.
Частиною 2 ст. 11 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" встановлено, що до заяви про порушення справи про банкрутство додаються, зокрема, докази того, що сума безспірних вимог кредитора (кредиторів) сукупно становить не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, якщо інше не передбачено цим Законом; рішення суду про задоволення вимог кредитора, що набрало законної сили; відповідна постанова органу державної виконавчої служби про відкриття виконавчого провадження з виконання вимог кредитора; докази того, що сума вимог кредитора (кредиторів) не забезпечена повністю заставою майна боржника (за наявності застави).
Згідно зі ст. 16 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", перевірка обґрунтованості вимог заявника, а також з'ясування наявності підстав для порушення провадження у справі про банкрутство здійснюються господарським судом у підготовчому засіданні, яке проводиться в порядку, передбаченому цим Законом. У підготовчому засіданні господарський суд розглядає подані документи, заслуховує пояснення сторін, оцінює обґрунтованість заперечень боржника, а також вирішує інші питання, пов'язані з розглядом справи. Якщо справа порушується за заявою кредитора, господарський суд перевіряє обґрунтованість його вимог, їх безспірність, вжиття заходів щодо примусового стягнення за цими вимогами в порядку виконавчого провадження. За наслідками розгляду заяви про порушення справи про банкрутство та відзиву боржника господарський суд виносить ухвалу про порушення провадження у справі про банкрутство чи про відмову у порушенні провадження у справі про банкрутство.
Враховуючи встановлені у справі господарськими судами попередніх інстанцій обставини та норми чинного законодавства, які підлягають до застосування у спірних правовідносинах, колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку про обґрунтованість вимог ініціюючого кредитора та наявність підстав для порушення провадження у справі про банкрутство ТОВ "ВКФ "Терем ЛТД" відповідно до приписів п.7 ст.11, ст. 16 Закону про банкрутство.
При цьому, колегія суддів касаційної інстанції відзначає, що судами досліджувалися обставини стосовно виникнення кредиторських вимог АТ "Дельта Банк", які ґрунтуються на умовах кредитного договору №04/11/08-КЛТ від 26.03.2008, позичальником за яким є ТОВ "Ресурс-Ойл"; зобов'язання саме ТОВ "Ресурс-Ойл" (основне зобов'язання) перед Банком за вказаним Кредитним договором було забезпечено договором поруки №04/11/303/08-КЛТ від 27.03.2008., укладеними ПАТ "Дельта Банк" з ТОВ "ВКФ "Терем ЛТД".
Судами також встановлено, що позичальник за кредитним договором № 04/11/08-КЛТ від 26.03.2008 - ТОВ "Ресурс-Ойл", на дату звернення ПАТ "Дельта Банк" із заявою про порушення справи про банкрутство, ліквідований та виключений з ЄДР, про що свідчать долучені до справи докази.
Між тим, на час прийняття Ленінським районним судом м. Запоріжжя рішення по справі №334/2108/14-ц від 12.11.2014 ТОВ "Ресурс-Ойл" не було ліквідоване.
Відповідно до положень статті 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання.
Відповідно до статті 609 ЦК України зобов'язання припиняється ліквідацією юридичної особи.
Однак, положення статті 559 ЦК України стосовно припинення поруки з припиненням забезпеченого нею зобов'язання не може застосовуватися до правовідносин, у яких обов'язок поручителя щодо виконання зобов'язання за основним договором виник з рішення суду, а не лише з договору поруки.
Отже, припинення основного зобов'язання внаслідок ліквідації юридичної особи боржника за цим зобов'язанням не припиняє поруки, якщо кредитор реалізував своє право на стягнення заборгованості до припинення юридичної особи - боржника.
Таким чином, суди дійшли обґрунтованого висновку про те, що оскільки право на стягнення з поручителя було реалізоване кредитором до ліквідації боржника, то ліквідація останнього не свідчить про припинення зобов'язання поручителя.
Така правова позиція узгоджується з висновками Верховного Суду України відповідно до постанови від 25.11.2015 у справі №6-172цс14.
Щодо посилань касаційної скарги на те, що судами попередніх інстанцій не належно досліджено обставини безспірності вимог ініціюючого кредитора, вони спростовуються вищенаведеним, та, крім того, пов'язані з переоцінкою доказів, що виходить за межі повноважень касаційної інстанції.
Згідно зі ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Відповідно до ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення, залишити в силі одне із раніше прийнятих рішень або постанов.
З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що відповідно до вимог ст. 43 ГПК України ухвала суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції ґрунтуються на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим підстав для їх скасування не вбачається.
Керуючись статтями ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111, 11113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-
П О С Т А Н О В И В :
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Терем, ЛТД" залишити без задоволення.
Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 28.03.2016 та ухвалу господарського суду Запорізької області від 26.01.2016 у справі №908/114/16 залишити без змін.
Головуючий: Білошкап О.В Судді:Поліщук В.Ю. Удовиченко О.С.