ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2016 року Справа № 905/2710/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Вовк І.В. (головуючий, доповідач), Бондар С.В., Черкащенко М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Турбоатом" на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 06.04.2016 року у справі № 905/2710/15 за позовом публічного акціонерного товариства "Турбоатом" до товариства з обмеженою відповідальністю "Метінвест-Україна" про стягнення збитків,

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2015 року позивач звернувся до господарського суду Донецької області з позовною заявою до відповідача про стягнення збитків у сумі 90 441 грн., завданих неналежним виконанням укладеного між ними договору про закупівлю продукції від 27.03.2014 року № 27 щодо несвоєчасного надання позивачу податкових накладних, внаслідок чого останній був позбавлений права на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту. В якості правових підстав заявленого позову позивач наводить ст. 1172 Цивільного кодексу України, ч. 1, 2 ст. 224, ч. 1 ст. 225 Господарського кодексу України.

Рішенням господарського суду Донецької області від 21.01.2016 року (судді: Філімонова О.Ю., Шилова О.М., Паляниця Ю.О.) в позові відмовлено.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 06.04.2016 року (судді Чернота Л.Ф., Бойченко К.І., Стойка О.В.) зазначене рішення суду першої інстанції залишено без змін.

У касаційній скарзі позивач вважає, що судами попередніх інстанцій порушено норми матеріального та процесуального права, і тому просить прийняті ними рішення скасувати та позов задовольнити.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач вважає, що рішення судів попередніх інстанцій є законними та просить залишити їх без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 08.06.2016 року розгляд справи було відкладено на 15.06.2016 року.

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши доводи касаційної скарги та відзиву на неї, перевіривши матеріали справи та прийняті в ній судові рішення, суд касаційної інстанції вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається із матеріалів справи, що 27.03.2014 року між ВАТ "Турбоатом" (покупець) та ТОВ "Метінвест-Україна" (постачальник) було укладено договір про закупівлю продукції № 27, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставити покупцю металопродукцію з найменуванням, зазначеним у специфікаціях, підписаних сторонами, а покупець-забезпечити приймання та оплату продукції у кількості, терміни і за цінами згідно з специфікаціями, які додаються до договору і є його невід'ємною частиною.

Ціна цього договору орієнтовно становить 50 000 000 грн. у томі числі 10 000 000 грн. з ПДВ (п. 3.1. договору).

Згідно з п. 4.1 договору узгоджено, що покупець зобов'язується здійснити оплату 100% вартості продукції протягом 5 банківських днів з дати підписання відповідної специфікації.

Відповідно до п. 4.2 договору після поставки продукції постачальник надає покупцеві видаткові накладні. Покупець зобов'язується не пізніше 15 (п'ятнадцяти) робочих днів від дати направлення постачальником відповідних видаткових накладних та/або коригувань до них повернути постачальнику один примірник зазначених документів, оформлених належним чином, підписаних уповноваженими представниками та скріплених печаткою покупця, або надати мотивовані заперечення проти підписання зазначених документів.

Як передбачено у п. 4.3 договору постачальник зобов'язаний (без додаткової письмової вимоги) надати покупцю податкові накладні (за постачання продукції чи отримання оплати), які мають бути оформленні у відповідності до діючого законодавства України.

У разі, якщо протягом вищевказаного терміну мотивовані заперечення до видаткових накладних та/або корегувань до них або такі підписані документи не надійшли на адресу постачальника, то відповідні видаткові накладні та/або коригування до них вважаються прийнятими і підписаними покупцем.

08.12.2014 року між сторонами були укладені специфікації № 16, № 17, № 18, № 19, № 20, № 21, № 22 до договору поставки від 27.03.2014 року № 27.

Сума попередньої оплати за металопродукцію була перерахована відповідачу 15.12.2014 року.

На виконання умов договору відповідачем було здійснено відвантаження металопродукції позивачу на загальну суму 8 477 568,10 грн. за видатковими накладними: від 14.01.2015 року № 236; від 14.01.2015 року № 237; від 14.01.2015 року № 238; від 24.01.2015 року № 930; від 24.01.2015 року № 933; від 24.01.2015 року № 935; від 26.01.2015 року № 940; від 26.01.2015 року № 947; від 31.01.2015 року № 1036; від 31.01.2015 року №1037.

Остаточний розрахунок за поставлену металопродукцію був здійснений позивачем 12.02.2015 року платіжними дорученнями на загальну суму 687141,36 грн.: № 1241, № 1242, № 1243, № 1244, № 1245, № 1246, № 1247, № 1248, № 1249 та 20.02.2015 року платіжними дорученнями на загальну суму 333595,41 грн.: № 1524, № 1526, № 1523, № 1525, № 1522.

Відповідачем були оформлені податкові накладні від 31.01.2015 року: № 1193 на суму 143 649,07 грн.; № 1194 на суму 274 797,04 грн.; від 03.02.2015 року: № 89 на суму 59 644,68 грн.; № 90 на суму 5 926,86 грн.; № 91 на суму 62 388 грн.; № 92 на суму 9 633,26 грн.; № 93 на суму 100 764 грн.; № 94 на суму 11 184,83 грн., № 95 на суму 15 114,60 грн.; № 96 на суму 17 411,98 грн.; № 97 на суму 279 433,13 грн.; № 98 на суму 40 789,34 грн.

На думку позивача, податкові накладні, з урахуванням вимог п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, відповідачем мали бути оформлені в день відвантаження металопродукції, а саме: 14.01.2015 року, 24.01.2015 року, 26.01.2015 року, 31.01.2015 року.

Предметом даного судового розгляду є вимоги покупця до продавця про стягнення збитків, завданих неналежним виконанням укладеного між ними договору про закупівлю продукції та вимог податкового законодавства щодо порядку заповнення та реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних виданих позивачу податкових накладних, внаслідок чого останній був позбавлений права на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту.

Висновок суду першої інстанції про відмову в позові про стягнення збитків обгрунтовано недоведеністю порушення відповідачем умов договору щодо строків оформлення податкових накладних.

В свою чергу, апеляційний господарський суд погоджуючись з висновком суду першої інстанції про відмову в позові, виходив з недоведеності завдання відповідачем шкоди позивачу та необгрунтованості розміру збитків.

Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За п. 201.1. ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) податкову накладну, складену в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Згідно з п. 4 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, у вигляді відшкодування збитків та моральної шкоди.

Частинами 1 і 2 статті 22 ЦК України визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

За ч.ч. 1 і 2 ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Відповідно до ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Крім того, відповідно до ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Водночас, для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

При цьому, на позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками. В свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.

Як правильно встановлено судами попередніх інстанцій, що умови договору передбачали, що постачальник зобов'язаний (без додаткової письмової вимоги) надати покупцю податкові накладні (за постачання продукції чи отримання оплати), які мають бути оформленні у відповідності до діючого законодавства України. В той же час, судами встановлено, що відповідачем були належним чином оформлені та надані позивачу податкові накладні, при цьому позивачем не надано суду доказів у розумінні ст.ст. 33, 36 ГПК України в обгрунтування факту спричинення збитків та їх розміру.

Таким чином, при вирішенні спору попередні судові інстанції дослідивши обставини справи, встановивши недоведеність усіх елементів складу господарського правопорушення, а саме, завдання відповідачем збитків та необгрунтованість їх розміру, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, дійшли правильного висновку про відмову в позові.

Ст. 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Отже, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний господарський суд, дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав та умов для покладення на відповідача обов'язку з відшкодування збитків у зв'язку з недоведеністю.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів.

За таких обставин, оскаржені судові рішення є законними й обґрунтованими, і тому підлягають залишенню без змін, а касаційна скарга - без задоволення.

З огляду наведеного та керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Турбоатом" залишити без задоволення, а постанову Донецького апеляційного господарського суду від 06.04.2016 року - без змін.

Головуючий суддя І.Вовк

Судді С.Бондар

М.Черкащенко