ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 лютого 2016 року Справа № 914/1800/15

Вищий господарський суд у складі колегії суддів:головуючого суддіЄвсікова О.О.,суддівКролевець О.А., Попікової О.В.,розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "ВіЕс Банк"на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 25.11.2015 (головуючий суддя Марко Р.І., судді Желік М.Б., Костів Т.С.)та рішенняГосподарського суду Львівської області від 17.08.2015 (суддя Сухович Ю.О.) у справі№ 914/1800/15 Господарського суду Львівської областіза позовомПриватного підприємства "Шива"доПублічного акціонерного товариства "ВіЕс Банк"провизнання дій незаконними та зобов'язання до вчинення дій,за участю представників:позивачане з'явились,відповідачане з'явились,

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду Львівської області від 17.08.2015 у справі №914/1800/15, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 25.11.2015, позов задоволено частково: зобов'язано ПАТ "ВіЕс Банк" видати ПП "Шива" довідку про заборгованість за кредитом та процентами станом на момент її видачі, надходження та повернення коштів за договором кредиту № 04/07-11 від 04.07.2011, додатком № 1 та № 2 до договору кредиту, додатковим договором № 25/02-15 до кредитного договору № 04/07-11 від 04.07.2011 про заміну кредитора, укладеного між резидентом Приватним підприємством "Шива" та нерезидентом - компанією "DORSET UNION LTD", та надати копії форм статистичної звітності № 503, 504 станом на момент видачі довідки. В задоволенні позовних вимог про визнання незаконними дій ПАТ "ВіЕс Банк" щодо відмови у видачі вказаних документів відмовлено.

Не погоджуючись з вказаними судовими рішеннями, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення місцевого суду та постанову апеляційного суду скасувати, а провадження у справі припинити.

Вимоги та доводи касаційної скарги мотивовані тим, що судами попередніх інстанцій було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також порушено норми матеріального та процесуального права, зокрема ст. 17 КАС України, ст. 80 ГПК України. Доводи касаційної скарги зводяться до того, що суди попередніх інстанцій не врахували, що даний спір винник не з господарських правовідносин, натомість відноситься до юрисдикції адміністративних судів, адже банк в даному випадку виконує делеговані органами державної влади функції агента валютного контролю комерційного банку. Окрім того скаржник зазначає, що позивач звернувся до відповідача за спірними довідками та формами статистичної звітності передчасно, не перейшовши на обслуговування в інший обслуговуючий банк.

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 111-4 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги, проте в судове засідання представники сторін не з'явились. Зважаючи на те, що явку представників сторін не було визнано обов'язковою, а також на достатність матеріалів справи для прийняття рішення, колегія суддів, беручи до уваги встановлені ст. 111-8 ГПК України строки розгляду касаційних скарг, дійшла висновку про можливість розглянути справу за відсутності представників сторін.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 04.07.2011 між компанією NEWARK MARKETING LLP (кредитор) та Приватним підприємством "Шива" (позичальник) укладено договір кредиту № 04/07-11 на суму 2.000.000,00 доларів США.

Наведений договір, який передбачає виконання боргових зобов'язань перед нерезидентом за залученим від нього кредитом в іноземній валюті, зареєстровано Управлінням Національного банку України у Львівській області із назвою уповноваженого обслуговуючого банку "БМ Банк", що підтверджується реєстраційним свідоцтвом № 1035.

28.10.2011 між ПАТ "Фольксбанк", правонаступником якого є ПАТ "ВіЕс Банк", та Приватним підприємством "Шива" було укладено договір № 90394.1.1 про комплексне обслуговування суб'єкта господарювання у ПАТ "Фольксбанк".

29.05.2012 Управлінням Національного банку України у Львівській області змінено назву уповноваженого обслуговуючого банку на ПАТ "Фольксбанк" та надіслано на адресу Приватного підприємства "Шива" додаток від 29.05.2012 № 1 до реєстраційного свідоцтва.

25.02.2015 між компанією "DORSET UNION LTD", компанією NEWARK MARKETING LLP та Приватним підприємством "Шива" укладено додатковий договір № 25/02-15 до кредитного договору № 04/07-11 про заміну кредитора.

11.03.2015 Приватним підприємством "Шива" було подано повідомлення про договір, укладений резидентом-позичальником, який не є банком (повідомлення про зміни до договору) через ПАТ "ВіЕс Банк" до Управління Національного банку України у Львівській області за вихідним № 38.

12.03.2015 зазначене повідомлення про договір було перевірено з урахуванням вимог положення "Про порядок отримання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів і надання резидентами позик в іноземній валюті нерезидентам", затвердженого постановою Національного банку України від 17.06.2004 № 270 (далі - Положення), та встановленого Національним банком України для зовнішніх запозичень резидентів розміру максимальної процентної ставки і підписано начальником відділу валютного контролю ПАТ "ВіЕс Банк" Дробною О.О.

16.03.2015 зміни до кредитного договору № 04/07-11 від 04.07.2011 про заміну кредитора були зареєстровані Управлінням Національного банку України у Львівській області, про що було надіслано на адресу позивача повідомлення з відміткою про реєстрацію вказаних змін.

Як встановили суди, 20.04.2015 Приватне підприємство "Шива" у зв'язку із запланованим переходом на обслуговування до іншого банку звернулось до Публічного акціонерного товариства "ВіЕс Банк" в порядку п. 3.6 Положення з вимогою надати довідку про заборгованість за кредитом та процентах станом на 20.04.2015, надходження та повернення коштів за договором кредиту № 04/07-11 від 04.07.2011, додатком № 1 та № 2 до договору кредиту, додатковим договором № 25/02-15 до кредитного договору № 04/07-11 від 04.07.2011 про заміну кредитора, укладеного між резидентом Приватним підприємством "Шива" та нерезидентом - компанією "DORSET UNION LTD", а також надати копії форм статистичної звітності №№ 503,504 станом на 01.04.2015.

Листом № 06-1/9232 від 05.05.2015 Публічне акціонерне товариство "ВіЕсБанк" повідомило Приватне підприємство "Шива" про неможливість надання довідки за його зверненням від 20.04.2015, оскільки у Публічного акціонерного товариства "ВіЕс Банк" знаходиться на обслуговуванні договір позики № 04/07-11 від 04.07.2011, укладений між Приватним підприємством "Шива" та компанією NEWARK MARKETING LLP.

Вказану відмову позивач вважає незаконною, у зв'язку з чим звернувся до суду з даним позовом.

Щодо вимог позивача про визнання незаконними дії Пат "ВіЕс Банк" щодо відмови у видачі вищевказаних документів судами встановлено таке.

Статтями 16 ЦК України та 20 ГК України закріплено перелік способів захисту цивільних прав та інтересів, згідно з яким кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Зокрема, таким способом є визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. При цьому, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 3 Закону України "Про акціонерні товариства" акціонерне товариство - господарське товариство, статутний капітал якого поділено на визначену кількість часток однакової номінальної вартості, корпоративні права за якими посвідчуються акціями.

Колегія суддів погоджується з висновком судів, що відповідно до положень чинного законодавства дії відповідача як публічного акціонерного товариства, створеного згідно з законодавством України, за своєю правовою природою не належать до правового поля дій чи бездіяльності органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, визнання незаконними яких може відбуватись в судовому порядку.

Натомість, вищезазначеними нормами, які покладені в основу обґрунтування заявлених вимог, не передбачено такого способу захисту прав, як визнання протиправними дій саме юридичної особи як суб'єкта господарювання.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується, що обраний позивачем спосіб захисту (визнання незаконними дій ПАТ "ВіЕс Банк") не відповідає способам захисту цивільних прав та інтересів, визначених ст. 16 ЦК України, ст. 20 ГК України, а тому відсутні підстави для задоволення позову в цій частині.

Колегія суддів також відзначає, що згідно з п. 3.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 24.10.2011 "Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам" господарський спір підвідомчий господарському суду, зокрема, за таких умов: участь у спорі суб'єкта господарювання; наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

Згідно з п. 17 вказаної постанови до компетенції господарських судів не відноситься розгляд справ у спорах: а) про оскарження нормативно-правових актів, ухвалених суб'єктом владних повноважень, яким останній зобов'язує суб'єкта господарювання вчинити певні дії, утриматись від вчинення певних дій або нести відповідальність; б) про оскарження суб'єктом господарювання дій (бездіяльності) органу державної влади, органу місцевого самоврядування, іншого суб'єкта владних повноважень, їхньої посадової чи службової особи, що випливають з наданих їм владних управлінських функцій, якщо ці дії (бездіяльність) не пов'язані з відносинами у сфері господарювання; в) між суб'єктами владних повноважень з приводу їхньої компетенції у сфері управління; г) з приводу укладання та виконання адміністративних договорів; д) за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом. Інші справи за участю господарюючих суб'єктів та суб'єктів владних повноважень не мають ознак справ адміністративної юрисдикції і повинні розглядатися господарськими судами на загальних підставах. До таких справ належать усі справи у спорах про право, що виникають з відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України справа адміністративної юрисдикції (далі - адміністративна справа) - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Враховуючи наявність між сторонами господарських відносин та спору, що виникає з укладеного сторонами договору про комплексне обслуговування суб'єкта господарювання, який є господарським договором, колегія суддів погоджується з висновком суддів, що даний спір підлягає розгляду у господарському суді, а посилання скаржника про підвідомчість даного спору адміністративному суду є безпідставними.

Щодо позовних вимог про зобов'язання ПАТ "ВіЕс Банк" надати ПП "Шива" зазначені вище документи суди позовні вимоги у цій частині задовольнили, виходячи з того, що відповідно до п. 3.6 Положення обслуговуючий банк, клієнтом якого був резидент-позичальник, зобов'язаний в строк до 10 робочих днів від дати звернення резидента-позичальника подати йому письмову довідку з усією наявною інформацією про його операції щодо одержання і погашення кредиту, у тому числі копії даних статистичної звітності на останню звітну дату, засвідчені підписом відповідальної особи та відбитком печатки обслуговуючого банку.

Колегія суддів вважає висновки судів в цій частині передчасними та такими, що зроблені за неповного з'ясування обставини, які мають значення для справи, а також за невірного застосування процесуального права, з огляду на наступне.

Згідно з п. 1.2 Положення, на яке послались суди, резидент-позичальник (крім уповноваженого банку України) залучає кредит від нерезидента через уповноважений банк, який надав згоду на обслуговування операцій за договором. Функції обслуговуючого банку за договором (далі - обслуговуючий банк), визначені цим розділом, може виконувати як уповноважений банк, так і від його імені відокремлений підрозділ банку (філія, відділення).

Відповідно до п. 1.8, абз. 4 п. 1.19 Положення обслуговування операцій за відкритими в Україні резидентами-позичальниками рахунками в межах одного договору має проводитися лише через один обслуговуючий банк. Платіжні операції резидента-позичальника з нерезидентом за кредитним договором (з урахування змін, що передбачені іншими угодами/договорами, які стосуються його реалізації, у тому числі відступлення права вимоги), здійснюються лише після його реєстрації Національним банком.

Згідно з п. 2.1 Положення резидент-позичальник звертається до обслуговуючого банку для реєстрації договору (реєстрації змін до договору) в Національному банку.

Зміни, які стосуються сторін зареєстрованого договору, суми, валюти, строку кредиту, розміру процентної ставки, комісій, неустойки, інших установлених цим договором платежів, у тому числі тих, що є санкціями за неналежне виконання договору, що впливають на розмір виплат за користування кредитом, потребують реєстрації в Національному банку відповідних змін до договору в порядку, установленому для реєстрації договору, та з урахуванням вимог пункту 1.13 глави 1 цього розділу.

Перехід резидента-позичальника на обслуговування в інший уповноважений банк потребує внесення відповідних змін до реєстрації договору в Національному банку в порядку, установленому в пункті 2.10 цієї глави (крім випадку переведення резидента-позичальника на обслуговування з уповноваженого банку, що приєднується до іншого уповноваженого банку, до уповноваженого банку - правонаступника банку, що приєднується).

Пунктом 2.10 Положення встановлено, що Національний банк вносить зміни до реєстрації договору стосовно переходу резидента-позичальника на обслуговування до іншого уповноваженого банку на підставі пакета документів, який передбачений пунктом 2.4 цієї глави, що надійшов від уповноваженого банку, до якого резидент-позичальник має намір перейти на обслуговування операцій за договором.

Національний банк у строк, установлений абзацом четвертим пункту 2.6 глави 2 розділу I цього Положення:

робить відповідну відмітку на повідомленні про договір та надсилає його з дотриманням порядку, установленого пунктом 2.7 цієї глави, новому обслуговуючому банку та резиденту-позичальнику;

надсилає листа попередньому обслуговуючому банку щодо припинення обслуговування ним операцій за договором у зв'язку з переходом резидента-позичальника на обслуговування до іншого уповноваженого банку.

Згідно з п. 3.1 Положення обслуговування уповноваженим банком операцій за договором [зарахування іноземної валюти на рахунок резидента-позичальника в уповноваженому банку, що надходить від нерезидента як кредит, з урахуванням вимог пункту 3.7 цієї глави; здійснення купівлі (продажу, обміну) іноземної валюти за кредитними операціями та платежами за цими операціями за дорученням резидента-позичальника; списання іноземної валюти на користь нерезидента з рахунку резидента-позичальника в рахунок погашення кредиту (основної суми, процентів тощо), а також виконання інших зобов'язань, передбачених відповідним договором] здійснюється лише за наявності реєстрації договору Національним банком.

Відповідно до п. 3.6 Положення перехід резидента-позичальника (у разі потреби) на обслуговування операцій за договором в інший уповноважений банк здійснюється після внесення Національним банком відповідних змін до реєстрації договору.

Обслуговуючий банк, клієнтом якого був резидент-позичальник, зобов'язаний в строк до 10 робочих днів від дати звернення резидента-позичальника подати йому письмову довідку з усією наявною інформацією про його операції щодо одержання і погашення кредиту, у тому числі копії даних статистичної звітності на останню звітну дату, засвідчені підписом відповідальної особи та відбитком печатки обслуговуючого банку.

Оригінал зазначеної довідки подається резидентом-позичальником уповноваженому банку, на обслуговування до якого він перейшов, і зберігається в цьому банку. До отримання оригіналу довідки уповноважений банк, на обслуговування до якого перейшов резидент-позичальник, не проводить операції з перерахування коштів на користь нерезидента для виконання зобов'язань за договором. Подання резидентом-позичальником до обслуговуючого банку такої довідки не вимагається, якщо зміни щодо обслуговуючого банку стосуються випадків, передбачених пунктом 2.9 глави 2 цього розділу.

З наведених норм вбачається, що обслуговуючий банк, клієнтом якого був резидент-позичальник, зобов'язаний подати письмову довідку з усією наявною інформацією лише такому резиденту-позичальнику, який фактично перейшов на обслуговування до іншого уповноваженого банку. Оригінал зазначеної довідки подається резидентом-позичальником уповноваженому банку, на обслуговування до якого він вже перейшов, і зберігається в цьому банку. При цьому Національним банком України станом на час такого звернення мають бути внесенні зміни до реєстрації договору щодо нового обслуговуючого банку на підставі пакета документів, наданого новим уповноваженим банком.

В п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 р. № 6 "Про судове рішення" зазначено, що рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Однак суди не дослідили обставин фактичного переходу позивача до нового обслуговуючого банку. Місцевий суд обмежився виключно посилання на те, що позивач звернувся до відповідача із відповідним звернення в зв'язку і запланованим переходом до нового обслуговуючого банку.

Судами не було встановлено того, чи (станом на час звернення) позивач фактично перейшов на обслуговування до іншого уповноваженого банку та чи були Національним банком України внесенні зміни до реєстрації договору на підставі пакета документів, наданого новим уповноваженим банком.

Таким чином, суди попередніх інстанцій в порушення ч. 1 ст. 43 ГПК України не встановили в судовому процесі всіх обставин справи всебічно, повно і об'єктивно в їх сукупності.

Як встановлено ст. 111-5 ГПК України, у касаційній інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи у суді першої інстанції за винятком процесуальних дій, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням.

Невстановлення судами попередніх інстанцій відповідних фактичних обставин, які мають суттєве значення для правильного вирішення спору у справі, входять до предмету доказування, а отже підлягають обов'язковому дослідженню (з урахуванням наведених вище імперативних норм банківського законодавства), і ненадання їм належної правової оцінки в сукупності є недотриманням вимог ст. 43 ГПК України, що виключає можливість висновку суду касаційної інстанції про правильність застосування судами норм матеріального права при вирішенні спору в частині зобов'язання відповідача вчинити дії.

Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними фактичні обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, рішення та постанова у справі в частині зобов'язання відповідача вчинити дії підлягають скасуванню з передачею справи у цій частині на новий розгляд до господарського суду першої інстанції для встановлення зазначених обставин і надання їм належної правової оцінки з врахуванням вищевикладених вказівок цієї постанови.

Керуючись ст.ст. 85, 111-5, 111-7, 111-9, 111-11, 111-12 Господарського процесуального кодексу України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "ВіЕс Банк" задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Львівської області від 17.08.2015 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 25.11.2015 у справі № 914/1800/15 в частині задоволення позовних вимог скасувати з передачею справи в цій частині позовних вимог на новий розгляд до Господарського суду Львівської області.

В решті рішення Господарського суду Львівської області від 17.08.2015 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 25.11.2015 у справі №914/1800/15 залишити без змін.

Головуючий суддя О.О. Євсіков суддіО.А. Кролевець О.В. Попікова