ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 лютого 2016 року Справа № 910/14394/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоЄвсікова О.О.,суддів:Кролевець О.А. (доповідач у справі), Попікової О.В.розглянувши касаційну скаргуЗаступника прокурора міста Києва на рішенняГосподарського суду міста Києва від 31.07.2015та постановуКиївського апеляційного господарського суду від 02.12.2015у справі№910/14394/15 Господарського суду міста Києваза позовомЗаступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі: 1. Міністерства фінансів України 2. Публічного акціонерного товариства "Родовід банк"доПублічного акціонерного товариства "Мостобуд"простягнення 214 184 405,08 грн.за участю представників сторінвід позивача-1:Іваницька Т.Б.від позивача-2:не з'явився від відповідача:Салашна Л.М.від ГПУ:Попенко О.С.

ВСТАНОВИВ:

Заступник прокурора міста Києва звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом в інтересах держави в особі Міністерства фінансів України та Публічного акціонерного товариства "Родовід банк" до Публічного акціонерного товариства "Мостобуд" про стягнення 214184405,08 грн. заборгованості за кредитним договором від 26.02.2010 №28.1/03-КЛТ-10, у тому числі 94158095,69 грн. заборгованості за процентами по кредиту, 57787025,05 грн. пені за несвоєчасне погашення процентів по кредиту, 7243158,46 грн. 3% річних від суми прострочених процентів по кредиту, 54993125,88 грн. інфляційних втрат від суми прострочених процентів (з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог №05/2/3-1078-12 від 09.07.2015).

Рішенням Господарського суду міста Києва від 31.07.2015 (суддя Літвінова М.Є.), яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.12.2015 (колегія суддів у складі: Гончарова С.А., Скрипки І.М., Шаптали Є.Ю.), позовні вимоги задоволено частково: стягнуто з відповідача на користь ПАТ "Родовід Банк" 94158095,69 грн. заборгованості з відсотків, 7243158,46 грн. 3% річних, 54993125,88 грн. інфляційних, а в іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з вказаними судовими рішеннями, Заступник прокурора міста Києва звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати в частині відмови в позові про стягнення 57787025,05 грн. пені як такі, що прийняті з порушення норм матеріального та процесуального права, та прийняти нове рішення, яким позов у зазначеній частині задовольнити, а в іншій частині рішення суду залишити без змін.

Відповідач у своєму відзиві проти доводів касаційної скарги заперечив, посилаючись на їх безпідставність.

Учасники судового процесу згідно з приписами ст. 1114 ГПК України були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак позивач-2 не скористався передбаченим законом правом на участь у розгляді справи касаційною інстанцією.

Заслухавши пояснення представників сторін та Генеральної прокуратури України, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши згідно з ч. 1 ст. 1117 ГПК України наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, 26.02.2010 між Публічним акціонерним товариством "Родовід Банк" (банк) та Відкритим акціонерним товариством "Мостобуд" (позичальник) укладено кредитний договір №28.1/03-КЛТ-10 (далі - Кредитний договір), яким сторони погодили надання банком кредитів (траншів) позичальнику в загальній сумі 1545910000,00 грн. (ліміт кредитування) на основі додаткових договорів про видачу (надання) кредиту (траншу) до цього договору (п. 1.1 Кредитного договору).

Кредитні зобов'язання банку щодо видачі/надання кредитів (траншів) та зобов'язання позичальника щодо погашення кредитів (траншів), сплати процентів, комісій, а також інші права та зобов'язання сторін, передбачені цим договором, виникають з моменту укладання сторонами за взаємною згодою додаткових договорів про видачу кредитів до цього договору, що є його невід'ємними частинами, в межах ліміту кредитування та суми кредитів, передбачених такими додатковими договорами. Строк користування кожним окремим кредитом (траншем) визначається відповідним додатковим договором. Заборгованість за кредитами, наданими за цим договором має бути погашена в строки, вказані у відповідних додаткових договорах, але не пізніше 26.02.2013 (п. 1.2 Кредитного договору).

Порядок нарахування процентів за користування кредитами, наданими відповідно до додаткових договорів визначений у п. 2.10.2 Кредитного договору).

Відповідно до п. 2.10.3 Кредитного договору у разі несвоєчасного погашення заборгованості за кредитами у строки, що вставлені у додаткових договорах або у пункті 1.2. цього договору, останнє нарахування процентів за користування кредитами здійснюється наступного робочого дня за датою, вказаною у відповідному додатковому договорі або у п. 1.2 цього договору, в подальшому проценти за користування кредитами не нараховуються.

Сплати нарахованих процентів за користування кредитами протягом дії цього договору здійснюється позичальником щоквартально, в період з 26-го числа звітного кварталу до останнього робочого дня звітного кварталу включно. У разі повного погашення заборгованості за кредитами та припинення дії відповідного додаткового договору/цього договору сплата процентів відбувається в день погашення цієї заборгованості на рахунок банку, що вказані у відповідних додаткових договорах (п. 2.10.4 Кредитного договору).

Згідно з п. 3.4.8 Кредитного договору позичальник зобов'язаний у разі несвоєчасного погашення заборгованості за кредитами та/або процентами за користування ними та/або комісіями сплатити банку пеню від суми простроченого платежу, за кожний день прострочення, в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, за умови її нарахування банком.

Також між ПАТ "Родовід Банк" та ВАТ "Мостобуд" укладено Додатковий договір №1 від 17.03.2010 до Кредитного договору (далі - Додатковий договір №1).

У п. 3 Додаткового договору №1 сторони погодили викласти пункт 3.1.13 Кредитного договору в новій редакції, згідно з якою встановлено процентну ставку за користування кредитами, наданими згідно з Додатковими договорами до цього Договору, в розмірі: процентна ставка за користування кредитами за кожним окремим кредитом (траншем) +2% річних у разі незабезпечення позичальником надходжень на поточний рахунок №26000005001475.980 в банку в розмірі та на умовах, встановлених пунктом 3.4.10 цього Договору, яка буде діяти до моменту забезпечення позичальником умов, встановлених пунктом 3.4.10 цього Договору.

Згідно з п.п. 4, 7 Додаткового договору №1 банк надає позичальнику кредит (транш) згідно з цим додатковим Договором в сумі 560000000,00 грн.; процентна ставка за користування кредитом встановлюється у розмірі 23% річних.

Відповідно до п. 10 Додаткового договору №1 надання кредиту, нарахування та сплата процентів, іншої винагороди банку здійснюються на умовах, передбачених Кредитним договором та цим додатковим договором. Повернення кредиту здійснюється наступним чином: - 260000000,00 грн. до 26.02.2012; - 300000000,00 грн. до 26.03.2012.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.09.2012 у справі №34/534, яке залишено без змін за наслідками апеляційного та касаційного перегляду, стягнуто з відповідача 892420143,62 грн. заборгованості за Кредитним договором, у тому числі 5600000000,00 грн. основного боргу, 35191256,84 грн. строкової заборгованості за нарахованими процентами, 12875683,06 грн. пені за кредитом та 19035158,96 грн. пені за несвоєчасне погашення заборгованості за процентами.

Стягнута кредитна заборгованість у вказаному розмірі нарахована станом на 26.06.2012, а після вказаної дати кредитні кошти не повернуті відповідачем, тому у нього виникла заборгованість перед банком за період з 26.06.2012 до 26.02.2013 з процентів за користування кредитом у розмірі 94158095,69 грн.

У зв'язку з викладеними обставинами прокурор звернувся до господарського суду з позовом у даній справі про стягнення на користь ПАТ "Родовід банк" вказаної суми заборгованості з процентів, а також 57787025,05 грн. пені, 7243158,46 грн. 3% річних, 54993125,88 грн. інфляційних.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема, на підставі договорів чи інших правочинів.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1054 ЦК України).

Процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів (ч.ч. 1, 2 ст. 10561 ЦК України).

За вимогами ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Вказана правова норма кореспондується зі ст. 193 ГК України.

У відповідності до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на положення наведених правових норм, встановивши на підставі наданих сторонами доказів наявність у відповідача перед ПАТ "Родовід Банк" спірної заборгованості з процентів за користування кредитом, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку про наявність правових підстав для її стягнення з урахуванням інфляційних та 3% річних у сумах, заявлених прокурором до стягнення.

При цьому судами обґрунтовано відхилено заперечення відповідача щодо безпідставності нарахування процентів за користування кредитом, адже вони правомірно нараховані на загальну суму кредиту за період з 26.06.2012 до 26.02.2013 відповідно до положень п.п. 1.2, 2.10.2 Кредитного договору і п. 6 Додаткового договору №1 із застосуванням процентної ставки в розмірі 25% річних у зв'язку з незабезпеченням позичальником надходжень на поточний рахунок в ПАТ "Родовід Банк" в розмірі 70% від загального обсягу оборотів позичальника згідно з п. 3.4.10 Кредитного договору. Вказані висновки судів першої та апеляційної інстанцій учасниками судового процесу не спростовані.

Разом з тим колегія суддів вважає, що суди обґрунтовано відмовили в задоволенні заявлених прокурором вимог про стягнення пені, нарахованої за період з 01.10.2012 до 06.07.2015, з огляду на таке.

Положеннями ч. 1 ст. 230, ч.ч. 4, 6 ст. 231 ГК України, ч. 3 ст. 549, ч. 1 ст. 612 ЦК України та ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлено зобов'язання учасника господарських відносин сплатити штрафні санкції у разі невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання, зокрема, у вигляді пені, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання, розмір яких, зазвичай, визначається обліковою ставкою Національного банку України та не може перевищувати подвійної облікової ставки, що діяла у відповідний період.

У силу ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції п. 2.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013).

Водночас позовна давність визначена у ст. 256 ЦК України як строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється ст. 257 ЦК України тривалістю у три роки. Втім, згідно зі ст. 258 ЦК України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю; зокрема, позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

У відповідності до положень ст.ст. 261, 267 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання; позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення; сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові; якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Зважаючи на викладені положення, визначена у п. 3.4.8 Кредитного договору умова щодо нарахування пені від суми простроченого платежу за кожен день прострочення по суті дублює положення ч. 3 ст. 549 ЦК України, яка визначає поняття пені, та не є договірною умовою щодо іншого строку нарахування пені, ніж встановлений ч. 6 ст. 232 ГК України.

Відтак оскільки згідно з умовами Кредитного договору з урахуванням положень ч. 5 ст. 254 ЦК України проценти за ІІ квартал 2012 року мали бути сплачені до 29.06.2012, за ІІІ квартал 2012 року - до 28.09.2012, за IV квартал - до 31.12.2012, за І квартал 2013 року - до 29.03.2013, останнім днем нарахування пені за вимогами вказаної вище норми є, відповідно: за ІІ квартал 2012 року - 30.12.2012, за ІІІ квартал 2012 року - 29.03.2013, за IV квартал 2012 року - 01.07.2013, за І квартал 2013 року - 30.09.2013.

Отже, нарахування пені за прострочення виконання відповідних зобов'язань за Кредитним договором після вказаних строків є неправомірним, тому позовні вимоги в цій частині не підлягали задоволенню як безпідставні.

Стосовно ж заявлених до стягнення сум пені, нарахованих у межах вказаних періодів, прокурор пропустив встановлений законом річний строк позовної давності, адже звернувся з позовом у даній справі лише 05.06.2015. Зважаючи на наявність заяви відповідача про застосування позовної давності, а також відсутність поважних причин її пропуску, вказані вимоги також не підлягали задоволенню відповідно до ст. 267 ЦК України.

При цьому доводи ПАТ "Родовід Банк" щодо переривання строку позовної давності у зв'язку зі зверненням заступника прокурора Голосіївського району м. Києва до Господарського суду міста Києва з позовом у справі №34/534 правомірно відхилені судами першої та апеляційної інстанції, оскільки ч. 2 ст. 264 ЦК України пов'язує переривання позовної давності саме з пред'явленням особою позову, яке в даному випадку відбулося у листопаді 2010 року, тобто ще до початку перебігу позовної давності за відповідними вимогами у даній справі.

Отже, скаржником не доведено порушення або неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій певних норм матеріального чи процесуального права щодо обставин, встановлених ними під час розгляду справи. Перевіривши у відповідності до ч. 2 ст. 1115 ГПК України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого та постанові апеляційного господарських судів, колегія суддів дійшла висновку, що судами в порядку ст.ст. 43, 101, 103 ГПК України всебічно, повно і об'єктивно розглянуто всі обставини справи в їх сукупності, досліджено подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази, належним чином проаналізовано права та обов'язки сторін, враховано положення ст.ст. 32, 33, 34 ГПК України.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 01.02.2016 відстрочено сплату судового збору за подання касаційної скарги заступника прокурора міста Києва до прийняття постанови Вищим господарським судом України у даній справі. З огляду на відмову в задоволенні вказаної касаційної скарги з Прокуратури міста Києва слід стягнути судовий збір у сумі 87696,00 грн.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Заступника прокурора міста Києва залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 31.07.2015 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.12.2015 у справі №910/14394/15 залишити без змін.

Стягнути з Прокуратури міста Києва (03150, вул. Предславинська, 45/9, код ЄДРПОУ 02910019) у дохід Державного бюджету України (отримувач коштів: УДКСУ у Печерському районі м. Києва; код класифікації доходів бюджету: 22030104, код ЄДРПОУ 38004897, рахунок отримувача: №31211254700007, банк отримувача: ГУ ДКСУ у м.Києві, код банку 820019) 87696,00 грн. судового збору за розгляд касаційної скарги. Доручити Господарському суду міста Києва видати наказ.

Головуючий суддя О.Євсіков

Судді О.Кролевець

О.Попікова