ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 лютого 2016 року Справа № 908/2533/15-г

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоЄвсікова О.О.,суддів:Кролевець О.А. (доповідач у справі), Попікової О.В.розглянувши касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Соціально-промислове будівництво "Енерго"на рішенняГосподарського суду Запорізької області від 08.06.2015та постановуДонецького апеляційного господарського суду від 08.12.2015у справі№908/2533/15-г Господарського суду Запорізької областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Дельта Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осібдоТовариства з обмеженою відповідальністю "Соціально-промислове будівництво "Енерго"простягнення 17089330,57 доларів США, що еквівалентно 402573719,14 грн.за участю представників сторінвід позивача:Мартян О.В.від відповідача:не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб звернулось до Господарського суду Запорізької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Соціально-промислове будівництво "Енерго" про стягнення заборгованості за Договором кредитної лінії №НКЛ-2019732 від 19.12.2013 у сумі 17089330,57 доларів США, що в еквіваленті станом на 25.03.2015 складає 402573719,22 грн.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 08.06.2015 (суддя Місюра Л.С.) позов задоволено, стягнуто з відповідача на користь позивача: заборгованість за кредитом в розмірі 14603400 доларів США, що еквівалентно 344012600,47 грн.; пеню, нараховану на тіло кредиту, в сумі 98367,41 доларів США, що еквівалентно 2317243,17 грн.; відсотки за кредитом в сумі 1813255,50 доларів США, що еквівалентно 42174897,89 грн.; пеню за несвоєчасно повернення відсотків у сумі 176056,66 доларів США, що еквівалентно 4147370,44 грн.; штраф у сумі 398251 доларів США, що еквівалентно 9381607,17 грн.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 08.12.2015 (колегія суддів у складі: Ушенко Л.В., Сгари Е.В., Склярук О.І.) рішення суду першої інстанції скасовано, прийнято нове рішення, яким позов задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість за договором кредитної лінії №НКЛ-2019732 від 19.12.2013 у загальній сумі 16566655,50 доларів США, що еквівалентно 390261051,51 грн., у тому числі заборгованість за тілом кредиту в сумі 14603400 доларів США, що станом на 25.03.2015 еквівалентно 344012600,47 грн., заборгованість зі сплати процентів за кредитом у сумі 1813255,50 доларів США, що станом на 25.03.2015 еквівалентно 42714897,89 грн., штраф у сумі 150000 доларів США, що станом на 25.03.2015 еквівалентно 3533553,15 грн., а в іншій частині позовних вимог у задоволенні відмовлено.

Не погоджуючись з вказаними судовими рішеннями, Товариство з обмеженою відповідальністю "Соціально-промислове будівництво "Енерго" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції в частині задоволення позовних вимог та стягнення судового збору як таку, що прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, в іншій частині постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін, а також прийняти нове рішення, яким повністю відмовити у задоволенні позовних вимог.

Позивач подав заперечення на касаційну скаргу, в якій посилається на безпідставність доводів скаржника.

Учасники судового процесу згідно з приписами ст. 1114 ГПК України були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак відповідач не скористався передбаченим законом правом на участь у розгляді справи касаційною інстанцією.

До Вищого господарського суду України 25.02.2016 надійшло клопотання ТОВ "Соціально-промислове будівництво "Енерго" про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю направлення в судове засідання його представника. Колегія суддів відмовила в задоволенні вказаного клопотання, оскільки неявка повноважних представників сторін не перешкоджає розгляду касаційної скарги.

Заслухавши пояснення представника позивача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши згідно з ч. 1 ст. 1117 ГПК України наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, 19.12.2013 між Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" (кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Соціально-промислове будівництво "Енерго" (позичальник) був укладений договір кредитної лінії №НКЛ-2019732 (далі - Договір), за умовами якого кредитор зобов'язується надавати позичальнику грошові кошти (далі - кредит) у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання.

Надання кредиту здійснюється окремими частинами (кожна частина окремо - транш) на умовах, визначених цим договором, в межах невідновлюваної мультивалютної кредитної лінії з максимальним лімітом заборгованості 15000000,00 доларів США зі сплатою плати за користування кредитом у розмірі: 15% річних за користування кредитом, наданим в доларах США, 24% річних - за користування кредитом, наданим в гривні, в порядку, визначеному цим договором, та кінцевим терміном погашення заборгованості за кредитом не пізніше 19 березня 2014 р. (пп.пп. 1.1.1, 1.1.2 Договору).

Нарахування процентів за користування кредитом (траншем) здійснюється у валюті кредиту щомісячно, в останній робочий день поточного місяця, за фактичну кількість днів користування кредитом (траншем) в періоді (28-29-30-31/365/) для гривні та (28-29-30-31/360) для доларів США. При розрахунку процентів враховується день надання та не враховується день погашення кредиту (траншу) (п 2.6 Договору).

Сплата процентів за користування кредитом (траншем) здійснюється у валюті наданого кредиту (траншу) щомісячно, не пізніше 10 числа місяця, наступного за місяцем, в якому нараховані проценти, а також в день повернення заборгованості за кредитом в повній сумі на рахунок №20684000000079 в АТ "Дельта Банк", МФО 380236 (п. 2.7 Договору).

За умовами пп. 3.3.4-3.3.5 Договору відповідач взяв на себе зобов'язання протягом строку використання кредиту сплачувати проценти за його використання в порядку, визначеному цим договором, та повернути кредитору у повному обсязі кредит зі сплатою процентів та комісій кредитора та можливих штрафних санкцій у терміни, визначені цим договором.

Відповідно до п. 4.1 Договору у випадку прострочення позичальником строків сплати процентів, комісій, а також прострочення строків повернення кредиту, визначених цим договором, позичальник сплачує кредитору пеню з розрахунку подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочення, від несвоєчасно сплаченої суми за кожний день прострочення.

Пунктом 4.2 Договору передбачено, що у випадку порушення позичальником вимог п. 3.3 цього договору, позичальник зобов'язаний сплатити кредитору штраф у розмірі 1% від суми кредиту, визначеного п. 1.1 цього договору, за кожний випадок порушення.

У випадку невиконання позичальником зобов'язань, визначених в п. 3.3 цього договору, протягом більше 10 календарних днів від дня закінчення строку, встановленого для їх виконання цим договором, на одинадцятий календарний день строк користування кредитом вважається таким, що закінчився, та відповідно позичальник зобов'язаний погасити наявну заборгованість за кредитом, сплатити нараховані проценти, комісії та штрафні санкції. Після повного погашення заборгованості позичальника за цим договором дія цього договору припиняється. Виконання позичальником даного обов'язку не потребує від кредитора надіслання жодних попередніх письмовим повідомлень та/або вимог до позичальника (п. 4.3 Договору).

У пункті 5.3 Договору сторони домовилися, що невиконання або неналежне виконання (прострочення виконання тощо) позичальником будь-якого свого зобов'язання за цим договором та/або за будь-якими іншими договорами, що укладені з позичальником та кредитором, є подіями, при настанні яких припиняється кредитування кредитором позичальника, а позичальник здійснює дострокове повернення отриманого кредиту, сплачує кредитору проценти за користування кредитом, комісії та можливі штрафні санкції.

У подальшому сторонами укладено до Договору додатковий договір №1 від 20.12.2013 та додатковий договір №2 від 31.07.2014.

Додатковим договором №2 від 31.07.2014 були змінені максимальний ліміт заборгованості - 14603400,00 доларів США, проценти за користування кредитом - 15% та кінцевий термін погашення кредиту - не пізніше 10.07.2015. Підпункт 1.1.2 Договору викладено в новій редакції, згідно з якою повернення кредиту здійснюється у валюті наданого кредиту відповідно до зміни максимального ліміту заборгованості згідно з графіком, який викладений у додатку №1 та є невід'ємною частиною цього договору, але у будь-якому разі не пізніше кінцевого терміну погашення заборгованості за кредитом, вказаного в п.п. 1.1.1 цього договору.

Також п. 2.6 Договору викладено в наступній редакції: нарахування процентів за користування кредитом (траншем) здійснюється в валюті кредиту щомісячно, в останній робочий день поточного місяця, за фактичну кількість днів користування кредитом (траншем) в період (28-29-30-31/360), в день повного дострокового погашення заборгованості за кредитом та в день повернення заборгованості за кредитом в повній сумі. При розрахунку процентів враховується день надання та не враховується день погашення кредиту (траншу).

На виконання умов Договору банк надав позичальнику кредитні кошти, що підтверджується меморіальним ордером №91143100 від 20.12.2013 та випискою з рахунку позичальника, а також нарахував відсотки за користування кредитом за період з 20.12.2013 до 25.03.2015 у сумі 2823082,00 доларів США, з яких позичальником сплачено лише 1009826,50 доларів США.

У зв'язку з неналежним виконанням ТОВ "Соціально-промислове будівництво "Енерго" прийнятих на себе зобов'язань за Договором щодо повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитом ПАТ "Дельта Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб звернулось до господарського суду з позовом у даній справі про стягнення з вказаної особи 14603400 доларів США заборгованості за кредитом, що еквівалентно 344012600,47 грн.; 1813255,50 доларів США відсотків за кредитом, що еквівалентно 42714897,89 грн.; 98367,41 доларів США пені, нарахованої на тіло кредиту, що еквівалентно 2317243,17 грн.; 176056,66 доларів США пені за несвоєчасне повернення відсотків, що еквівалентно 4147370,44 грн.; 398251 доларів США штрафу, що еквівалентно 9381607,17 грн.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема, на підставі договорів чи інших правочинів.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1054 ЦК України).

За вимогами ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Вказана правова норма кореспондується зі ст. 193 ГК України.

Зважаючи на викладені правові норми та встановлення обставин неналежного виконання відповідачем умов Договору, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про виникнення у позивача права вимагати дострокового погашення заборгованості за Договором, розмір якої встановлений судом на підставі наданих сторонами доказів та не спростований відповідачем: 14603400 доларів США заборгованості за кредитом та 1813255,50 доларів США заборгованості зі сплати процентів за кредитом.

Разом з тим, колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції правомірно відмовив у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача пені, нарахованої за період з 24.09.2014 до 25.03.2015, з огляду на наступне.

Положеннями ч. 1 ст. 230, ч.ч. 4, 6 ст. 231 ГК України, ч. 3 ст. 549, ч. 1 ст. 612 ЦК України встановлено зобов'язання учасника господарських відносин сплатити штрафні санкції у разі невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання, зокрема, у вигляді пені, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

У силу ст. 192 ЦК України законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях; використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Такий порядок визначено Декретом Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" від 19.02.1993 №15-93, дія якого не поширюється на правовідносини щодо нарахування та стягнення штрафних санкцій за внутрішніми угодами, укладеними між резидентами на території України.

Відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, максимальний розмір пені пов'язаний із розміром облікової ставки Національного банку України. Оскільки чинне законодавство не передбачає встановлення Національним банком України облікової ставки для іноземної валюти, пеня має обчислюватися та стягуватися за судовими рішеннями лише у національній валюті України - гривні (постанова Верховного Суду України від 01.04.2015 у справі №909/660/14).

Більш того, указом Президента України №405/2014 від 14.04.2014 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 "Про невідкладні заходи щодо боротьби з терористичною загрозою і збереження територіальної цілісності України" та розпочато проведення Антитерористичної операції на території Донецької і Луганської областей.

У зв'язку з цим статтею 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" введено мораторій на нарахування пені та штрафів на основну суму заборгованості за кредитними зобов'язаннями. Згідно з даною нормою на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, а також юридичним особам та фізичним особам - підприємцям, що провадять (провадили) свою господарську діяльність на території населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція. Банки та інші фінансові установи, а також кредитори зобов'язані скасувати зазначеним у цій статті особам пеню та/або штрафи, нараховані на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами і договорами позики у період проведення антитерористичної операції.

У ст. 1 названого Закону визначено, що період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності вказаним вище Указом Президента України від 14.04.2014 №405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України; а територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до названого Указу Президента України від 14.04.2014 №405/2014.

Перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, був затверджений розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 №1053-р, дію якого на момент звернення з позовом у даній справі та її розгляду судом першої інстанції було зупинено розпорядженням Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 №1079-р.

Однак на момент розгляду справи судом апеляційної інстанції розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 №1275-р визнано такими, що втратили чинність, розпорядження від 30.10.2014 №1053-р і від 05.11.2014 №1079-р, а також затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція. До вказаного переліку, зокрема, включено м. Донецьк.

Встановивши, що відповідач зареєстрований та знаходиться на території проведення антитерористичної операції в м. Донецьк у відповідний період, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про поширення на нього мораторію на нарахування пені, введеного ст. 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції". З огляду на викладене, а також враховуючи неправомірність нарахування позивачем у доларах США пені, визначеної Договором із розрахунку подвійної облікової ставки НБУ, суд апеляційної інстанції правомірно відмовив у задоволенні позовних вимог у зазначеній частині.

У зв'язку з введеним вказаною нормою мораторієм на нарахування штрафів суд апеляційної інстанції також обґрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог про стягнення наступних штрафів: 116824,00 доларів США за непогашення з 31.08.2014 основного боргу згідно з графіком погашення; 116824,00 доларів США за несплату відсотків за користування кредитом у строк згідно з графіком за період з 12.08.2014 до 11.03.2015; 14603,00 доларів США за ненадання фінансової звітності за 2014 рік до 25.02.2015, адже вони нараховані позивачем після 14.04.2014.

Водночас штраф у сумі 150000,00 доларів США, що станом на 25.03.2015 за офіційним курсом НБУ еквівалентно 3533553,15 грн., нарахований позивачем на підставі п. 4.2 Договору за непогашення кредиту в строк до 19.03.2014, який був передбачений Договором до внесення змін щодо кінцевого строку погашення кредиту додатковим договором №2 від 31.07.2014, правомірно стягнутий з відповідача, оскільки нарахований до 14.04.2014, а відтак на нього не поширюється дія відповідного мораторію.

Викладені вище висновки суду апеляційної інстанції скаржником по суті не спростовані. Викладені ж у касаційній скарзі доводи стосуються переважно обставин неналежного повідомлення відповідача про час і місце розгляду справи та розгляд справи за його відсутності судом першої інстанції, рішення якого наразі є скасованим за наслідками апеляційного перегляду.

Також скаржник зазначає про ненадходження на його адресу жодних судових документів у даній справі від Донецького апеляційного господарського суду. З матеріалів справи вбачається, що Донецьким апеляційним господарським судом вжито усі передбачені Інформаційним листом Вищого господарського суду України від 12.09.2014 за №01-06/1290/14 заходи для повідомлення учасників судового процесу про дату, час і місце судового засідання з урахуванням знаходження відповідача у м. Донецьк. Водночас скаржником не доведені обставини необізнаності його про перегляд даної справи Донецьким апеляційним господарським судом за поданою ним апеляційною скаргою, час і місце її розгляду.

Отже, скаржником не доведено порушення або неправильне застосування судом апеляційної інстанції певних норм матеріального чи процесуального права щодо обставин, встановлених ним під час розгляду справи. Перевіривши у відповідності до ч. 2 ст. 1115 ГПК України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів дійшла висновку, що судом у порядку ст.ст. 43, 101, 103 ГПК України всебічно, повно і об'єктивно розглянуто всі обставини справи в їх сукупності, досліджено подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази, належним чином проаналізовано права та обов'язки сторін, враховано положення ст.ст. 32, 33, 34 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Соціально-промислове будівництво "Енерго" залишити без задоволення.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 08.12.2015 у справі №908/2533/15-г залишити без змін.

Головуючий суддя О.Євсіков

Судді О.Кролевець

О.Попікова