ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 лютого 2016 року Справа № 904/8338/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Карабаня В.Я. -головуючого, Ковтонюк Л.В., Чернов Є.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційноїскаргитовариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародний аеропорт "Дніпропетровськ"напостанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16.12.2015 та рішення господарського суду Дніпропетровської області від 11.11.2015у справігосподарського суду Дніпропетровської області №904/8338/15за позовомдержавного підприємства "Конотопський авіаремонтний завод "Авіакон"дотовариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародний аеропорт "Дніпропетровськ",третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: військова частина А2595,простягнення 253 662,47грн.,за участі представників сторін:

від позивача - Колесников І.Г.

від відповідача - Переяславська М.В.,

від третьої особи - не з'явилися,

У С Т А Н О В И В:

15.09.2015 державне підприємство "Конотопський авіаремонтний завод "Авіакон" звернулися до господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародний аеропорт "Дніпропетровськ" 190 824,00грн. основного боргу, 6 043,63грн. пені, 53 344,32грн. інфляційних втрат, 3 450,52грн. 3% річних, посилаючись на те, що останні відмовились підписати акт прийому виконаних робіт та оплатити їх.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Міжнародний аеропорт "Дніпропетровськ" заперечуючи проти позовних вимог стверджували, що роботи з метою продовження призначеного строку служби вертольота Мі-24П та його агрегатам понад 20 років для забезпечення міжремонтного строку служби 8 років у встановленому договором порядку не приймали, їх якість та обсяг не перевірили, у силу чого, вважали, обов'язок з оплати зазначених робіт у них не виник.

11.11.2015 рішенням господарського суду Дніпропетровської області (суддя Золотарьова Я.С.), залишеним без змін 16.12.2015 постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду (судді Березкіна О.В., Чус О.В., Кузнецова І.Л.) позовні вимоги задоволено у повному обсязі, присуджено до стягнення з ТОВ "Міжнародний аеропорт "Дніпропетровськ" на користь ДП "Конотопський авіаремонтний завод "Авіакон" 190 824,00грн. основного боргу, 6 043,63грн. пені, 53 344,32грн. інфляційних нарахувань, 3 450,52грн. 3% річних.

У касаційній скарзі товариство з обмеженою відповідальністю "Міжнародний аеропорт "Дніпропетровськ" посилалися на неправильне застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права, тому просили скасувати ухвалені у справі постанову та рішення й відмовити у позові.

Проаналізувавши касаційну скаргу на предмет її обґрунтованості у сукупності з іншими матеріалами справи, колегія суддів приходить до висновку про відхилення вимог скарги виходячи з наступного.

Як убачається із матеріалів справи та установлено судами попередніх інстанцій, 14.06.2014 між військовою частиною А2595 (замовник), державним підприємством "Конотопський авіаремонтний завод "Авіакон" (виконавець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Міжнародний аеропорт "Дніпропетровськ" (платник) укладено договір №9/218-14, за умовами якого виконавець зобов'язався надати замовнику послуги, замовник - прийняти такі послуги, а платник - оплатити відповідні рахунки, надані виконавцем згідно п.4.1 договору.

Задовольняючи позовні вимоги, попередні судові інстанції обґрунтовано виходили з того, що спірні правовідносини між сторонами виникли на підставі укладеного правочину, який за своєю правовою природою є договором підряду, виходячи з того, що замовник розраховував на певний результат, який наступить внаслідок виконання робіт, а не споживав цей результат у процесі вчинення таких дій.

Відповідно до ч.1 ст.837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно з ч.1 ст.853 ЦК України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.

Суди попередніх інстанцій установили, що роботи були виконані, на підтвердження чого ДП "Конотопський авіаремонтний завод "Авіакон" склали Акт приймання наданих послуг від 05.09.2014, який був підписаний військовою частиною А2595 без зауважень.

Зазначений акт у подальшому був направлений на адресу ТОВ "Міжнародний аеропорт "Дніпропетровськ", які відмовились від його підписання та від оплати виконаних робіт, що свідчить про ухилення відповідача від виконання свого обов'язку здійснити розрахунок по договору.

Відповідно до положень ст.ст.525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. При цьому одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання (ч.2 ст.615 ЦК України).

Беручи до уваги викладене, суди попередніх інстанцій, застосовуючи положення ст.ст.173, 193 Господарського кодексу України, ст.ст.530, 610, 629 Цивільного кодексу України, дійшли обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог у частині стягнення основного боргу.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом цієї статті нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Урахувавши вищенаведене, місцевий господарський суд, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, застосовуючи положення ст.ст.549, 610, 625 ЦК України, перевіривши наданий позивачем розрахунок, дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача 6 043,63грн. пені, 53 344,32грн. інфляційних нарахувань, 3 450,52грн. 3% річних, виходячи із суми існуючої заборгованості та періоду прострочення.

Твердження заявника про те, що обов'язок зі сплати заборгованості та сум за прострочення грошового зобов'язання у нього не виник, не заслуговують на увагу та спростовуються наявними у матеріалах справи доказами, з яких убачається, що відповідні роботи були виконані позивачем та прийняті замовником. Зазначені доводи були відхилені мотивованими висновками судів першої та апеляційної інстанції, що ґрунтуються на доказах, наявних у матеріалах справи та вимогах закону.

Належних обґрунтувань, з посиланням на норми права, які б спростовували висновки попередніх судових інстанцій, заявником не наведено, у зв'язку з чим колегія суддів не вбачає підстав для зміни чи скасування оскаржуваних рішень, при ухваленні яких здійснено всебічний, повний та об'єктивний розгляд у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, надано належну правову оцінку всім наявним у матеріалах справи доказам й твердженням сторін, правильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

Доводи заявника, викладені у касаційній скарзі не заслуговують на увагу, зводяться до переоцінки доказів, що в силу положень ст. 111-7 ГПК України не відноситься до компетенції касаційної інстанції.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 -11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародний аеропорт "Дніпропетровськ" залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16.12.2015 та рішення господарського суду Дніпропетровської області від 11.11.2015 у справі №904/8338/15 - без змін.

Головуючий суддя В.Я. Карабань

Суддя Л.В. Ковтонюк

Суддя Є.В. Чернов