ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2016 року Справа № 922/863/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді:Барицької Т.Л.,суддів:Картере В.І., Гольцової Л.А.,розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Сбербанк" на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 29.08.2016та на рішеннягосподарського суду Харківської області від 08.06.2016у справі№ 922/863/16 господарського суду Харківської області за позовом Публічного акціонерного товариства "Сбербанк"до Приватного акціонерного товариства "Термолайф"провизнання недійсним рішеньв судовому засіданні взяли участь представники:

- ПАТ "Сбербанк" Гей В.Г.,

- ПрАТ "Термолайф" Левченко М.В.,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Харківської області від 08.06.2016 у справі №922/863/16 (суддя Ємельянова О.О.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 29.08.2016 (судді: Хачатрян В.С., Івакіна В.О., Ільїн О.В.), відмовлено ПАТ "Сбербанк" у задоволенні позову до ПрАТ "Термолайф" про визнання недійсними рішень загальних зборів ПрАТ "Термолайф" від 30.11.2015 та від 15.02.2016.

ПАТ "Сбербанк", не погоджуючись із прийнятими у даній справі судовими рішеннями, звернулося до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить рішення та постанову скасувати і прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Від відповідача надійшов відзив на касаційну скаргу позивача, в якому відповідач заперечує проти її задоволення, просить оскаржувані судові акти залишити в силі.

Ознайомившись з матеріалами справи, перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваних судових рішень, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Як встановили суди та вбачається з матеріалів справи, ПАТ "СБербанк" звернулося до господарського суду Харківської області із позовом до ПрАТ "Термолайф" про визнання недійсними рішень загальних зборів товариства від 30.11.2015 та від 15.02.2016.

Обґрунтовуючи підстави позову, позивач послався на наступне: 04.09.2012 між позивачем та відповідачем був укладений договір про відкриття кредитної лінії №30-В/12/66/ЮО (з наступними змінами та доповненнями), відповідно до якого банк надав позичальнику кредит у розмірі 30 980 000,00 доларів США. Крім того, 04.09.2012 між позивачем та відповідачем був укладений договір про відкриття кредитної лінії №31-В/12/66/ЮО, відповідно до якого банк надав відповідачу (позичальнику) кредит у сумі 1 000 000,00 доларів США.

З метою забезпечення кредитних договорів, 13.09.2012 між позивачем та ТОВ "Менеджмент логістік компані" був укладений договір застави, відповідно до якого ТОВ "Менеджмент логістік компані" передало в заставу банку 450 простих іменних акцій, бездокументарної форми, емітент ПрАТ "Термолайф", номінальною вартістю кожної акції - 1 000,00 грн.

Крім того, 13.09.2012 між банком та Журавським О.В. також був укладений договір застави, відповідно до якого Журавський О.В. передав в заставу банку прості іменні акції, бездокументарної форми, емітент - ПрАТ "Термолайф" в кількості 50 штук, номінальною вартістю кожної акції - 1 000,00 грн. Поряд з вказаними забезпечувальними договорами, між позивачем та іншими особами, в тому числі й відповідачем, також було укладено ряд інших забезпечувальних договорів.

Вказані особи - ТОВ "Менеджмент логістік компані" та Журавський О.В. є учасниками ПрАТ "Термолайф".

Як стверджує позивач, йому стало відомо про проведення ПрАТ "Термолайф" 30.11.2015 та 15.02.2016 загальних зборів, на яких було прийнято рішення про виділ з ПрАТ "Термолайф" двох нових товариств та про додатковий випуск акцій акціонерним товариством. Вказані рішення, як стверджує позивач, порушують його права, що полягає в тому, що банк, як заставодержатель, не надавав згоду на випуск акцій акціонерного товариства та подальшу їх конвертацію, на реорганізацію акціонерного товариства, чим порушено ст. 17 Закону України "Про заставу", ч. 2 ст. 586 ЦК України та п.п. 3.1.1. та 4.4. договорів застави. Крім того, позивач зазначає, що боржник (ПрАТ "Термолайф") приймаючи рішення про виділ, фактично передає свої права та обов'язки перед ПАТ "Сбербанк" новоствореним підприємствам. При цьому, в обґрунтування своїх позовних вимог, банк посилається на ст.ст. 1, 12, 13, 54-57 ГПК України, ст.ст. 11, 15, 16, 109, 202, 203, 215, 520 ЦК України.

Суди попередніх інстанцій не погодилися із такими доводами позивача, наведеними в обґрунтування підстав позову, та відмовили у задоволенні позовних вимог, з чим погоджується суд касаційної інстанції з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 159 Цивільного кодексу України вищим органом акціонерного товариства є загальні збори акціонерів. У загальних зборах мають право брати участь усі його акціонери незалежно від кількості і виду акцій, що їм належать.

Аналогічні положення містяться в ст. 32 Закону України "Про акціонерні товариства".

Згідно з ч. 1 ст. 33 Закону України "Про акціонерні товариства" загальні збори можуть вирішувати будь-які питання діяльності акціонерного товариства.

Таке положення, що відповідає загальній нормі ч.1 ст. 98 ЦК України, передбачає, що загальні збори можуть винести рішення навіть з того питання, яке в принципі належить до виключної компетенції іншого органу товариства, що ще раз підкреслює той факт, що загальні збори учасників товариства є найвищим органом, а обмеження їх повноважень можливе лише у випадку, передбаченому законом.

Пунктом 2.12. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 25.02.2016 № 4 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин" рішення загальних зборів учасників (акціонерів, членів) та інших органів юридичної особи не є правочинами у розумінні статті 202 ЦК України. До цих рішень не можуть застосовуватися положення статей 203 та 215 ЦК України, які визначають підстави недійсності правочину, і, відповідно, правові наслідки недійсності правочину за статтею 216 ЦК України. Зазначені рішення є актами ненормативного характеру (індивідуальними актами), тобто офіційними письмовими документами, що породжують певні правові наслідки, які спрямовані на регулювання господарських відносин і мають обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.

Відповідно до п. 17 постанови пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 № 13 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" судам необхідно враховувати, що рішення загальних зборів учасників (акціонерів) та інших органів господарського товариства є актами, оскільки ці рішення зумовлюють настання правових наслідків, спрямованих на регулювання господарських відносин, і мають обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.

Тобто, ці рішення (загальних зборів учасників) мають обов'язковий характер у даному випадку лише для акціонерів товариства.

Відповідно до п. 23 ч. 2 ст. 33 Закону України "Про акціонерні товариства" до виключної компетенції загальних зборів акціонерного товариства відноситься й прийняття рішень, зокрема, про виділ.

Так, як вбачається із позовної заяви, і про що вказувалося вище, основним порушенням своїх прав як заставодержателя оспорюваними позивачем рішеннями загальних зборів останній вважає той факт, що без його згоди на загальних зборах було прийнято рішення, яким постановлено виділити з акціонерного товариства (відповідача) два нових товариства.

Проте, позивач не наводить жодну норму права, яка б надавала право не акціонеру акціонерного товариства втручатися в діяльність загальних зборів акціонерів цього акціонерного товариства шляхом надання вказівок, або заборон щодо прийняття тих чи інших рішень загальних зборів, в тому числі, й рішення про виділ нових товариств. Водночас, така особа не позбавлена права на оспорення чи оскарження правових наслідків, настання яких зумовлене прийняттям загальними зборами тих чи інших рішень, позаяк, посилання позивача (скаржника) на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, що полягає, як стверджує скаржник у розгляді справи за відсутності певних документів, не впливає на правильність їхнього висновку про безпідставність заявленого позову.

Посилання позивача у позовній заяві на п.п. 3.1.1. та 4.4. договорів застави, укладених з учасниками ПрАТ "Термолайф", відносно додаткової емісії цінних паперів, яка впливає на статутний капітал відповідача, що як стверджує позивач відбулося без його згоди та порушує його права як заставодержателя цінних паперів, були предметом розгляду у справі №922/864/14 за позовом ПАТ "Сбербанк" до ПрАТ "Термолайф" про визнання недійсним рішень загальних зборів ПрАТ "Термолайф" від 04.09.2015, якими було збільшено статутний капітал товариства і в задоволенні яких банку було відмовлено; предметом же оспорення у даному провадженні є зовсім інші рішення загальних зборів ПрАТ "Термолайф".

Відносно ж посилань позивача на ст. 520 ЦК України, в тому сенсі, що у зв'язку з виділом нових товариств фактично відбулася зміна боржника у зобов'язанні без згоди кредитора - позивача, колегія зазначає, що як вірно встановили суди попередніх інстанцій, "виділ" та "заміна боржника у зобов'язанні" є самостійним та різними за змістом поняттями, що регулюються різним правовими нормами. Поняття виділу є більш широким за змістом, ні поняття заміна боржника у зобов'язанні, оскільки при виділі може відбуватися перехід від юридичної особи частини майна, прав та обов'язків до виділеного товариства, а при заміні боржника відбувається лише переведення боргу виключно в існуючих зобов'язальних відносинах.

Крім того, колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про те, що позивачем в установленому законом порядку не доведено факт закінчення виділу нових товариств з ПрАТ "Термолайф" та реєстрації цих осіб у встановленому Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" порядку, адже положення вказаного Закону (ст. 25) та ст. 87 ЦК України пов'язують момент створення юридичної особи з моментом її державної реєстрації.

Відносно інших доводів позивача, викладених ним як у позовній заяві, в апеляційній та касаційній скаргах, і які є ідентичними, колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій, які їх спростували належним чином, та відхилили як такі, що не впливають на дійсність оспорюваних позивачем рішень загальних зборів акціонерів ПрАТ "Термолайф".

Відповідно до ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень. Такі рішення можуть бути скасовані лише у виняткових обставинах, а не тільки з метою одержання іншого рішення у справі (вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 13 квітня 2016 року у справі № 908/4804/14).

Керуючись ст. ст. 1115 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Сбербанк" залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 29.08.2016 та рішення господарського суду Харківської області від 08.06.2016 у справі № 922/863/16 залишити без змін.

Головуючий суддя Т.Л. Барицька

Судді: В.І. Картере

Л.А. Гольцова