ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2016 року Справа № 922/6475/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді:Барицької Т.Л.,суддів:Картере В.І., Іванової Л.Б.,розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Егро"на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 05.10.2016у справі№ 922/6475/15 господарського суду Харківської областіза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Егро"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Беріг Ріелті"провизнання недійсним договору іпотеки в судовому засіданні взяли участь представники: - ТОВ "Егро" повідомлений, але не з'явився, - ТОВ "Беріг Ріелті" Романенко О.А.ВСТАНОВИВ:

У грудні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Егро" (надалі - ТОВ "Егро") звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Беріг Ріелті" (надалі - ТОВ "Беріг Ріелті") та просило суд, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог:

- визнати недійсним договір іпотеки від 21.12.2009, укладений між ТОВ "Егро" та ТОВ "Беріг Ріелті", нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу Левченко О.В., реєстровий № 3268, за яким в іпотеку передане нерухоме майно - нежитлові будівлі: літ. А-11 загальною площею 10011,6 кв.м., літ. А-1 загальною площею 8,4 кв.м., літ. Б-1 загальною площею 68,6 кв.м., літ. В-1 загальною площею 64,2 кв.м., літ. Г-1 загальною площею 143,4 кв.м., що знаходиться в м. Харків, вул. Червоношкільна набережна, 24;

- визнати недійсним договір безвідсоткової зворотної фінансової допомоги, укладений 21.12.2009 між ТОВ "Егро" та ТОВ "Беріг Ріелті";

- припинити іпотеку нерухомого майна - нежитлові будівлі: літ. А-11 загальною площею 10011,6 кв.м., літ. А-1 загальною площею 8,4 кв.м., літ. Б-1 загальною площею 68,6 кв.м., літ. В-1 загальною площею 64,2 кв.м., літ. Г-1 загальною площею 143,4 кв.м., що знаходиться в м. Харків, вул. Червоношкільна набережна, 24, номер РПВН 28208080 зареєстровану 21 грудня 2009 року приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу Левченко О.В., реєстраційний номер обтяження 9367657, скасувавши відповідні реєстраційні записи в Державному реєстрі речових прав;

- скасувати заборони на нерухоме майно - нежитлові будівлі: літ. А-11 загальною площею 10011,6 кв.м., літ. А-1 загальною площею 8,4 кв.м., літ. Б-1 загальною площею 68,6 кв.м., літ. В-1 загальною площею 64,2 кв.м., літ. Г-1 загальною площею 143,4 кв.м., що знаходиться в м. Харків, вул. Червоношкільна набережна, 24, номер РПВН 28208080 зареєстровану 21 грудня 2009 року за № 9367651 приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу Левченко О.В., реєстраційний номер обтяження 9367657, скасувавши відповідні реєстраційні записи в Державному реєстрі речових прав.

Рішенням господарського суду Харківської області від 22.02.2016 у справі № 922/6475/15 (суддя Хотенець П.В.) позов задоволено повністю.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 05.10.2016 (головуючий суддя Слободін М.М., судді: Гребенюк Н.В., Істоміна О.А.) рішення господарського суду Харківської області від 22.02.2016 скасовано, прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

Позивач, не погоджуючись із прийнятою у даній справі постановою, звернувся до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить постанову суду апеляційної інстанції скасувати, а рішення місцевого господарського суду - залишити в силі.

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 1114 ГПК України було належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

30 листопада 2016 року, до початку судового засідання, через канцелярію Вищого господарського суду України від ТОВ "Беріг Ріелті" надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю прийняти участь у судовому засіданні суду касаційної інстанції його представника.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 30.11.2016 у справі № 922/6475/15 розгляд касаційної скарги ТОВ "Беріг Ріелті" відкладено на 14.12.2016.

Ознайомившись з матеріалами та встановленими судами попередніх інстанцій обставинами, перевіривши повноту їх встановлення та правильність юридичної оцінки судами попередніх інстанцій, дотримання ними норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, 21.12.2009 між ТОВ "Егро" (позичальником) та ТОВ "Беріг Ріелті" (позикодавцем) укладено договір безвідсоткової зворотної фінансової допомоги (надалі - договір), відповідно до умов якого позикодавець надає позичальнику безвідсоткову зворотну фінансову допомогу в розмірі 9 010 000 грн., а позичальник зобов'язується її повернути у порядку та строки, передбачені договором.

Згідно з п. 1.2. договору грошові кошти, у сумі, вказаній у пункті 1.1 договору, позикодавець перераховує на поточний рахунок позичальника в розмірах та у строки, наведені в додатку до договору.

За змістом пункту 2.1. договору сторони дійшли згоди, що цей договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами і діє до 21 січня 2015 року, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором.

Відповідно до п. 3.1. договору позикодавець зобов'язаний надати позичальникові безвідсоткову зворотну фінансову допомогу у розмірі, вказаному в п. 1.1 цього договору.

Пунктом 3.3. договору визначено, що позичальник зобов'язаний прийняти від позичальника зворотну фінансову допомогу у розмірі, вказаному в п. 1.1. цього договору. У строк не пізніше 21 січня 2015 року повернути позикодавцю грошові кошти повністю у розмірі, вказаному в п. 1.1. цього договору.

Додатком № 1 до договору сторони встановили, що сплата фінансової допомоги відбувається частинами, а саме: сума в розмірі 10 000 грн. сплачується до 25.12.2009, а у подальшому щомісяця, до 25.12.2014 сплачуються грошові кошти по 150 000 грн.

Судами також встановлено, що на забезпечення виконання вказаного договору безвідсоткової зворотної фінансової допомоги 21.12.2009 між ТОВ "Беріг Ріелті" (іпотекодержателем) та ТОВ "Егро" (іпотекодавцем) було укладено договір іпотеки, нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу Левченко О.В., реєстровий № 3268, за умовами якого цей договір забезпечує виконання зобов'язань іпотекодавця та вимог іпотекодержателя за договором безвідсоткової зворотної фінансової допомоги від 21.12.2009, який укладено між іпотекодавцем та іпотекодержателем, а також усіх додаткових договорів до нього, які можуть бути укладені в майбутньому (договір позики), стосовно повернення отриманої суми позики, неустойки у повному обсязі (основне зобов'язання).

Згідно з п. 1.3 договору іпотеки предметом іпотеки є нерухоме майно - нежитлові будівлі: літ. А-11 загальною площею 10011,6 кв.м., літ. А-1 загальною площею 8,4 кв.м., літ. Б-1 загальною площею 68,6 кв.м., літ. В-1 загальною площею 64,2 кв.м., літ. Г-1 загальною площею 143,4 кв.м., що знаходяться в м. Харків, вул. Червоношкільна набережна, 24 (предмет іпотеки), який належить іпотекодавцю на праві власності на підставі договору купівлі-продажу нежитлових будівель, посвідченого приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу Ковальовою Я.В. реєстровий №4149 від 11.09.2009, та акту прийому-передачі від 12.09.2009, зареєстрованих в Електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно 21.09.2009, що підтверджується також Витягом з реєстру права власності на нерухоме майно, який видано 21.09.2009, за номером 23907188, реєстраційний номер 28208080.

Пунктом 1.6. договору іпотеки передбачено, що на строк дії цього договору предмет іпотеки залишається у володінні та користуванні іпотекодавця.

ТОВ "Егро", звертаючись до господарського суду Харківської області з відповідними вимогами про визнання недійсним договору безвідсоткової зворотної фінансової допомоги від 21.12.2009 та договору іпотеки від 21.12.2009, укладених між сторонами, а також про припинення спірної іпотеки та скасування заборони на нерухоме майно, посилалося на те, що оскільки сума фінансової допомоги не була надана і грошові кошти за вказаним договором ТОВ "Егро" не отримувало, спірний договір іпотеки не відповідає вимоги ч. 1 та ч. 5 ст. 203 ЦК України, оскільки суперечить вимогам ч. 4 ст. 3 Закону України "Про іпотеку", відповідно до якої іпотекою може бути забезпечене виконання дійсного зобов'язання або задоволення вимоги, яка може виникнути в майбутньому на підставі договору, що набрав чинності.

Задовольняючи позовні вимоги ТОВ "Егро" у повному обсязі, місцевий господарський суд виходив з того, що оскільки зобов'язання за договором позики не виникли, грошові кошти фактично не передавалися, то договір позики є неукладеним, а внаслідок неукладеності основного зобов'язання договір іпотеки, відповідно, є недійсним.

Господарський суд апеляційної інстанції не погодився з рішенням місцевого господарського суду, скасувавши його, зазначаючи при цьому, що доводи позивача щодо визнання недійсними оскаржуваних договорів не знайшли свого відображення в матеріалах справи, жодної підстави для визнання їх недійсними позивач не навів, інших доводів, що договори суперечать чинному законодавству України позивачем також надано не було, у зв'язку з чим судом і було відмовлено в задоволенні позову.

Колегія суддів касаційної інстанції вважає передчасними висновки Харківського апеляційного господарського суду про відмову в задоволенні позову, з огляду на таке.

Відповідно до ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.

Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно з ч. 1 ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

За загальним правилом апеляційний господарський суд переглядає справу за наявними у справі доказами, тобто тими доказами, що зібрані місцевим господарським судом і покладені в основу рішення цього суду. Водночас, суд переглядає справу також і за додатково поданими апеляційному суду доказами. Втім, подання сторонами нових доказів апеляційному суду обмежено. Додаткові докази приймаються судом, якщо особа, яка подає докази, обґрунтує неможливість подання цих доказів місцевому господарському суду під час розгляду справи у першій інстанції. Обґрунтовуючи неможливість подання доказів суду першої інстанції, особа, яка бажає подати нові докази, має довести обставини, що об'єктивно перешкоджали їй подати ці докази місцевому господарському суду.

Згідно з п. 9 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 №7 "Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України" додаткові докази приймаються апеляційним судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

У вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з'ясовувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об'єктивно оцінити поважність цих причин. У разі прийняття додаткових доказів у постанові апеляційної інстанції мають зазначатися підстави такого прийняття.

Вимоги до судового рішення викладені у статті 84 ГПК України, а саме, описова частина має містити стислий виклад вимог позивача, відзиву на позовну заяву, заяв, пояснень і клопотань сторін та їх представників, інших учасників судового процесу, опис дій, виконаних господарським судом (огляд та дослідження доказів і ознайомлення з матеріалами безпосередньо в місці їх знаходження); у мотивувальній частині вказуються обставини справи, встановлені господарським судом; причини виникнення спору; докази, на підставі яких прийнято рішення; зміст письмової угоди сторін, якщо її досягнуто; доводи, за якими господарський суд відхилив клопотання і докази сторін, їх пропозиції щодо умов договору або угоди сторін; законодавство, яким господарський суд керувався, приймаючи рішення; обґрунтування відстрочки або розстрочки виконання рішення.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 22.08.2016 у справі № 922/6475/15 задоволено клопотання ТОВ "Беріг Ріелті" про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення господарського суду Харківської області від 22.02.2016, прийнято апеляційну скаргу до провадження, призначено розгляд скарги, запропоновано учасникам судового процесу не пізніше ніж за три дні до початку судового засідання надати суду апеляційної інстанції:

- заявнику апеляційної скарги - письмові пояснення з посиланням на відповідні норми чинного законодавства в обґрунтування своєї позиції у справі та докази на підтвердження фактів, викладених в апеляційній скарзі;

- позивачу - відзив на апеляційну скаргу з посиланням на відповідні норми чинного законодавства в обґрунтування своєї позиції у справі та докази на підтвердження своїх заперечень.

Також, ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 21.09.2016 розгляд справи відкладено, запропоновано позивачу надати суду апеляційної інстанції за три дні до початку розгляду справи додаткові пояснення із зазначенням нормативної підстави визнання правочину недійсним.

5 жовтня 2016 року, згідно з вхідним штампом Харківського апеляційного господарського суду, від представника відповідача на вимогу суду було надано копії видаткових касових ордерів на 31 аркуші та копію договору про надання фінансової допомоги з додатками на 4 аркушах.

Водночас, господарський суд апеляційної інстанції у своїй постанові від 05.10.2016 ні в описовій частині, ані в мотивувальній частині постанови жодним чином не вказав про вказані копії видаткових ордерів, при цьому, не надавши їм ніякої оцінки та не встановивши, чи мають вони значення для правильного вирішення спору між сторонами в межах розгляду даної справи.

Окрім того, як встановлено ст. 104 ГПК України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.

Порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого господарського суду, якщо:

1) справу розглянуто господарським судом у незаконному складі колегії суддів;

2) справу розглянуто господарським судом за відсутністю будь-якої із сторін, не повідомленої належним чином про місце засідання суду;

3) господарський суд прийняв рішення про права і обов'язки осіб, що не були залучені до участі у справі;

4) рішення не підписано будь-ким із суддів або підписано не тими суддями, які зазначені у рішенні;

5) рішення прийнято не тими суддями, які входили до складу колегії, що розглядала справу;

6) рішення прийнято господарським судом з порушенням правил предметної або територіальної підсудності, крім випадків, передбачених у частині третій статті 17 цього Кодексу;

7) рішення прийнято господарським судом з порушенням правил виключної підсудності.

Однак, скасовуючи рішення суду першої інстанції апеляційний господарський суд не зазначив, з яких саме підстав, передбачених ст. 104 ГПК України, рішення місцевого господарського суду підлягає скасуванню.

Також, відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

За змістом ст. 105 ГПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги апеляційний господарський суд приймає постанову. У постанові мають бути зазначені, зокрема, обставини справи, встановлені апеляційною інстанцією, доводи, за якими апеляційна інстанція відхиляє ті чи інші докази, мотиви застосування законів та інших нормативно-правових актів.

Харківський апеляційний господарський суд, дійшовши висновку про відмову в задоволенні позову в повному обсязі, належним чином не дослідив матеріали справи, не надав їм відповідної правової оцінки, обмежившись тільки посиланням на обґрунтованість доводів апеляційної скарги, поданої відповідачем, що є порушенням вимог, визначених ст. ст. 43, 105 ГПК України.

Згідно із п. 3 ст. 1119 ГПК України справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, допущені тільки цим судом.

За таких обставин справи, колегія суддів вважає, що приймаючи оскаржувану постанову у справі, суд апеляційної інстанції припустився порушення норм процесуального права, а саме: статей 43, 99, 101, 104 та 105 ГПК України, що згідно з частиною першою статті 11110 ГПК України є підставою для скасування оскаржуваної постанови.

Оскільки передбачені процесуальним законом межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права виправити помилки, допущені господарським судом апеляційної інстанції, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що постанова Харківського апеляційного господарського суду від 05.10.2016 у справі № 922/6475/15 підлягає скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до Харківського апеляційного господарського суду.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119- 11112 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Егро" задовольнити частково.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 05.10.2016 у справі № 922/6475/15 скасувати і справу направити на новий розгляд до Харківського апеляційного господарського суду.

Головуючий суддя Т.Л. Барицька

Судді: В.І. Картере

Л.Б. Іванова