ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2016 року Справа № 922/2011/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого : Кравчука Г.А.,

суддів: Коробенка Г.П., Алєєвої І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 24.10.2016у справі Господарського суду№ 922/2011/16 Харківської областіза позовомкерівника Харківської місцевої прокуратури № 3 в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській областідо третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачафізичної особи-підприємця ОСОБА_1 Міністерство освіти і науки України Державний навчальний заклад "Харківський професійний ліцей будівельних технологій"провизнання недійсним договору та повернення майна

в судовому засіданні взяли участь представники:

прокурор відділу ГПУ Зарудена Н.О., посв. від 02.08.2012 № 000626; позивача: не з'явились;відповідача: третьої особи на стороні позивача: третьої особи на стороні відповідача:Скриннік І.А., дов від 26.10.2016 № 2206; не з'явились; не з'явились;

ВСТАНОВИВ:

У червні 2016 року керівник Харківської місцевої прокуратури № 3 в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області (далі - Регіональне відділення ФДМУ) звернувся до Господарського суду Харківської області з позовною заявою, у якій просив:

- визнати недійсним договір оренди № 5963-Н від 16.09.2015, укладений між Регіональним відділенням ФДМУ та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (далі - Підприємець);

- зобов'язати Підприємця звільнити окреме індивідуально визначене майно - нежитлові приміщення: кімнати №№ 3-1, 3-2, 3-3, 3-4, 3-5, 3-6, 3-7, 3-8, 3-9, 3-10, 3-11, 3-12, 3-13, 3-14, 3-17, 3-18, 3-19, 3-20, 3-22, 3-23, 3-24, 3-25, 3-26 на 3-му поверсі 5-типоверхової будівлі учбового корпусу (інв. №10310007, літ. "В-5"), загальною площею 421,9 кв. м, розташовані за адресою: АДРЕСА_1, та повернути їх Регіональному відділенню ФДМУ.

Позовні вимоги прокурор, посилаючись на норми Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), Господарського кодексу України, Закону України "Про освіту", Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та Закону України "Про приватизацію державного майна" обґрунтовував тим, що передача в оренду приміщень навчального закладу для здійснення діяльності, не пов'язаної з навчально-виховним процесом, є незаконною, у зв'язку із чим, спірний договір оренди підлягає визнанню недійсним, а приміщення - поверненню розпоряднику майна.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 18.08.2016 (суддя Лаврентюк Т.А.) в позові відмовлено.

Рішення мотивовано тим, що спірні приміщення не використовувались та не можуть використовуватись у навчально-виховному процесі, а тому у відповідності до законодавства України можуть здаватись в оренду з метою отримання додаткових джерел фінансування.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 24.10.2016 (колегія суддів: Хачатрян В.С., Івакіна В.О., Сіверін В.І.) рішення Господарського суду Харківської області від 18.08.2016 скасовано та прийнято нове рішення про задоволення позову.

Постанову прийнято з мотивів, викладених прокурором у позовній заяві. При цьому, суд апеляційної інстанції не погодився з висновками місцевого господарського суду про те, що факт неможливості використання орендованих приміщень у навчально-виховному процесі дозволяє їх передачу в оренду.

Підприємець звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою (та додатковими поясненнями до неї), у якій просить скасувати постанову Харківського апеляційного господарського суду від 24.10.2016 та залишити в силі рішення Господарського суду Харківської області від 18.08.2016. Викладені у касаційній скарзі вимоги Підприємець обґрунтовує посиланням на обставини справи, положення ст. 41 Конституції України, ст. ст. 203, 215, 638, 759, 761 ЦК України, ст. ст. 180, 283, 284 Господарського кодексу України, ст. 127 Житлового кодексу Української РСР, ст. ст. 2, 42 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), ст. ст. 61, 63 Закону України "Про освіту", ст. ст. 2, 4, 5, 9, 10, Закону України "Про оренду державного та комунального майна", ст. 5 Закону України "Про приватизацію державного майна", ст. 25 Закону України "Про професійно-технічну освіту", ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" та окремі роз'яснення пленуму Вищого господарського суду України.

Інші особи, які беруть участь у справі, не скористались правом, наданим ст. 1112 ГПК України, та відзиви на касаційну скаргу Підприємця до Вищого господарського суду України не надіслали, що не перешкоджає касаційному перегляду судового акту, який оскаржується.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставини справи, застосування господарськими судами першої та другої інстанцій норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення та постанови, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга Підприємця підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Господарськими судами попередніх інстанцій на підставі матеріалів справи встановлено, що:

- між Регіональним відділенням ФДМУ (орендодавець) та Підприємцем (орендар) 16.09.2015 укладено договір оренди № 5963-Н (далі - Договір), за яким орендодавець передав орендарю в строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене майно, а саме: нежитлове приміщення - кімната №№ 3-1, 3-2, 3-3, 3-4, 3-5, 3-6, 3-7, 3-8, 3-9, 3-10, 3-11, 3-12, 3-13, 3-14, 3-17, 3-18, 3-19, 3-20, 3-22, 3-23, 3-24, 3-25, 3-26 на третьому поверсі п'ятиповерхової нежитлової будівлі, інв. № 10310007, літ. "В-5", (реєстровий номер майна 02547820.1.ЦЮОНКД012) загальною площею 421,9 кв. м, розташовані за адресою: АДРЕСА_1, що перебувають на балансі Державного навчального закладу "Харківський професійний ліцей будівельних технологій" (далі - Ліцей). Майно передано орендарю за актом приймання-передачі орендованих приміщень від 16.09.2015;

- відповідно до п. 1.2 Договору майно передано в оренду з метою розміщення швейного цеху;

- згідно з п. 3.1 Договору орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорцій її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 № 786 (зі змінами) і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку - серпень 2015 року - 12 288,13 грн. Орендна плата за перший місяць оренди - вересень 2015 року визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за вересень 2015 року. Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць (п. 3.3 Договору);

- Договір укладено строком на один рік з 16.09.2015 року до 16.09.2016 року (п.10.1 Договору).

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 203 ЦК України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Зокрема: 1) зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим актам законодавства, а також моральним засадам суспільства; 2) особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3) волевиявлення учасника правочину, має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 4) правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; 5) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до абз. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" не можуть бути об'єктами оренди, зокрема, об'єкти державної власності, що мають загальнодержавне значення і не підлягають приватизації відповідно до частини другої статті 5 Закону України "Про приватизацію державного майна".

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 5 Закону України "Про приватизацію державного майна" приватизації не підлягають об'єкти, що мають загальнодержавне значення, а також казенні підприємства; загальнодержавне значення мають, зокрема, об'єкти освіти, фізичної культури, спорту і науки, що фінансуються з державного бюджету.

В силу положень ч. 2 ст. 18 Закону України "Про освіту" навчальні заклади, що засновані на загальнодержавній або комунальній власності, мають статус державного навчального закладу.

За приписами частин 1 та 5 ст. 63 Закону України "Про освіту" матеріально-технічна база навчальних закладів та установ, організацій, підприємств системи освіти включає будівлі, споруди, землю, комунікації, обладнання, транспортні засоби, службове житло та інші цінності. Майно навчальних закладів та установ, організацій, підприємств системи освіти належить їм на правах, визначених чинним законодавством. Об'єкти освіти і науки, що фінансуються з бюджету, а також підрозділи, технологічно пов'язані з навчальним та науковим процесом, не підлягають приватизації, перепрофілюванню або використанню не за призначенням.

Виходячи з вищенаведених положень законодавства, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що об'єкт освіти - це не тільки навчальний заклад, а й будівлі, споруди, землі, комунікації, обладнання та інші цінності підприємств системи освіти, а тому передача будь-яких приміщень навчальних закладів в оренду суб'єктам господарювання для проведення господарської діяльності не пов'язаної з наданням освітніх послуг прямо заборонена законом. Невикористання навчальним закладом спірного приміщення для навчального процесу не свідчить про неналежність цього приміщення до об'єкту освіти та не позбавляє його спеціального статусу, як приміщення навчального закладу, та не є підставою правомірності надання його в оренду, оскільки заборона використання такого приміщення з іншою метою встановлена на законодавчому рівні.

Між тим, колегія суддів Вищого господарського суду України не може погодитись з такими висновками суду апеляційної інстанції, оскільки вони прийняті без урахування наступного.

Абзац 14 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" містить виключення із встановленої заборони об'єктів оренди, відповідно до якого, окреме індивідуально визначене майно із складу цілісного майнового комплексу підприємства, його структурного підрозділу, забороненого до оренди, може бути об'єктом оренди (без права приватизації та суборенди), якщо воно не заборонене до оренди законами України, не задіяне у процесі основного виробництва та за висновком органу, уповноваженого управляти цим майном, його оренда не порушить цілісності майнового комплексу.

За приписами частин 1 та 4 ст. 61 Закону України "Про освіту" фінансування державних навчальних закладів та установ, організацій, підприємств системи освіти здійснюється за рахунок коштів відповідних бюджетів, коштів галузей народного господарства, державних підприємств і організацій, а також додаткових джерел фінансування. Додатковими джерелами фінансування є, зокрема, доходи від надання в оренду приміщень, споруд, обладнання.

Згідно із ст. 51 Закону України "Про професійно-технічну освіту" додатковими джерелами фінансування професійно-технічного навчального закладу є кошти, одержані за: професійну підготовку понад державне замовлення, курсову підготовку, перепідготовку та підвищення кваліфікації робітників відповідно до укладених договорів з юридичними та фізичними особами; надання додаткових платних освітніх послуг, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України. Інші додаткові джерела фінансування професійно-технічного навчального закладу визначені Законом України "Про освіту".

Постановою Кабінету Міністрів України № 796 від 27.08.2010 затверджено перелік платних послуг, які можуть надаватися навчальними закладами, іншими установами та закладами системи освіти, що належать до державної і комунальної форми власності.

Підпунктом 2 п. 8 вказаної Постанови передбачена можливість надання в оренду будівель, споруд, окремих тимчасово вільних приміщень і площ, іншого рухомого та нерухомого майна або обладнання, що тимчасово не використовується у навчально-виховній, навчально-виробничій, науковій діяльності, у разі, коли це не погіршує соціально-побутових умов осіб, які навчаються або працюють у навчальному закладі.

Відповідно до п. 1.1 та п. 7.10 Статуту Державного навчального закладу "Харківський професійний ліцей будівельних технологій" зазначений Державний навчальний заклад є підпорядкованим Міністерству освіти та науки України державним професійно-технічним навчальним закладом другого атестаційного рівня. Об'єкти права власності: навчально-виробничі, побутові, культурно-освітні, спортивні будівлі та споруди, житло, комунікації, обладнання, засоби навчання, транспортні засоби та інше майно професійного ліцею є державною власністю, що закріплена Міністерством освіти та науки України за професійним ліцеєм, і перебуває в оперативному управлінні професійного ліцею.

У п. 7.4 Статуту Державного навчального закладу "Харківський професійний ліцей будівельних технологій" передбачено, що додатковими джерелами фінансування є, зокрема, доходи від надання в оренду або користування приміщень, споруд, обладнання.

Як було з'ясовано місцевим господарським судом на підставі матеріалів справи, на час передачі спірних приміщень в оренду вони були вільні, в учбовому процесі не використовувались та не відповідали санітарно-технічним вимогам та санітарно-гігієнічним нормам. Ліцей не має потреби в площах, займаних Підприємцем, а окрема будівля не пов'язана з навчальним процесом, має окремий вхід і знаходиться на значній відстані від учбового корпусу.

Так, відповідно до рішення Харківської міської ради № 1187 від 15.12.2004 будинок № 30 літ. В-5, розташований за адресою: 61099, АДРЕСА_1, виключено з житлового фонду, оскільки обстеженням встановлено, що вказаний будинок, який раніше використовувався як жіночий гуртожиток, не відповідає санітарно - технічним вимогам, які пред'являються до житлових приміщень та підлягає переобладнанню для використання в інших цілях: відсутні душові, пральні, сушильні, умивальники, санітарне обладнання знаходиться у незадовільному технічному стані, в цілому приміщення не відповідає санітарно-гігієнічним нормам.

Судами також з'ясовано, що в матеріалах справи відсутні докази того, що частина гуртожитку, яка орендується Підприємцем за умовами спірного договору оренди, використовувалася або може використовуватися у навчально-виховній, навчально-виробничій, науковій діяльності Ліцею, як закладу освіти. При цьому, прокурор не довів того, що орендовані Підприємцем приміщення пов'язані з навчальним та науковим процесом.

За таких обставин справи, виходячи з вищенаведених положень законодавства колегія суддів Вищого господарського суду України вважає правомірним та обґрунтованим висновок місцевого господарського суду про те, що спірні приміщення можуть здаватись в оренду з метою отримання додаткових джерел фінансування.

Аналогічної позиції щодо можливості передачі в оренду окремих приміщень навчальних закладів, не задіяних у навчальному та науковому процесі з метою отримання додаткових джерел фінансування містяться також і у постановах Вищого господарського суду України від 27.04.2016 у справі № 922/5058/15 та від 09.11.2016 у справі № 918/370/16.

Місцевим господарським судом встановлено, що при укладенні спірного договору сторонами дотримано порядок укладення договорів оренди державного та комунального майна, визначений ст. 9 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" зокрема:

- Ліцей направив до Регіонального відділення ФДМУ довідку № 359 від 28.04.2015 з пропозицією передати вільні нежитлові приміщення з метою розміщення швейного цеху (а.с.38);

- Регіональне відділення ФДМУ звернулось до органу, уповноваженому управляти державним майном - Міністерства освіти та науки України, щодо надання дозволу на передачу в оренду частини нежитлового приміщення площею 421,9 кв. м, що знаходиться на балансі Ліцею;

- дане звернення було розглянуто Міністерством освіти і науки України та надано дозвіл на передачу в оренду зазначених вище нежитлових приміщень терміном на один рік.

З встановлених судами обставин справи також вбачається, що Підприємець в орендованому приміщенні проводить щорічний поточний ремонт, підтримує його в належному стані, своєчасно сплачує оренду плату та комунальні платежі. Окрім того, Підприємець безкоштовно надає допомогу в ремонті одягу учням Ліцею, оскільки у відповідності до соціального паспорту більшість з них являються сиротами, інвалідами, дітьми із неповних сімей та малозабезпечених сімей, а станом на 09.12.2015 в Ліцеї навчаються 14 учнів переселенців.

Згідно зі статтею 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За результатами касаційного перегляду справи, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення позовних вимог прокурора про визнання спірного договору недійсним, а відтак і задоволення похідних позовних вимог про повернення спірного нерухомого майна, погоджується з висновками місцевого господарського суду про відмову в позові, вважає такі висновки правомірними та обґрунтованими.

Виходячи зі змісту статей 47, 33, 43 ГПК України, рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом.

Відповідно до частини першої ст. 11110 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

За таких обставин місцевий господарський суд дійшов правомірних і обґрунтованих висновків щодо відмови в позові. Натомість, суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу наведеного вище не врахував, у зв'язку з чим безпідставно скасував законне рішення місцевого господарського суду, а тому, з урахуванням повноважень суду касаційної інстанції, визначених ст. ст. 1115, 1117 ГПК України, постанова Харківського апеляційного господарського суду від 24.10.2016 підлягає скасуванню як така, що прийнята з порушенням норм матеріального права, а рішення Господарського суду Харківської області від 18.08.2016 підлягає залишенню в силі.

Відповідно до приписів статті 49 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а стороні, на корись якої відбулось рішення, господарський суд відшкодовує судові витрати за рахунок другої сторони.

За результатами розгляду касаційної скарги Підприємця на її користь з Харківської місцевої прокуратури № 3 підлягає стягненню сума витрат по сплаті судового збору за перегляд справи у касаційному порядку.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11110 та 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 24.10.2016 у справі № 922/2011/16 Господарського суду Харківської області скасувати, а рішення Господарського суду Харківської області від 18.08.2016 у названій справі залишити в силі.

Стягнути з Харківської місцевої прокуратури № 3 на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 19 599 (дев'ятнадцять тисяч п'ятсот дев'яносто дев'ять) грн. 60 коп. судового збору за перегляд справи в касаційному порядку.

Доручити Господарському суду Харківської області видати наказ.

Головуючий суддя Г.А. Кравчук

Суддя Г.П. Коробенко

Суддя І.В. Алєєва