ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2016 року Справа № 916/5060/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Вовка І.В.(головуючого, доповідача), Кондратової І.Д., Стратієнко Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 20.09.2016 року у справі № 916/5060/15 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до Військової частини А 2756 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2015 року позивач звернулася до господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з відповідача (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог) 99574,20 грн. основного боргу, 88421,89 грн. інфляційних втрат, 7051,59грн. відсотків за користування коштами, у зв'язку з неналежним виконанням зобов'язання з оплати поставленого товару за договором поставки від 01.11.2012 року № 78.

Рішенням господарського суду Одеської області від 13.06.2016 року (суддя Волков Р.В.) позов задоволено частково та стягнуто з відповідача на користь позивача 99574,20 грн. - основний борг, 87623,81 грн. - інфляційних втрат, 7045,58 грн. - 3% річних.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 20.09.2016 року (судді: Мишкіна М.А., Будішевська Л.О., Таран С.В.) рішення суду скасоване, у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

У касаційній скарзі позивач вважає, що судом апеляційної інстанцій порушено і неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, і тому просить постанову у справі скасувати, а рішення місцевого господарського суду залишити без змін.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач вважає, що постанова апеляційної інстанції є законною та просить залишити їх без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

Ухвалою Вищого господарського суду від 07.12.2016 року розгляд справи відкладено на 14.12.2016 року.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши доводи касаційної скарги та відзиву на неї, перевіривши матеріали справи і прийняті в ній судові рішення, суд касаційної інстанції вважає, що касаційна скарга підлягає частково задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, що 01.11.2012 року між ФОП ОСОБА_4. (Постачальник) та Військовою частиною А2760 (Замовник) був підписаний договір №78 поставки, за умовами якого Постачальник взяв на себе зобов'язання поставити і передати у власність Замовника вироблене в Україні речове майно (Товар), а Замовник взяв на себе зобов'язання забезпечити оплату та вчасне приймання товару на умовах даного договору у кількості, у строк і за цінами згідно зі специфікацією (п.1.1 Договору).

Згідно з п. 4.2 Договору поставки сума даного договору складає 99574,20 грн.

На виконання умов Договору Замовнику Постачальником передано товар, згідно з Актом приймання речового майна № 1240/430 та видаткової накладної № 19 від 11.12.2012 року.

Відповідно до умов п. 4.4 Договору розрахунок за товар здійснюється з відтермінуванням платежу на 10 календарних днів з дня фактичного отримання Замовником товару та належним чином оформлених документів Постачальника: видаткова накладна, рахунок-фактура.

Враховуючи дату видачі Видаткової накладної № 19 від 11.12.2012 року строк оплати поставленого Позивачем товару закінчився для відповідача 21.12.2012 року, проте оплати 99574,20 грн. суми боргу не здійснено.

Листом тимчасово виконуючого обов'язків начальника Тилу Збройних Сил України від 17.08.2015 року повідомлено позивача про те що Військова частина А2760 розформована спільною директивою Генерального штабу Збройних Сил України та Міністерства оборони України від 13.10.2014 року №Д-322/1/36дск, правонаступником Військової частини А2760 визначена Військова частина А2756 (вул. Хуторська, 99, м. Одеса, 65041), а також що для здійснення розрахунків військовим частинам або правонаступникам, які мають заборгованість, необхідно оформити платіжні документи відповідно до вимог діючого законодавства України та надати їх до органів Казначейської служби України.

Предметом даного судового розгляду є вимоги постачальника до правонаступника замовника про стягнення заборгованості, 3% річних та інфляційних сум у зв'язку з неналежним виконанням зобов'язання з оплати поставленого за договором товару.

Суд першої інстанції задовольняючи частково позовні вимоги про стягнення заборгованості, 3% річних та інфляційних сум виходив з доведеності обставин неналежного виконання відповідачем зобов'язання з оплати поставленого на підставі договору товару. Зменшення розміру 3% річних та інфляційних сум відбулось внаслідок припущення позивачем арифметичних помилок при розрахунку.

Відмова у позові апеляційним господарським судом мотивована відсутністю у матеріалах справи та не поданням позивачем на огляд суду оригіналів документів, на які позивач посилається як на підставу позову (Договору поставки №78 від 01.11.2012 року, видаткової накладної №19 від 11.12.2012 року та Акта приймання №1240/430 від 11.12.2012 року), а отже позивачем не доведено належними та допустимими засобами доказування ті обставини, на які вона посилалась, як на підставу своїх позовних вимог, а також неможливість надання суду витребуваних оригіналів документів.

Зокрема, в протоколі судового засідання господарського суду Одеської області від 23.03.2016 року зазначено про те, що представник позивача у судовому засіданні надав заяву з додатками (вх. ГСОО №7220/16); суд прийняв та долучив до матеріалів справи заяву від представника позивача та перейшов до розгляду справи по суті, але відсутні дані про те, що судом оглянуті оригінали Договору №78 від 01.11.2012 року, видаткової накладної №19 від 11.12.2012 року, акта приймання речового майна №1240 від 11.12.2012 року та довіреності №134, однак до справи замість оригіналів залучені копії цих документів.

Відсутні відомості про огляд судом оригіналів вищезазначених документів у протоколах судових засідань від 13.05.2016 року, 30.05.2016 року, 10.06.2016 року та 13.06.2016 року (дата ухвалення оскаржуваного рішення).

Відповідно до ст. 36 ГПК України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду.

Таким чином, суд касаційної інстанції погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що в матеріалах справи не міститься даних про огляд судом першої інстанції витребуваних ним оригіналів доказів, якими позивач обгрунтовує поданий позов.

Разом з тим, у зв'язку з нез'явленням в судове засідання 28.07.2016 року представника позивача та необхідністю повного та всебічного з'ясування обставин справи, ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 28.07.2016 року розгляд справи відкладено та зобов'язано позивача надати суду апеляційної інстанції оригінали договору поставки №78 від 01.11.2012 року, видаткової накладної №19 від 11.12.2012 року та Акта приймання №1240/430 від 11.12.2012 року для огляду у судовому засіданні 20.09.2016 року.

Як вбачається з протоколу судового засідання від 20.09.2016 року (а.с.174-175) представником відповідача Козоріз А.С. заявлялось клопотання про відкладення розгляду справи, яке колегія суддів апеляційної інстанції порадившись на місці відхилила, в той час як під час з'ясування судом апеляційної інстанції чи виконані вимоги ухвали суду, представник позивача повідомив про відсутність такої можливості.

При цьому позивач у касаційній скарзі зазначає, що її представник не мав з об'єктивних причин можливості надати у апеляційну інстанцію оригінали всіх необхідних та витребуваних судом документів, так як вони залишились на зберігання у сейфі іншого представника, який перебував за межами країни.

Статтею 77 ГПК України передбачені обставини для відкладення розгляду справи, до яких зокрема відноситься неподання витребуваних доказів.

Під час касаційного перегляду справи представником позивача надані для огляду оригінали договору поставки №78 від 01.11.2012 року, довіреності №143 від 11.12.2012 року, видаткової накладної №19 від 11.12.2012 року, рахунку-фактури №19 від 11.12.2012 року та акта звіряння від 01.01.2013 року.

Витребуваний судом апеляційної інстанції оригінал акта приймання №1240/430 від 11.12.2012 року не був наданий.

Судом апеляційної інстанції допущено порушення вимог статті 47 ГПК України, якою визначено, що судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи, статті 43 ГПК України, положення якої передбачають, що господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи та статті 38 ГПК України, за якою господарський суд може уповноважити на одержання доказів заінтересовану сторону.

До того ж, за вимогами ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обгрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Разом з тим, для встановлення виникнення у відповідача будь-яких зобов'язань за спірним договором поставки суд має встановити наявність такого обов'язку у розформованої військової частини А2760.

Ведення обліку і зберігання військового майна, закріпленого за військовими частинами Збройних Сил, його списання та використання визначається Положенням затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 4 серпня 2000 року № 1225.

Відповідно до п.7 Положення обліку підлягає все військове майно незалежно від його призначення та джерел надходження. Облік військового майна повинен бути своєчасним, достовірним і точним.

Пунктами 8, 9 Положення передбачено, що облік військового майна ведеться як у мирний час, так і в особливий період на об'єктах військового (корабельного) господарства, у службах забезпечення органів військового управління, службах військових частин і з'єднань, на складах, базах, в арсеналах згідно з цим Положенням та відповідними нормативно-правовими актами Міноборони. Облік військового майна ведеться шляхом запису (відображення) в книгах (картках) обліку, інших матеріальних носіях інформації даних про кількість, якісний (технічний) стан, облікові та заводські номери, вартість (ціну) військового майна, а також про його рух, втрату та нестачу.

Військова частина А2760 мала передати усі наявні документи (видаткові накладні, рахунки-фактури, акти прийому) облікованого військового майна до Військової частини А2756 та відобразити кредиторську заборгованість у передавальному акті, остання ж мала облікувати відповідну кредиторську заборгованість та відображати її у формах бухгалтерської звітності.

Відповідно до довідки наданої відповідачем (а.с. 66) на балансі кредиторська заборгованість військової частини А2760 не обліковується.

Висновок суду апеляційної інстанцій про те, що ФОП ОСОБА_4. не довела належними та допустимими доказами по справі наявність у первісного боржника грошового зобов'язання перед нею за спірною господарською операцією є передчасним, оскільки такі обставини всебічно та повно судом не було з'ясовано.

Також, відповідно до п. 4.5 Договору №78 від 01.11.2012 року платіжні зобов'язання замовника виникають за умови наявності бюджетного призначення і тільки при фактичному надходженні коштів на казначейський рахунок замовника.

Згідно із ст.5 Закону України "Про господарську діяльність у Збройних Силах України" за невиконання чи неналежне виконання договірних зобов'язань, а також за шкоду і збитки, заподіяні довкіллю, правам та інтересам фізичних та юридичних осіб та державі, Військова частина як суб'єкт господарської діяльності несе відповідальність, передбачену законом та договором. Військова частина як суб'єкт господарської діяльності за своїми зобов'язаннями відповідає коштами, що надходять на її рахунок по відповідних статтях кошторису (крім захищених статей), а в разі їх недостатності відповідальність за зобов'язаннями Військової частини несе Міністерство оборони України.

Водночас, листом тимчасово виконуючого обов'язків начальника Тилу Збройних Сил України від 17.08.2015 року повідомлено позивача,зокрема, про те, що для здійснення розрахунків військовим частинам або правонаступникам, які мають заборгованість, необхідно оформити платіжні документи відповідно до вимог діючого законодавства України та надати їх до органів Казначейської служби України.

Встановлення зазначених обставин залишилось поза увагою судів попередніх інстанцій.

Крім того, зміст доданої до позовної заяви копії договору №78 від 01.11.2012 року (а.с. 8-12) відрізняється від змісту копії цього ж договору (а.с. 68-72) наданої позивачем 23.03.2016 року на виконання вимог ухвали господарського суду Одеської області від 29.02.2016 року. Судами попередніх інстанцій не з'ясовано, в якій же редакції договір №78 від 01.11.2012 року є підставою пред'явленого у даній справі позову.

Вказані порушення норм процесуального права судом апеляційної інстанції призвели до неповного з'ясування обставин справи, в зв'язку з чим відсутні підстави вважати, що судами дана правильна юридична оцінка спірним правовідносинам.

Допущені порушення норм процесуального права, що призвели до неповного з'ясування обставин справи, не можуть бути усунуті судом касаційної інстанції.

Відповідно до статті 1117 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

За таких обставин, прийняті судові рішення не можна визнати законними й обґрунтованими, і тому вони підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду необхідно врахувати наведене і вирішити спір з дотриманням вимог закону.

З огляду наведеного та керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 задовольнити частково.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 20.09.2016 року та рішення господарського суду Одеської області від 13.06.2016 року скасувати, і справу № 916/5060/15 передати на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі.

Головуючий суддя І.Вовк

Судді І.Кондратова

Л.Стратієнко