ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2016 року Справа № 915/423/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді Бондар С.В. (доповідач),суддівВасищака І.М., Грека Б.М.розглянувши матеріали касаційної скарги за участю представників : Вознесенського міськрайонного центру зайнятості від позивача: Морозов О.О. від відповідача: Гарбузенко Л.О.на постановуОдеського апеляційного господарського суду від 20.09.2016 рокуу справі№ 915/423/16за позовомВознесенського міськрайонного центру зайнятостідоМиколаївського національного аграрного університету , в особі Вознесенського коледжу Миколаївського національного аграрного університетупростягнення 53 549, 15 грн.

ВСТАНОВИВ:

Вознесенський міськрайонний центр зайнятості (далі позивач) звернувся з позовом до Миколаївського національного аграрного університету, в особі Вознесенського коледжу Миколаївського національного аграрного університету (далі відповідач) про стягнення 53 549, 15 грн. - стягнення необґрунтованого завищення вартості навчання 30 осіб за ваучерами, за спеціальністю землевпорядкування, у 2013 - 2014 роках.

Як вбачається з позовної заяви, підставою для стягнення спірних коштів на думку позивача, окрім ст. 1212 ЦК України, є стаття 38 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" та Порядок видачі ваучерів для підтримання конкурентноспроможності осіб на ринку праці, який затверджений Постановою КМУ 20.03.2013 року № 207 (далі Постанова).

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 13.06.2016 року позовні вимоги задоволені, суд прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог, оскільки матеріалами перевірок проведених державною фінінспекцією Миколаївської області встановлено факт необґрунтованого включення суми амортизації до кошторису витрат за навчання за ваучерами.

В рішенні суду дана оцінка актам фінансових перевірок.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 20.09.2016 року апеляційна скарга відповідача задоволена, рішення суду першої інстанції скасоване. В позові відмовлено.

Суд прийшов до висновку про те, що позов про повернення коштів як безпідставно набутого майна не може бути задоволеним на підставі ст.1212 ЦК України. Договірний характер відносин виключає можливість, як застосування ст.1212 ЦК України, так і повернення майна на підставі ст. 1212 ЦК України, саме як безпідставно набутого.

Не погоджуючись з постановою Одеського апеляційного господарського суду позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову апеляційної інстанції.

В своїй касаційній скарзі позивач зазначає, що при прийнятті оскаржуваної постанови апеляційним судом невірно застосоване діюче законодавство та дана невірна оцінка матеріалам зібраним у справі.

Заслухавши суддю доповідача, пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування норм діючого законодавства, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Позивач є державним органом та з метою реалізації державної соціальної політики зайнятості, позивач здійснює видачу ваучерів особам старше 45 років, страховий стаж яких становить не менш як 15 років, до досягнення встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" пенсійного віку з метою підтримання їх конкурентоспроможності на ринку праці, згідно з Порядком.

Відповідно до п. 5 Порядку вартість ваучера встановлюється в межах вартості навчання і не може перевищувати десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначеного законом на момент прийняття рішення про його видачу.

У разі коли вартість навчання в навчальному закладі перевищує максимальну вартість ваучера, особа або роботодавець можуть здійснити оплату різниці вартості навчання.

Відповідно до п. 12 Порядку навчальний заклад протягом п'яти робочих днів після укладення договору про навчання подає центру зайнятості, який видав ваучер, завірену належним чином копію такого договору, розрахунок вартості витрат на навчання, відомості про рахунок навчального закладу для оплати вартості навчання із зазначенням прізвища, імені та по батькові особи, копію ліцензії на провадження діяльності з надання освітніх послуг, свідоцтво про атестацію або сертифікат про акредитацію навчального закладу, відривну частину ваучера з відміткою про прийняття на навчання.

Відповідно до п. 13 Порядку відповідальність за обґрунтованість вартості навчання і достовірність інформації про навчання особи, що подається центру зайнятості, покладається на навчальний заклад.

Відповідно до п. 18 Порядку оплата ваучерів здійснюється Фондом загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття в межах видатків, передбачених на цю мету у бюджеті Фонду на відповідний рік.

Протягом 2013 - 2014 років позивач направив на навчання на підставі ваучерів за спеціальністю 5.08010102 "Землевпорядкування" до відповідача 30 осіб, в тому числі: 25 осіб в 2013 році та 5 осіб у 2014 році.

Вартість навчання за весь його період (2 роки 10 місяців), згідно з розробленим та затвердженим відповідачем розрахунком на одну особу (а.с. 10, 12), складала:

-у 2013 році 7 800, 00 (сім тисяч вісімсот) гривень 00 копійок;

-у 2014 році 9 000, 00 (дев'ять тисяч) гривень 00 копійок.

На підставі вищевказаних розрахунків позивач перерахував на рахунок відповідача 240 000, 00 грн., в тому числі: в 2013 році 195 000, 00 грн. та в 2014 році - 45 000, 00 грн., в рахунок оплати ваучерів виданих 30 особам для проходження навчання. Згідно з актами звірок, складеними представниками позивача та відповідача у 2013 та 2014 роках заборгованість по оплаті ваучерів відсутня (а.с. 11, 13).

В квітні 2015 року в ході ревізії, яку проводила Державна фінансова інспекція Миколаївської області щодо використання коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття у позивача за період з 01 жовтня 2011 року по 31 січня 2015 року, було встановлено, що з боку відповідача має місце порушення під час складання розрахунку вартості навчання в частині визначення розміру суми зносу визначених основних засобів, що призвело до необґрунтованого завищення вартості навчання 30 осіб за ваучерами за спеціальністю 5.08010102 "Землевпорядкування" у 2013 - 2014 роках на загальну суму 53 549, 15 грн. (Акт ревізії № 14-24/17 від 10.04.2015 року) (а.с. 14-15).

Державною фінансовою інспекцією Миколаївської області також було проведено зустрічну звірку у відповідача з метою документального та фактичного підтвердження виду, обсягу та якості операцій та розрахунків з позивачем за період з 01 жовтня 2011 року по 31 січня 2015 року, про що складено Довідку № 02-23/22 від 23.03.2015 року (арк. 16-19).

За результатами перевірок Державною фінансовою інспекцією Миколаївської області встановлено, що внаслідок завищення відповідачем вартості навчання за ваучерами позивачем зайво перераховано кошти в сумі 53 549, 15 грн.

Аналізуючи взаємовідносини між сторонами, судова колегія зазначає, що судом апеляційної інстанції не враховано, що між сторонами у справі відсутні договірні відносини, в розумінні ЦК України.

Взаємовідносини між сторонами у справі, у даному випадку, регулюються Порядком і відповідальність за обґрунтованість вартості навчання і достовірність інформації про навчання особи, що подається до центру зайнятості (у даному випадку позивач) покладається на навчальний заклад (відповідача) - п.13 Порядку.

Враховуючи те, що відповідачем не спростовані у встановленому порядку висновки Державної фінансової інспекції Миколаївської області, між сторонами відсутній договір, як зазначено вище, взаємовідносини сторін регулюються Порядком, у суду апеляційної інстанції не було підстав для відмови в задоволенні позовних вимог, у тому числі з посиланням на ст.1212 ЦК України.

За таких обставин, касаційна скарга підлягає задоволенню, а постанова апеляційної інстанції скасуванню. Рішення суду першої інстанції повинно бути залишено без змін.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційну скаргу Вознесенського міськрайонного центру зайнятості

задовольнити.

2. Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 20.09.2016 року прийняту у справі № 915/423/16 скасувати. Рішення Господарського суду Миколаївської області від 13.06.2016 року у справі № 915/423/16 залишити без змін.

3. Стягнути з Миколаївського національного аграрного університету, (вул. Паризької Комуни, 9 м. Миколаїв, 54020, код ЄДРПОУ 00497213), в особі Вознесенського коледжу Миколаївського національного аграрного університет, (вул. Соборності, 100 м. Вознесенськ, Миколаївська область, 56500, код ЄДРПОУ 26446489) на користь Вознесенського міськрайонного центру зайнятості (вул. Київська, 97 м. Вознесенськ, Миколаївська область 56500, Код ЄДРПОУ 20907848) на р/р № 37171001000515 в ГУДКСУ Миколаївської області, МФО 826013 - 1653,60 (одна тисяча шістсот п'ятдесят три) грн. судового збору за подання касаційної скарги.

4. Господарському суду Миколаївської області видати відповідний наказ.

Головуючий С.В.Бондар

Судді І.М.Васищак

Б.М.Грек