ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2016 року Справа № 914/911/16

Вищий господарський суд України у складі колегії: головуючого, судді Васищака І.М., суддів Бондар С.В., Селіваненка В.П., за участі представників сторін В. Деркача (керівник), А. Браташова (дов. від 24.12.2015), розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу акціонерного товариства закритого типу "Світанок" на рішення Господарського суду Львівської області від 31 травня 2016 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 26 вересня 2016 року у справі № 914/911/16 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "ДОКА Україна Т.О.В." до акціонерного товариства закритого типу "Світанок" про стягнення та зобов'язання повернути майно,

УСТАНОВИВ: У квітні 2016 товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "ДОКА Україна Т.О.В." звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до акціонерного товариства закритого типу "Світанок" про стягнення 101 578 грн 39 коп. орендної плати за період з жовтня 2014 року до квітня 2016 року з підстав неналежного виконання договору оренди майна від 14 жовтня 2014 року № 14.57 та зобов'язання повернути частину майна, отриманого в оренду, у кількості 144 одиниць згідно переліку (з урахуванням уточнених позовних вимог).

Відповідач проти позову заперечив, посилаючись на відсутність обов'язку.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 31 травня 2016 року (суддя О. Запотічняк) позов задоволено в частині стягнення 24 138 грн 95 коп. заборгованості та зобов'язання повернути майно, отримане за договором оренди від 14 жовтня 2014 року № 14.57 у кількості 144 одиниць; у решті позову відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 26 вересня 2016 року (судді В. Кузь, І. Малех, Т. Костів) рішення скасовано в частині відмови в позові про стягнення 77 439 грн 44 коп. та позов в цій частині задоволено; у решті рішення залишено без змін.

Акціонерне товариство закритого типу "Світанок" просить рішення та постанову скасувати з підстав порушення господарськими судами статей 42, 43, 65, 74, 82 і 101 Господарського процесуального кодексу України та передати справу на новий розгляд.

Товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "ДОКА Україна Т.О.В." проти доводів касаційної скарги заперечує і в її задоволенні просить відмовити.

Колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Господарськими судами встановлено, що 14 жовтня 2014 року сторони уклали договір оренди майна № 14.57 (далі - договір), відповідно до умов якого позивач (орендодавець) передає, а відповідач (орендар) приймає у тимчасове користування та за плату будівельну опалубку, асортимент, ціна та кількість якої визначені в специфікаціях, що є невід'ємними частинами цього договору.

Умовами договору сторони погодили, що орендар зобов'язується прийняти зазначене майно та своєчасно здійснювати оплату орендних платежів; майно передається у тимчасове користування орендарю для проведення будівельно-монтажних робіт; строк орендних правовідносин встановлюється з моменту фактичної передачі майна або його частини орендарю і діє до моменту повернення орендарем майна у повному обсязі; під моментом фактичної передачі майна сторони розуміють відвантаження майна або його частини орендарю з оформленням необхідної товаророзпорядчої документації; майно передається орендарю в орендне користування не менше ніж на 1 (один) календарний місяць; надання послуг з тимчасового платного користування майном підтверджується фактичним терміном (строком) знаходження майна у орендаря; загальний розмір платежів за тимчасове користування майном (орендна плата) розраховується за фактичний строк перебування майна в оренді, але в будь-якому разі не менше ніж за один календарний місяць та становить згідно додатку № 1 до договору (специфікація) суму в розмірі 33 629 грн 90 коп. на місяць; передача інших або додаткових елементів, зміни комплектації, оформляється підписанням додаткової специфікації та товаророзпорядчих документів (накладна або акт прийому-передачі) без оформлення додаткових угод до договору; орендна плата обумовлена пунктами 3.1 та 3.2 договору, перераховується щомісяця орендарем на поточний рахунок орендодавця з урахуванням фактичної кількості майна, що перебуває в орендному користуванні орендаря, до 20-го числа кожного місяця, наступного за поточним місяцем орендних правовідносин; орендодавець щомісяця протягом строку знаходження майна у тимчасовому платному орендному користуванні в орендаря за цим договором, складає та направляє орендарю два примірники належним чином завіреного акта наданих послуг по оренді майна; орендар не пізніше наступного робочого дня з моменту отримання від орендодавця двох примірників акта наданих послуг по оренді майна зобов'язаний підписати їх, завірити своєю основною печаткою та повернути орендодавцю один примірник акта наданих послуг по оренді майна; у випадку, якщо акт наданих послуг по оренді майна не буде підписано та повернено орендодавцю у встановлений пунктом 3.11 договору строк, акт наданих послуг вважається підписаним та прийнятим орендарем (пункти 1.1, 1.2, 2.1, 2.4, 2.5, 3.1, 3.2, 3.6, 3.11, 3.12 договору).

У відповідності до пункту 3.2 договору сторони уклади дві додаткові специфікації щодо передачі додаткових елементів - від 27 жовтня 2014 року, згідно якої загальний розмір платежів за тимчасове користування майном (орендна плата) становить 23 735 грн 78 коп. на місяць, та специфікація від 7 листопада 2014, згідно якої орендна плата на місяць становить 18 673 грн 84 коп.

На виконання умов договору позивач передав відповідачу майно - елементи опалубки у кількості 2 388 одиниць.

У продовж грудня 2014 року - серпня 2015 року орендар повернув орендодавцю частину майна (2 244 одиниць).

На сплату орендних платежів позивачем виставлялися рахунки-фактури, які разом з актами надання послуг від 31 жовтня 2014 року № 1540, від 30 листопада 2014 року № 1615, від 31 грудня 2014 року № 1693, від 30 квітня 2015 року № 245, від 31 січня 2015 року № 61, від 28 лютого 2015 року № 126, від 31 березня 2015 року № 178, від 31 травня 2015 року № 310, від 30 червня 2015 року № 413, від 31 липня 2015 року № 484, від 31 серпня 2015 року № 529, від 30 вересня 2015 року № 607, від 31 жовтня 2015 року № 686, від 30 листопада 2015 року № 759, від 31 грудня 2015 року № 823, від 31 січня 2016 року № 41, від 29 лютого 2016 року № 110, від 31 березня 2016 № 208 на загальну суму 503 548 грн 21 коп. надсилалися на адресу відповідача рекомендованою письмовою кореспонденцією з повідомленням про вручення.

Орендарем були погоджені лише акти надання послуг від 31 жовтня, від 30 листопада і від 31 грудня 2014 року і сплачені рахунки частково на суму 401 969 грн 82 коп., а отже борг дорівнює 101 578 грн 39 коп., що й спричинило спір.

Задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення 24 138 грн 95 коп. та відмовляючи в частині стягнення 77 439 грн 44 коп. боргу, господарський суд виходив з того, що позивачем не надано належних доказів направлення відповідачу актів надання послуг від 30 квітня 2015 року № 245 на суму 75 207 грн 86 коп. і від 29 лютого 2016 року № 110 на суму 2 231 грн 58 коп.

Апеляційний господарський суд з таким висновком правомірно не погодився.

З доданих до матеріалів позовної заяви належним чином засвідчених копій поштових відправлень з оголошеною цінністю та рекомендованих убачається, що позивач надсилав на адресу відповідача акти надання послуг за період з жовтня 2014 року по березень 2016 року включно на загальну суму 503 548 грн 21 коп., які були вручені одержувачу під розписку.

При цьому апеляційний господарський суд дійшов обґрунтованих висновків про те, що не зазначення прізвищ одержувачів письмової кореспонденції на бланку повідомлення про вручення поштового відправлення не є підставою вважати ці докази неналежними і задовольнив позов в частині стягнення 77 439 грн 44 коп.

Пунктом 10.1 договору сторони погодили, що договір діє до 28 лютого 2015 року, проте позивач не заперечував проти користування майном орендарем після цієї дати.

Відповідно до пункту 10.2 договор може бути достроково розірваний на вимогу орендодавця, зокрема у разі прострочення терміну перерахування орендної плати протягом трьох місяців поспіль. За таких умов договір вважається розірваним з моменту отримання стороною відповідного повідомлення від іншої сторони, якщо у повідомленні не буде визначений інший строк. Позивач направив повідомлення про відмову від договору з вимогою погасити заборгованість та повернути залишок орендованого майна в порядку, передбаченому пунктом 5.1 договору, яке було отримане відповідачем 31 березня 2016 року.

Отже господарські суди дійшли висновку, що договір оренди майна є розірваним з 31 березня 2016 року.

Пунктом 5.1 договору сторони передбачили, що після закінчення строку дії договору, а також у випадку його дострокового припинення (розірвання), орендар упродовж п'яти робочих днів зобов'язаний власними силами та за власний рахунок повернути орендодавцю прийняте у тимчасове користування майно на склад, який знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Лебединська, 9.

За правилами частини 1 статті 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Ураховуючи обов'язок відповідача повернути майно, господарські суди дійшли обґрунтованого висновку про задоволення позову в частині зобов'язання відповідача повернути майно, отримане за договором оренди майна в кількості 144 одиниці, яке не було ним повернуто.

За змістом статей 33 і 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог.

Усупереч вказаним статтям, відповідач не надав господарським судам доказів, які спростовують позовні вимоги.

Інші твердження скаржника досліджувались апеляційним господарським судом і їм дана належна юридична оцінка.

З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи фактичні її обставини були встановлені господарськими судами на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих сторонами доказів, висновки судів відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ: Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 26 вересня 2016 року у справі № 914/911/16 залишити без змін, а касаційну скаргу акціонерного товариства закритого типу "Світанок" без задоволення.

Головуючий, суддя І. М. ВасищакСуддя С. В. БондарСуддя В. П. Селіваненко