ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2016 року Справа № 914/530/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіКондратової І.Д. (доповідач),суддіВовка І.В.,суддіСтратієнко Л.В.,за участю представника позивача Шевельової А.С.,розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Старосамбірського дочірнього лісогосподарського підприємства обласного комунального спеціалізованого лісогосподарського підприємства "Галсільліс"на рішення Господарського суду Львівської області від 10.05.2016 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 10.10.2016 року у справі№ 914/530/16 Господарського суду Львівської областіза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "ДСЛ Вуд Юкрейн"доСтаросамбірського дочірнього лісогосподарського підприємства обласного комунального спеціалізованого лісогосподарського підприємства "Галсільліс"простягнення 832087,86 грн,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2016 Товариство з обмеженою відповідальністю "ДСЛ Вуд Юкрейн" (надалі - ТОВ "ДСЛ Вуд Юкрейн", позивач) звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом про стягнення з Старосамбірського дочірнього лісогосподарського підприємства обласного комунального спеціалізованого лісогосподарського підприємства "Галсільліс" (надалі - Старосамбірське ДЛГП "Галсільліс", відповідач) попередньої оплати в сумі 832087,86 грн за договором купівлі-продажу № 36/13 від 28.12.2013 року, укладеним між відповідачем та Company "DSL Wood Oy" (надалі - Фірма "ДСЛ Вуд Оу").

Своє право вимоги спірної суми позивач обґрунтовує договором про відступлення права вимоги (цесії) від 27.11.2014 року, який був укладений між Фірмою "ДСЛ Вуд Оу", ТОВ "ДСЛ Вуд Юкрейн" та ДЛГП "Галсільліс".

Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на неукладеність договору про відступлення права вимоги з огляду на відсутність у ньому ціни, за якою було відступлене право вимоги. У доповненні до відзиву відповідач також стверджував, що відповідно до ст. 517 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) він має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові, оскільки останній не надав докази, що підтверджують дійсність вимоги, яка була предметом договору про відступлення права вимоги.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 10.05.2016 року (суддя Манюк Т.П.), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 10.10.2016 року (судді: Зварич О.В. (головуючий), Хабіб М.І., Юрченко Я.О.), позов задоволено повністю.

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами норм ст. 517 ЦК України, ст. 36 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України), просить скасувати судові рішення та прийняти нове рішення про відмову в позові.

Позивач надав відзив на касаційну скаргу, в якому з нею не погоджується та просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення у справі № 914/530/16 - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача та пояснення представника позивача, перевіривши згідно ст.ст. 1115, 1117 ГПК України наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, а також правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, суд касаційної інстанції дійшов висновку про відхилення касаційної скарги з таких підстав.

У справі, що переглядається, суди попередніх інстанцій встановили, що 28.12.2013 року між Старосамбірським ДЛГП "Галсільліс" (надалі - продавець) та Фірмою "ДСЛ Вуд Оу" (надалі - покупець) укладено договір купівлі-продажу № 36/13, за умовами якого продавець зобов'язується передати покупцю пиломатеріали на умовах FCA (Incoterms 2000) - м. Старий Самбір, СРТ (Incoterms 2000) м. Одеса в асортименті та по цінах, обумовлених в специфікації № 1 до даного договору, не пізніше 30 календарних днів після отримання передоплати на отриману суму платежу (п. 6.1 договору).

22.01.2014 року покупець перерахував на валютний рахунок продавця 60000,00 доларів США, що підтверджується випискою з банківського рахунку "Данске Банк" (а.с. 63-64 т. 1).

21.09.2014 року Старосамбірське ДЛГП "Галсільліс" та Фірма "ДСЛ Вуд Оу" підписали додаток № 4 до договору купівлі-продажу, яким доповнили договір п. 10.12 такого змісту: "покупець має право відступити право вимоги за даним контрактом іншій особі з дотриманням вимог чинного законодавства України. У випадку існування заборгованості продавця перед покупцем в іноземній валюті, покупець має право здійснити переуступку боргу в національній валюті України згідно курсу за домовленістю сторін. В такому випадку третьою стороною договору про переуступку боргу в обов'язковому випадку виступає продавець" (а.с.13 т. 1).

Відповідно до акту звірки взаємних розрахунків за період 01.10.2014-27.11.2014 роки, підписаним обома сторонами договору, заборгованість на користь Фірми "ДСЛ Вуд Оу" складає 55595,26 доларів США.

27.11.2014 року між Фірмою "ДСЛ Вуд Оу" (первісний кредитор), ТОВ "ДСЛ Вуд Юкрейн" (новий кредитор) та Старосамбірським ДЛГП "Галсільліс" (боржник) був укладений договір про відступлення права вимоги (цесії), відовідно до якого сторони погодили, що новий кредитор набуває право вимагати від боржника повернення передоплати або поставки товару на суму 55595,26 доларів США, що станом на день укладення цього договору згідно курсу НБУ на 27.11.2014 року (14,966885 грн/дол. США) становить 832087,86 грн.

12.11.2015 року позивач звертався до відповідача з претензією №13 від про повернення заборгованості в сумі 832087,86 грн протягом 7 календарних днів з дня її отримання. Відповідач залишив цю претензію без відповіді, що і стало підставою для звернення з цим позовом.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, керуючись ст.ст. 204, 512, 526, 610 ЦК України виходив з того, що за наслідком укладення договору про відступлення права вимоги (цесія) в ТОВ "ДСЛ Вуд Юкрейн" набуло права сторони у зобов'язаннях, які йому були відступлені відповідно до умов договору, та набуло права вимоги до Старосамбірського ДЛГП щодо повернення суми попередньої оплати в розмірі 832087,86 грн, у зв'язку з невиконанням останнім свого обов'язку щодо поставки товару на цю суму за договором купівлі-продажу. Доводи відповідача про неукладеність договору про відступлення права вимоги та наявність у нього права не виконувати свого обов'язку новому кредиторові, суди відхилили, оскільки боржник є також стороною договору про відступлення права вимоги (цесія), а отже був обізнаний з умовами. Суди зауважили, що цей договір відповідно до ст. 204 ЦК України є правомірним, оскільки його недійсність прямо не встановлена законом і судом недійсним він не визнаний, а тому має виконуватися відповідачем.

Вищий господарський суд України вважає, що такі висновки суду є законними та обґрунтованими, відповідають фактичним обставинам та наявним матеріалам справи, ґрунтуються на вимогах норм матеріального і процесуального права.

Твердження заявника касаційної скарги щодо порушення судом першої інстанції норм ч. 2 ст. 517 ЦК України, якою передбачено, що боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання йому доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні, Вищий господарський суд України відхиляє, оскільки в цьому випадку заміна кредитора здійснювалася на підставі договору, який підписаний в тому числі і боржником, тому цей договір є достатнім доказом переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.

Статтею 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину та зазначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема на підставі судового рішення. Судами не встановлено, що відповідачем у передбаченому законом порядку спростована правомірність договору купівлі-продажу, на підставі якого боржник отримав попередню оплату, та договору про відступлення права вимоги, на підставі якого до нового кредитора (позивача) перейшли права у зобов'язанні. Відтак, відповідно до ст. 629 ЦК України він є обов'язковим для виконання сторонами.

Доводи касаційної скарги про порушення судами вимоги ст. 36 ГПК України, суд касаційної інстанції відхиляє, оскільки ці доводи фактично зводяться до посилань на недоведеність обставин справи щодо перерахування відповідачу коштів в сумі 60000,00 доларів США відповідно до виписки з банківського рахунку "Данске Банк" від 22.01.2014 року, водночас, відповідно до ч. 2 ст. 111 ГПК України у касаційній скарзі не допускаються посилання на недоведеність обставин справи. Суди перевіряли ці обставини, і встановили, що факт отримання відповідачем цих коштів підтверджується випискою з банківського рахунку "Данске Банк" від 22.01.2014 року, а також визнаний відповідачем у договорі про відступлення права вимоги та акті звірки взаєморозрахунків.

Посилання заявника касаційної скарги на те, що господарський суд приймає як докази офіційні документи, що походять з інших держав, за умови їх легалізації дипломатичними або консульськими службами України, суд касаційної інстанції відхиляє, оскільки відповідно до ст. 54 Консульського статуту України, затвердженого Указом Президента України від 02.04.1994 N 127/9, та п. 3.5 Інструкції про порядок консульської легалізації офіційних документів в Україні і за кордоном, затвердженої наказом Міністерства закордонних справ України від 4 червня 2002 року N 113, консул легалізує документи і акти, складені за участю властей консульського округу, або такі, що виходять від цих властей. Тобто, консульська легалізація здійснюється виключно стосовно офіційних документів, які видані за участю органів державної влади чи органів місцевого самоврядування. Виписки з банку, пов'язані із здійсненням платежів за зовнішньоекономічним контрактом, не є офіційним документом органів влади, тому їх консульська легалізація не вимагається. Тому господарський суд може прийняти такі документи, складені мовами іноземних держав, за умови супроводження їх нотаріально засвідченим перекладом на українську. В суді апеляційної інстанції позивач на вимогу суду надав нотаріально засвідчений переклад на українську виписки з банківського рахунку. Відповідач про наявність у нього сумнівів щодо автентичності перекладу документа в суді не заявляв.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідач на спростування заявлених позивачем вимог не надав жодних доказів, зокрема: виписки з банківського рахунку в ВАТ "Ощадбанк України", яка б підтверджувала не надходження від Фірми "ДСЛ Вуд Оу" на валютний рахунок коштів в сумі 60000 дол. США, а також накладні (акти), які б підтверджували поставку товару на спірну суму. Відтак, суди дійшли обґрунтованого висновку про недоведеність відповідачем обставини, на які віна посилається як на підставу своїх заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 11110 ГПК України підставою для скасування рішення місцевого господарського суду та постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, Вищий господарський суд України не встановив порушення чи неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, які б призвели до прийняття неправильних судових рішень у справі.

За таких обставин, рішення місцевого господарського суду та постанова суду апеляційної інстанції підлягають залишенню без змін, а касаційна скарга - без задоволення.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 49, 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Старосамбірського дочірнього лісогосподарського підприємства обласного комунального спеціалізованого лісогосподарського підприємства "Галсільліс" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Львівської області від 10.05.2016 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 10.10.2016 року у справі № 914/530/16 - без змін.

Головуючий суддя Кондратова І.Д.Суддя Вовк І.В.СуддяСтратієнко Л.В.