ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2016 рокуСправа № 914/3812/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого -Білошкап О.В., суддів -Поліщука В.Ю., Удовиченка О.С.,за участю представників сторін:

ПАТ "Укрсоцбанк" - Перцева Д.П., Самокиш В.Ю.,

ПАТ Акціонерний банк "Укргазбанк" - Футорян С.М.,

ТОВ "Компанія "Агро-Союз" - Селепея Ю.І.,

ПАТ "Укрексімбанк" - Путієнка Є.В.,

розпорядника майна ТОВ "Компанія "Агро-Союз" Гусара І.О. - Демчана О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства Акціонерний Банк "Укргазбанк" (вх.№ 13854/2016) на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 06.07.2016 (щодо розгляду кредиторських вимог Публічного акціонерного товариства Акціонерний Банк "Укргазбанк") у справі № 914/3812/15 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Зернотрейдер" про визнання банкрутом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Агро-Союз", -

в с т а н о в и в:

Ухвалою господарського суду Львівської області від 17.02.2016 року (суддя Цікало А.І.) у справі № 914/3812/15 розглянуто заяву Публічного акціонерного товариства акціонерний банк "Укргазбанк" про грошові вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Агро-Союз" та визнано його вимоги на суму 69 335 833 грн. 48 коп., з яких 65 940 701 грн. 45 коп. - вимоги, які забезпечені заставою майна боржника; 3 392 696 грн. 03 коп. - пеня; 2 436 грн. 00 коп. - витрати по сплаті судового збору у справі про банкрутство.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 06.07.2016 (колегія суддів: Желік М.Б. - головуючий, Костів Т.С. , Марко Р.І.) апеляційну скаргу арбітражного керуючого ТзОВ "Компанія "Агро-Союз" Гусара І.О. б/н від 07.03.2016 року задоволено частково; апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства акціонерного банку "Укргазбанк" №513021/723/2016 від 17.05.2016 року задоволено частково; ухвалу господарського суду Львівської області від 17.02.2016 року у справі № 914/3812/15 за заявою Публічного акціонерного товариства акціонерного банку "Укргазбанк" з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Агро-союз" скасовано; прийнято нове рішення, яким кредиторські вимоги задоволено частково; визнано вимоги ПАТ АБ "Укргазбанк" до ТОВ "Компанія "Агро-Союз" на суму 66 251 887, 34 грн. (з яких: 50 819 391 грн. 56 коп. - вимоги, які забезпечені заставою майна боржника; 15 430 059 грн. 78 коп. - пеня; 2 436 грн. 00 коп. - витрати по сплаті судового збору у справі про банкрутство), у задоволенні вимог на суму 3 083 946 грн. 21 коп. відмовлено, розподілено судові витрати.

Публічне акціонерне товариство Акціонерний Банк "Укргазбанк" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Львівського апеляційного господарського суду від 06.07.2016 в частині відмови у визнанні вимог ПАТ АБ "Укргазбанк" до ТОВ "Компанія "Агро-союз" на суму 3083946,21 грн. і прийняти в цій частині нове рішення, яким визнати, як конкурсні вимоги ПАТ АБ "Укргазбанк" до ТОВ "Компанія "Агро-союз" в сумі 3083946,21 грн., посилаючись на порушення та неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 23.11.2016 строк розгляду касаційної скарги було продовжено та відкладено розгляд справи на 07.12.2016.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 07.12.2016 відкладено розгляд справи на 14.12.2016.

Заслухавши доповідь судді Білошкап О.В., вислухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч. 1 ст. 2 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" кредитор - юридична або фізична особа, а також органи доходів і зборів та інші державні органи, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких забезпечені заставою майна боржника (майнового поручителя).

Частинами 1, 2, 6, 8 статті 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачено, що конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом тридцяти днів від дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство. Забезпечені кредитори зобов'язані подати заяву з грошовими вимогами до боржника під час провадження у справі про банкрутство лише в частині вимог, що є незабезпеченими, або за умови відмови від забезпечення. Заяви з вимогами конкурсних кредиторів або забезпечених кредиторів, у тому числі щодо яких є заперечення боржника чи інших кредиторів, розглядаються господарським судом у попередньому засіданні суду, за наслідками розгляду яких господарський суд ухвалою визнає чи відхиляє (повністю або частково) вимоги таких кредиторів. Вимоги конкурсних кредиторів, визнані боржником або господарським судом, вносяться розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів. Розпорядник майна зобов'язаний окремо внести до реєстру вимоги кредиторів, які забезпечені заставою майна боржника, згідно з їхніми заявами, а за їх відсутності - згідно з даними обліку боржника, а також внести окремо до реєстру відомості про майно боржника, яке є предметом застави згідно з державним реєстром застав.

Отже, вимоги забезпечених кредиторів, які включаються до реєстру вимог кредиторів у справі про банкрутство, повинні визначатися у розмірі на час порушення справи про банкрутство з врахуванням цивільного законодавства, яке регулює виникнення зобов'язань застави (іпотеки), зокрема, статей 572, 575, 589 ЦК України, статті 19 Закону України "Про заставу", статей 7, 11 Закону України "Про іпотеку".

Згідно з ч.6 ст.23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" заяви з вимогами конкурсних кредиторів або забезпечених кредиторів, у тому числі щодо яких є заперечення боржника чи інших кредиторів, розглядаються господарським судом у попередньому засіданні суду.

За наслідками розгляду зазначених заяв господарський суд ухвалою визнає чи відхиляє (повністю або частково) вимоги таких кредиторів.

Як вбачається з матеріалів справи, ПАТ АБ "Укргазбанк" звернулося до господарського суду в порядку ст.23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" з заявою про включення до реєстру вимог кредиторів його вимоги в сумі 6 476 624,24 грн. як вимоги, що не забезпечені заставою майна боржника, а саме, 3 392 696,03 грн. - заборгованість за кредитним договором №5/11/к від 24.10.2011 (частина пені за несвоєчасне погашення кредиту та сплати процентів), 3 083 946,21 грн. - за договором застави №4/13/к/З-2 від 23.04.2013, (частина пені за несвоєчасне погашення ПрАТ "Агро-Союз" кредиту та сплаті процентів за кредитним договором №4/13/к від 23.04.2013); а також вимоги в сумі 62 856 755,24 грн. як вимоги, забезпечені заставою майна боржника за кредитним договором №5/11/к від 24.10.2011 та за договором застави №4/13/к/З-2 від 23.04.2013.

В обґрунтування заявлених вимог ПАТ АБ "Укргазбанк" послалось на наявність заборгованості боржника перед банком в сумі 33 393 419,30 грн., а саме: 20 000 000,00 грн. - основна заборгованість, 4492328,79 грн. - несплачені прострочені проценти, 8901090,51 грн. - штрафні санкції у зв'язку з несвоєчасним поверненням кредиту та сплати процентів, які виникли через невиконання боржником кредитних зобов'язань за кредитним договором №5/11/к від 24.10.2011, укладеним між банком та боржником.

Також заявником зазначалось, що вимоги в сумі 33 393 419,30 грн. лише частково забезпечені заставою майна боржника згідно договору застави товарів в обороті №5/11/к/З-1 від 25.11.2011 (балансова вартість заставного майна 30 000 723,27 грн.).

Крім цього, боржник є майновим поручителем за грошовими зобов'язаннями ПрАТ "Агро-Союз", заборгованість якого за кредитним договором №4/13/к від 23.04.2013 становить 35939978,18 грн. Так, в забезпечення грошових зобов'язань ПрАТ "Агро-Союз" за кредитним договором №4/13/к від 23.04.2013, між банком та боржником укладено договір застави № 4/13/к/З-2 (товарів в обороті) від 23.04.2013, за умовами якого заставою обтяжені товари в обороті балансовою вартістю 32856031,97 грн.

Суд першої інстанції визнав заявлені ПАТ АБ "Укргазбанк" вимоги в сумі 69 335 833 грн. 48 коп., з яких 65 940 701 грн. 45 коп. - вимоги, які забезпечені заставою майна боржника; 3 392 696 грн. 03 коп. - пеня; 2 436 грн. 00 коп. - витрати по сплаті судового збору у справі про банкрутство, пославшись на те, що вимоги банку на суму 33393419 грн. 30 коп. виникли на підставі кредитного договору № 5/11/к від 24.10.2011 р., отже підлягають включенню до реєстру вимог кредиторів саме так, як визначив ці вимоги кредитор-заставодержатель, згідно поданої ним заяви, в тому числі: 30000723 грн. 27 коп. - вимоги, що забезпечені заставою майна боржника; 3392696 грн. 03 коп. (пеня) - вимоги шостою черги.

Крім цього, заявлені ПАТ АБ "Укргазбанк" вимоги на суму 35939978 грн. 18 коп., які виникли у зв'язку з невиконанням ПрАТ "Агро-Союз" зобов'язання за кредитним договором № 4/13/к від 23.04.2013 р., за яким ТзОВ "Компанія "Агро-Союз" виступає майновим поручителем згідно умов договору застави № 4/13/к/З-1 від 23.04.2013 р. підлягають визнанню та внесенню окремо до реєстру вимог кредиторі, як вимоги, що забезпеченні заставою майна боржника, оскільки боржник несе відповідальність перед заставодержателем за невиконання третьою особою основного зобов'язання виключно в межах вартості предмета застави.

Суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції стосовно того, що боржник у справі є майновим поручителем третьої особи, яка отримувала кредит та несе відповідальність перед заставодержателем за невиконання третьою особою основного зобов'язання виключно в межах вартості предмета застави, однак зазначив про невідповідність вказаному висновку визнання судом першої інстанції заявлених ПАТ АБ "Укргазбанк" вимог на суму 35939978 грн. 18 коп., які виникли у зв'язку з невиконанням ПрАТ "Агро-Союз" зобов'язання за кредитним договором № 4/13/к від 23.04.2013 р., по якому ТзОВ "Компанія "Агро-Союз" виступає майновим поручителем згідно умов договору застави № 4/13/к/З-1 від 23.04.2013 р., у зв'язку з цим скасував ухвалу суду першої інстанції в частині включення до реєстру вимоги банку в розмірі 3 083 946,21 грн. та прийняв нове рішення про визнання вимог ПАТ АБ "Укргазбанк" до ТОВ "Компанія "Агро-Союз" на суму 66 251 887, 34 грн. (з яких: 50 819 391 грн. 56 коп. - вимоги, які забезпечені заставою майна боржника; 15 430 059 грн. 78 коп. - пеня; 2 436 грн. 00 коп. - витрати по сплаті судового збору у справі про банкрутство), а у задоволенні вимог на суму 3 083 946 грн. 21 коп. - відмовив.

Однак, з такими висновками судів попередніх інстанцій колегія суддів Вищого господарського суду України в повному обсязі не погоджується з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, між ПАТ АБ "Укргазбанк" та ТОВ "Компанія "Агро-союз" було укладено кредитний договір №5/11/к від 24.10.2011, за яким банк перерахував боржнику кошти в сумі 20000000,00 грн.

В порушення взятих на себе кредитних зобов'язань у встановлений кредитним договором строк, боржник кредит не повернув, проценти за користування кредитом сплачувати перестав.

Станом на 11.11.2015 заборгованість за кредитним договором №5/11/к від 24.10.2011 становила 33 393 419,30 грн.

В забезпечення виконання кредитних зобов'язань за кредитним договором №5/11/к від 24.10.2011, між ПАТ АБ "Укргазбанк" та ТОВ "Компанія "Агро-союз" укладено договір застави №5/11/к/З-1 від 25.11.2011. Предметом застави є товари в обороті, загальна заставна вартість яких становить 30000723,27 грн.

Згідно договору застави №5/11/к/З-1 від 25.11.2011 цей договір забезпечує всі вимоги заставодержателя, які випливають з кредитного договору № 5/11/к від 24.10.2011 (а також договорів про внесення змін до нього), укладеного з Заставодержателем та Заставодавцем, згідно якого Заставодавець зобов'язаний у порядку та на умовах, викладених у кредитному договорі, не пізніше 23.10.2012 повернути кредит у розмірі 20 000 000,00 грн., сплатити проценти за користування кредитними коштами у межах строку кредитування, сплатити проценти за користування кредитними коштами, що не повернуті у терміни, передбачені кредитним договором (прострочена заборгованість), а також штрафи та пені у розмірах та випадках, передбачених кредитним та цим договором, відшкодувати Заставодержателю всі збитки, понесені ним внаслідок невиконання Заставодавцем умов кредитного договору.

Крім цього, судами попередніх інстанцій встановлено, що 23.04.2013 між ПАТ АБ "Укргазбанк" та ПрАТ "Агро-Союз" укладено кредитний договір №4/13/к, за яким у ПрАТ "Агро-Союз" виникла заборгованість. Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 24.11.2015 у справі №904/3761/15 стягнуто з ПрАТ "Агро-Союз" на користь ПАТ АБ "Укргазбанк" заборгованість за цим кредитним договором, а саме: 21500000,00 грн.- прострочена заборгованість щодо повернення кредиту, 1232733,98 грн. - прострочена заборгованість щодо сплати процентів за користування кредитом, 429410,96 грн. - поточна заборгованість щодо сплати процентів за користування кредитом, 2150589,04 грн. - пені, нарахованої за несвоєчасне повернення кредиту, 112829,59 грн. - пені, нарахованої за несплату процентів.

В забезпечення зобов'язань ПрАТ "Агро-Союз" за кредитним договором №4/13/к, між банком та ТОВ "Компанія "Агро-союз" укладено договір застави №4/13/к/З-1 від 23.04.2013. Предметом застави є товари в обороті, загальна заставна вартість яких становить 32856031,97грн.

Отже, вартість предмета застави за договором застави №4/13/к/З-1 від 23.04.2013 складає 32 856 031,97грн., за договором застави №5/11/к/З-1 від 25.11.2011 складає 30 000 723,27 грн., що сумарно становить 62856755,24 грн.

Посилаючись на ст.ст.11, 19 Закону України "Про заставу", ст.1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", суд першої інстанції дійшов висновку, що заявлені ПАТ АБ "Укргазбанк" вимоги, які виникли у зв'язку з невиконанням ПрАТ "Агро-Союз" зобов'язання за кредитним договором №4/13/к від 23.04.2013 підлягають визнанню та включенню до реєстру вимог кредиторів, зазначивши при цьому, що майновий поручитель несе відповідальність перед кредитором за невиконання основного зобов'язання виключно в межах вартості предмета застави.

Суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції про те, що боржник є майновим поручителем за зобов'язаннями, що ґрунтуються на кредитному договорі №4/13/к від 23.04.2013, тому відповідає перед кредитором за невиконання основного зобов'язання виключно в межах вартості предмета застави.

Статтею 572 та частиною 1 статті 575 ЦК України передбачено, що в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави). Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Згідно зі статтею 19 Закону України "Про заставу" (частини 2 статті 589 ЦК України), за рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання (а у випадках, передбачених законом чи договором, - неустойку), необхідні витрати на утримання заставленого майна, а також витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги, якщо інше не передбачено договором застави.

Виходячи з вимог частини 1 статті 7 та частини 1 статті 11 Закону України "Про іпотеку" за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання. Майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов'язання виключно в межах вартості предмета іпотеки.

Отже, виражений у грошовій формі розмір зобов'язання майнового поручителя визначається виходячи із дійсних на момент визначення зобов'язань, які існують за основним зобов'язанням (кредитним договором), з врахуванням обсягу поруки за умовами забезпечувального договору (поруки, іпотеки). Оцінка предмета забезпечення (майна) на момент укладення договору поруки (іпотеки) не впливає на визначення розміру забезпечувального зобов'язання. На момент припинення забезпечувального зобов'язання юридичне значення має вартість фактичної реалізації предмета застави (іпотеки), за наслідком проведення якої припиняється зобов'язання з майнової поруки на певну суму.

Згідно з абз. 2 ч. 8 ст. 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" розпорядник майна зобов'язаний окремо внести до реєстру вимоги кредиторів, які забезпечені заставою майна боржника, згідно з їхніми заявами, а за їх відсутності - згідно з даними обліку боржника, а також внести окремо до реєстру відомості про майно боржника, яке є предметом застави згідно з державним реєстром застав.

Черговість задоволення вимог кредиторів встановлюється у порядку, визначеному ст. 45 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Відповідно до частини 2 статті 25 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" у попередньому засіданні господарський суд розглядає всі вимоги кредиторів, у тому числі щодо яких були заперечення боржника і які не були внесені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів, а також ті, що визнані боржником та внесені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів, і вирішує питання про його затвердження. За результатами розгляду вимог кредиторів господарський суд виносить ухвалу. У реєстрі вимог кредиторів повинні міститися відомості про кожного кредитора, розмір його вимог за грошовими зобов'язаннями, черговість задоволення кожної вимоги.

Згідно з частиною 9 статті 45 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" погашення вимог забезпечених кредиторів за рахунок майна банкрута, що є предметом забезпечення, здійснюється в позачерговому порядку.

Правомірність та обґрунтованість грошових вимог забезпеченого кредитора до боржника та наявність у боржника предмета забезпечення, перевіряє суд незалежно від того, чи визнані ці вимоги боржником разом з розпорядником майна, чи ні. При цьому, обов'язок заставного кредитора у випадку подання ним заяви з грошовими вимогами полягає у доведенні обґрунтованості своїх вимог до боржника перед судом належними доказами. Також, у розпорядника майна існує обов'язок включити до реєстру вимоги до боржника, забезпечені заставою його майна згідно з даними обліку боржника, які виражаються у грошовій формі та випливають із розміру цивільних зобов'язань, за якими боржник здійснив забезпечення, а також внести до реєстру окремо відомості про майно боржника, яке є предметом застави згідно з державним реєстром застав.

Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" не пов'язує включення до реєстру вимог, забезпечених заставою майна боржника, із встановленням договірної вартості предметів забезпечення, як єдиного критерію визначення розміру забезпечених заставою вимог. Розмір таких вимог встановлюється виходячи з розміру заборгованості за кредитом та розміру дійсних на момент подання заяви з кредиторськими вимогами зобов'язань майнової поруки по даному кредитному договору, незалежно від вартості предметів застави. Якщо кредитор-заставодержатель вважає, що реалізаційна вартість предметів застави буде відмінною від визначеної договором застави вартості, то дійсна вартість заставного забезпечення визначається за наслідком продажу предмета застави, після чого вимоги, які не забезпечені заставою, переходять до 4 черги вимог кредиторів, якщо боржник у справі про банкрутство отримував кредит чи надав фінансову поруку і вона не припинилася, або погашаються (припиняються), якщо боржник у справі є тільки майновим поручителем третьої особи, яка отримувала кредит.

Отже, при визнанні вимог кредитора-заставодержателя та включенні їх до реєстру вимог окремо як таких, що задовольняються позачергово згідно частини 9 статті 45 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", потрібно враховувати реальний розмір заборгованості по кредитному договору, існуючої на момент подання заяви кредитора та з огляду на час порушення справи про банкрутство.

На вищевказані норми закону ні суд першої інстанції, ні суд апеляційної інстанції уваги не звернули.

Згідно ч.3 ст. 84 ГПК України у мотивувальній частині вказуються, зокрема, обставини справи, встановлені господарським судом; причини виникнення спору; докази, на підставі яких прийнято рішення; доводи, за якими господарський суд відхилив клопотання і докази сторін, законодавство, яким господарський суд керувався, приймаючи рішення.

Відповідно до ч.2 ст.105 ГПК України у постанові мають бути зазначені: обставини справи, встановлені апеляційною інстанцією, доводи, за якими апеляційна інстанція відхиляє ті чи інші докази, мотиви застосування законів та інших нормативно-правових актів.

Однак, в порушення ч. 3 ст. 84, ч.2 ст.105 ГПК України в мотивувальній частині своєї постанови суд апеляційної інстанції не зазначив з яких міркувань він виходив при визначенні забезпечених заставою майна боржника вимог банку в сумі 50 819 391 грн. 56 коп. та пені в сумі 15 430 059 грн. 78 коп.

Таким чином, суди припустились порушень норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до статті 111-7 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або в постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Виходячи із викладеного та враховуючи межі перегляду справи в суді касаційної інстанції, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку про необхідність скасування постанови Львівського апеляційного господарського суду від 06.07.2016 та ухвали господарського суду Львівської області від 17.02.2016 щодо розгляду кредиторських вимог ПАТ АБ "Укргазбанк" з передачею справи в скасованій частині на новий розгляд до господарського суду Львівської області.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, і в залежності від встановлених обставин вирішити спір у відповідності з нормами матеріального і процесуального права, що підлягають застосуванню до відповідних правовідносин.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства Акціонерний Банк "Укргазбанк" задовольнити частково.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 06.07.2016 та ухвалу господарського суду Львівської області від 17.02.2016 (щодо розгляду кредиторських вимог Публічного акціонерного товариства Акціонерний Банк "Укргазбанк") у справі № 914/3812/15 скасувати.

Справу № 914/3812/15 в скасованій частині передати на новий розгляд до господарського суду Львівської області.

Головуючий: Білошкап О.В. Судді:Поліщук В.Ю. Удовиченко О.С.