ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2016 року Справа № 911/5215/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого : Кравчука Г.А.,

суддів: Мачульського Г.М., Коробенка Г.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу першого заступника прокурора Київської областіна постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.10.2016у справі Господарського суду№ 911/5215/15 Київської областіза позовомБроварського міжрайонного прокурора Київської областідо1) Погребської сільської ради Броварського району Київської області, 2) товариства з обмеженою відповідальністю "Гідроекоресурс"про визнання інвестиційного договору недійсним

в судовому засіданні взяли участь представники:

прокурор відділу ГПУ Кравчук О.А., посв. від 01.08.2016 № 043796;відповідача-1: Крупенко В.В., посв. від 01.11.2015 № 14; відповідача-2: Бойчук Д.В., дов. від 29.12.2015;

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2015 року Броварський міжрайонний прокурор Київської області звернувся до Господарського суду Київської області з позовною заявою, у якій просив визнати недійсним інвестиційний договір № 1 від 31.07.2013, укладений між Погребською сільською радою Броварського району Київської області (далі - Рада) та товариством з обмеженою відповідальністю "Гідроекоресурс" (далі - Товариство).

Позовні вимоги прокурор, посилаючись на норми Конституції України, Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), Земельного кодексу України (далі - ЗК України), Господарського кодексу України (далі - ГК України), Закону України "Про держваний контроль за використанням та охороною земель", Закону України "Про державну експертизу землевпорядної документації" та Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" обґрунтовував тим, що укладений між відповідачами інвестиційний договір є удаваним, оскільки насправді сторони вчинили договір оренди земель водного фонду з метою видобутку та реалізації корисної копалини місцевого значення - річкового піску. У разі встановлення факту удаваності правочину, суду слід керуватися законодавством, що регулює правочин, який сторони насправді вчинили. З огляду на це прокурор стверджує, що даний договір має бути визнаний недійсним, адже він укладений з порушенням законодавства: без погодження з органом місцевого самоврядування питання про надання земельної ділянки для зазначених потреб, без проведення державної екологічної експертизи проекту, без отримання спеціального дозволу на користування надрами, без погодження з органом водного господарства.

Рішенням Господарського суду Київської області від 18.04.2016 (суддя Конюх О.В.) в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.10.2016 (колегія суддів: Чорна Л.В., Яковлєв М.Л., Разіна Т.І.) рішення Господарського суду Київської області від 18.04.2016 залишено без змін.

Судові рішення мотивовано тим, що матеріалами справи не підтверджуються доводи прокурора щодо удаваності вчиненого відповідачами правочину, а встановлені порушення у його виконанні можуть слугувати підставою для розірвання спірного договору та відповідальності за неналежне виконання зобов'язання, відшкодування завданої навколишньому природному середовищу шкоди, однак не визнання його недійсним.

Перший заступник прокурора Київської області звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.10.2016 і рішення Господарського суду Київської області від 18.04.2016 та прийняти нове рішення про задоволення позову. Викладені у касаційній скарзі вимоги заступник прокурора обґрунтовує посиланням на обставини справи, положення ст. ст. 16, 20, 203, 215, 235 ЦК України, ст. 211 ЗК України, ст. 86 Водного кодексу України, ст. ст. 4, 45, 32-33, 43, 84 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), ст. ст. 1, 4 Закону України "Про інвестиційну діяльність" та ст. 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", вказуючи на ненадання судами попередніх інстанцій правової оцінки окремим доказам у справі.

Товариство скористалось правом, наданим ст. 1112 ГПК України та надіслало до Вищого господарського суду України відзив на касаційну скаргу заступника прокурора, у якому просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін як такі, що прийняті з урахуванням фактичних обставин справи та у відповідності до законодавства України.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставини справи, застосування господарськими судами першої та другої інстанцій норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення та постанови, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга заступника прокурора не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Господарськими судами попередніх інстанцій на підставі матеріалів справи встановлено, що:

- рішенням Ради від 27.09.2012 Товариству було погоджено видачу дозволу на проведення комплексних робіт з покращення санітарно-екоголочного стану водних об'єктів, зокрема, водоймища "Погребський старик" (водовідвідний канал в заплаві річки Десна);

- рішенням Ради від 25.12.2012 № 405-23-VI погоджено видачу дозволу Товариству на проведення комплексних робіт з покращення санітарно-екологічного стану водних об'єктів в адміністративних межах Погребської та Зазимської сільських рад;

- в 2012 році комунальним підприємством "Житомирводпроект" на замовлення Товариства згідно договору від 08.10.2012 було виготовлено робочий проект покращення санітарно-екологічного стану водоймища "Погребський старик" (водовідвідний канал в заплаві р. Десна) на території Погребської сільської ради Броварського району, 1-а черга;

- між Радою (замовник) та Товариством (інвестор, виконавець) 31.07.2013 було укладено інвестиційний договір № 1, за яким замовник доручає, а інвестор-виконавець приймає на себе зобов'язання по інвестуванню власних коштів у проведення розчистки від донних наносів, регулювання та поглиблення водойми "Погребський старик" (водовідвідний канал в заплаві р. Десна) Броварського району та благоустрою берегової зони, згідно проектно-кошторисної документації. Відповідно до Закону України "Про затвердження Загальнодержавної цільової програми розвитку водного господарства та екологічного оздоровлення басейну річки Дніпро на період до 2021 року", фінансування заходів програми здійснюється за рахунок державних і місцевих бюджетів, а також з інших джерел, не заборонених законом (далі - Інвестиційний договір);

- відповідно до п. 2.2. Інвестиційного договору замовник бере на себе зобов'язання відповідно до ст. 4 Закону України "Про затвердження Загальнодержавної цільової програми розвитку водного господарства та екологічного оздоровлення басейну річки Дніпро на період до 2021 року" сприяти відшкодуванню інвестору-виконавцю коштів, що були витрачені на виготовлення проектно-кошторисної документації та на виконання робіт згідно проектно-кошторисної документації, коштами в межах передбачених держаних і місцевими бюджетів. Після відшкодування Інвестору-виконавцю коштів у повному обсязі проектно-технічна документація передається на користь замовника за письмовою згодою обох сторін;

- згідно з п. 4.1. договору об'єктом інвестування за даним договором є проведення розчистки від донних наносів, регулювання та поглиблення водойми "Погребський старик" (водовідвідний канал в заплаві р. Десна) з метою покращення санітарно-екологічного стану, безаварійного пропуску паводкових вод, захисту прилеглих сільськогосподарських угідь від затоплення та підтоплення під час проходження повеней та паводків, а також захист берегів від руйнування на водоймі "Погребський старик" (водовідвідний канал в заплаві р. Десна) на території Погребської сільської ради Броварського району;

- в подальшому, 19.01.2015 між сторонами укладено додаткову угоду № 1 до Інвестиційного договору, якою сторони виключили п. 2.2 Інвестиційного договору щодо сприяння замовником інвестору-виконавцю у відшкодуванні коштів, витрачених на виготовлення проектно-кошторисної документації та на виконання робіт згідно проектно-кошторисної документації;

- рішеннями від 15.12.2014 № 1909-39-VI-1 та від 23.01.2015 № 1944-40-VI Радою було затверджено вищезазначений Інвестиційний договір та додаткову угоду № 1 до нього.

За приписами ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). За таких обставин, відсутні підстави для задоволення позову.

Відповідно до частин 1 - 5 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з ст. 235 ЦК України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

Згідно з п. 25 постанови пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" за удаваним правочином сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. На відміну від фіктивного правочину, за удаваним правочином права та обов'язки сторін виникають, але не ті, що випливають зі змісту правочину.

Прокурор наполягає, що спірний Інвестиційний договір спрямований на видобуток та реалізацію корисної копалини - річного піску. Однак, для початку користування надрами користувач має отримати спеціальний дозвіл, акт гірничого відводу, правовстановлюючі документи на земельну ділянку для складування глинопіщаної суміші тощо, що мають бути отримані на підставі рішень відповідних органів місцевого самоврядування. Крім того, у випадку надання земельної ділянки в оренду необхідно отримати рішення про надання земельної ділянки в користування на підставі розробленого проекту землеустрою, отримати погодження відповідних органів. Прокурор зазначає, що Товариством вказаного не здійснено, жодних правовстановлюючих документів на користування надрами та земельною ділянкою отримано не було.

Однак за результатами правової оцінки наведених доводів прокурора судами попередніх інстанцій на підставі матеріалів справи не встановлено обставин, які б свідчили про удаваність Інвестиційного договору.

Натомість, матеріалами та встановленими обставинами справи підтверджується його виконання саме за метою укладення. Зокрема, як було з'ясовано судами попередніх інстанції, виготовлений з метою реалізації умов договору робочий проект передбачає проведення підготовчих робіт (зняття рослинного ґрунту з площі намиву, влаштування первинних дамб обвалування карт намиву, влаштування водоскидних споруд (скидних колодязів з дерев'яними затворами та водовідвідних труб), здійснення намиву ґрунту шарами товщиною до 1 - 1,5 м (ділянка намиву поділена на 11 карт), з використанням намитого ґрунту для засипки нерівностей та з нарощуванням до висоти 2,5 м. Після закінчення намиву ділянки мали плануватися та засипатися раніше знятим рослинним ґрунтом. Заплановано поглиблення каналу в межах водного дзеркала на глибину до 3,7 м. Також проектом передбачено влаштування прибережних захисних смуг вздовж русла каналу, в тому числі посів багаторічних трав (на площі 20 га) та посадка лісосмуги (верба, на площі 2,94 га, з подальшим доглядом за насадженнями протягом 3-5 років), встановлення водоохоронних знаків тощо.

Судами попередніх інстанцій було встановлено неналежне виконання умов Інвестиційного договору, в частині реалізації інвестиційного проекту, однак неналежне виконання умов договору не може слугувати підставою для визнання договору удаваним та недійсним.

Такі висновки судів узгоджуються з роз'ясненнями, викладеними у пункті 2.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними", відповідно до яких, за загальним правилом невиконання чи неналежне виконання правочину не тягне за собою правових наслідків у вигляді визнання правочину недійсним. У такому разі заінтересована сторона має право вимагати розірвання договору або застосування інших передбачених законом наслідків, а не визнання правочину недійсним.

Натомість заступник прокурора, не погоджуючись з такими висновками судів попередніх інстанцій, просить касаційний суд надати іншу оцінку доказам у справі, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції, встановлених ст. 1117 ГПК України, а саме: касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Посилання заступника прокурора у касаційній скарзі на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права при прийнятті оскаржуваних судових рішень не знайшли свого підтвердження в процесі перегляду справи у касаційному порядку, у зв'язку із чим, відхиляються колегією суддів Вищого господарського суду України як необґрунтовані.

На підставі викладеного колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що відповідно до вимог ст. 43 ГПК України постанова Київського апеляційного господарського суду від 12.10.2016 ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги заступника прокурора зводяться до переоцінки доказів у справі та не спростовують висновків господарського суду другої інстанції, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119 та 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу першого заступника прокурора Київської області залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.10.2016 у справі № 911/5215/15 Господарського суду Київської області - без змін.

Головуючий суддя Г.А. Кравчук

Суддя Г.М. Мачульський

Суддя Г.П. Коробенко