ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2016 року Справа № 911/2537/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Вовка І.В. (головуючого, доповідача), Кондратової І.Д., Стратієнко Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу державного сільськогосподарського підприємства "Головний селекційний центр України" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.09.2016 року у справі № 911/2537/15 за позовом державного сільськогосподарського підприємства "Головний селекційний центр України" до приватно-орендної агрофірми "Україна" про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

У червні 2015 року позивач звернувся до господарського суду Київської області з позовною заявою до відповідача про стягнення заборгованості в сумі 169 121,02 грн., 42 749, 09 грн. інфляційних сум та 3 % річних у сумі 9 625,24 грн. у зв'язку з порушенням виконання зобов'язання з оплати послуг за утримання великої рогатої худоби на підставі договору про надання послуг по утриманню ВРХ від 24.11.2010 року № 56/2010 та відповідних актів наданих послуг за період з вересня 2012 року по серпень 2013 року

До прийняття рішення у справі позивач уточнив позовні вимоги та просив стягнути з відповідача заборгованість в сумі 146 815,12 грн., 37 028,85 грн. інфляційних сум та 3 % річних у сумі 8 043,30 грн.

Постановою Вищого господарського суду України від 23.03.2016 року попередні судові рішення про часткове задоволення позову скасовано, та справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

За наслідками нового розгляду справи рішенням господарського суду Київської області від 17.06.2016 року (суддя Конюх О.В.) позов задоволено частково та стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість у сумі 77 944,88 грн., а в решті позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.09.2016 року (судді: Сулім В.В., Майданевич А.Г., Яковлєв М.Л.) зазначене рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову скасовано та прийнято нове рішення про відмову в позові.

У касаційній скарзі позивач вважає, що судом апеляційної інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, і тому просить прийняту ним постанову скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.

Відзив на касаційну скаргу від відповідача до суду не надходив.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи і прийняті в ній судові рішення, суд касаційної інстанції вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, що 24.11.2010 року між позивачем (виконавець) та відповідачем (замовник) було укладено договір № 56/2010 про надання послуг по утриманню великої рогатої худоби (ВРХ), за умовами якого виконавець зобов'язувався за завданням замовника надавати послуги, перелічені в п. 2.1. цього договору, в порядку та на умовах, визначених цим договором, а замовник зобов'язувався провести розрахунок за надані послуги в порядку та на умовах, визначених цим договором.

Пунктом 2.1 договору визначено характер діяльності виконавця утримання та технологічне обслуговування поголів'я великої рогатої худоби.

Згідно п. 2.2. договору за результатами фактичних робіт виконавця складається Акт прийому-передачі наданих послуг, у якому вказується обсяг, якість та сума виконаних робіт, за цінами погодженими з замовником. Акт підписується обома сторонами і є невід'ємною частиною цього договору.

Відповідно п. 3.1. договору вартість послуг обумовлена сторонами та зафіксована в Специфікації № 1, яка є невід'ємною частиною цього договору.

Пунктом 3.2. договору передбачено, що акт про надані послуги підписується сторонами до 15 числа місяця, наступного за календарним місяцем, в якому фактично надані послуги.

Згідно з п. 3.3. договору замовник зобов'язується перераховувати суму, зазначену в Акті про надані послуги протягом трьох банківських днів з моменту підписання такого акту.

За змістом п. 3.4 договору розрахунок за надані послуги проводиться в грошовій або натуральній формах. Розрахунок у натуральній формі здійснюється продукцією рослинництва або тваринництва.

Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до моменту повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором (п. 6.1. договору).

26.11.2010 року сторонами було укладено додаткову угоду №1 до договору, згідно з якою замовник передав а виконавець прийняв для утримання та технологічного обслуговування поголів'я ВРХ в кількості 183 голів згідно наведеного переліку (пункт 1 додаткової угоди). Крім того, у додатковій угоді сторони погодили місце утримання поголів'я (молочних порід - в приміщеннях молочного репродуктора, м'ясних порід - на території м'ясного репродуктора), встановили, що народжений молодняк виконавець приймає для утримання та технологічного обслуговування згідно договору (пункт 9), встановили, що продукція тваринництва є власністю замовника та реалізується ним самостійно (пункт 6), замовник має право виконувати деякі технологічні операції по утриманню поголів'я самостійно (пункт 7), і відповідно співробітники замовника мають вільний доступ до приміщень, у яких утримується поголів'я (пункт 8 додаткової угоди).

У відповідності п. 6.3 договору він може бути розірваний за взаємною згодою сторін. Одностороннє розірвання договору можливе лише у випадках, передбачених цим договором та законодавством України. Кожна із сторін, згідно п. 6.4. договору, має право розірвати цей договір в односторонньому порядку, попередньо письмово попередивши про це другу сторону за 15 днів (п. 6.4 договору).

Рішенням господарського суду Київської області від 20.11.2012 року у справі № 7/070-12, яке набрало законної сили, стягнуто з ПОА "Україна" на користь ДСП "Головний селекційний центр України" 241 186,13 грн. основного боргу, 490,18 грн. 3% річних, розірвано договір від 24.11.2010 року № 56/2010 про надання послуг по утриманню ВРХ, укладений між ДСП "Головний селекційний центр України" та ПОА "Україна"; зобов'язано ПОА "Україна" звільнити приміщення та територію ДСП "Головний селекційний центр України".

01.09.2013 року державним виконавцем було складено акт, яким зафіксовано вивезення боржником поголів'я ВРХ за списком, доданим до Акту, і відповідно виконання вимоги державного виконавця про звільнення приміщення та території ДСП "ГСЦУ".

За твердженням позивача на виконання умов договору ним у період з вересня 2012 року по серпень 2013 року було надано відповідачу послуги по утриманню великої рогатої худоби та інші на загальну суму 353 326,11 грн., на підтвердження чого додано акти виконання робіт (надання послуг), підписані лише виконавцем, та рахунки на оплату.

Відповідачем було частково сплачено послуги у розмірі 206 510,99 грн, що підтверджується виписками з банківського рахунку позивача та квитанціями до прибуткового касового ордеру.

Позивач звернувся до відповідача із вимогою від 27.01.2015 року № 27/01-15, у якій просив погасити заборгованість за надані послуги по утриманню великої рогатої худоби у період з червня 2012 року по вересень 2013 року у розмірі 221 495,35 грн, із доданими до неї рахунками на оплату та актами виконаних робіт (наданих послуг).

Предметом даного судового розгляду є вимоги виконавця послуг до замовника про стягнення заборгованості, інфляційних сум та 3% річних у зв'язку з порушенням виконання зобов'язання з оплати послуг за утримання великої рогатої худоби на підставі договору та актів наданих послуг.

Висновок суду першої інстанції про часткове задоволення позову про стягнення заборгованості обгрунтовано доведеністю обставин порушення відповідачем зобов'язання з оплати вартості наданих послуг і наявності правових підстав для їх оплати як за договором, так і за актами надання послуг за період з 01.09.2012 року по 25.02.2013 року. В той же час, суд визнав необґрунтованим нарахування позивачем на таку заборгованість процентів річних та інфляційних втрат, оскільки зобов'язання з її оплати виникло після отримання відповідачем актів виконання робіт (надання послуг) за вказаний період разом із вимогою про сплату заборгованості і спливу трьох банківських днів з моменту їх отримання.

Крім того, відмовляючи в позові в частині стягнення плати за послуги з утримання поголів'я ВРХ за період з 25.02.2013 року по 01.09.2013 року, місцевий господарський суд виходив з відсутності між сторонами зобов'язальних відносин заснованих на договорі про надання послуг за період з моменту його розірвання до фактичного вивезення поголів'я ВРХ.

Натомість апеляційний господарський суд висновок про відмову в позові обгрунтував недоведеністю виникнення обов'язку з виконання відповідачем грошового зобов'язання у спірній сумі.

Згідно зі ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

У відповідності до ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Нормами ст. 530 Цивільного кодексу України визначено, що у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що укладений між ДСП "Головний селекційний центр України" та ПОА "Україна" договір № 56/2010 від 24.11.2010 року про надання послуг по утриманню ВРХ, було розірвано в судовому порядку з 25.02.2013 року, тому у період з вересня 2012 року по лютий 2013 року правовідносини між сторонами щодо оплатного утримання великої рогатої худоби регулювались умовами цього договору.

Тому, з урахуванням змісту п. 3.3 договору, початком відліку строку виконання замовником свого грошового зобов'язання є день, наступний за днем підписання акту наданих послуг.

Однак, як встановлено судом апеляційної інстанції, акти наданих послуг за спірний період не підписано з боку відповідача, а тому судом зроблено правильний висновок про недоведеність виникнення зобов'язання з виконання відповідачем грошового зобов'язання у спірній сумі, при цьому обгрунтовано зазначено про те, що судом першої інстанції не наведено норм законодавства, які б передбачали, що у разі ненадання письмових заперечень на направлені акти, вони вважаються підписаними, а послуги наданими, та відповідно, що замовник має здійснити оплату за такими актами.

В той же час, з огляду на недоведеність належними та допустимими доказами надання послуг за період з 25.02.2013 року по 01.09.2013 року, судами попередніх інстанцій правильно відмовлено в решті позову про стягнення заборгованості.

Ст. 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Отже, висновок суду апеляційної інстанції про відмову в заявленому позові грунтується на матеріалах справи та вимогах закону.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків апеляційного господарського суду.

За таких обставин, постанова суду апеляційної інстанції відповідає матеріалам справи та вимогам закону, і тому підлягає залишенню без змін, а касаційна скарга - без задоволення.

З огляду наведеного та керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу державного сільськогосподарського підприємства "Головний селекційний центр України" залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.09.2016 року - без змін.

Головуючий суддя І.Вовк

Судді І.Кондратова

Л.Стратієнко