ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2016 року Справа № 911/1988/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Козир Т.П. - головуючого, Барицької Т. Л., Іванової Л.Б.,

за участю представника позивача - Петрика М.М. дов. № 1 від 17 червня 2016 року,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну скаргу ТОВ "Біогазенерго" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 26 жовтня 2016 року у справі Господарського суду Київської області за позовом ТОВ "Виробничо-постачальне підприємство "Завод Київспецпідйомтранс" до ТОВ "Біогазенерго" про стягнення суми та за зустрічним позовом ТОВ "Біогазенерго" до ТОВ "Виробничо-постачальне підприємство "Завод Київспецпідйомтранс" про стягнення суми,

ВСТАНОВИВ:

У червні 2016 року ТОВ "Біогазенерго" (далі - позивач за первісним позовом) звернулось з позовом до ТОВ "Виробничо-постачальне підприємство "Завод Київспецпідйомтранс" (далі - відповідач за первісним позовом) про стягнення 59 856 гривень 3 коп. боргу.

Позовні вимоги обгрунтовано невиконанням відповідачем за первісним позовом зобов'язань щодо оплати поставленого позивачем за первісним позовом обладнання у розмірі та строки, передбачені договором поставки №352, укладеним між сторонами 5 липня 2003 року.

У липні 2016 року ТОВ "Виробничо-постачальне підприємство "Завод Київспецпідйомтранс" (далі - позивач за зустрічним позовом) звернулось до ТОВ "Біогазенерго" (далі - відповідач за зустрічним позовом) з позовом про стягнення штрафу в розмірі 3 497 гривень 05 коп.

Позовні вимоги обгрунтовано порушенням відповідачем за зустрічним позовом терміну поставки товару за договором поставки № 352, укладеним між сторонами 5 липня 2003 року.

Рішенням Господарського суду Київської області від 17 серпня 2016 року первісний позов задоволено повністю.

У задоволенні зустрічного позову відмовлено.

З ТОВ "Біогазенерго" на користь ТОВ "Виробничо-постачальне підприємство "Завод Київспецпідйомтранс" стягнуто 59 856 гривень 03 коп. боргу.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 26 жовтня 2016 року апеляційну скаргу ТОВ "Біогазенерго" залишено без задоволення, а рішення Господарського суду Київської області від 17 серпня 2016 року - без зміни.

У касаційній скарзі ТОВ "Біогазенерго" просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 17 серпня 2016 року, постанову Київського апеляційного господарського суду від 26 жовтня 2016 року та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ТОВ "Виробничо-постачальне підприємство "Завод Київспецпідйомтранс", позовні вимоги ТОВ "Біогазенерго" задовольнити.

Посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм ст. ст.526, 530, 627, 629 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, ст. 43 Господарського процесуального кодексу України.

Зазначає, що оскільки випробування товару, на виконання вимог договору, укладеного між сторонами, проведено не було, відсутні підстави для здійснення остаточних розрахунків.

Вказує, що п. 10.3.2 договору сторони погодили збільшення позовної давності.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився.

Враховуючи, що про час та місце розгляду касаційної скарги відповідач повідомлений належним чином, суд вважає за можливе розглянути справу за його відсутності.

Заслухавши пояснення представника позивача, обговоривши доводи касаційної скарги та вивчивши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами встановлено, що 5 липня 2013 року між сторонами укладено договір поставки №352 (зі змінами, внесеними додатковою угодою №1 від 14 липня 2013 року), відповідно до п. 2.1 якого ТОВ "Виробничо-постачальне підприємство "Завод Київспецпідйомтранс" (далі - постачальник) зобов'язується поставити і передавати на умовах та у встановлені даним договором строки товар у власність ТОВ "Біогазенерго" (далі - покупець), а покупець зобов'язується прийняти товар у власність і оплачувати його на умовах договору.

Судами досліджено, що предметом поставки є: кран електричний опорний в/п 12.5, проліт 10,5 м. висота підйому 16 м., укомплектований 2-х швидкісними двигунами на підйом переміщення тельфера та частотним регулятором переміщення крану, в кількості 1 шт. (п. 2.2.1 договору); підкрановий шлях та кран електричний опорний в/п 12,5, проліт 10,5 м., висота підйому 16 м. довжиною 60 м. (п. 2.2.2 договору); кран підвісний в/п3,2 т. проліт 9 м. повна довжина 10,2 м. з ручним управлінням переміщення крана та електротельфера, укомплектованого 2-х швидкісними двигунами на підйом та переміщення тельфера (п. 2.2.3 договору); підкрановий шлях та матеріали для його кріплення для крану підвісного в/п 3,2 т. політ 9 м. повна довжина 10,2 м. з ручним управлінням переміщення крана та електротельфера довжиною 60 м. (п. 2.2.4 договору); таля ручна черв'ячна пересувна в/п 1 тн. висотою 6 м. (п. 2.2.5 договору).

Згідно п. 2.4 договору перехід права власності на товар від постачальника до покупця відбувається в момент отримання товару покупцем у пункті поставки, що підтверджується видатково-прибутковою накладною та/або актом прийому-передачі товару.

Постачальник зобов'язується виконати поставку товару, вказаного в п.п. 2.2.1, 2.2.3, 2.2.5 даного договору в термін, що не перевищує 45 робочих днів з моменту отримання всієї суми попередньої оплати на розрахунковий рахунок (п. 3.3 договору).

Постачальник зобов'язується виконати поставку товару, вказаного в п.п. 2.2.2, 2.2.4, що не перевищує 45 календарних днів з моменту отримання попередньої оплати на розрахунковий рахунок (п. 3.4 договору).

Загальна сума договору складає 299 640 гривень, в т.ч. ПДВ 20% - 49 940 гривень (пункт 7.3 договору).

Відповідно до п. 7.3.1 договору погоджено порядок оплати: 1-а передоплата в розмірі 89 891 гривень 97 коп. з урахуванням ПДВ в термін до 20 липня 2013 року; 2-а передоплата в розмірі 89 892 гривень з урахуванням ПДВ в термін до 27 липня 2013 року; 3-я передоплата в розмірі 60 000гривень з урахуванням ПДВ в термін до 9 серпня 2013 року. Остаточна оплата протягом 10 днів з моменту проведення випробування отриманого покупцем товару.

Згідно п. 8.2 договору покупець зобов`язаний оплатити обладнання за ціною й у терміни, встановлені цим договором та/або додатками до нього.

Відповідно до п. 10.1.1 договору за порушення термінів передачі товару (та відсутності письмової згоди покупця) постачальник несе відповідальність у вигляді штрафних санкцій у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від фактичної вартості вчасно не переданого товару за кожен день затримки.

Згідно п. 10.3.2 договору закінчення дії цього договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього договору.

Строк дії договору - з дня підписання його сторонами до повного виконання своїх зобов'язань сторонами, передбачених цим договором та/або додатками до нього (п. 12.1 договору).

Судами встановлено, що покупцем, на виконання умов договору, здійснено передоплату: 19 липня 2013 року - 89 891 гривень 97 коп.; 26 липня 2013 року - 89 892 гривень; 8 серпня 2013 року - 60 000 гривень.

Судами також встановлено, що за видатковими накладними №619 від 17 жовтня 2013 року на суму 135 360 гривень, № 630 від 2 грудня 2013 року на суму 164 280 гривень постачальником передано, а покупцем без зауважень та претензій прийнято товар, обумовлений пунктами 2.2.1 - 2.2.5 договору поставки.

28 травня 2014 року претензією № 14 постачальник просив сплатити борг за отриманий товар у сумі 59 856 гривень 3 коп.

4 червня 2014 року листом №1/0406-4 покупець повідомив постачальника про порушення терміну передачі товару та про відсутність у нього зобов'язань з оплати товару, оскільки останній не був випробуваним.

Задовольняючи позовні вимоги про стягнення з покупця 59 856 гривень 03 коп. боргу, суд апеляційної інстанції зазначив, що покупець, прийнявши товар у власність, не звільняється від оплати повної ціни товару, якщо не доведе існування визначених законом обставин, які звільняють його від оплати покупної вартості товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

В силу вимог ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Так, позивачем за первісним позовом надано суду докази належного виконання умов спірного договору - поставки товару.

Отже, враховуючи, що наявність боргу доведено позивачем за первісним позовом, враховуючи доведеність факту прийняття відповідачем за первісним позовом без заперечень товару, суди першої та апеляційної інстанції дійшли вірного висновку про задоволення первісних позовних вимог.

Підставою зустрічного позову є порушення постачальником умов спірного договору в частині своєчасної поставки товару.

27 липня 2016 року відповідачем за зустрічним позовом подано заяву про застосування строків позовної давності.

Господарський суд Київської області, з яким погодився суд апеляційної інстанції, відмовив у задоволенні зустрічного позову про стягнення штрафних санкцій у розмірі 3 497 гривень 05 коп. у зв'язку зі спливом строку позовної давності.

За статтею 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Судами встановлено, що за захистом свого порушеного права позивач за зустрічним позовом звернувся 27 липня 2016 року, тобто, поза межами встановленого спеціального річного строку позовної давності, а відповідачем за зустрічним позовом заявлено про застосування наслідків спливу позовної давності.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

З огляду на викладене, враховуючи встановлений судами факт пропуску позивачем за зустрічним позовом встановленого строку позовної давності, відсутності обгрунтування причин пропуску позовної давності та наявності заяви відповідача за зустрічним позовом про застосування наслідків спливу цього строку, місцевий та апеляційний господарські суди дійшли юридично обгрунтованого висновку про неможливість задоволення позовних вимог та наявність підстав для відмови у зустрічному позові у зв'язку з пропуском встановленого строку позовної давності.

Доводи касаційної скарги, що зводяться до необхідності переоцінки доказів у справі, не можуть бути прийняті до уваги з огляду на межі повноважень суду касаційної інстанції, встановлені ст.111-5, 111-7 Господарського процесуального кодексу України.

З огляду на викладене, рішення судів попередніх інстанцій законні та обгрунтовані, а тому зміні чи скасуванню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117 - 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 26 жовтня 2016 року - без зміни.

Головуючий Т. Козир

Судді Т. Барицька

Л. Іванова