ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2016 року Справа № 910/6804/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді Бондар С.В. (доповідач),суддівВасищака І.М., Селіваненко В.П.розглянувши матеріали касаційної скарги за участю представників : Товариства з обмеженою відповідальністю "Украгроком" від позивача: Стрілко О.В. від відповідача: Степанюк Є.В.на рішенняГосподарського суду міста Києва від 14.06.2016 рокута постановуКиївського апеляційного господарського суду від 11.10.2016 рокуу справі№ 910/6804/16за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Гросагро"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Украгроком"простягнення компенсації вартості товару в сумі 367 315, 94 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Гросагро" (далі позивач) звернулось з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Украгроком" (далі відповідач) про стягнення 367 315, 94 грн., з яких 339 360 грн. компенсація вартості товару та 27 946,94 грн. пені (див. заяву про збільшення позовних вимог а.с.63-64).

Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.06.2016 року позовні вимоги задоволені частково. З відповідача підлягає стягненню основний борг у розмірі 339 360 грн. та пеня в розмірі 27 946, 20 грн.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.10.2016 року апеляційна скарга відповідача залишена без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Суди прийшли до висновку про те, що обов'язок щодо повернення відповідачем товару позивачу випливає з умов договору, а також положень чинного законодавства.

Всупереч умовам договору, товар відповідачем не був повернутий позивачу.

Умовами договору передбачено, що при невиконанні його вимог відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ обчисленої від суми не перерахованих грошових коштів за кожний календарний день прострочення.

Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими рішеннями, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення прийняті у справі скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

В своїй касаційній скарзі відповідач зазначає, що при прийнятті оскаржуваних рішень судами невірно застосоване діюче законодавство та дана невірна оцінка матеріалам зібраним у справі. Відповідач також звертає увагу суду на те, що відсутність акту прийому - передач товару, вартість якого є предметом спору, спростовує прийняття товару на підставі договору, залізнична накладна, що не містить жодного посилання на договір не є доказом отримання товару. На думку відповідача, суд повинен був зупинити провадження у справі, оскільки ухвалою Господарського суду міста Києва було порушено провадження у справі № 910/17157/16 за позовом ТОВ "Украгроком" до ТОВ "Гросагро" про визнання недійсним договору.

Арифметичний розрахунок позовних вимог відповідач не оспорює.

Заслухавши суддю доповідача, пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування норм діючого законодавства, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

14.01.2015 року між МПП фірма "Ерідон" та позивачем укладено договір поставки (МПП фірма "Ерідон"- постачальник, позивач - покупець) (а.с.11-15). Предметом договору є поставка засобів захисту рослин, насіння та мікродобрива.

30.09.2015 року між МПП фірма "Ерідон" та позивачем укладено додаток до договору поставки № 260/15/02 від 14.01.2015 року. Предметом поставки, згідно додатку, була нітроамофоска 16-16-16 у мішках по 50 кг. кількістю 63,8 тони, ціною 8 000 грн. за 1 тону (а.с.20-21).

30.06.2015 року між сторонами у справі було укладено договір складського зберігання № 30/06/15-20 (далі Договір), (позивач - товаровласник, відповідач - зберігач товару), (а.с. 16-19).

Предметом Договору є зобов'язання відповідача за плату надати послуги з приймання із залізничного транспорту на склади відповідача, зберігання та відвантаження мінеральних добрив (далі Товар) переданих йому позивачем і повернути цей Товар у схоронності.

На товарних складах відповідача зберігатимуться види Товару, згідно актів прийому - передачі на зберігання. Зберігання товарів позивача здійснюватиметься на складах відповідача, які знаходяться за відповідними адресами (перелік наведений в Договорі), у тому числі у місті Генічеськ.

Пунктом 2.1 Договору передбачено, що відповідач приймає Товар в кількості та якості, що вказана в супровідних документах на кожну партію товару.

Пунктом 2.2 Договору передбачено, що приймання Товару здійснюється відповідно (у тому числі) з Інструкцією № П-6 (Про порядок приймання продукції ВТП і товарів народного споживання за кількістю).

Згідно з пунктом 4.1 Договору позивач сплачує відповідачу винагороду за послуги з розвантаження залізничного транспорту (вагону), очищення порожнього вагону, зберігання, відвантаження товару на транспортні засоби.

Пунктом 5.1 Договору передбачено, що якщо відповідач на вимогу позивача не зможе в повному обсязі повернути товар, то він зобов'язаний протягом 3-х банківських днів з дати отримання письмової вимоги про повернення товару, перерахувати позивачу компенсацію у розмірі вартості товару, який не може бути повернутий. Вартість товару визначається у відповідності з заставними цінами позивача.

Пунктом 5.6 Договору передбачено, що при невиконанні вимог п.5.1 Договору відповідач сплачує позивачу неустойку (пеню) у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на момент виконання зобов'язань, обчисленої від суми не перерахованих грошових коштів за кожний календарний день прострочення.

До матеріалів справи (а.с. 22) залучено копію ж/д накладної, згідно якої відповідач є одержувачем товару, постачальником є МПП фірма "Ерідон", власником товару є позивач.

Як вбачається з ж/д накладної найменування вантажу: нітроамофоска 16-16-16 у мішках по 50 кг.; маса вантажу 63,979 тон; станція призначення Генічеськ; № вагону 24507071. Вантаж був виданий відповідачу.

До матеріалі справи залучено акт прийому - передачі на зберігання від 16.10.2015 року (а.с. 23), згідно якого позивач здав, а відповідач прийняв на зберігання Товар, який прибув до відповідача в ж/д вагоні № 24507071.

В акті зазначено, що товар прийнято на зберігання у кількості 28,45 тон.

Даний спір виник в зв'язку з тим, що в ж/д накладній зазначено про те, що відвантажено Товар у кількості 63,970 тон, а на зберігання відповідачем прийнято 28.45 тон, хоча відповідач зазначений в ж/д накладній, як отримувач Товару.

11.03.2016 року на адресу відповідача надіслано лист позивача № 01-03 від 10.03.2016 року (а.с.24-25), в якому позивач запропонував відповідачу передати йому Товар у кількості 35,35 тон. (різниця між вказаною вагою Товару в ж/д накладній та в акті прийому - передачі на зберігання від 16.10.2015 року).

Оцінюючи взаємовідносини між сторонами, які склались у даній справі, з урахуванням умов Договору та умов договору поставки Товару, колегія зазначає, що вони регулюються нормами ЦК України, Статутом залізниць України, Правилами перевезення вантажів, Інструкцією № П-6 (Про порядок приймання продукції ВТП і товарів народного споживання за кількістю) та умовами Договору.

Згідно ч. 1 ст.956 ЦК України товарним складом є організація, яка зберігає товар та надає послуги, пов'язані зі зберіганням на засадах підприємницької діяльності.

Частиною 1 статті 959 ЦК України передбачено, що товарний склад зобов'язаний за свій рахунок оглянути товар при прийнятті його на зберігання для визначення його кількості та зовнішнього стану.

Як зазначено вище, відповідач надає послуги позивачу щодо приймання товару від органів залізниці, приймає товар в кількості та якості, що вказано в супровідних документах на кожну партію товару у відповідності з Інструкцією № П-6.

Відповідно до п. 5 Інструкції № П-6 в усіх випадках, коли при прийманні вантажу від органів транспорту встановлюється ушкодження або псування вантажу, невідповідність найменування і ваги вантажу або кількості місць даним вказаним в транспортному документі, а також в усіх інших випадках, коли це передбачено правилами, що діють на транспорті, одержувач (у даному випадку відповідач) зобов'язаний вимагати від органу транспорту складання комерційного акту (відмітки на ТТН) або складання акту при доставці вантажу автомобільним транспортом.

Відповідно до ст. 129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

Комерційний акт складається для засвідчення таких обставин:

а) невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах;

б) у разі виявлення вантажу, багажу чи вантажобагажу без документів або документів без вантажу, багажу чи вантажобагажу;

в) псування, пошкодження вантажу, багажу і вантажобагажу;

г) повернення залізниці вкраденого вантажу, багажу або вантажобагажу.

Залізниця зобов'язана скласти комерційний акт, якщо вона сама виявила зазначені вище обставини або якщо про існування хоча б однієї з них заявив одержувач або відправник вантажу, багажу чи вантажобагажу.

В усіх інших випадках обставини, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу і вантажобагажу і які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актами загальної форми.

Порядок складання комерційних актів та актів загальної форми встановлюється Правилами.

Відповідно до п.2 Правил складання актів - комерційні акти складаються для засвідчення таких обставин:

невідповідності найменування, маси і кількості місць наявного вантажу, багажу чи вантажобагажу даним, зазначеним у перевізних

документах;

у разі виявлення вантажу, багажу чи вантажобагажу без документів або документів без вантажу, багажу чи вантажобагажу;

псування, пошкодження вантажу, багажу і вантажобагажу;

повернення залізниці вкраденого вантажу, багажу або вантажобагажу.

Дані в комерційному акті зазначаються на підставі перевізних документів та виявлених обставин.

У тих випадках, коли різниця у масі вантажу, визначеній на станції відправлення, порівняно з масою, що виявилася на станції призначення, не перевищує норми природної втрати маси вантажу і граничного розходження визначення його маси нетто, комерційний акт не складається, а оформлення видачі вантажу провадиться у порядку, передбаченому Правилами видачі вантажів, затвердженими наказом Мінтрансу від 21.11.2000 N 64.

Аналіз зазначених вище нормативних актів свідчить про те, що у даному випадку, відсутність вини у недостачі товару отриманого відповідачем у вагоні № 24507071 повинен довести відповідач, як одержувач вантажу.

В матеріалах справи відсутні документи, які б свідчили про відсутність вини відповідача в недостачі товару.

Враховуючи викладене, судами обґрунтовано задоволені позовні вимоги позивача.

Що стосується застосування ст. 79 ГПК України, судова колегія приходить до висновку, що у даному випадку, підстав для зупинення провадження у справі не було, оскільки відповідно до ч.3 ст. 207 ГК України, у разі якщо за змістом зобов'язання воно може бути припинено лише на майбутнє, таке зобов'язання визнається недійсним і припиняється на майбутнє.

За таких обставин, касаційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення прийняті у справі повинні бути залишені без змін.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В:

1. В задоволенні касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Украгроком" відмовити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 14.06.2016 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.10.2016 року прийняті у справі № 910/6804/16 залишити без змін.

Головуючий С.В.Бондар

Судді І.М.Васищак

В.П.Селіваненко