ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2016 року Справа № 910/3487/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого: суддів:Нєсвєтової Н.М. (доповідач), Вовка І.В., Стратієнко Л.В.розглянувши касаційну скаргу Командування Сухопутних військ Збройних Сил України (військова частина А-0105)на постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.09.2016у справі№ 910/3487/14 Господарського суду міста Києва за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "Перший український експертний центр"докомандування сухопутних військ Збройних Сил України (військова частина А-0105) простягнення 11 408,39 грн

за участю представників сторін:

позивача: Шило С.М.,

відповідача: Кисличук Л.М.

ВСТАНОВИВ:

Товариством з обмеженою відповідальністю "Перший український експертний центр" подано позов до командування сухопутних військ Збройних Сил України (військова частина А-0105) про стягнення з останнього 11 408,39 грн заборгованості за неналежне виконання умов договору оренди №83 від 01.06.2013.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказував, що в порушення умов укладеного між сторонами договору оренди № 83 від 01.06.2013 відповідачем не виконані належним чином зобов'язання щодо сплати орендної плати протягом червня-грудня 2013 року.

Рішенням господарського суду міста Києва від 16.04.2014, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.09.2016 у справі №910/3487/14, позовні вимоги задоволено повністю, стягнуто з відповідача на користь позивача 11 408,39 грн боргу та 1 827 грн судового збору.

Не погоджуючись з прийнятими рішеннями, командування сухопутних військ Збройних Сил України (військова частина А-0105) звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.09.2016 та рішення місцевого господарського суду від 16.04.2014 скасувати, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального права при ухваленні зазначених судових рішень, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх судових інстанцій, 01.06.2013 між товариством з обмеженою відповідальністю "Перший український експертний центр" (позивач, орендодавець за договором) та військовою частиною А-0105 (відповідач, орендар за договором) було укладено договір оренди житлового приміщення № 83, згідно з п.1. якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування житлове приміщення - місця в кімнаті будинку з майном, що у ній знаходиться, у кількості - 3, за адресою: м. Київ, вул. Котовського, 29.

Пунктом 2.1. договору встановлено, що об'єкт оренди передається для тимчасового проживання працівників орендаря.

Відповідно до п. 4.1. договору розмір орендної плати складає 665,00 грн з ПДВ за 1 ліжко-місце, підлягає оплаті за 3 ліжко - місця за місяць оренди - 1995,00 грн з ПДВ.

Пунктом 4.2. договору сторони встановили, що орендна плата сплачується щомісячно готівкою або в безготівковому порядку на поточний рахунок орендодавця через установи банку або КП ГІОЦ не пізніше 20 числа кожного місяця.

Відповідно до п. 4.5. договору в разі закінчення дії договору та несвоєчасному звільненні орендованого приміщення, орендар зобов'язаний сплачувати орендну плату по день фактичного звільнення з урахуванням пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення та штрафу у розмірі вартості послуг за три місяці.

Відповідно до по 6.1.2. договору орендар зобов'язується своєчасно здійснювати орендні та інші платежі, передбачені цим договором.

Строк дії договору встановлено з 01.06.2013 до 31.12.2013 (п. 3.1. договору).

Суди встановили, що на підтвердження виконання свого зобов'язання за договором позивач надав суду акт прийому-передачі ліжко-місць в гуртожитку, згідно якого орендодавець передав, а орендар прийняв у користування 3 ліжко-місця в гуртожитку, за адресою: м. Київ, вул. Котовського, 29.

Додатком № 2 до договору № 83 є акт про договірну ціну, відповідно до якого сторони дійшли згоди встановити плату за проживання в гуртожитку в сумі 1 995,00 грн з ПДВ, на місяць.

Оскільки відповідач лише частково розрахувався за оренду житлового приміщення в сумі 2 556,61 грн, виник борг в сумі 11 408,39 грн, що підтверджуються наявною в матеріалах справи довідкою про заборгованість військової частини А-0105 станом на 31.03.2014, яка підписана керівником та головним бухгалтером позивача, що і стало підставою звернення останнього до суду з вимогою про стягнення з відповідача 11 408,39 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд, з яким також погодився й апеляційний, встановивши факт неналежного виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань стосовно оплати за послуги з оренди житлового приміщення, дійшов висновку про стягнення з останнього суми заборгованості, яка складає 11 408,39 грн.

Колегія суддів погоджується з такими висновками судів попередніх судових інстанцій з огляду на таке.

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст.193 ГК та ст. 526 ЦК України, яка містить аналогічні положення, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Стаття 759 ЦК України визначає, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Оскільки відповідач в порушення умов договору свого обов'язку по сплаті послуг з оренди житлового приміщення належним чином не виконав, у зв'язку з чим в нього виникла заборгованість, яка підтверджується матеріалами справи, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд правомірно стягнув з відповідача на користь позивача суму заборгованості в розмірі 11 408,39 грн.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суди попередніх судових інстанцій правомірно задовольнили в повному обсязі позовні вимоги.

Оскільки доводи касаційної скарги не спростовують висновків апеляційного господарського суду та не впливають на них, підстави для її задоволення і скасування постанови Київського апеляційного господарського суду від 13.09.2016, прийнятої з правильним застосуванням норм матеріального права та дотриманням норм процесуального законодавства, відсутні.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Командування сухопутних військ Збройних Сил України (військова частина А-0105) залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.09.2016 у справі № 910/3487/14 - без змін.

ГоловуючийН.Нєсвєтова Судді:І. Вовк Л. Стратієнко