ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2016 року Справа № 910/28686/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіГольцової Л.А.(доповідач), суддів:Іванової Л.Б., Козир Т.П.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства Банку "Контракт" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ Банку "Контракт"на рішення Господарського суду міста Києва від 02.06.2016та на постанову Київського апеляційного господарського суду від 06.09.2016у справі№ 910/28686/15Господарського судуміста Києваза позовомПублічного акціонерного товариства Банку "Контракт"доТовариства з обмеженою відповідальністю ГК "Укргаз"треті особи1. Фонд гарантування вкладів фізичних осіб; 2. Національний банк Українипрозастосування наслідків нікчемності правочину та витребування майназа участю представників:

позивача: Бабій В.В., дов. від 13.10.2016; Ільїнова І.В., дов. від 16.02.2016;

відповідача: Мельникова Л.В., дов. від 25.11.2016;

третьої особи-1: Заплішна О.Д., до. від 13.04.2016;

третьої особи-2: повідомлений, але не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.06.2016 у справі № 910/28686/15 (суддя - Курдельчук І.Д.) у задоволенні позову відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 06.09.2016 (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Баранець О.М., судді - Дідиченко М.А., Сітайло Л.Г.) рішення Господарського суду міста Києва від 02.06.2016 у справі № 910/28686/15 залишено без змін.

Не погоджуючись з судовими рішеннями попередніх інстанцій, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, письмовими поясненнями до неї, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник послався на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Відповідач надав відзив на касаційну скаргу, в якому заперечує проти її задоволення, просить прийняті у даній справі оскаржувані судові рішення залишити без змін.

Фонд гарантування вкладів фізичних осіб надав письмові пояснення стосовно касаційної скарги позивача, в кому просив її задовольнити.

Усіх учасників судового процесу відповідно до ст. 1114 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм судами попередніх інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Місцевим та апеляційним господарськими судами під час розгляду справи встановлено, що між ПАТ Банк "Контракт" (Продавець) та ТОВ ГК "Укргаз" (Покупець) 30.09.2015 укладено договір, за умовами якого Продавець передає (продає), а Покупець приймає у власність (купує) нежилі приміщення в літері А з № 1 по № 17 (групи приміщень № 1), з № 1 по № 24 (групи приміщень № 4), з № 1 по № 14 (групи приміщень № 7), з № 1 по № 18 (групи приміщень № 10). з № 1 по № 18 (групи приміщень № 11), з № 1 по № 16 (групи приміщень № 13), № 1 (групи приміщень № 15), № 1 (групи приміщень № 16) (далі - нежилі приміщення), загальною площею 1 169,3 кв. м., розташовані за адресою: м. Київ, вул.Воздвиженська, будинок 58.

Пунктом 2.1 договору визначено, що за домовленістю сторін продаж нежитлових приміщень вчинено за 45400000 грн, в тому числі ПДВ 7566666,67 грн, які Покупець перераховує на рахунок Продавця № 373990005, відкритий у Банку, МФО 322465 у такому порядку: 22200000 грн, у тому числі ПДВ 3700000 грн, покупець перераховує Продавцю у день укладення договору, а 23200000 грн, у тому числі ПДВ 3866666,67 грн, Покупець перераховує Продавцю не пізніше 05.10.2015.

Відповідно до звіту про оцінку майна, наданого суб'єктом оціночної діяльності ПП "ТА-Експерт-Сервіс" станом на 31.08.2015 оціночна вартість нежитлової будівлі складає 41178634 грн з врахуванням ПДВ (п. 2.2 договору).

Згідно довідки від 30.09.2015 № 21/12-4260, наданої Банком балансова вартість нежилих приміщень складає 42338194,82 грн (п. 2.3 договору).

Покупець набуває право власності на нежилі приміщення після нотаріального посвідчення договору та реєстрації права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та підписання акту прийому-передачі вказаних нежилих приміщень. Продавець та Покупець дійшли згоди, що право власності буде зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на ім'я Покупця в день підписання договору (п. 3.1 договору).

Господарські суди дослідили, що 30.09.2015 сторонами здійснено приймання-передача нежилих приміщень, про що складено відповідний акт.

Як встановили попередні судові інстанції, станом на 20.10.2015 в рахунок оплати за договором відповідачем сплачено грошові кошти в загальній сумі 29068994 грн, а тому заборгованість перед позивачем становить 16331006 грн, тобто, з врахуванням набуття відповідачем права власності на нежилі приміщення ще 30.09.2015, фактичне відчуження відбулося за ціною 29068994 грн.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач послався на те, що постановою Правління Національного банку України від 06.10.2015 № 671 позивача віднесено до категорії неплатоспроможних. Відповідно до рішення Виконавчої дирекції Фонду від 06.10.2015 № 183 розпочато процедуру виведення позивача з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації на три місяці з 07.10.2015 по 06.01.2016 (включно).

На виконання вимог ч. 2 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" щодо зобов'язань Фонду забезпечити протягом дії тимчасової адміністрації перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених ч. 3 ст. 38 Закону, було видано наказ від 19.10.2015 № 42/1 про здійснення в Банку перевірки договорів (правочинів), укладених за період з 07.10.2014 по 06.10.2015, на предмет виявлення нікчемних правочинів.

З метою виконання покладених на Фонд завдань, відповідно до вимог Закону, Банк звернувся до суб'єкта оціночної діяльності "Українська універсальна біржа" (сертифікат суб'єкта оціночної діяльності від 18.02.2014 № 16049/14, виданий Фондом Державного майна України) для визначення ринкової вартості об'єкту оцінки (нежилих приміщень).

За результатами проведеної оцінки отримано звіт з незалежної оцінки майна від 20.10.2015 № Нв 10/10, відповідно до якого, ринкова вартість нежилих приміщень станом на 07.10.2015 становила 70532210 грн.

На думку позивача, ціна, яка вказана у договорі, на 36,7 % менша за ринкову вартість, зазначену у звіті з незалежної оцінки майна від 20.10.2015 № Нв 10/10, а фактична ціна продажу - 29 068 994 грн на 36 % менша ціни, зазначеної в договорі - 45400000 грн.

20.10.2015 позивач надіслав на адресу відповідача повідомлення № 41/07-4439 про визнання договору нікчемним з вимогою повернення отриманого майна відповідно до ч. 5 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", у якій визначено, що у разі отримання повідомлення Фонду про нікчемність правочину на підставах, передбачених частиною третьою цієї статті, кредитор зобов'язаний повернути банку майно (кошти), яке він отримав від такого банку, а у разі неможливості повернути майно в натурі - відшкодувати його вартість у грошових одиницях за ринковими цінами, що існували на момент вчинення правочину. Такий нікчемний договір не може бути використаний для визначення ринкової ціни. Проте, вимога позивача залишена відповідачем без виконання, що і стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.02.2016 призначено у справі судову будівельно-технічну експертизу. На вирішення експерта поставлене наступне питання:

- Яка ринкова вартість станом на 30.09.2015 нежилих приміщень (в літері А) з № 1 по № 17 (групи приміщень № 1), з № 1 по № 24 (групи приміщень № 4), з № 1 по № 14 (групи приміщень № 7), з № 1 по № 18 (групи приміщень № 10), з № 1 по № 18 (групи приміщень №11), з №1 по № 16 (групи приміщень № 13), № 1 (групи приміщень № 15), № 1 (групи приміщень № 16) - офіс, загальною площею 1 169, 3 кв. м., що розташовані за адресою: м.Київ, вул. Воздвиженська, буд. 58?

За результатами проведеної експертизи складено експертний висновок від 12.04.2016 № 19/12-3/15, в якому зазначено, що ринкова вартість нежилих приміщень (в літері А) з № 1 по № 17 (групи приміщень № 1), з № 1 по № 24 (групи приміщень № 4), з № 1 по № 14 (групи приміщень № 7), з № 1 по № 18 (групи приміщень № 10), з № 1 по № 18 (групи приміщень № 11), з №1 по № 16 (групи приміщень № 13), № 1 (групи приміщень № 15), № 1 (групи приміщень № 16) - офіс, загальною площею 1169,3 кв.м., що розташовані за адресою: м. Київ, вул. Воздвиженська, буд. 58, складає 41941000 грн.

Приймаючи рішення у справі, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд, виходив з положень ЦК України та надавши оцінку всім матеріалам справи в сукупності дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Касаційна інстанція перевіряє юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду та постанові апеляційного господарського суду (ч. 2 ст. 1115 ГПК України).

Відповідно до абз. 2 п. 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення", рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору (п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6).

Частиною 2 ст. 215 ЦК України визначено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно з ч. 1 ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Як вірно визначили суди попередніх інстанцій, підставою визнання договору нікчемним, на думку позивача, є те, що ціна визначена у правочині більше ніж на 20% відрізняється від вартості нерухомого майна, яке було продано відповідачу.

Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору (ст. 32 ГПК України).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ст. 33 ГПК України).

Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Водночас, судовою експертизою визначено ринкову вартість нерухомого майна станом на день купівлі-продажу, яка є нижчою (41941000 грн), ніж та, яку сторони узгодили (45400000 грн), а тому Банк продав майно за ціною більшою, ніж ринкова вартість на день укладення правочину.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ч. 1 ст. 43 ГПК України).

Посилання позивача на звіти оцінки, які були проведені після укладення договору (станом на 07.10.2015), судами відхилені, оскільки, ринкова вартість вірно була визначена саме на день укладення оспорюваного правочину (30.09.2015).

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що вищезазначені висновки судів попередніх інстанцій, зроблені з дотриманням вимог ст. 43, 47, 43 ГПК України щодо повного та всебічного дослідження фактичних обставин справи і перевірки їх наявними доказами з урахуванням визначених меж позовних вимог та правильного застосування законодавства під час розгляду справи.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази (ст. 1117 ГПК України).

З приводу посилання скаржника в касаційній скарзі на необґрунтованість та неповноту висновку судового експерта у даній справі, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають право подати клопотання про виклик експерта до суду або подати клопотання про призначення; заявити обґрунтоване клопотання про призначення повторної експертизи, однак, в судах першої та апеляційної інстанцій учасниками судового процесу зазначені питання не піднімались.

Крім того, ст. 42 ГПК України визначено, що висновок судового експерта оцінюється господарським судом за правилами, встановленими статтею 43 цього Кодексу, що було дотримано судами під час розгляду позову.

Інші доводи скаржника, викладені в касаційній скарзі, були предметом дослідження судів першої та апеляційної інстанцій, їм дана належна оцінка, тому відхиляються як необґрунтовані та такі, що не спростовують зроблених судами висновків. При цьому, в частині встановлення фактичних обставин справи та переоцінки наявних доказів, касаційні скарги не відповідають вимогам ст. 1117 ГПК України стосовно меж перегляду справи в касаційній інстанції.

Керуючись статтями 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства Банку "Контракт" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ Банку "Контракт" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 02.06.2016 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 06.09.2016 у справі №910/28686/15 - без змін.

Головуючий суддя Л.А. ГОЛЬЦОВА

Судді Л.Б. ІВАНОВА

Т.П. КОЗИР