ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2016 року Справа № 910/26749/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого - судді Малетича М.М.,

суддів: Демидової А.М.,

Плюшка І.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.10.2016 року у справі №910/26749/15 господарського суду міста Києва за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лідер Снек" до Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк", треті особи: Державна організація (установа, заклад) "Фонд гарантування вкладів фізичних осіб", ОСОБА_2, про визнання зобов'язань припиненими,

за участю представників:

Позивача: не з'явився,

Відповідача: Мединський М.М., дов. б/н від 20.10.2016 року,

Третьої особи 1: ОСОБА_4, дов. № 27-27952/16 від 22.06.2016 року,

Третьої особи 2: не з'явився.

В с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Лідер Снек" (далі - ТОВ "Лідер Снек", Позивач) звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" (далі - ПАТ "Дельта Банк", Відповідач) про визнання зобов'язань за договором кредиту № КЮ-ВКЛ-2018010 від 14.06.2013 року у сумі 8355000,00 грн. припиненими.

Ухвалою господарського суду міста від 03.11.2015 року до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача було залучено: Державну організацію (установу, заклад) "Фонд гарантування вкладів фізичних осіб" (далі - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, Третя особа 1) та ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2, Третя особа 2).

Рішенням господарського суду міста Києва від 15.12.2015 року у позові ТОВ "Лідер Снек" відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.10.2016 року рішення господарського суду міста Києва у даній справі було скасовано та прийнято нове рішення, яким позовні вимоги ТОВ "Лідер Снек", задоволено: визнано припиненим з 14.06.2013 року зобов'язання ТОВ "Лідер Снек" перед ПАТ "Дельта Банк" за договором кредиту № КЮ-ВКЛ-2018010 від 14.06.2013 року та додатковими угодами до нього на суму 8355000,00 грн.

У поданій касаційній скарзі, ПАТ "Дельта Банк", посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст.ст. 212, 528, 598, 599 Цивільного кодексу України, ст. 23 Закону України "Про заставу", ст.ст. 17, 78 Закону України "Про банки і банківську діяльність", ст.ст. 1, 2, 36, 44 - 46, 48, 49 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції.

Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, у своєму письмовому відзиві, посилаючись на обґрунтованість доводів та вимог ПАТ "Дельта Банк", викладених ним у касаційній скарзі, також просив скасувати оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції у даній справі.

Протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 13.12.2016 року, у зв'язку з перебуванням судді Самусенко С.С. на лікарняному, здійснено зміну складу колегії суддів для розгляду вказаної касаційної скарги у складі: Малетича М.М. - головуючий (доповідач), Демидова А.М. та Плюшко І.А.

Заслухавши пояснення учасників судового процесу, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Вимогами ТОВ "Лідер Снек" у даному спорі є визнання зобов'язань за договором кредиту № КЮ-ВКЛ-2018010 від 14.06.2013 року у сумі 8355000,00 грн. припиненими, з посиланням на положення ст.ст. 512, 525, 526, 528 Цивільного кодексу України, і на те, що 22.09.2015 року ОСОБА_2, який являється вкладником грошових коштів на загальну суму 8355000,00 грн. за договорами банківського вкладу ПАТ "Дельта Банк", на адресу останнього було направлено заяву про передачу в рахунок часткового погашення заборгованості ТОВ "Лідер Снек" за Договором кредиту № КЮ-ВКЛ-2018010 від 14.06.2013 року належних Третій особі 2 грошових коштів, які фактично знаходяться у Відповідача, що у свою чергу свідчить про виконання обов'язку боржника - ТОВ "Лідер Снек" іншою (третьою особою) за вказаним договором і є підставою для визнання таких зобов'язань з 13.09.2015 року припиненими.

Суд першої інстанції, з посиланням на положення ст.cт. 212, 510 - 512, 514, 516, 598, 599, 606 Цивільного кодексу України, ст.ст. 20, 23 Закону України "Про заставу", ст.ст. 17, 78 Закону України "Про банки і банківську діяльність", ст.ст. 2, 36, 44 - 46, 48, 49, 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", та представлені матеріали, встановивши, що згідно розрахунку заборгованості ТОВ "Лідер Снек" за договором кредиту № КЮ-ВКЛ-2018010 від 14.06.2013 року з повернення основної суми боргу становить 7949974,70 грн., і така заборгованість перед Відповідачем виникла з 26.04.2015 року, тобто - після запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "Дельта Банк", про що було публічно повідомлено на офіційному сайті Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, а сам Позивач просив визнати зобов'язання припиненими під час дії тимчасової адміністрації у зв'язку із заявою Третьої особи 2 про передачу його грошових коштів в рахунок часткового погашення його заборгованості, тоді як зарахування зустрічних вимог, у тому числі - однорідних, припинення зобов'язань за домовленістю (згодою) сторін (у тому числі шляхом договірного списання), поєднання боржника і кредитора в одній особі внаслідок укладення будь-яких правочинів з іншими особами під час дії такої адміністрації, згідно приписів вказаного Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (далі - Закон), який є спеціальним законом та пріоритетним відносно інших законодавчих актів, не здійснюються, а задоволення вимог кредиторів банку можливе виключно в межах процедури його ліквідації та в порядку, передбаченому Законом, дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог ТОВ "Лідер Снек", відмовивши у їх задоволенні.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції, посилаючись на ст.ст. 512 - 519, 525 - 528, 598, 599, 601, 629, 1060 Цивільного кодексу України, ст. 2, 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", встановивши, що за умовами договору уступки права вимоги № КЮ-ВКЛ-2018010 від 14.06.2013 року, укладеного між ПАТ "Дельта Банк" і ОСОБА_2 останній передав у повному обсязі, а банк прийняв від нього усі права сторони, які виникли на підставі депозитних договорів: № 005-28801-310513, № 006-28801-310513, № 007-28801-310513, № 008-28801-310513, з метою реалізації майнових прав, що є предметом цієї застави, при цьому, ОСОБА_2 на адресу ПАТ "Дельта Банк" 22.09.2015 року було направлено заяву про передачу останньому в рахунок часткового погашення заборгованості ТОВ "Лідер Снек" за Договором кредиту № КЮ-ВКЛ-2018010 від 14.06.2013 року належних Третій особі 2 грошових коштів в сумі 8355000,00 грн., яке, у свою чергу, на думку суду цієї інстанції свідчить про припинення зобов'язання саме з 14.06.2013 року, а не з 13.09.2015 року, як було визначено судом першої інстанції, тоді як нормою вказаного Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" не встановлено обмежень щодо прийняття виконання зобов'язання, запропоноване за боржника іншою особою, у зв'язку з чим, дійшов висновку про обґрунтованість вимог Позивача про визнання зобов'язань за Договором кредиту № КЮ-ВКЛ-2018010 від 14.06.2013 року припиненими з 14.06.2013 року, а тому, скасував рішення суду першої інстанції про відмову в даному позові та прийняв нове рішення - про його задоволення.

Проте, з висновками суду апеляційної інстанції погодитись не можна, оскільки такі, в порушення вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, були прийняті при неповному встановлені обставин справи та з порушенням норм матеріального і процесуального права, з огляду на таке.

Згідно ст.ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

При цьому, статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Також, статтею ст. 202 Господарського кодексу України передбаченого господарське зобов'язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов'язання; у разі поєднання управненої та зобов'язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами.

Як було встановлено та вбачається з матеріалів справи, 31.05.2013 року між ПАТ "Дельта Банк" (Банк) і ОСОБА_2 (Вкладник) було укладено Договір банківського вкладу № 008-28801-310513 (Депозит "Delta Premier" (без поповнення), відповідно до умов якого (п. 1.1.) Банк відкриває Вкладнику вкладний (депозитний) рахунок № 26351108704054 та приймає від Вкладника внесені ним в порядку, передбаченому цим Договором, грошові кошти у сумі 2355000 грн. 00 коп. (вклад).

Відповідно до п.п. 1.3., 1.4. Договору банківського вкладу вклад залучається на строк, що обчислюється з дати його зарахування на рахунок по дату повернення вкладу; датою повернення вкладу є 05.06.2014 року. На суму вкладу Банк нараховує проценти у розмірі 22% річних.

На виконання умов Договору банківського вкладу ОСОБА_2 31.05.2013 року вніс на депозитні (вкладні) рахунки, відкриті у ПАТ "Дельта Банк", грошові кошти у загальному розмірі 8355000,00 грн.

Крім того, 14.06.2013 між ПАТ "Дельта Банк" (Кредитор) і ТОВ "Лідер Снек" (Позичальник) було укладено Договір кредиту № КЮ-ВКЛ-2018010, відповідно до умов якого Кредитор надає Позичальнику грошові кошти (кредит) у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання, а Позичальник зобов'язується своєчасно повернути отриманий кредит, сплатити проценти за користування кредитом, а також виконати інші зобов'язання за цим Договором.

Відповідно до п.п. 1.1.1. - 1.1.3. Договору кредиту, надання кредиту здійснюється окремими частинами (транш) в межах відновлювальної кредитної лінії з максимальним лімітом заборгованості в сумі 8000000,00 грн. зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 24,10% річних, з кінцевим терміном повернення заборгованості за кредитом до 21.04.2014 року включно на умовах, визначених цим договором. Повернення кредиту здійснюється у валюті кредиту не пізніше кінцевого терміну повернення заборгованості за кредитом, визначеним у п. 1.1.1 цього Договору. У разі прострочення кінцевого терміну повернення заборгованості за кредитом процентна ставка встановлюється у розмірі 29,10% та починає застосовуватися до взаємовідносин сторін за цим договором, починаючи з дня, наступного за кінцевим терміном (днем) повернення заборгованості за кредитом по день фактичного погашення простроченої заборгованості за кредитом. При цьому сторони погодили, що встановлення зазначеного розміру річної процентної ставки є заздалегідь погодженим.

Відповідно до п. 1.3. Договору кредиту, забезпеченням Позичальником виконання своїх зобов'язань щодо повернення кредиту, сплати нарахованих процентів, можливих штрафних санкцій, а також інших витрат на здійснення заставою, вимоги за цим договором, виступає забезпечення, яке не суперечить вимогам кредитора та діючого законодавства України, про що укладаються відповідні договори, а саме Договір застави майнових прав, що укладений з ОСОБА_2

Відповідно до п. 2.1. Договору кредиту, видача кредиту проводиться шляхом перерахування траншів з позичкового рахунку, відкритого у Кредитора, на поточний рахунок Позичальника в ПАТ "Дельта Банк", згідно з письмовими заявами Позичальника.

Моментом (днем) надання кредиту/траншу вважається день перерахування кредитних коштів у сумі траншу з позичкового рахунку позичальника, зазначеного у п. 2.1 цього Договору (п. 2.1.3. Договору кредиту).

Згідно п.п. 2.2., 2.3. Договору кредиту, нарахування процентів за користування кредитом здійснюється у валюті кредиту щомісячно в останній робочий день поточного місяця та в день кінцевого терміну повернення заборгованості за кредитом на залишок заборгованості за кредитом (непогашену суму кредиту/траншу) за фактичну кількість днів користування кредитом/траншем за методом факт/факт, тобто для розрахунку приймається фактична кількість днів у місяці та році. При розрахунку процентів враховується день надання та не враховується день погашення кредиту/траншу. У випадку, якщо останній день місяця припадає на вихідний, святковий або неробочий день, нарахування процентів здійснюється напередодні. Сплата процентів здійснюється у валюті кредиту щомісячно, не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним, та в день кінцевого терміну повернення заборгованості за кредитом.

Кредитор має право звернути стягнення на засоби забезпечення виконання зобов'язань за кредитом та на будь-яке інше майно Позичальника у разі невиконання позичальником умов цього Договору (п. 3.2.4. Договору кредиту).

Відповідно до п. 3.3.9. Договору кредиту, Позичальник зобов'язаний протягом дії цього договору щоквартально не пізніше 25 числа першого місяця кварталу наступного за звітним, надавати Кредитору належним чином засвідчені копії бухгалтерського балансу; звіту про фінансові результати.

Згідно п.п. 4.1., 4.2. Договору кредиту, у випадку прострочення Позичальником строків сплати процентів, а також прострочення строку повернення кредиту/траншу, позичальник сплачує Кредитору пеню із розрахунку подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочення, від простроченої суми за кожний день прострочення. Сплата пені не звільняє Позичальника від зобов'язання сплатити у повному обсязі проценти, передбачені цим договором. У випадку порушення позичальником вимог п.п. 3.3.6. - 3.3.14. цього договору, Позичальник сплачує Кредитору штраф у розмірі 0,1% від максимального ліміту заборгованості, визначеного у п. 1.1. цього договору, за кожний випадок порушення.

В наступному, 25.04.2014 року між сторонами укладено Додатковий договір №1 до Договору кредиту, яким сторони внесли зміни до його п.п. 1.1.1. та 1.1.3., виклавши їх у новій редакції.

Зокрема, п. 1.1.1. Договору кредиту, сторони виклали у редакції про те, що надання кредиту здійснюється окремими частинами (транш) в межах відновлювальної кредитної лінії з максимальним лімітом заборгованості в сумі 8000000 грн. 00 коп. зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 27,4% річних, з кінцевим терміном повернення заборгованості за кредитом до 26.04.2015 включно на умовах, визначених цим договором, а п.1.1.3. цього договору сторони виклали у редакції про те, що у разі прострочення кінцевого терміну повернення заборгованості за кредитом процентна ставка встановлюється у розмірі 32,4% та починає застосовуватися до взаємовідносин сторін за цим договором, починаючи з дня, наступного за кінцевим терміном (днем) повернення заборгованості за кредитом по день фактичного погашення простроченої заборгованості за кредитом. При цьому сторони погодили, що встановлення зазначеного розміру річної процентної ставки є заздалегідь погодженим.

Крім того, 14.06.2013 року між ПАТ "Дельта Банк" (Заставодержатель) іТОВ "ідер Снек" (Заставодавець) було ено Договір застави майнових прав №КЮ-ВКЛ-2018010, відповідно до умов (п. 1.1.) предметом застави є майнові права на отримання грошових сум у повному обсязі (включаючи право на отримання суми депозитного вкладу), а саме: Договір № 005-28801-310513 банківського вкладу (депозиту) "Депозит "Delta Premier" (без поповнення) в гривнях, який укладений між сторонами 31.05.2013 року та додаткових договорів (угод) до нього, залишок якого станом на 14.06.2013 року складає 2000000,00 грн., пені та штрафів, тощо, які існують на дату укладення цього Договору або виникнуть у майбутньому у заставодавця та додаткових договорів (угод) до нього (Депозитний договір 1); Договір № 006-28801-310513 банківського вкладу (депозиту) "Депозит "Delta Premier" (без поповнення) в гривнях, який укладений між сторонами 31.05.2013 року та додаткових договорів (угод) до нього, залишок якого станом на 14.06.2013 року складає 2000000,00 грн., пені та штрафів, тощо, які існують на дату укладення цього Договору або виникнуть у майбутньому у Заставодавця та додаткових договорів (угод) до нього (Депозитний договір 2); Договір № 007-28801-310513 банківського вкладу (депозиту) "Депозит "Delta Premier" (без поповнення) в гривнях, який укладений між сторонами 31.05.2013 року та додаткових договорів (угод) до нього, залишок якого станом на 14.06.2013 року складає 2000000,00 грн., пені та штрафів, тощо, які існують на дату укладення цього Договору або виникнуть у майбутньому у Заставодавця та додаткових договорів (угод) до нього (Депозитний договір 3); Договір № 008-28801-310513 банківського вкладу (депозиту) "Депозит "Delta Premier" (без поповнення) в гривнях, який укладений між сторонами 31.05.2013 року та додаткових договорів (угод) до нього, залишок якого станом на 14.06.2013 року складає 2355000,00 грн., пені та штрафів, тощо, які існують на дату укладення цього Договору або виникнуть у майбутньому у Заставодавця та додаткових договорів (угод) до нього (Депозитний договір 4), надалі за текстом разом іменуються Депозитний договір.

Відповідно до п. 1.2. Договору застави майнових прав № КЮ-ВКЛ-2018010 від 14.06.2013 року заставою за цим договором забезпечується виконання ТОВ "Лідер Снек" зобов'язань за Договором кредиту № КЮ-ВКЛ-2018010 від 14.06.2013 року зі всіма змінами та доповненнями до нього, який укладений між Заставодержателем та Позичальником.

Згідно п. 1.4. Договору застави майнових прав, за рахунок предмету застави Заставодержатель має право задовольнити свої вимоги за Договором кредиту в повному обсязі, що визначається на момент фактичного їх задоволення, включаючи проценти за користування коштами, відшкодування збитків, завданих простроченням виконання, пені та штрафів, передбачених Договором кредиту, понесені витрати на утримання предмету застави, витрати на здійснення забезпеченої заставою вимогою, сплати державного мита та оплату послуг нотаріусів, адвокатів, юристів, а також інші витрати, передбачені Договором кредиту та цим Договором.

Відповідно до п. 2.1.4. Договору застави протягом строку дії цього Договору Заставодержатель має право звернути стягнення на предмет застави у випадку, якщо на момент настання терміну виконання позичальником та/або Заставодавцем будь-якого зобов'язання, забезпеченого заставою згідно з цим Договором, або, якщо на момент настання терміну виконання Заставодавцем будь-якого зобов'язання, передбаченого цим Договором, воно буде не виконано.

Згідно п. 4.1.1. Договору застави майнових прав, Заставодержатель набуває права звернення стягнення на предмет застави, якщо Заставодержатель згідно з умовами Договору кредиту та/або чинного законодавства України набув права вимагати дострокового виконання Позичальником зобов'язання, забезпеченого заставою, і якщо його вимога не була задоволена Позичальником протягом 30 календарних днів з моменту її надсилання Позичальнику (в цьому випадку моментом виникнення у Заставодержателя права на звернення стягнення на предмет застави є 00 год. 00 хв. наступного робочого дня Заставодержателя після спливу вищевказаного строку).

Відповідно до п. 4.2. Договору застави майнових прав, за рахунок предмету застави Заставодержатель має право задовольнити свої вимоги за Договором кредиту у повному обсязі, що визначається на момент фактичного їх задоволення, включаючи проценти за користування коштами, відшкодування збитків, завданих простроченням виконання, пені та штрафів, передбачених Договором кредиту, необхідні витрати на утримання та охорону предмету застави, витрати на здійснення забезпеченої заставою вимогою, сплаті державного мита та оплату послуг оцінювачів, нотаріусів, адвокатів, юристів, а також інші витрати, передбачені Договором про надання кредиту та цим Договором.

Також, 14.06.2013 року між ПАТ "Дельта Банк" (Сторона 1) і ОСОБА_2 (Сторона 2) було укладено Договір про уступку права вимоги № КЮ-ВКЛ-2018010, відповідно до умов якого ОСОБА_2 передає у повному обсязі, а ПАТ "Дельта Банк" приймає всі права ОСОБА_2, як кредитора за зобов'язаннями, що виникли на підставі вищезазначених Договорів банківського вкладу (депозиту) "Депозит "Delta Premier".

Відповідно до п. 2 Договору уступки права вимоги № КЮ-ВКЛ-2018010 від 14.06.2013 року уступка прав вимоги згідно з умовами цього Договору здійснюється з метою реалізації майнових прав, що є предметом застави згідно з Договором застави майнових прав № КЮ-ВКЛ-2018010 від 14.06.2013 року, який був укладений між сторонами в порядку звернення стягнення на предмет застави, що передбачений зазначеним Договором застави.

За умовами Договору уступки права вимоги (п. 3.) сторони домовились, що цей договір укладено під відкладальною обставиною, у зв'язку з чим, права та обов'язки сторін за цим Договором настають за умови набуття Стороною 1 права звернення стягнення на майнові права, що є предметом застави за Договором застави.

Згідно п. 4. Договору уступки права вимоги з моменту набуття сторонами прав та обов'язків за цим Договором ОСОБА_2 перестає бути стороною Депозитного договору, а ПАТ "Дельта Банк" вступає в Депозитний договір, як сторона, що набула всіх прав ОСОБА_2, які та мала на момент передачі цих прав.

Відповідно до п. 6. Договору уступки права вимоги передача згідно з умовами цього Договору прав Кредитора за Депозитним договором від ОСОБА_2 до ПАТ "Дельта Банк" тягне за собою у відповідності до чинного законодавства України припинення зобов'язання, що виникло на підставі Депозитного договору у зв'язку із поєднанням Боржника та Кредитора за Депозитними договорами в одній особі.

Доказів оскарження договору застави майнових прав та договору про уступку права вимоги, матеріали справи не містять.

Як вказувалось вище, вимогами ТОВ "Лідер Снек" у даній справі є визнання зобов'язань за договором кредиту № КЮ-ВКЛ-2018010 від 14.06.2013 року припиненими, з посиланням, зокрема на те, що 22.09.2015 року ОСОБА_2, який являється вкладником грошових коштів на загальну суму 8355000,00 грн. за договорами банківського вкладу ПАТ "Дельта Банк", на адресу останнього було направлено заяву про передачу в рахунок часткового погашення заборгованості ТОВ "Лідер Снек" за Договором кредиту № КЮ-ВКЛ-2018010 від 14.06.2013 року належних Третій особі 2 грошових коштів, які фактично знаходяться у Відповідача, що у свою чергу свідчить про виконання обов'язку боржника - ТОВ "Лідер Снек" іншою (третьою особою) за вказаним договором і є підставою для визнання таких зобов'язань з 13.09.2015 року припиненими.

Судами також встановлено, що 03.03.2015 року на підставі Постанови Правління НБУ про віднесення ПАТ "Дельта Банк" до категорії неплатоспроможних Фондом гарантування вкладів фізичних осіб було запроваджено тимчасову адміністрацію і розпочато процедуру виведення ПАТ "Дельта Банк" з ринку. Тимчасову адміністрацію запроваджено на строк 3 місяці з 03.03.2015 року до 02.06.2015 року включно.

В наступному на виконавча дирекція Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийняла рішення № 71 від 08.04.2015 року про внесення змін до рішення виконавчої дирекції Фонду від 02.03.2015 року № 51 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "Дельта Банк", згідно якого рішення тимчасову адміністрацію в ПАТ "Дельта Банк" запроваджено строком на шість місяців з 03.03.2015 року до 02.09.2015 року включно, а 03.08.2015 року ця ж виконавча дирекція прийняла рішення № 147 про продовження строків здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "Дельта Банк" до 02.10.2015 року включно.

Положеннями статті 76 Закону України "Про банки і банківську діяльність" передбачено, що НБУ не пізніше дня, наступного за днем прийняття рішення про віднесення банку до категорії неплатоспроможних, повідомляє про це рішення Фонд гарантування вкладів фізичних осіб для вжиття ним заходів, передбачених ", який встановлює правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулює відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначає повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.

Метою цього Закону є захист прав і законних інтересів вкладників банків, зміцнення довіри до банківської системи України, стимулювання залучення коштів у банківську систему України, забезпечення ефективної процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків.

Відносини, що виникають у зв'язку із створенням і функціонуванням системи гарантування вкладів фізичних осіб, виведенням неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків, регулюються цим Законом, іншими законами України, нормативно-правовими актами Фонду та Національного банку України.

Отже, у спорах пов'язаних з виконанням банком, у якому введена тимчасова адміністрація чи почата процедура його ліквідації, своїх зобов'язань перед кредиторами, норми Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" є спеціальними, а даний Закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у цих правовідносинах.

Відповідно до п. 16 ст. 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" тимчасова адміністрація - процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом, а відповідно до пункту 6 статті 2 Закону ліквідація банку - це процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства.

Згідно ч. 2 ст. 1 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" метою цього Закону є захист прав і законних інтересів вкладників банків, зміцнення довіри до банківської системи України, стимулювання залучення коштів у банківську систему України, забезпечення ефективної процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків.

Суд першої інстанції, встановивши вказані обставини справи, та враховуючи вказані норми матеріального права, суд дійшов висновку про те, що заборгованість Позивача з повернення кредиту на суму 7949974,70 грн., виникла з 26.04.2015 року, тобто - після запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "Дельта Банк", тоді як Позивач просить визнати припиненими зобов'язання за договором кредиту з 13.09.2015 року, під час дії тимчасової адміністрації.

При цьому, з огляду на вимоги ст.ст. 36, 45, 46, 48, 49 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", під час запровадження процедури ліквідації у банку зарахування зустрічних вимог, у тому числі - однорідних, припинення зобов'язань за домовленістю (згодою) сторін (у тому числі шляхом договірного списання), поєднання боржника і кредитора в одній особі внаслідок укладення будь-яких правочинів з іншими особами під час дії такої адміністрації, згідно приписів вказаного Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (далі - Закон), який є спеціальним законом та пріоритетним відносно інших законодавчих актів, не здійснюються, а задоволення вимог кредиторів банку можливе виключно в межах процедури його ліквідації та в порядку, передбаченому Законом,

З огляду на таке, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення даних позовних вимог, відмовивши у їх задоволенні.

Водночас, статтею 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Разом з тим, якщо подані сторонами та іншими учасниками судового процесу докази є недостатніми, господарський суд може за їх клопотанням чи за власною ініціативою витребувати необхідні для цього докази, при цьому не лише від учасників судового процесу, а й від інших підприємств, установ, організацій, державних органів.

Відповідно до ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на таке, скасовуючи рішення суду першої інстанції та приймаючи нове рішення, про задоволення позову, суд апеляційної інстанції, в порушення вимог ст.ст. 99 та 101 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до яких суд апеляційної інстанції під час перегляду судових рішень в апеляційному порядку користується правами, наданими суду першої інстанції та здійснює за наявними у справі і додатково поданими доказами повторний розгляд справи, а також вимог ч. 1 ст. 47 та ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи, та про всебічність, повну і об'єктивність розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, не приділив у повній мірі уваги, як вимогам вищезазначених нормам матеріального права так і правовідносинам, що склалися між сторонами, зокрема, не надав належної правової оцінки саме припиненню зобов'язань під час запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "Дельта Банк".

Так, визнавши обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги ТОВ "Лідер Снек", суд апеляційної інстанції, в порушення вимог ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України, не надав належної правової оцінки часу виникнення заборгованості та підстави, на якій вона виникла, як і не врахував умов щодо зарахування зустрічних вимог та зарахування зустрічних однорідних вимог в процедурі ліквідації банку.

При цьому, ухвалюючи рішення про задоволення позову та визнаючи припиненими зобов'язань за договором кредиту № КЮ-ВКЛ-2018010 від 14.06.2013 року у сумі 8355000,00 грн., суд апеляційний інстанції, посилаючись на договір уступки права вимоги від 14.06.2013 року, не надав належної правової оцінки тій обставині, що Позивач, звертаючись з даним позовом, посилався не на договір уступки права вимоги від 14.06.2013 року, як на підставу для припинення зобов'язань, а на заяву ОСОБА_2, у якій він просив ПАТ "Дельта Банк" зарахувати грошові кошти по його депозитним рахункам в рахунок погашення заборгованості ТОВ "Лідер Снек" за Кредитним договором.

Також, апеляційний господарський суд не врахував і те, що припинення зобов'язань проведенням зарахуванням під час запровадження процедури ліквідації можливе лише у випадку поєднання боржника і кредитора в одній особі, чого в даному випадку не відбулось.

Згідно ч. 1 ст. 11110 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

З огляду на таке, постанову суду апеляційної інстанції, якою було скасовано рішення суду першої інстанції про відмову у позові ТОВ "Лідер Снек", не можна вважати законною та обґрунтованою, а тому, така підлягає скасуванню.

Водночас, рішення суду першої інстанції про відмову у позові ТОВ "Лідер Снек", яке було прийнято у повній відповідності до вимог норм матеріального та процесуального права, є законним і обґрунтованим, а тому, підлягає залишенню його без змін.

Таким чином, з огляду на ухвалення судом першої інстанції законного та обґрунтованого рішення про відмову у позові ТОВ "Лідер Снек", касаційна скарга ПАТ "Дельта Банк" про скасування постанови суду апеляційної інстанції підлягає задоволенню, а судові витрати у справі, пов'язані з розглядом касаційної скарги, відповідно до положень ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на ТОВ "Лідер Снек".

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" задовольнити.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.10.2016 року скасувати повністю, а рішення господарського суду міста Києва від 15.12.2015 року у справі № 910/26749/15 залишити без змін.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лідер Снек" на користь Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" 1653 (одну тисячу шістсот п'ятдесят три) грн. 60 коп. судових витрат за подання касаційної скарги.

Зобов'язати господарський суд міста Києва видати відповідний наказ.

Головуючий - суддя Малетич М.М.

Судді Демидова А.М.

Плюшко І.А.