ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2016 року Справа № 910/16707/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: суддів:Іванової Л.Б. (доповідач), Картере В.І., Козир Т.П.,розглянувши касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал"на рішення Господарського суду міста Києва від 01.04.2016та постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.09.2016у справі№ 910/16707/15 Господарського суду міста Києваза позовомПублічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал"доЖитлово-будівельного кооперативу "Академічний-4"третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Комунальне підприємство "Головний інформаційно-обчислювальний центр"простягнення 140008,55 грн.та за зустрічним позовом Житлово-будівельного кооперативу "Академічний-4"доПублічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал"про визнання договору та додаткової угоди або зобов'язань за ними недійсними за участю представників:

позивача: Шевченко О.М.

відповідача: не з'явилися

третьої особи: не з'явилися

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 01.04.2016 у справі № 910/16707/15 (суддя Прокопенко Л.В.) у задоволенні зустрічного позову Житлово-будівельного кооперативу "Академічний-4" відмовлено; позов Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Акціонерна компанія "Київводоканал" задоволено частково; стягнуто з Житлово-будівельного кооперативу "Академічний-4" на користь Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Акціонерна компанія "Київводоканал основну заборгованість у розмірі 52317,42 грн., пеню у розмірі 3208,72 грн., штраф у розмірі 2615,87 грн., інфляційні втрати у розмірі 11636,09 грн., 3% річних у розмірі 1293,30 грн., судовий збір у розмірі 1428,09 грн.; в іншій частині позовних вимог відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.09.2016 (головуючий суддя Гаврилюк О.М., судді: Скрипка І.М., Гончаров С.А.) залишено без змін рішення Господарського суду міста Києва від 01.04.2016 у справі № 910/16707/15.

Не погоджуючись із вказаними судовими актами в частині відмови у задоволенні позовних вимог за первісним позовом, Публічне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" звернулось з касаційною скаргою, в якій просить Вищий господарський суд України скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 01.04.2016 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.09.2016 у справі № 910/16707/15 в частині відмови у стягненні з ЖБК "Академічний-4" на користь ПАТ "АК "Київводоканал" 21879,94 грн. основного боргу, 8873,84 грн. інфляційних втрат, 1293,85 грн. 3% річних, 1395,40 грн. пені та 1093,99 грн. штрафу, справу в цій частині направити на новий розгляд до місцевого господарського суду.

В касаційній скарзі заявник вказує на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, зазначаючи, що судами попередніх інстанцій без будь-яких обґрунтувань було відхилено доводи та докази, надані позивачем, натомість взято до уваги лише доводи і контррозрахунок відповідача, що є порушенням вимог ст. 4-2, 4-7, 43 Господарського процесуального кодексу України щодо рівності всі учасників процесу перед законом і судом та всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи.

Сторони згідно з приписами статті 1114 Господарського процесуального кодексу України були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак відповідач та третя особа не скористалися передбаченим законом правом на участь у перегляді справи в касаційній інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при ухваленні оскаржуваного судового акту, вважає касаційну скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Місцевим та апеляційним господарськими судами під час розгляду справи встановлено, що 24.12.2004 між Відкритим акціонерним товариством "Акціонерна компанія "Київводоканал" (постачальник) та Житлово-будівельним кооперативом "Академічний-4" (абонент) було укладено договір № 05371/4-01 на постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі, відповідно до умов якого постачальник зобов'язався надавати абоненту послуги з постачання питної води та приймання стічних вод у систему каналізацій міста Києва відповідно до Правил приймання стічних вод підприємств у систему каналізації м. Києва, а абонент зобов'язався здійснювати своєчасну оплату наданих йому послуг на умовах цього договору, дотримуватись порядку користування питною водою з комунальних водопроводів і приймання стічних вод, встановлених Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України від 01.07.1994 № 65, Правилами приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затверджених наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 19.02.2002 № 37, а також дотримуватися норм, визначених іншими нормативними актами, що регулюють правовідносини, які виникають за цим договором.

Відповідно до пунктів 2.1.1, 2.1.2 договору облік поставленої води та кількість прийнятих стоків здійснюється за показаннями лічильника, зареєстрованого у постачальника, окрім випадків, передбачених Правилами користування. У випадку наявності у абонента декількох об'єктів водоспоживання, облік спожитої ним води здійснюється з урахуванням показань всіх лічильників, зареєстрованих за абонентом. Зняття показань з лічильника (-ків) здійснюється, як правило, щомісячно представником постачальника у присутності представника абонента. В разі, якщо абонент не забезпечить присутності свого представника для зняття показань, дані, що зняті постачальником є підставою для виставлення розрахункових документів на оплату наданих послуг.

Згідно з пунктами 2.1.4, 2.1.6 договору кількість стічних вод, які надходять у міську каналізаційну мережу, визначається за показаннями лічильників стічних вод або за кількістю води, що надходить із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання згідно з показаннями лічильників та/або іншими способами визначення об'ємів стоків у відповідності до Правил користування та Правил приймання. Облікові дані абонента щодо кількості та вартості спожитих ним послуг підлягають обов'язковому звірянню у постачальника. Абонент щоквартально, не пізніше 10-го числа наступного за звітним кварталом місяця направляє до постачальника письмовий звіт по обсягам наданих послуг та проводить з постачальником звіряння обсягів наданих у відповідному обліковому періоді, а також звіряння по проведених розрахунках за надані послуги. Для проведення звіряння абонент направляє свого представника до постачальника із необхідними для цього обліковими документами та бухгалтерськими документами. Звіряння вважається проведеним з моменту отримання постачальником підписаного повноважними особами Акту звіряння розрахунків. В разі невиконання абонентом цього пункту договору, облікові дані постачальника щодо кількості та вартості наданих послуг та проведених розрахунків вважаються безумовно погодженими абонентом.

Пунктом 2.2.1 договору постачальник щомісячно направляє до банківської установи абонента розрахункові документи (в електронному вигляді - дебетові повідомлення або у паперовому вигляді вимоги-доручення) для оплати за поставлену воду та прийняті стічні води відповідно до встановлених тарифів.

Відповідно до пункту 2.2.2 договору оплата вартості послуг здійснюється абонентом щомісячно у безготівковій формі у десятиденний термін з дня направлення постачальником розрахункового документу до банківської установи абонента.

Пунктами 2.2.4, 2.2.5 договору у разі неотримання від постачальника поточного щомісячного розрахункового документу, абонент здійснює оплату вартості наданих йому послуг, не пізніше 5-го числа наступного місяця, платіжним дорученням, виходячи з діючого тарифу та фактичної кількості спожитої води. У разі незгоди щодо кількості або вартості отриманих послуг абонент зобов'язаний у десятиденний термін з дня направлення постачальником платіжного документу до банківської установи абонента, письмово повідомити про це постачальника та у цей же термін направити представника з обґрунтованими документами для проведення звіряння та підписання акту. В іншому випадку відмова абонента оплатити розрахунковий документ постачальника вважатиметься безпідставною.

Згідно з пунктами 4.2, 4.6 договору у разі порушення строків виконання зобов'язання по оплаті за надані послуги, абонент сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу. За безпідставну відмову від оплати наданих послуг абонент сплачує постачальнику штраф у розмірі 5 % від суми, яку відмовився сплатити.

Додатковою угодою від 06.02.2007 до договору від 24.12.2004 № 05371/4-01 сторонами врегульовано питання визначення обсягів питної води, яка використовується абонентом для приготування гарячої.

Листом від 29.01.2015 № 4 ЖБК "Академічний-4" підтвердив свою згоду на продовження взаємовідносин з ПАТ "АК "Київводоканал" відповідно до умов зазначеного договору на постачання води та приймання стічних вод через приєднані мережі.

Публічне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" звернулось з позовом про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за поставку питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі, з урахуванням уточненого розрахунку позовних вимог, у розмірі 74197,36 грн.; інфляційних втрат у розмірі 20509,93 грн.; 3% річних у розмірі 2587,15 грн.; пені у розмірі 4604,12 грн. та штрафу у розмірі 5160,25 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивачем були надані послуги з постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі загальною вартістю 370494,67 грн., які відповідачем оплачені частково, внаслідок чого утворилась заборгованість у вищевказаному розмірі.

В обґрунтування зустрічної позовної заяви до ПАТ "АК "Київводоканал", ЖБК "Академічний-4" посилається на норми статей 203 205 Цивільного кодексу України, як на підставу для визнання договору від 24.12.2004 № 05371/4-01 та додаткової угоди від 27.03.2007 недійсними.

Судом першої інстанції з позицією якого погодився апеляційний господарський суд України, частково задоволено позовні вимоги ПАТ "АК "Київводоканал".

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України.

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину. Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначити в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Відповідно до частин 1, 5 статті 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (з урахуванням внесених змін) відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Виконавцем послуг з централізованого постачання холодної води та послуг з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) для об'єктів усіх форм власності є суб'єкт господарювання, що провадить господарську діяльність з централізованого водопостачання та водовідведення.

Частиною 6 статті 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачено, що особливими учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є балансоутримувач та управитель, які залежно від цивільно-правових угод можуть бути споживачем, виконавцем або виробником.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" суб'єктами у сфері житлово-комунальних послуг є виробник та виконавець послуг, балансоутримувач, власник та споживач житлово-комунальних послуг.

Виходячи з того, що ЖБК "Академічний-4" підтвердив свою згоду на продовження взаємовідносин з ПАТ "АК "Київводоканал" відповідно до умов зазначеного договору на постачання води та приймання стічних вод через приєднані мережі, судами попередніх інстанцій правомірно відмовлено ЖБК "Академічний-4" у задоволенні зустрічного позову.

Частково задовольняючи позовні вимоги позивача за первісним позовом в розмірі 52317,42 грн., суди попередніх інстанцій виходили з факту неналежного виконання відповідачем договору в частині оплати за отримані послуги, а також здійсниили перерахунок інфляційних, 3% річних, штрафу та пені.

Колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку про скасування рішень судів попередніх інстанцій в частині вирішення судами спору за первісним позовом Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" про стягнення з відповідача заборгованості з огляду на таке.

Згідно з частиною 2 статті 111-5 Господарського процесуального кодексу України, касаційна інстанція перевіряє юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду та постанові апеляційного господарського суду.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення", рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору (п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6).

Відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарські суди повинні у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог статті 4-2 ГПК щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Європейський суд з прав людини зазначає, що навіть якщо національний суд володіє певною межею розсуду, віддаючи перевагу тим чи іншим доводам у конкретній справі та приймаючи докази на підтримку позицій сторін, суд зобов'язаний мотивувати свої дії та рішення (див. рішення Суду у справі Олюджіч проти Хорватії, № 22330/05, від 05.02.2009).

Згідно з практикою Європейського суду, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, у рішеннях судів та органів, що вирішують спори, має бути належним чином викладено підстави, на яких вони ґрунтуються. Обсяг цього обов'язку щодо обґрунтовування рішення може бути різним залежно від характеру самого рішення і має визначатись з урахуванням обставин відповідної справи.

Як свідчить зміст оскаржуваних рішень, місцевий господарський суд, з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції, стягнув з відповідача 52317,42 грн. основного боргу без обґрунтування і розрахунку вказаної суми, взявши до уваги контррозрахунок відповідача без дослідження розрахунку обох сторін.

Вирішуючи спір, суди попередніх інстанцій не надали правової оцінки пункту 2.2.2 договору, відповідно до якого в разі утворення боргу, оплата за надані послуги, що надходить від абонента, незалежно від зазначеного в платіжному призначення платежу, першочергово зараховується постачальником в погашення боргу, та без наведення відповідних мотивів і без дослідження наявності заборгованості, періоду її виникнення, призначення платежів, враховували до суми оплати 15000 грн., які сплачені платіжними дорученнями від 25.04.2012, 29.05.2012, 26.06.2012.

Також, судами попередніх інстанцій залишено поза увагою та не досліджено обставини виникнення різницю між даними щодо здійснених ЖБК "Академічний-4" оплат через розподільчий рахунок КП "ГІОЦ", зазначеними ЖБК "Академічний-4" в контррозрахунку, та даними, що містяться у зведених відомостях розщеплення оплат КП "ГІОЦ".

Таким чином, колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку, що суди попередніх інстанцій, вирішуючи спір за первісним позовом, допустили неповноту у дослідженні обставин справи та дійшли передчасних висновків щодо правового змісту тих правовідносин, які склалися між сторонами.

За таких обставин, оскаржувані рішення та постанова в частині вирішення спору за первісним позовом не можуть вважатися обґрунтованими, оскільки, в порушення вимог частини 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України, прийняті без повного та всебічного з'ясування всіх суттєвих обставин справи та оцінки доказів, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті.

Враховуючи те, що у касаційній інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи у суді першої інстанції, за винятком процесуальних дій, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням, прийняті у справі рішення та постанова не відповідають нормам чинного законодавства і тому підлягають скасуванню в цій частині, а справа - передачі на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи господарському суду першої інстанції слід взяти до уваги викладене у даній постанові, вжити всі передбачені чинним законодавством заходи для всебічного, повного та об'єктивного встановлення обставин справи, дати належну юридичну оцінку доводам та запереченням учасників судового процесу і, в залежності від встановленого та у відповідності з вимогами закону, вирішити спір.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" задовольнити частково.

Рішення Господарського суду міста Києва від 01.04.2016 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.09.2016 у справі № 910/16707/15 в частині вирішення спору за первісним позовом Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" про стягнення 140008,55 грн. скасувати та передати справу № 910/16707/15 в цій частині на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

В іншій частині рішення Господарського суду міста Києва від 01.04.2016 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.09.2016 у справі № 910/16707/15 залишити без змін.

Головуючий суддя Л.Б. ІВАНОВА

судді В.І. КАРТЕРЕ

Т.П. КОЗИР