ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2016 року Справа № 904/3578/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді:Барицької Т.Л.,суддів:Іванової Л.Б., Картере В.І.,розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Приватбанк"на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 22.08.2016у справі№ 904/3578/16 господарського суду Дніпропетровської областіза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Володимирська фабрика гофротари"доПублічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Приватбанк"простягнення збитків 95 503,72 грн. в судовому засіданні взяли участь представники: - ТОВ "Володимирська фабрика гофротари" Прилепа В.В., - ПАТ "КБ "Приватбанк" Каракоця О.Р.

ВСТАНОВИВ:

У травні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Володимирська фабрика гофротари" (надалі - ТОВ "Володимирська фабрика гофротари" / позивач) звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Приватбанк" (надалі - ПАТ "КБ "Приватбанк" / відповідач) та просило суд стягнути з останнього завдані збитки в сумі 78 975 грн., інфляційні втрати в сумі 16 528,72 грн.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 05.07.2016 у справі № 904/3578/16 (суддя Крижний О.М.) у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 22.08.2016 (головуючий суддя Широбокова Л.П., судді: Сизько І.А., Іванов О.Г.) рішення господарського суду Дніпропетровської області від 05.07.2016 скасовано, прийнято нове рішення, яким позов задоволено частково: стягнуто з ПАТ "КБ "Приватбанк" на користь ТОВ "Володимирська фабрика гофротари" збитки у розмір 78 975 грн., витрати по оплаті судового збору за розгляд позовної заяви - 1 184,63 грн., виплати по оплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги - 1 303,10 грн.; в решті позову відмовлено

Відповідач, не погоджуючись із прийнятою у даній справі постановою, звернувся до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить постанову скасувати, а рішення місцевого господарського суду - залишити в силі.

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 1114 ГПК України було належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 07.12.2016 задоволено клопотання представника ТОВ "Володимирська фабрика гофротари" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

12 грудня 2016 року, через канцелярію Вищого господарського суду України, від ТОВ "Володимирська фабрика гофротари" надійшов відзив на касаційну скаргу, за змістом якого позивач просить суд відмовити в задоволенні касаційної скарги в повному обсязі, а постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 22.08.2016 залишити без змін.

Ознайомившись з матеріалами та встановленими судами попередніх інстанцій обставинами, перевіривши повноту їх встановлення та правильність юридичної оцінки судами попередніх інстанцій, дотримання ними норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, 08.05.2014 ТОВ "Володимирська фабрика гофротари" звернулося до ПАТ "КБ "Приватбанк" із заявою про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг, відповідно до якої висловило свою згоду з Умовами та Правилами надання банківських послуг, які знаходяться на сайті банку, тарифами банку, які разом із цією заявою становлять договір банківського обслуговування.

23 лютого 2015 року ТОВ "Володимирська фабрика гофротари" подало до ПАТ "КБ" "Приватбанк" заяву № JBKLF02230L6NM про купівлю іноземної валюти, якою доручило відповідачу придбати 6 500 євро за 223 925 грн. для здійснення авансового платежу за контрактом № 14-03-36 від 10.11.2014, укладеним між позивачем та АО "Клайпедос Картонас", м. Клайпеда, Литва.

26 лютого 2015 року ПАТ "КБ "Приватбанк" було зараховану валюту клієнту на поточний валютний рахунок.

Національним банком України на адресу ПАТ "КБ "Приватбанк" було надіслано електронне повідомлення № 25-03001/16533 від 13.03.2015, яким повідомлено про непідтвердження Національним банком України заяви ТОВ "Володимирська фабрика гофротари" на купівлю та переказ іноземної валюти в сумі 6 500 євро.

16 березня 2015 року ПАТ "КБ "Приватбанк" відповідно до вимог чинного законодавства було продано раніше куплену валюту в сумі 6 500 євро за 144 950 грн., що підтверджується відповідними платіжними доручення.

На запит позивача від 24.03.2015 Національний банк України листом № 26-03001/25804 від 17.04.2015 повідомив, що відмова ПАТ "КБ "Приватбанк" в підтвердженні заяви про купівлю іноземної валюти ТОВ "Володимирська фабрика гофротари" пов'язана з недотриманням Банком вимог, встановлених постановою Правління Національного банку України від 23.02.2015 № 124 "Про особливості здійснення деяких валютних операцій", а саме: наданий неякісний пакет сканованих копій документів, що не дав змоги з`ясувати умови та підстави для купівлі іноземної валюти ТОВ "Володимирська фабрика гофротари".

15 травня 2015 року позивач звернувся до відповідача з претензією № 142/05-15, на підставі якої просив відшкодувати завдані збитки в сумі 78 975 грн., оскільки вважає, що зазнав їх саме з вини відповідача.

ПАТ "КБ "Приватбанк" листом № 20.1.0.0/7-20150519/2379 від 25.07.2015 в задоволенні такої претензії відмовлено, зазначено що якість наданих сканованих копій не влаштувало саме Національний Банк України, що призвело до відмови погодження здійснення авансового платежу, а продаж раніше купленої валюти банком здійснено в межах валютного законодавства, а відтак, відсутні підстави для задоволення претензії.

Вищенаведене і стало підставою звернення ТОВ "Володимирська фабрика гофротари" до господарського суду Дніпропетровської області з позовними вимогами до ПАТ "КБ "Приватбанк" про стягнення суми завданих збитків у вигляді курсової різниці між вартістю придбаної та проданої іноземної валюти.

Так, відмовляючи у задоволенні позову, місцевий господарський суд виходив з того, що оскільки у діях відповідача відсутні такі елементи складу цивільного правопорушення як вина, протиправна поведінка та причинний зв'язок між протиправною поведінкою та наслідками, у суду відсутні правові підстави для притягнення його до деліктної відповідальності, що виключає можливість задоволення позову ТОВ "Володимирська фабрика гофротари" про стягнення збитків у розмірі 78 975 грн.

Водночас, господарський суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення господарського суду Дніпропетровської області та задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача суми збитків у розмірі 78 975 грн., дійшов висновку про те, що ПАТ "КБ "Приватбанк" надіслав до Національного банку України неякісний пакет документів, що є порушенням вимог законодавства (протиправна поведінка) та підтвердженням вини банку у вигляді необережності.

Разом з тим, колегія суддів суду касаційної інстанції не може погодитися із даними висновками апеляційного господарського суду, з огляду на таке.

Частиною 1 статті 614 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права та законні інтереси якого порушено.

Згідно з ч. 2 ст. 22 ЦК України збитками є зокрема втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Як визначено статтею 225 ГК України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються зокрема додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною. При визначенні розміру збитків, якщо інше не передбачено законом або договором, враховуються ціни, що існували за місцем виконання зобов'язання на день задоволення боржником у добровільному порядку вимоги сторони, яка зазнала збитків, а у разі якщо вимогу не задоволено у добровільному порядку, - на день подання до суду відповідного позову про стягнення збитків.

З аналізу статей 224, 225 Господарського кодексу України та статті 614 ЦК України випливає, що особа, яка порушила зобов'язання, несе цивільно-правову відповідальність, зокрема, у вигляді відшкодування збитків. Для застосування такої міри відповідальності як відшкодування збитків необхідна наявність всіх чотирьох загальних умов відповідальності, а саме: протиправна поведінка боржника, яка полягає у невиконанні або неналежному виконанні ним зобов'язання; наявність шкоди (збитки - це грошове вираження шкоди); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та завданою шкодою; вина боржника. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає. (вказана правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 25.02.2015 у справі № 17/192, від 07.10.2015 у справі № 916/3371/14).

Отже, для вирішення спору в межах даної справи вирішальне значення має встановлення наявності або відсутності у діях відповідача вищевказаних елементів складу цивільного правопорушення та, відповідно, підстав для застосування такої міри відповідальності як відшкодування збитків.

Так, як вбачається з матеріалів справи, єдиною підставою щодо непогодження Національним банком України переказу валюти 6 500 євро для здійснення авансового платежу було недотриманням ПАТ "КБ "Приватбанк" вимог, встановлених постановою Правління Національного банку України від 23.02.2015р. № 124 "Про особливості здійснення деяких валютних операцій", а саме: наданий неякісний пакет сканованих копій документів, що не дав змоги з`ясувати умови та підстави для купівлі іноземної валюти ТОВ "Володимирська фабрика гофротари".

За змістом статті 55 Закону України "Про банки і банківську діяльність" відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

Положеннями п.п. 3.1.6.15 - 3.1.6.19 Умов та правил надання банківських послуг ПАТ "КБ "Приватбанк", до яких позивач приєднання відповідно до заяви від 08.05.2014, Банк здійснює операції з купівлі, продажу та обміну безготівкової валюти відповідно нормативно-правовим актам Національного банку України.

Копії документів, які є підставою для купівлі (обміну) іноземної валюти, мають бути засвідчені підписом клієнта та відбитком його печатки (за наявності) або нотаріально засвідчені, якщо це вимагають нормативно-правові акти Національного банку України.

Клієнт доручає банку перерахувати зі свого поточного рахунку суму в гривнях, що потрібна для купівлі безготівкової іноземної валюти, а також суму збору на обов'язкове державне пенсійне страхування та інші державні збори в розмірі, установленому законодавством України.

Клієнт-резидент зобов'язаний використати іноземну безготівкову валюту, що куплена, не пізніше ніж за десять робочих днів після дня її зарахування на його поточний рахунок на потреби, зазначені в заяві про купівлю іноземної валюти. В разі порушення клієнтами-резидентами цих строків Банк зобов'язаний продати куплену іноземну валюту.

У відповідності зі ст. 6 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" № 15-93 від 19.02.1993 торгівля іноземною валютою на території України резидентами і нерезидентами - юридичними особами здійснюється через уповноважені банки та інші фінансові установи, що одержали ліцензію на торгівлю іноземною валютою Національного банку України, виключно на міжбанківському валютному ринку України. Структура міжбанківського валютного ринку, а також порядок та умови торгівлі іноземною валютою на міжбанківському валютному ринку визначаються Національним банком України. Уповноважені банки та інші фінансові установи, що одержали ліцензію Національного банку України: а) від свого імені купують і продають іноземну валюту на міжбанківському валютному ринку України за дорученням і за рахунок резидентів і нерезидентів; б) мають право від свого імені і за свій рахунок купувати іноземну валюту готівкою у фізичних осіб - резидентів і нерезидентів, а також продавати її фізичним особам - резидентам.

Відповідно до ст. 56 Закону України "Про Національний банк України" видані Національним банком України нормативно-правові акти у формі постанов та інструкцій, з питань, віднесених до його повноважень, є обов'язковими для органів державної влади і органів місцевого самоврядування, банків, підприємств, організацій та установ незалежно від форм власності, а також для фізичних осіб.

Постановою Правління Національного банку України № 124 від 23.02.2015 "Про особливості здійснення деяких валютних операцій" (в редакції станом на 23.02.2015) встановлено заборону уповноваженим банкам здійснювати авансові платежі (попередню оплату) в іноземній валюті за імпорт товару за зовнішньоекономічним договором (контрактом), загальна вартість якого перевищує 50000 доларів США (еквівалент цієї суми в іншій іноземній валюті за офіційним курсом гривні до іноземних валют, установленим Національним банком України на день укладення договору), якщо Національним банком України повідомлено уповноважений банк про не підтвердження можливості здійснення цих платежів. Підтверджені платежі виконуються не раніше третього операційного дня з дня подання уповноваженим банком інформації про ці платежі в реєстрі.

Уповноважені банки для погодження зазначених платежів зобов'язані формувати відповідний реєстр, що подається до Національного банку України засобами електронної пошти разом з копіями документів (у сканованому вигляді), які є підставою для здійснення цих операцій. Уповноваженим банкам не дозволяється надсилати на погодження до Національного банку України протягом одного робочого дня інформацію про дві і більше операції резидента з одним і тим самим нерезидентом, які планується здійснювати через один уповноважений банк (пп. 2 п. 1 Постанови № 124).

В силу положень абзацу 7 пп. 2.1 п. 2 Правил функціонування Системи підтвердження угод на міжбанківському валютному ринку України Національного банку України та перерахування (зарахування) коштів за окремими операціями з іноземною валютою і банківськими металами, затверджених Постановою Правління Національного банку України № 281 від 10.08.2005, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України № 950/11230 від 29.08.2005 (в редакції станом на 23.02.2015), уповноважений банк (уповноважена фінансова установа) не має права брати участь у функціонуванні Системи підтвердження угод без отримання підтвердження Національного банку України про прийняття заявки.

Згідно з листом Національного банку України № 28-311/12017 від 24.02.2015 "Про надання реєстрів з купівлі та/або перерахування іноземної валюти (файл #2С)", копії документів, які є підставою для купівлі/переказу іноземної валюти за заявками/дорученнями, кожна/е з яких на дату надання Реєстру дорівнює або більше еквівалента 50 тис. дол. США (до них для прискорення та спрощення перевірки бажано додавати пояснення щодо запланованих банком операцій), надаються в сканованому вигляді (всі сторінки одного документу сканувати одним файлом у чорно-білому форматі) електронною поштою Національного банку України на адресу 28WCON 2C@U0H0. Крім того, надаються виписки за відкритими рахунками щодо руху коштів за попередні 10-ть робочих днів. Назви всіх файлів повинні містити чотиризначний код банку відповідно до колонки HCKS довідника банків RCUKRU.dbf та дату (ДДММ) заявки/доручення з Реєстру, до якої/го додаються документи - усього 8 символів. При цьому зазначаємо, що відправлення зазначених файлів (якщо їх обсяг перевищує 5 мегабайт) потрібно здійснювати після 20:00 дня подання Реєстру, а в останній робочий день місяця - після 22:00.

Колегія суддів Вищого господарського суду України не погоджується з висновком суду апеляційної інстанції стосовно того, що не мають значення для вирішення спору по суті посилання відповідача на надання саме клієнтом документів неналежної якості, оскільки саме Банк повинен був перевірити якість наданих клієнтом документів та відмовити останньому в здійсненні банківської операції при їх невідповідності вимогам нормативно-правових актів Національного банку України, з огляду на те, що вимог до якості документів жодними нормативними актами регулятора не встановлено, при цьому, уповноважені банки, здійснивши всі необхідні дії в межах встановлених вимог, не можуть будь-яким чином впливати на такі рішення Національного банку України.

Крім того, як вірно вказано місцевим господарським судом, у своїх поясненнях сам позивач зазначав, що копії документів готувала та направляла до ПАТ "КБ "Приватбанк" бухгалтер ТОВ "Володимирська фабрика гофротари" Порва Ольга Анатоліївна саме у сканованому вигляді зі своєї електронної пошти.

У свою чергу, відповідач стверджував, що документи, отримані ним від позивача у сканованому вигляді, були скеровані до Національного банку України, а будь-яких дій щодо сканування чи пересканування цих документів Банком не здійснювалося.

При цьому, ТОВ "Володимирська фабрика гофротари" не було надано суду доказів повторного сканування відповідачем спірних документів, а перевірити дані обставини (порівняти сканкопії), як вірно вказано судом першої інстанції, можливості не було, оскільки позивачем повідомлено про неможливість надати копії документів, які було направлено до ПАТ "КБ "Приватбанк" разом із заявою про купівлю іноземної валюти від 23.02.2015 в сканованому вигляді, у зв'язку з їх втратою, бо вони були скеровані з особистої електронної адреси бухгалтера Порви О.А., у налаштуванні якої встановлені параметри щодо видалення листів, яким більше 100 днів.

В силу положень ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Таким чином, враховуючи, що позивачем не доведено належним чином обставин, на які він посилається в обґрунтування заявлених вимог про стягнення з відповідача завданих збитків, господарський суд Дніпропетровської області дійшов правомірного висновку, що у даному випадку у діях відповідача відсутня протиправна поведінка та вина, адже ПАТ "КБ "Приватбанк" діяв виключно у рамкам валютного законодавства, а також причинний зв'язок між протиправною поведінкою відповідача (оскільки такої не було) та наслідками (збитками, яких зазнав позивач), а отже, не може бути задоволений позов про стягнення таких збитків.

Беручи до уваги вищевикладене, Дніпропетровський апеляційний господарський суд безпідставно та необґрунтовано задовольнив заявлені ТОВ "Володимирська фабрика гофротари" вимоги про стягнення з ПАТ "КБ "Приватбанк" завданих збитків у вигляді курсової різниці, у зв'язку з чим його постанова Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 22.08.2016 підлягає скасуванню, а рішення господарського суду Дніпропетровської області від 05.07.2016 - залишенню в силі.

Відповідно до ст. 1115 ГПК України касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду.

Відповідно до ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити в силі одне із раніше прийнятих рішень або постанов.

Згідно із ст. 49 ГПК України судовий збір, сплачений ПАТ "КБ "Приватбанк" за подання касаційної скарги, підлягає відшкодуванню за рахунок позивача.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Приватбанк" задовольнити.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 22.08.2016 у справі № 904/3578/16 скасувати.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 05.07.2016 у справі № 904/3578/16 залишити в силі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Володимирська фабрика гофротари" (33027, м. Рівне, вул. Данила Галицького, буд. 5, кв. 1, ідентифікаційний код 38485617) на користь Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Приватбанк" (49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50, ідентифікаційний код 14360570) 1 719,07 грн. судового збору, сплаченого за подання касаційної скарги.

Доручити господарському суду Дніпропетровської області видати наказ на виконання даної постанови.

Головуючий суддя Т.Л. Барицька

Судді: Л.Б. Іванова

В.І. Картере