ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2016 року Справа № 902/1241/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Козир Т.П. - головуючого, Барицької Т.Л, Іванової Л.Б,

за участю представників: позивача - Модлінського Н.О. дов. № 99 від 30 вересня 2016 року, ТОВ "Подільська продовольча група" - Горецької М.В. дов. № 15/09-04 від 14 вересня 2015 року та ОСОБА_6 дов. № 13/09-16 від 13 вересня 2016 року,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну скаргу ТОВ "Подільська продовольча група" на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 14 вересня 2016 року у справі Господарського суду Вінницької області за позовом ПАТ "Златобанк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Златобанк" до Фермерського господарства "Агро-Майстер", треті особи - ТОВ "Подільська продовольча група", ОСОБА_7, про звернення стягнення на предмет застави,

УСТАНОВИВ:

У вересні 2015 року ПАТ "Златобанк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Златобанк" (далі - позивач) звернулось до Фермерського господарства "Агро-Майстер" (далі - відповідач), третя особа -ТОВ "Подільська продовольча група", з позовом, в якому просило в рахунок погашення боргу ТОВ "Подільська продовольча група" за кредитним договором № 21/13/-KLMB від 26 квітня 2013 року, що станом на 11 серпня 2015 року складає 675825 гривень 89 коп., звернути стягнення на предмет застави, а саме на колісні транспортні засоби:

- реєстраційний номер НОМЕР_1, марка Т-150К, заводський номер НОМЕР_3, двигун НОМЕР_4, 2005 року випуску. Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серія НОМЕР_5, видане ІДТН Вінницької ОДА у Липовецькому рійоні 26 квітня 2012 року;

- реєстраційний номер НОМЕР_2, марка БЕЛАРУС-892, заводський номер НОМЕР_6, двигун НОМЕР_7, 2012 року випуску. Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серія НОМЕР_8, видане ІДТН Вінницької ОДА у Липовецькому районі 24 квітня 2012 року,

що належить на праві власності Фермерському господарству "Агро-Майстер", шляхом продажу на прилюдних торгах, визначивши початкову ціну продажу предмета застави відповідно до положень Закону України "Про виконавче провадження" та Закону України "Про заставу".

Позовні вимоги обгрунтовані неналежним виконанням третьою особою умов кредитного договору, виконання зобов'язань за яким забезпечено заставою.

Рішенням Господарського суду Вінницької області від 30 вересня 2015 року в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 14 вересня 2016 року апеляційну скаргу ПАТ "Златобанк" в особі Уповановаженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Златобанк" задоволено.

Рішення Господарського суду Вінницької області від 30 вересня 2015 року скасовано.

Прийнято нове рішення.

Позовні вимоги задоволено.

В рахунок погашення боргу ТОВ "Подільська продовольча група" перед ПАТ "Златобанк" за кредитним договором № 21/13/-KLMB від 26 квітня 2013 року в розмірі 675825 гривень 89 коп. звернуто стягнення на предмет застави за договором застави від 26 квітня 2013 року, укладеним між ПАТ "Златобанк" і Фермерським господарством "Агро-Майстер" та посвідченим приватним нотаріусом Липовецького районного нотаріального округу Кобзар С.В., зареєстрованим у реєстрі № 489, а саме, на колісні транспортні засоби:

реєстраційний номер НОМЕР_1, марка Т-150К, заводський номер НОМЕР_3, двигун НОМЕР_4, 2005 року випуску. Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серія НОМЕР_5, видане ІДТН Вінницької ОДА у Липовецькому рійоні 26 квітня 2012 року;

реєстраційний номер НОМЕР_2, марка БЕЛАРУС-892, заводський номер НОМЕР_6, двигун НОМЕР_7, 2012 року випуску, право власності підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серія НОМЕР_8, видане ІДТН Вінницької ОДА у Липовецькому районі 24 квітня 2012 року, що належать на праві власності ТОВ "Агро-Майстер".

Встановлено спосіб реалізації предмета застави - колісних транспортних засобів: реєстраційний номер НОМЕР_1, марка Т-150К, заводський номер НОМЕР_3, двигун НОМЕР_4, 2005 року випуску, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серія НОМЕР_5, видане ІДТН Вінницької ОДА у Липовецькому рійоні 26 квітня 2012 року; реєстраційний номер НОМЕР_2, марка БЕЛАРУС-892, заводський номер НОМЕР_6, двигун НОМЕР_7, 2012 року випуску, право власності підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серія НОМЕР_8, видане ІДТН Вінницької ОДА у липовецькому районі 24 квітня 2012 року, що належать на праві власності ТОВ "Агро-Майстер" шляхом продажу на прилюдних торгах.

Визначено початкову ціну предмета застави - колісних транспортних засобів: реєстраційний номер НОМЕР_1, марка Т-150К, заводський номер НОМЕР_3, двигун НОМЕР_4, 2005 року випуску, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серія НОМЕР_5, видане ІДТН Вінницької ОДА у Липовецькому рійоні 26 квітня 2012 року; реєстраційний номер НОМЕР_2, марка БЕЛАРУС-892, заводський номер НОМЕР_6, двигун НОМЕР_7, 2012 року випуску, право власності підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серія НОМЕР_8, виданим ІДТН Вінницької ОДА у Липовецькому районі 24 квітня 2012 року, що належать на праві власності ТОВ "Агро-Майстер", для їх подальшої реалізації в сумі 229000 гривень.

У касаційній скарзі ТОВ "Подільська продовольча група" просить скасувати постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 14 вересня 2016 року, рішення Господарського суду Вінницької області від 30 вересня 2016 року залишити без змін.

Зазначає, що у зв'язку із закінченням строку дії договору банківського вкладу вкладник мав повне право розпоряджатись депозитними коштами.

Стверджує, що, всупереч Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", тимчасова адміністрація розпорядилась коштами, які знаходились на р/р ТОВ "Подільська продовольча група", без жодної згоди на те товариства та здійснило повернення коштів на депозитний рахунок ОСОБА_7 (меморіальний ордер № 4918 від 7 травня 2015 року), чим штучно створено борг за кредитним договором та фактично погіршено фінансовий стан банку.

Вважає, що у розумінні ст. ст. 202, 626 Цивільного кодексу України, договір про перерахування грошових коштів з рахунку на рахунок не є правочином, а є банківськими операціями, тому не можуть визнаватись нікчемними. Вказує, що Солом'янським районним судом міста Києва позов ПАТ "Златобанк" про визнання недійсним правочину з перерахування депозитного вкладу грошових коштів, за рахунок яких ТОВ "Подільська продовольча група" здійснило повернення кредитних коштів, залишено без розгляду у зв'язку з тим, що меморіальний ордер та платіжне доручення не є правочинами у розумінні ст. ст. 202, 628, 638 Цивільного кодексу України.

Зазначає, що позивач жодним чином не довів нікчемність правочину, а лише констатував його нікчемність, що не може бути прийнято до уваги, оскільки дії з перерахування грошових коштів не є правочином.

Вважає, що договір від 12 лютого 2015 року про виконання зобов'язання третьою особою не є нікчемним у розумінні ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (в редакції від 12 лютого 2015 року).

Вказує, що висновки апеляційного господарського суду не відповідають правовій позиції, висловленій Верховним Судом України у постановах від 17 лютого 2016 року у справі № 6-1601цс15 та від 6 квітня 2016 року у справі № 3-174гс16, оскільки у даному випадку банк задовольнив вимоги про зарахування зустрічних однорідних вимог третьої особи і списав кошти, а сама вимога надійшла до запровадження у банку тимчасової адміністрації.

Крім того, стверджує, що ухвалою Верховного Суду України від 20 липня 2016 року відкрито провадження про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 1 червня 2016 року у справі № 902/1236/15 та зупинено виконання постанови, висновки якої покладені в основу рішення апеляційного господарського суду у даній справі.

Представники Фермерського господарства "Агро-Майстер" та третьої особи ОСОБА_7 у судове засідання не з'явились.

Враховуючи, що про час та місце розгляду касаційної скарги Фермерське господарство "Агро-Майстер" та ОСОБА_7 повідомлені належним чином, суд вважає за можливе розглянути справу за їх відсутності.

Заслухавши пояснення представників позивача та ТОВ "Подільська продовольча група", обговоривши доводи касаційної скарги та вивчивши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 26 квітня 2013 року між ПАТ "Златобанк" (кредитодавець, банк) та ТОВ "Подільська продовольча група" (позичальник) укладено кредитний договір № 21/13/-КLМВ, відповідно до п. 1.1 якого кредитодавець надає позичальнику кредит, а позичальник (позичальник, боржник) зобов'язується в повному обсязі повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші умови цього кредитного договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно п. 1.2 кредитного договору кредитодавець надає позичальнику кредит у формі відкриття відкличної кредитної лінії в межах максимального ліміту заборгованості, визначеного цим кредитним договором. Кредит може надаватися траншами. Позичальник має право в будь-який час без повідомлення Банку здійснювати погашення поточної заборгованості по кредиту і за умови дотримання умов надання кредитних коштів, встановлених цим кредитним договором, може знову отримувати кредит в межах максимального ліміту за кредитною лінією.

Грошові кошти за кредитною лінією (отримання траншів) надаються Банком за заявками позичальника (далі - заявка) після їх акцепту банком. Заявка складається за формою, затвердженою банком, в 2-х примірниках. Зобов'язання банка по кредитуванню в рамках даного кредитного договору визначаються сумою акцептованої ним заявки та виникають в момент акцепту заявки. При наданні позичальнику кредитних коштів за акцептованою заявкою в обсязі, зазначеному у заявці, така заявка вважається виконаною, а зобов'язання банка дотриманими. При досягненні позичальником максимального ліміту заборгованості, нові заявки банком не розглядаються до часткового або повного повернення кредитних коштів. Після часткового/повного повернення кредиту позичальник може надавати в банк нові заявки в межах чинного максимального ліміту заборгованості.

Згідно ст. 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Пунктом 3.4.3 кредитного договору сторони погодили, що позичальник зобов'язаний повернути кредит в повному обсязі в порядку та в строки, передбачені цим кредитним договором, в тому числі достроково, у разі настання обставин, за яких банк має право вимагати дострокового повернення кредиту, в тому числі у випадках настання несприятливих обставин.

Відповідно до п. 3.4.4 кредитного договору позичальник зобов'язаний безумовно сплатити неустойку (штраф, пеню), інші штрафні санкції, відшкодувати заподіяні банку збитки, завданні невиконанням/неналежним виконанням умов кредитного договору.

Пунктом п. 4.1 кредитного договору сторони передбачили, що за несвоєчасне повне чи часткове повернення кредитних коштів та/або за несвоєчасну повну чи часткову сплату/несплату процентів, позичальник сплачує неустойку у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє у період прострочення за кожен день прострочення та обчислюється з суми неповерненого Кредиту та/або несплачених процентів. Сплата пені не звільняє позичальника від сплати кредиту та/або процентів до моменту фактичного погашення заборгованості.

За кожен випадок невиконання/неналежного виконання зобов'язань за цим кредитним договором, визначених в п. 3.4, позичальник сплачує кредитодавцю штраф у розмірі 5000 гривень 00 коп. (п. 4.3 кредитного договору).

Кредитний договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін, скріплення печатками і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань (п. 7.6 кредитного договору).

11 жовтня 2013 року сторонами укладено додатковий договір до кредитного договору № 21/13/KLMV від 26 квітня 2013 року, відповідно до якого сторони домовились викласти пункти 1.3, 1.5 та пункт 2.1 договору в новій редакції, зокрема:

"п. 1.3 Максимальний ліміт заборгованості за кредитною лінією становить 550000 гривень 00 коп.";

"п. 1.5. За користування кредитом позичальником сплачуються проценти у вигляді фіксованої процентної ставки, яка встановлюється у розмірі - 26 % річних".

На виконання умов вказаного кредитного договору з подальшими змінами до нього, банк надав ТОВ "Подільська продовольча група" кредит в розмірі 550000 гривень (п'ятсот п'ятдесят тисяч) з кінцевою датою повернення кредиту, згідно п. 1.4 договору, не пізніше 25 квітня 2015 року.

Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

З метою забезпечення виконання умов вказаного кредитного договору, 26 квітня 2013 року між ПАТ "Златобанк" та Фермерським господарством "Агромайстер" укладено договір застави, посвідчений приватним нотаріусом Липовецького районного нотаріального округу Кобзар С.В., зареєстрований в реєстрі під номером 489, та 11 жовтня 2013 року; договір про внесення змін до договору застави від 26 квітня 2013 року, реєстровий № 489, посвідчений приватним нотаріусом Липовецького районного нотаріального округу Кобзар С.В., зареєстрований в реєстрі під номером 1935.

Відповідно до п. 1.1 договору застави для забезпечення повного і своєчасного виконання заставодавцем боргових зобов'язань, визначених у статті 2 цього Договору, заставодавець підписанням цього договору надає заставодержателеві у заставу майно, визначене у статті 3 цього Договору. В силу цього Договору заставодержатель має право у разі невиконання заставодавцем боргових зобов'язань, задовольнити свої вимоги за кредитним договором за рахунок предмета застави переважно перед іншими кредиторами заставодавця.

Згідно ст. 572 Цивільного кодексу України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Згідно п. 2.1 договору застави застава за цим договором забезпечує вимоги заставодержателя щодо сплати заставодавцем кожного і всіх його боргових зобов'язань у такому розмірі, у такій валюті, у такий строк і в такому порядку, як встановлено в кредитному договорі, зі всіма змінами та доповненнями до нього, включаючи також ті, що можуть бути укладені сторонами в майбутньому.

Відповідно до п. 3.1 договору застави предметом застави є рухоме майно - колісні транспортні засоби:

- реєстраційний номер НОМЕР_1, марка Т-150К, заводський номер НОМЕР_3, двигун НОМЕР_4, 2005 року випуску. Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серія НОМЕР_5, видане ІДТН Вінницької ОДА у Липовецькому районі 26 квітня 2012 року;

- реєстраційний номер НОМЕР_2, марка БЕЛАРУС-892, заводський номер НОМЕР_6, двигун НОМЕР_7, 2012 року випуску. Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серія НОМЕР_8, видане ІДТН Вінницької ОДА у Липовецькому районі 24 квітня 2012 року.

Предмет застави належить відповідачу на праві власності, що підтверджується документально на підставі накладних. Місцезнаходження предмета застави - зберігається за адресою: АДРЕСА_1 (п п. 3.1.1 - 3.2 договору застави).

Статтею 589 Цивільного кодексу України визначено, що у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 20 Закону України "Про заставу" заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано.

Згідно п. п. 4.4.1, 4.4.2, 4.4.3 договору застави заставодержатель має право у випадку невиконання зобов'язань за кредитним договором переважно перед іншими кредиторами задовольнити свої вимоги за рахунок предмета застави шляхом його реалізації способом, визначеним на розсуд заставожержателя; переважно перед іншими кредиторами задовольнити свої вимоги за кредитним договором в тому обсязі, який є на момент фактичного задоволення, зокрема - суму основного боргу, проценти, комісії, неустойку, збитки, завдані простроченням виконання витрат, пов'язані з утриманням та зверненням стягнення на предмет застави та ін.; звернути стягнення на предмет застави, в тому числі достроково, у випадках, передбачених кредитним договором та цим договором, обравши на свій розсуд спосіб звернення стягнення.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк згідно ст. 530 Цивільного кодексу України.

За ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 2 січня 2014 року між ПАТ "Златобанк" та ОСОБА_7 укладено договір банківського вкладу № 054119 "Універсальний" в іноземній валюті, згідно якого ОСОБА_7 розмістив на рахунку № НОМЕР_9 вклад (депозит) в розмірі 22222,00 доларів США.

12 лютого 2015 року між ОСОБА_7 та ПАТ "Златобанк" в особі Заступника Голови Правління з розвитку бізнесу Ярошенка П.В. укладено договір про виконання зобов'язання третьою особою, відповідно до умов якого ОСОБА_7 здійснює виконання зобов'язань ТОВ "Подільська продовольча група" (первісний боржник) за кредитним договором № 21/13/KLMB від 26 квітня 2013 року, а кредитор надає свою згоду на виконання новим боржником зобов'язань за первісного боржника за вказаним кредитним договором в сумі 483286 гривень 05 коп.

Відповідно до ст. 1071 Цивільного кодексу України банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження.

Грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених договором між банком і клієнтом.

На виконання умов вказаного договору меморіальним ордером № 464299 від 12 лютого 2015 року кошти в сумі 483286 гривень 24 коп. з депозитного рахунку ОСОБА_7 списані в рахунок погашення боргу ТОВ "Подільська продовольча група" за кредитним договором № 21/13/KLMB від 26 квітня 2013 року. Згідно виписки по рахунку НОМЕР_10 по валюті 980 за період з 12 лютого 2015 року по 14 липня 2015 року, 12 лютого 2015 року грошові кошти в розмірі 483286 гривень 05 коп. зараховані на користь банку із призначенням платежу: "Перерахування коштів на погашення за договором № 21/13/КLМВ від 26 квітня 2013 року".

13 лютого 2015 року АТ "Златобанк" видано довідку, вих. № 779, згідно якої станом на 13 лютого 2015 року по кредитному договору № 21/13/КLМВ від 26 квітня 2013 року, що був укладений з ТОВ "Подільська продовольча група", відсутній борг за кредитом та процентами. Кредит погашено повністю.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що погашення боргу за кредитом ТОВ "Подільська продовольча група" відбулось саме в день списання коштів з депозитного рахунку ОСОБА_7

Постановою Правління Національного банку України № 105 від 13 лютого 2015 року "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Златобанк" до категорії неплатоспроможних" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення № 30 від 13 лютого 2015 року "Про запровадження тимчасової адміністрації у АТ "Златобанк", згідно з яким з 14 лютого 2015 року запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві "Златобанк".

Скасовуючи рішення місцевого господарського суду та задовольняючи позов про звернення стягнення на предмет застави, апеляційний господарський суд виходив з того, що у справі № 902/1236/15 за позовом ПАТ "Златобанк" до ТОВ "Подільська продовольча група", Фермерського господарства "Агро-Майстер", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача-1 - ОСОБА_7, про солідарне стягнення боргу, судами встановлено законність укладення між ПАТ "Златобанк" та ТОВ "Подільська продовольча група" кредитного договору № 21/13/KLMB від 26 квітня 2013 року, а також договору застави від 26 квітня 2013 року, укладеного між ПАТ "Златобанк" та Фермерським господарством "Агромайстер".

Щодо укладеного 12 лютого 2015 року договору між ПАТ "Златобанк" та ОСОБА_7 про виконання зобов'язання третьою особою, на виконання умов якого банком згідно меморіального ордера № 464299 від 12 лютого 2015 року списано кошти в сумі 483286 гривень 24 коп. з депозитного рахунку ОСОБА_7 в рахунок погашення боргу ТОВ "Подільська продовольча група" за кредитним договором № 21/13/KLMB від 26 квітня 2013 року, судом зазначено, що ОСОБА_7 на час укладення договору про виконання зобов'язання від 12 лютого 2015 року отримав перевагу перед іншими вкладниками, кредиторами банку та набув права вимоги від ТОВ "Подільська продовольча група" коштів на суму зменшення коштів на своєму депозитному рахунку, а тому уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Златобанк" обґрунтовано дійшла висновку, що договір про виконання зобов'язання відповідає критерію нікчемності правочину, визначеному п. 7 ч. 3 ст. 38 "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

З урахуванням наведеного, апеляційний господарський суд, зазначивши, що вказані обставини, в силу вимог ч. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, мають преюдиційне значення для розгляду даної справи, дійшов висновку про те, що зобов'язання за кредитним договором № 21/13/КLМВ від 26 квітня 2013 року у відповідача - ТОВ "Подільська продовольча група" не припинено, оскільки недійсний правочин якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин) не створює юридичних наслідків.

Проте, суд касаційної інстанції не може погодитись з вказаними висновками апеляційного господарського суду та вважає обгрунтованою відмову місцевого господарського суду про відмову у задоволенні позову з наступних підстав.

Відповідно до п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", чинній на час запровадження тимчасової адміністрації у банку, нікчемними є правочини неплатоспроможного банку, умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку.

Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" грошові кошти в сумі 200000 гривень 00 коп. є лише мінімальним граничним розміром відшкодування Фондом гарантування вкладів кожному вкладнику банку, який гарантовано виплачується Фондом.

Водночас вимоги вкладників у частині, що перевищує суму, виплачену Фондом, задовольняються в четверту чергу за рахунок коштів, одержаних у результаті ліквідації та продажу майна банку, згідно п. 4 ч. 1 ст. 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Отже, сума грошових коштів, яку одержують вкладники банку, не обмежена обсягом гарантованої виплати, що здійснюється Фондом.

Таким чином, уклавши 12 лютого 2015 року договір про виконання зобов'язання третьою особою та виконавши його умови, ОСОБА_7 отримав право вимоги до боржника - ТОВ "Подільська продовольча група", а не до банку.

Водночас, за змістом ст. ст. 526 та 1058 Цивільного кодексу України, зобов'язання банку з повернення вкладу за договором депозиту вважається виконаним із моменту повернення вкладу вкладнику готівкою або надання іншої реальної можливості отримати вклад та розпорядитися ним на свій розсуд (наприклад, перерахування на поточний банківський рахунок вкладника в цьому ж банку, з якого вкладник може зняти кошти чи проводити ними розрахунки за допомогою платіжної банківської картки).

Разом з тим, апеляційним господарським судом не встановлено, у чому саме полягає отримана ОСОБА_7 перевага перед іншими кредиторами банку у результаті укладення договору від 12 лютого 2015 року.

Натомість внаслідок виконання ОСОБА_7 зобов'язань позичальника ОСОБА_7 набув право вимоги сплати грошових коштів до боржника, який допустив тривале прострочення виконання зобов'язань перед банком, при цьому за відсутності договору про виконання грошового зобов'язання третьою особою та, відповідно, його виконання, ОСОБА_7 мав би право вимагати виплати йому гарантованої суми у розмірі 200000 гривень 00 коп. та залишку депозиту в процедурі ліквідації банку.

Разом з цим, ОСОБА_7 мав право розпоряджатись своїм вкладом, розміщеним у банку, на час укладення договору про виконання зобов'язань третьою особою та на час його виконання сторонами.

З огляду на викладене, боржник у зобов'язанні був замінений іншою особою за згодою кредитора, що відповідає положенням ст. 520 Цивільного кодексу України щодо суті спірних правовідносин та положенням

ст. 521 Цивільного кодексу України щодо форми правочину, а також ч. 1 ст. 528 Цивільного кодексу України, згідно якої виконання обов'язку може бути покладено боржником на іншу особу, якщо за умов договору, вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства або суті зобов'язання не випливає обов'язок боржника виконати зобов'язання особисто.

Крім того, наведеною нормою можливість виконання обов'язку боржника іншою особою не ставиться у залежність від волі кредитора, а кредитор зобов'язаний прийняти виконання, запропоноване за боржника іншою особою.

У зв'язку з наведеним місцевий господарський суд дійшов мотивованого висновку про відсутність будь-яких умов щодо пільг, переваг для ТОВ "Подільська продовольча група", гірших ринкових умов, переплати з боку ПАТ "Златобанк", з огляду на що зміст договору про виконання зобов'язання третьою особою від 12 лютого 2015 року не відповідає жодному з зазначених ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", в редакції від 12 лютого 2015 року, критеріїв, а тому не міг спричинити погіршення фінансового стану банку, тобто, вказаний договір не є нікчемним у розумінні вимог наведеної норми.

Водночас, встановлено, що станом на час виконання договору від 12 лютого 2015 року цей договір його сторонами не оскаржувався, є дійсним, а тому, в силу приписів ст. 204 Цивільного кодексу України, створює передбачені законом правові наслідки.

З огляду на викладене, висновки апеляційного господарського суду про нікчемність договору про виконання зобов'язань третьою особою, укладеного між ПАТ "Златобанк" та ОСОБА_7 12 лютого 2015 року, є необгрунтоними, оскільки у цьому разі не відбулося вчинення банком платежу на користь його кредитора чи передачі будь-якого майна, що належить банку, кредитор також не мав переваг перед іншими вкладниками, оскільки право нового кредитора вимагати від боржника повернення сплачених на виконання кредитного договору коштів передбачено нормами чинного законодавства.

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За таких обставин місцевий господарський суд дійшов мотивованого висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про звернення стягнення на предмет застави у зв'язку з виконанням зобов'язання третьою особою.

З огляду на наведене, постанову апеляційного господарського суду визнати законною та обгрунтованою не можна, тому вона підлягає скасуванню, а рішення місцевого господарського суду прийняте за наслідками повного встановлення усіх істотних обставин справи, надання їм належної правової оцінки та вірного застосування норм ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", ст. ст. 526, 1071 Цивільного кодексу України, що регулюють спірні правовідносини, отже, підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7 - 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу задовольнити.

Скасувати постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 14 вересня 2016 року.

Рішення Господарського суду Вінницької області від 30 вересня 2015 року залишити без змін.

Головуючий Т. Козир

Судді Т. Барицька

Л. Іванова