ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2015 року Справа № 922/4047/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді Карабаня В.Я.,

суддів Ємельянова А.С. (доповідач у справі),

Ковтонюк Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"на рішення господарського суду Харківської області від 03.09.2015 р. (суддя Прохоров С.А.)та на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 26.10.2015 р. (судді: Здоровко Л.М., Плахов О.В., Шутенко І.А.)у справі№922/4047/15 господарського суду Харківської областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"доКомунального підприємства "Харківські теплові мережі"простягнення коштів за участю представників: від позивача Бережок С.І., довіреність №14-96 від 18.04.2014 р. від відповідачане з'явились В С Т А Н О В И В :

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - ПАТ "НАК "Нафтогаз України") звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" (далі - КП "Харківські теплові мережі") про стягнення заборгованості в сумі 3 907 304 грн. 30 коп., з яких 3 545 855 грн. 22 коп. - інфляційні втрати та 361 449 грн. 08 коп. - 3% річних.

Позов мотивований порушенням відповідачем договірних зобов'язань з повної та своєчасної оплати поставленого природного газу і, як наслідок, нарахування інфляційних втрат та 3% річних на суму боргу.

Рішенням господарського суду Харківської області від 03.09.2015 р. у справі №922/4047/15, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 26.10.2015 р., в задоволені позову відмовлено.

Підставою для прийняття вказаних судових рішень стало те, що договором про організацію взаєморозрахунків №443/30 від 26.09.2014 р. змінено умови та строки оплати природного газу, поставленого за договором купівлі-продажу природного газу №06/11-16БО від 29.09.2011 р. При цьому, відповідач розрахувався за поставлений газ в порядку та строки, передбачені в договорі про взаєморозрахунки.

Не погодившись з прийнятими місцевим та апеляційним господарськими судами рішеннями, ПАТ "НАК "Нафтогаз України" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 03.09.2015 р., постанову Харківського апеляційного господарського суду від 26.10.2015 р. та прийняти нове рішення про задоволення позову.

Вказана касаційна скарга обґрунтована неправильним застосуванням місцевим та апеляційним господарськими судами норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 07.12.2015 р. касаційну скаргу ПАТ "НАК "Нафтогаз України" прийнято до провадження. Розгляд справи призначено на 14.12.2015 р.

Відповідач, скористався правом, наданим йому ст. 1112 Господарського процесуального кодексу України, та подав до господарського суду касаційної інстанції відзив на касаційну скаргу, в якому просив відмовити в її задоволенні з підстав необґрунтованості.

В судове засідання з'явився представник позивача.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, причини неявки суду не повідомив.

Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, сторони зобов'язані добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

З врахуванням вищенаведеного, судова колегія приходить до висновку про можливість розгляду касаційної скарги без участі представника відповідача.

Представник позивача в судовому засіданні підтримала доводи викладені в касаційній скарзі, просив скасувати рішення господарського суду Харківської області від 03.09.2015 р., постанову Харківського апеляційного господарського суду від 26.10.2015 р. та прийняти нове рішення про задоволення позову.

Перевіривши повноту встановлення місцевим та апеляційним господарськими судами обставин справи, правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга позивача не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Попередніми судовими інстанціями досліджено, що 29.09.2011 р. ПАТ "НАК "Нафтогаз України" (продавець) та КП "Харківські теплові мережі" (покупець) уклали договір купівлі-продажу природного газу №06/11-16БО.

За умовами вказаного договору продавець зобов'язується передати у власність покупцю у IV кварталі 2011 року та у 2012 році імпортований природний газ для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами і організаціями та іншими споживачами, обсягом 173 010 тис. куб. м., а покупець зобов'язується прийняти та оплатити отриманий газ, виходячи з ціни за 1000 м3 газу (з ПДВ) - 3 023 грн. 50 коп. Загальна сума вартості природного газу за цим договором складається із сум вартості місячних поставок газу.

Відповідно до пункту 6.1 договору, оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Пунктами 7.1 договору передбачено, що за невиконання чи неналежне виконання договірних зобов'язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених законодавством України, а також цим договором.

Вищевказаний договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками, діє в частині реалізації газу з 01.11.2011 р. до 31.12.2012 р., а в частині проведення розрахунків за газ та послуг з його транспортування - до повного погашення заборгованості.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За приписами ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 712 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) в обумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), що закріплено в ст. 530 Цивільного кодексу України.

Так, місцевим та апеляційним господарськими судами досліджено, що на виконання умов договору купівлі-продажу природного газу позивач у жовтні - грудні 2011 року поставив, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 132 318 485 грн. 15 коп. Вказане підтверджується відповідними актами приймання-передачі природного газу.

Через неналежне виконанням покупцем своїх зобов'язання з повної та своєчасної оплати поставленого природного газу, позивач звернувся з позовом до суду про стягнення в відповідача заборгованості в сумі 3 907 304 грн. 30 коп., з яких 3 545 855 грн. 22 коп. інфляційних втрат та 361 449 грн. 08 коп. 3% річних, нарахованих на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України.

В процесі судового розгляду справи №922/4047/15 місцевим та апеляційним господарськими судами встановлено що, відповідно до п. 2 ст. 16 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" 26.09.2014 р. між Головним управлінням Державної казначейської служби України у Харківський області, Департаментом фінансів Харківської обласної державної адміністрації, Департаментом житлово-комунального господарства та розвитку інфраструктури Харківської обласної державної адміністрації, КП "Харківські теплові мережі" та ПАТ "НАК "Нафтогаз України" укладено договір №443/30 про організацію взаєморозрахунків з погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, що вироблялася, транспортувалася та постачалася населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №30 від 29.01.2014 р.

Згідно п. 9 даного договору КП "Харківські теплові мережі" перераховує на рахунок ПАТ "НАК "Нафтогаз України" кошти в сумі 36 046 151 грн. 77 коп. для погашення заборгованості за спожитий природний газ згідно з договором №06/11-16БО від 29.09.2011 р.

Умовами договору про організацію взаєморозрахунків також передбачено, що з метою виконання договору, сторони зобов'язуються не вчиняти до проведення взаєморозрахунків дій з погашення заборгованості відповідно до договору та перераховувати кошти наступній стороні.

Сторони засвідчують, що після виконання договору, вони не мають одна до одної жодної претензії стосовно предмету договору (п. 15 договору №443/30 від 26.09.2014 р.).

Як вбачається з матеріалів справи, 31.10.2014 р. відповідач здійснив повну оплату за поставлений природний газ згідно договору купівлі-продажу природного газу №06/11-16БО від 29.09.2011 р. на суму 36 046 151 грн. 77 коп., що підтверджується відповідним платіжним дорученням.

Спір, що розглядається господарськими судами в межах справи №922/4047/15, виник між сторонами у зв'язку з тим, що, на думку позивача, відповідач порушив свої зобов'язання з своєчасної оплати поставленого природного газу, через що у останнього виник обов'язок сплатити індексацію ціни та 3% річних.

Однак, господарські суди попередніх інстанцій прийшли до висновку, що станом на 31.10.2014 р. заборгованість відповідача перед позивачем за договором №06/11-16БО від 29.09.2011 р. була відсутня. При цьому, зобов'язання відповідач виконав в строки та на умовах передбачених договором про організацію взаєморозрахунків. Вказане стало підставою для відмови в задоволенні позовних вимог.

Враховуючи вищевикладені обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з такими висновками господарських судів попередніх інстанцій і вважає прийняті ними рішення законними та обґрунтованими, з огляду на наступне.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З аналізу змісту наведених правових норм вбачається, що обов'язковою умовою стягнення в судовому порядку з відповідача на користь позивача інфляційних втрат та 3% річних за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання є встановлений факт прострочення боржником виконання такого зобов'язання.

Враховуючи, що сторонами справи, шляхом укладення договору про організацію взаєморозрахунків №443/30 від 26.09.2014 р., змінено умови та строки розрахунків за договором купівлі-продажу природного газу №06/11-16БО від 29.09.2011 р. та новий порядок проведення розрахунків не був порушений відповідачем, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає правомірною позицію місцевого та апеляційного господарських судів про відсутність підстав для застосування до відповідача наслідків порушення грошового зобов'язання, передбачених ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.

Крім того, вказана правова позиція підтверджується висновками Верховного суду України, викладеними, зокрема, в його постановах від 25.03.2015 р. у справі №924/1265/13, від 09.09.2014 р. у справі №5011-1/1043-2012-42/528-2012 та від 30.09.2014 р. у справі №5011-35/1534-2012-42/553-2012.

Таким чином, висновки господарських судів попередніх інстанцій про юридично значиму поведінку сторін справи, а саме, про обставини, які вплинули на виконання відповідачем свого зобов'язання та ступінь його виконання, відповідають дійсності, ґрунтуються на матеріалах справи та не суперечать приписам законодавства.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Перевіривши у відповідності до ч. 2 ст. 1115 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення в оскаржуваних рішенні та постанові, колегія суддів суду касаційної інстанції дійшла висновків, що місцевим та апеляційним господарськими судами повно, всебічно та об'єктивно встановлено у судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; досліджено подані сторонами в обґрунтування своїх вимог та заперечень докази; належним чином проаналізовано правовідносини, що виникли між сторонами, у зв'язку з чим прийняті ними рішення та постанова є законними, обґрунтованими та не підлягають зміні або скасуванню.

Доводи викладені в касаційній скарзі не спростовують правомірності застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм чинного матеріального та процесуального права.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1119 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно з ст. 49 Господарського процесуального кодексу України з позивача підлягає стягненню судовий збір за розгляд поданої ним касаційної скарги.

Керуючись ст.ст. 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 26.10.2015 р. та рішення господарського суду Харківської області від 03.09.2015 р. у справі №922/4047/15 залишити без змін.

Головуючий суддя В.Я. Карабань

Судді: А.С. Ємельянов

Л.В. Ковтонюк