ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2015 року Справа № 918/545/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіЄвсікова О.О. суддів:Кролевець О.А. Попікової О.В. (доповідач у справі)за участю представників: від позивачаКулачук М.В. дов. від 8.10.2014від відповідачаОшурко Й.М. дов. від 10.08.2015від третіх осіб не з'явились (про дату, час та місце судового розгляду повідомлено належним чином)розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Чарівниця" на рішення Господарського суду Рівненської області від 21.05.2015 та постановуРівненського апеляційного господарського суду від 28.07.2015у справі№ 918/545/13 Господарського суду Рівненської областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Райффайзен банк Аваль" Рівненської обласної дирекції доТовариства з обмеженою відповідальністю "Чарівниця"треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору 1. Відкрите акціонерне товариство "Рівненське автотранспортне підприємство 15607" 2. Відкрите акціонерне товариство "Здолбунівський завод будівельних матеріалів" прозвернення стягнення на предмет іпотеки

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Райффайзен банк Аваль" Рівненської обласної дирекції звернулось до Господарського суду Рівненської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Чарівниця" про стягнення 535 125,64 грн. заборгованості Відкритого акціонерне товариство "Здолбунівський завод будівельних матеріалів" за кредитним договором від 28.11.2007 № 010/89-07/393 та 905 732,88 грн. заборгованості Відкритого акціонерного товариства "Рівненське автотранспортне підприємство 15607" за кредитним договором від 28.11.2007 №010/89-07/389 шляхом звернення стягнення на заставлене згідно договору іпотеки від 29.11.2007 № 010/89-07/054/г/1 майно, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Чарівниця".

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 14.08.2014 у справі №918/545/13, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 13.11.2014, вимоги задоволені частково, в рахунок погашення заборгованості ВАТ "Здолбунівський завод будівельних матеріалів" перед ПАТ "Райффайзен банк Аваль" в сумі 535 125,64 грн. за кредитним договором №010/89-07/393 від 28.11.2007, звернуто стягнення на заставлене згідно договору іпотеки № 010/89-07/054/г/1 від 29.11.2007 нерухоме майно: нежиле приміщення, загальною площею 1 285,3 кв.м, що знаходиться за адресою: Рівненська область, м. Рівне, проспект Миру, буд. 11, та належить ТОВ "Чарівниця" на праві приватної власності та нежиле приміщення загальною площею 156,00 кв.м, що знаходиться за адресою: Рівненська область, м. Рівне, проспект Миру, буд. 11, та належить ТОВ "Чарівниця" на праві приватної власності - шляхом продажу предмету іпотеки на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження за початковою ціною продажу: нежитлового приміщення, загальною площею 1 285,3 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Рівне, проспект Миру 11 - 8 127 109 грн., без ПДВ; нежитлового приміщення, загальною площею 156 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Рівне, проспект Миру 11 - 2 391 897 грн., без ПДВ. В частині позовних вимог про погашення 905 732,88 грн. заборгованості ВАТ "Рівненське автотранспортне підприємство 15607" перед ПАТ "Райффайзен банк Аваль" за кредитним договором № 010/89-07/393 від 28.11.2007 шляхом звернення стягнення на заставлене згідно договору іпотеки № 010/89-07/054/г/1 від 29.11.2007 у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 12.01.2015 рішення Господарського суду Рівненської області від 14.08.2014 та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 13.11.2014 скасовано, справу № 918/545/13 передано на новий розгляд до Господарського суду Рівненської області.

Направляючи справу на новий розгляд суд касаційної інстанції зауважив, що висновок судів попередніх інстанцій про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог в частині звернення стягнення на заставлене нерухоме майно ТОВ "Чарівниця" згідно договору іпотеки № 010/89-07/054/г/1 від 29.11.2007 є передчасним та таким, що ґрунтується на неповному з'ясуванні обставин справи, без врахування приписів чинного законодавства, які підлягають застосуванню при вирішенні спору про звернення стягнення на предмет іпотеки.

За результатом нового розгляду справи № 918/545/13 Господарський суд Рівненської області рішенням від 21.05.2015 (суддя Андрійчук О.В.), яке залишене без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 28.07.2015 (колегія суддів: головуючий Тимошенко О.М., судді Коломис В.В., Огородніек К.М.), позов задовольнив частково. В рахунок погашення заборгованості ВАТ "Здолбунівський завод будівельних матеріалів" перед ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" за кредитним договором № 010/89-07/393 від 28.11.2007 в сумі 535 125,62 грн., з яких: 500 000 грн. заборгованості за кредитом, 33 972,61 грн. заборгованості за процентами, 1 153,01 грн. пені, звернув стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки №010/89-07/054/г/1 від 29.11.2007, а саме: нежиле приміщення, загальною площею 156,00 кв.м, що знаходиться за адресою: Рівненська область, м. Рівне, проспект Миру, буд. 11, та належить ТОВ "Чарівниця" на праві приватної власності, що підтверджується договором купівлі-продажу індивідуально визначеного майна (бланк серії ВВМ № 261787), посвідченим приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Червук В.М. 15.10.2004 та зареєстрованим в реєстрі за № 3018. Встановив спосіб реалізації предмету іпотеки за договором іпотеки № 010/89-07/054/г/1 від 29.11.2007 - нежилого приміщення, загальною площею 156,00 кв.м, що знаходиться за адресою: Рівненська область, м. Рівне, проспект Миру, буд. 11, шляхом продажу предмета іпотеки на прилюдних торгах. Визначив початкову ціну предмета іпотеки для його подальшої реалізації на прилюдних торгах - 2 391 897 грн., без ПДВ. У решті заявлених позовних вимог відмовив.

Не погодившись із зазначеними рішенням Господарського суду Рівненської області від 21.05.2015 та постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 28.07.2015, Товариство з обмеженою відповідальністю "Чарівниця" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та передати справу на новий розгляд до Господарського суду Рівненської області, посилаючись в обґрунтування своєї правової позиції на невідповідність висновків судів попередніх інстанцій обставинам справи та недотримання судами норм матеріального права, зокрема, приписів статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" та статті 39 Закону України "Про іпотеку". Зокрема скаржник наголошує на тому, що судами не були належним чином встановлені сума заборгованості за кредитним договором № 010/89-07/393 від 28.11.2007 та вартість предмету іпотеки за договором іпотеки № 010/89-07/054/г/1 від 29.11.2007 - нежилого приміщення, загальною площею 156,00 кв.м, що знаходиться за адресою: Рівненська область, м. Рівне, проспект Миру, буд. 11, та зауважує на тому, що судами не була врахована співмірність вказаної заборгованості з вартістю іпотечного майна. Разом з тим ТОВ "Чарівниця" посилається на ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17.06.2015, якою залишено без змін рішення Рівненського міського суду від 02.12.2014 та ухвалу Апеляційного суду Рівненської області від 11.02.2015, які, на думку скаржника, мають значення для правильного вирішення спору у даній справі, проте не були взяті судами попередніх інстанцій до уваги. Також скаржник посилається порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, зокрема, статті 41 Господарського процесуального кодексу України щодо призначення у справі судової будівельно-технічної експертизи для визначення ринкової вартості предмету іпотеки за договором іпотеки № 010/89-07/054/г/1 від 29.11.2007 станом на момент проведення такої експертизи.

У відзиві на касаційну скаргу ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" просить залишити касаційну скаргу ТОВ "Чарівниця" без задоволення, а рішення Господарського суду Рівненської області від 21.05.2015 та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 28.07.2015 - без змін з мотивів, у них викладених.

Розглянувши касаційну скаргу, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій та підтверджується матеріалами справи, 28.11.2007 Відкрите акціонерне товариство "Райффайзен банк Аваль" (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Райффайзен банк Аваль") (кредитор), Відкрите акціонерне товариство "Рівненське автотранспортне підприємство 15607" (позичальник 1) та Відкрите акціонерне товариство "Здолбунівський завод будівельних матеріалів" (позичальник 2) укладено генеральну кредитну угоду № 010/89-07/054/г, відповідно до якої кредитор зобов'язується надавати позичальнику кредитні кошти в порядку і на умовах, визначених в додаткових кредитних договорах, що укладатимуться в рамках угоди між позичальником та кредитором, і які після їх підписання стають її невід'ємними частинами (пункт 1.1 угоди).

Відповідно до пунктів 1.2, 1.3 угоди загальна сума фактичної заборгованості позичальника по наданих кредитором кредитних коштах в рамках угоди у будь-який момент під час дії угоди не може перевищувати 4 400 000 грн. Строк користування кредитними коштами за цією угодою встановлюється до 27.11.2017. Кредитні договори з позичальником в рамках цієї угоди укладаються строком, вказаним в пункті 2.2 угоди.

Пунктами 2.1, 2.4 угоди передбачено, що кредитор надає позичальнику кредити на умовах їх забезпеченості, цільового використання, строковості, повернення та плати за користування. Конкретні строки користування кредитними коштами, відсоткові ставки за користування кредитними коштами, розміри комісійної винагороди, цільове призначення визначаються сторонами окремо у додаткових кредитних договорах, укладених в рамках угоди.

28.11.2007 на підставі генеральної кредитної угоди № 010/89-07/054/г від 28.11.2007 між ВАТ "Райффайзен банк Аваль" (кредитор), ВАТ "Рівненське автотранспортне підприємство 15607" та ВАТ "Здолбунівський завод будівельних матеріалів" (позичальники) укладено кредитні договори № 010/89-07/389 та № 010/89-07/393 (кредитний договір № 1 та кредитний договір № 2) відповідно.

Згідно з пунктом 1.1. кредитного договору № 1 та кредитного договору № 2 кредитор, на положеннях та умовах цих договорів та генеральної угоди № 010/89-07/054/г від 28.11.2007, відкриває позичальнику відновлювальну (револьверну) кредитну лінію (кредит) в сумі 2 000 000 грн. та 2 400 000 грн. відповідно у порядку, передбаченому цими договорами, зі строком повернення по 27.11.2017.

За пунктом 1.3 кредитного договору № 1 та кредитного договору № 2 з урахуванням договору № 1 про внесення змін до кредитного договору, за користування кредитом позичальник сплачує кредитору проценти в розмірі 15,5% річних.

Пунктом 3.1. кредитного договору № 1 та кредитного договору № 2 передбачено, що кредитор надає позичальнику кредит на умовах його забезпеченості, цільового використання, строковості, повернення та плати за користування.

Згідно з пунктом 3.4 кредитного договору № 1 та кредитного договору № 2 видача кредитних коштів позичальнику здійснюється шляхом перерахування суми кредиту в безготівковій формі з позичкового рахунку на поточний рахунок позичальника.

У пункті 3.5 кредитного договору № 1 та кредитного договору № 2 сторони погодили, що проценти за користування кредитом нараховуються, виходячи з розміру процентної ставки, встановленої цим договором, на залишок заборгованості за кредитом з дня перерахування коштів з позичкового рахунку позичальника до моменту фактичного повернення (погашення) кредиту кредитору (у томі числі і за період прострочення погашення кредиту). При розрахунку процентів день надання кредиту та день погашення заборгованості за кредитом вважаються одним днем.

Відповідно до пункту 6.1 кредитного договору № 1 та кредитного договору №2 позичальник зобов'язаний використати кредит на зазначені в договорі цілі і в строки, передбачені цим договором, забезпечити повернення одержаного кредиту та сплату нарахованих процентів, передбачених договором комісій, неустойок, відшкодування витрат та збитків кредитора, викликаних неналежним виконанням цього договору.

Згідно з пунктом 7.3 кредитного договору № 1 та кредитного договору № 2 у випадку невиконання позичальником умов розділу 6 кредитного договору, банк має право скасувати кредитний ліміт та достроково вимагати погашення заборгованості позичальника за кредитом, включаючи нараховані відсотки за користування кредитом та штрафні санкції.

За порушення строків повернення кредиту (у тому числі строків зменшення кредитного ліміту), процентів за користування та комісій, передбачених цим договором, позичальник сплачує кредитору пеню від суми простроченого платежу в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент виникнення заборгованості, за кожен день прострочення (пункт 10.2 кредитного договору № 1 та кредитного договору № 2).

Додатками № 1 до кредитного договору № 1 та кредитного договору № 2 встановлено графік зменшення ліміту кредитної заборгованості.

Відповідно до частини 1 статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

В силу положень статей 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що ВАТ "Райффайзен банк Аваль" на виконання умов кредитних договорів у період з 28.11.2007 по 20.11.2008 надало ВАТ "Рівненське автотранспортне підприємство 15607" кредитні кошти на загальну суму 3 279 100 грн., а ВАТ "Здолбунівський завод будівельних матеріалів" у період з 20.11.2007 по 20.11.2009 - 3 287 000 грн., що підтверджується меморіальними ордерами, копії яких наявні в матеріалах справи.

Натомість ВАТ "Рівненське автотранспортне підприємство 15607" та ВАТ "Здолбунівський завод будівельних матеріалів" своїх зобов'язань за кредитними договорами у повному обсязі не виконали. Зокрема, ВАТ "Рівненське автотранспортне підприємство 15607" повернуло ВАТ "Райффайзен банк Аваль" 2 379 100 грн., а ВАТ "Здолбунівський завод будівельних матеріалів" - 2 787 000 грн., про що свідчать виписки по рахунках позичальників.

Таким чином, як встановлено судами попередніх інстанцій, станом на 06.08.2014 за ВАТ "Рівненське автотранспортне підприємство 15607" та ВАТ "Здолбунівський завод будівельних матеріалів" утворився борг на загальну суму в розмірі 1 440 858,50 грн., з яких 905 732,88 грн. - заборгованість ВАТ "Рівненське автотранспортне підприємство 15607" за кредитним договором № 1 (900 000 грн. за кредитом та 5 732,88 грн. за процентами за користування кредитом), та 535 125,62 грн. - заборгованість ВАТ "Здолбунівський завод будівельних матеріалів" за кредитним договором № 2 (500 000 грн. за кредитом, 33 972,61 грн. за процентами за користування кредитом та 1 153,01 грн. пені).

Разом з тим судами попередніх інстанцій встановлено, що 29.11.2007 між Відкритим акціонерним товариством "Райффайзен банк Аваль" (іпотекодержатель) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Чарівниця" (іпотекодавець) укладено договір іпотеки № 010/89-07/054/г/1, відповідно до якого з метою забезпечення виконання зобов'язань, що витікають з генеральної кредитної угоди № 010/89-07/054 від 28.11.2007, а також з умов договорів, укладених в рамках генеральної кредитної угоди, та усіх додаткових угод до неї (кредитний договір), які укладені або можуть бути укладені до закінчення її строку, за умовами яких треті особи зобов'язалися перед іпотекодержателем повернути кредит в розмірі 4 400 000 грн., сплатити проценти за його користування, комісійну винагороду, неустойку (пеню, штраф) в розмірі, строки та у випадках, передбачених кредитним договором, а також виконати інші умови кредитного договору та відшкодувати іпотекодержателю всі можливі збитки, понесені ним внаслідок невиконання чи неналежного виконання умов кредитного договору (пункт 1.1 договору іпотеки).

Предметом іпотеки є нерухоме майно:

- нежиле приміщення, загальною площею 1285,30 кв.м., що знаходиться за адресою: Рівненська область, м. Рівне, пр. Миру, буд. 11, та належить ТОВ "Чарівниця" на праві приватної власності, що підтверджується договором купівлі-продажу № 211 (бланк серії ААА № 914157), посвідченим приватним нотаріусом Рівненського міського та районного нотаріального округу Юган Г.І. 06.12.1999 та зареєстрований в реєстрі за № 345;

- нежиле приміщення, загальною площею 156 кв.м., що знаходиться за адресою: Рівненська область, м. Рівне, пр. Миру, буд. 11, та належить ТОВ "Чарівниця" на праві приватної власності, що підтверджується договором купівлі-продажу індивідуально визначеного майна (нежитлове приміщення) (бланк серії ВВМ № 261787), посвідченим приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Червук В.М. 15.10.2004 та зареєстровано в реєстрі за № 3018.

Відповідно до пункту 1.5 договору іпотеки предмет іпотеки оцінюється сторонами в сумі 6 335 849 грн.

Згідно з підпунктом 3.1.4 пункту 3.1 договору іпотеки у випадку невиконання боржником зобов'язань за кредитним договором, у тому числі якщо кінцевий термін повернення кредиту ще не настав, іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки та реалізувати його відповідно до пункту 6 цього договору за рахунок вирученої від реалізації предмета іпотеки суми переважно перед іншими кредиторами задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, пов'язаних з реалізацією предмета іпотеки.

Банк має право вимагати дострокового виконання зобов'язань за кредитним договором, забезпеченим цією іпотекою, а якщо його вимога не буде задоволена - звернути стягнення на предмет іпотеки (пункт 6.3 договору іпотеки)

Пунктом 6.4 договору іпотеки передбачено, що звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється, у тому числі за рішенням суду.

Відповідно до статті 564 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно з частиною 1 статті 575 Цивільного кодексу України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Статтею 1 Закону України "Про іпотеку" визначено, що іпотекою є вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

У разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону (частина 1 статті 33 Закону України "Про іпотеку").

Згідно з частиною 1 статті 12 Закону України "Про іпотеку" у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до частини 1 статті 7 Закону України "Про іпотеку" за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.

В силу вимог частини 3 статті 33 Закону України "Про іпотеку" звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 35 Закону України "Про іпотеку" у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержавтель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Положення частини 1 цієї статті не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку.

Судами встановлено, що ВАТ "Райффайзен банк Аваль" направило ТОВ "Чарівниця", а також ВАТ "Рівненське автотранспортне підприємство 15607" та ВАТ "Здолбунівський завод будівельних матеріалів" письмову вимогу про виконання порушеного зобов'язання за кредитними договорами № 1 та № 2 від 28.11.2007, та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Проте ВАТ "Рівненське автотранспортне підприємство 15607" та ВАТ "Здолбунівський завод будівельних матеріалів" своїх зобов'язань за вказаними кредитними договорами належним чином не виконали.

Наведені обставини слугували підставою для звернення ПАТ "Райффайзен банк Аваль" (правонаступник ВАТ "Райффайзен банк Аваль") до господарського суду з позовом до ТОВ "Чарівниця" про стягнення 535 125,64 грн. заборгованості ВАТ "Здолбунівський завод будівельних матеріалів" за кредитним договором від 28.11.2007 № 010/89-07/393 та 905 732,88 грн. заборгованості ВАТ "Рівненське автотранспортне підприємство 15607" за кредитним договором від 28.11.2007 №010/89-07/389 шляхом звернення стягнення на заставлене згідно договору іпотеки від 29.11.2007 № 010/89-07/054/г/1 майно, що належить ТОВ "Чарівниця".

Скеровуючи дану справу на новий розгляд, суд касаційної інстанції зазначив, що при первісному розгляді справи суди попередніх інстанцій, задовольняючи позовні вимоги про стягнення 535 125,64 грн. заборгованості ВАТ "Здолбунівський завод будівельних матеріалів" перед ПАТ "Райффайзен банк Аваль" за кредитним договором № 010/89-07/393 від 28.11.2007, суди звернули стягнення на заставлене згідно договору іпотеки № 010/89-07/054/г/1 від 29.11.2007 нерухоме майно шляхом продажу предмету іпотеки на прилюдних торгах за початковою ціною продажу: 8 127 109 грн. за нежитлове приміщення загальною площею 1285,3 кв.м., та 2 391 897 грн. за нежитлове приміщення загальною площею 156 кв.м., які знаходиться за адресою: м. Рівне, проспект Миру 11. При цьому, як зауважила колегія суддів, суди не дали оцінки співмірності суми заборгованості за кредитом та вартості іпотечного майна, та залишили поза увагою приписи частини 5 статті 33 Закону України "Про іпотеку".

Наведене було враховано судами під час нового розгляду справи, за наслідками якого суди дійшли висновку про часткове задоволення позовних вимог ПАТ "Райффайзен банк Аваль", з чим погоджується колегія суддів з огляду на наступне.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій та вбачається з матеріалів справи, вимога ПАТ "Райффайзен банк Аваль" про звернення стягнення на предмет іпотеки ґрунтується на двох кредитних договорах: на кредитному договорі від 28.11.2007 № 010/89-07/389, укладеному з ВАТ "Рівненське автотранспортне підприємство 15607", та кредитному договорі від 28.11.2007 № 010/89-07/393, укладеному з ВАТ "Здолбунівський завод будівельних матеріалів".

Разом з тим 02.11.2011 ухвалою Господарського суду Рівненської області порушено провадження у справі № 5019/2437/11 про банкрутство ВАТ "Рівненське автотранспортне підприємство 15607", введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, 16.01.2013 постановою Господарського суду Рівненської області ВАТ "Рівненське автотранспортне підприємство 15607" визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру, а 21.08.2013 ухвалою Господарського суду Рівненської області, залишеною без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 24.09.2013 та постановою Вищого господарського суду України від 13.11.2013, затверджено ліквідаційний баланс та звіт ліквідатора, ВАТ "Рівненське автотранспортне підприємство 15607" ліквідовано, провадження у справі припинено.

Згідно з Витягом з ЄДРЮОФОП запис про припинення ВАТ "Рівненське автотранспортне підприємство 15607" внесено 02.09.2013.

Відповідно до частини 2 статті 33 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" юридична особа є такою, що припинилася, з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи.

Частиною 1 статті 609 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється ліквідацією юридичної особи (боржника або кредитора), крім випадків, коли законом або іншими нормативно-правовими актами виконання зобов'язання ліквідованої юридичної особи покладається на іншу юридичну особу, зокрема за зобов'язаннями про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю.

Зважаючи на викладене, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що зобов'язання ВАТ "Рівненське автотранспортне підприємство 15607" за кредитним договором від 28.11.2007 № 010/89-07/389 припинилося у зв'язку з ліквідацією позичальника, з огляду на що відсутні підстави для звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості останнього за вказаним кредитним договором в розмірі 905 732,88 грн.

При прийнятті судових рішень у справі суд першої та апеляційної інстанцій, керуючись приписами статей 525, 526, 564, 575, 610, 1048 1054 Цивільного України, врахувавши вимоги статті статей 12, 33, 35, 39 Закону України "Про іпотеку", дослідивши фактичні обставини справи та перевіривши подані сторонами докази, дійшли обґрунтованого та правомірного висновку про звернення стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки №010/89-07/054/г/1 від 29.11.2007, а саме: нежиле приміщення ТОВ "Чарівниця", загальною площею 156,00 кв.м, що знаходиться за адресою: Рівненська область, м. Рівне, проспект Миру, буд. 11, в рахунок погашення заборгованості ВАТ "Здолбунівський завод будівельних матеріалів" перед ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" за кредитним договором № 010/89-07/393 від 28.11.2007 в сумі 535 125,62 грн., шляхом продажу предмета іпотеки на прилюдних торгах за початковою ціною 2 391 897 грн., з огляду на наступне.

Згідно з частиною 1 статті 39 Закону України "Про іпотеку" у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначається, зокрема початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Статтями 38 та 41 Закону України "Про іпотеку" передбачено можливість реалізації предмета іпотеки шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження" з дотриманням вимог цього Закону.

З матеріалів справи вбачається, що з метою встановлення початкової вартості ціни продажу предмета договору іпотеки судом призначалось три судові будівельно-технічні експертизи, остання з яких ТОВ "Чарівниця" оплачена не була та залишилась без виконання. Оскільки друга судова експертиза була проведена 16.07.2014, а отже більш точно відображає ціну об'єкта договору іпотеки № 010/89-07/054/г/1 від 29.11.2007, суди попередніх інстанцій обґрунтовано взяли за основу експертний висновок № 40210/2_ПС від 16.07.2014 для встановлення початкової вартості ціни продажу об'єкта договору іпотеки. З вказаного висновку вбачається, що станом на 16.05.2014 ринкова вартість майна, що є предметом договору іпотеки № 010/89-07/054/г/1 від 29.11.2007 та належить ТОВ "Чарівниця" на праві приватної власності становить: 8 127 109 грн., без ПДВ - за нежитлове приміщення, загальною площею 1285,30 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Рівне, пр. Миру, 11, та 2 391 897 грн., без ПДВ - за нежитлове приміщення, загальною площею 156,00 кв.м., що знаходиться за цією ж адресою.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи заборгованість ВАТ "Здолбунівський завод будівельних матеріалів" згідно кредитного договору № 1 склала 535 125,62 грн., з яких 500 000 грн. заборгованості за кредитом, 33 972,61 грн. заборгованості за процентами (7 219,18 грн. процентів за користування кредитом за період з 26.06.2014 по 29.07.2014, 5 945,21 грн. процентів за період з 29.05.2014 по 25.06.2014, 19 321,92 грн. процентів за період з 27.02.2014 по 28.05.2014) та 1 153,03 грн. пені, погашення якої згідно приписів Закону України "Про іпотеку" має відбутися за рахунок звернення стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки № 010/89-07/054/г/1 від 29.11.2007.

Відповідно до частини 5 статті 33 Закону України "Про іпотеку" якщо предметом іпотеки є два або більше об'єкти нерухомого майна, стягнення звертається в обсязі, необхідному для повного задоволення вимог іпотекодержателя.

Разом з тим, згідно з частиною 5 статті 62 Закону України "Про виконавче провадження" не реалізоване на прилюдних торгах, аукціонах або на комісійних умовах протягом двох місяців майно підлягає уцінці державним виконавцем, що проводиться в десятиденний строк з дня визнання прилюдних торгів чи аукціону такими, що не відбулися, або закінчення двомісячного строку реалізації майна на комісійних умовах. Майно може бути уцінене не більш як на 30 відсотків. У разі нереалізації майна в місячний строк з дня проведення уцінки воно повторно уцінюється в такому самому порядку, але не більш як на 50 відсотків початкової вартості майна.

Враховуючи, що предмет іпотеки за договором іпотеки № 010/89-07/054/г/1 від 29.11.2007 складається з двох об'єктів нерухомого майна, ринкова вартість одного з яких становить 2 391 897 грн., яка є достатньою для задоволення вимог ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" в розмірі 535 125,62 грн., з урахуванням випадку, якщо при примусовій реалізації матиме місце уцінка майна на 50%, колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли правомірного та обґрунтованого висновку про задоволення вказаних вимог шляхом звернення стягнення на нежитлове приміщення загальною площею 156 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Рівне, пр. Миру, 11, вартістю 2 391 897 грн.

Зазначені в касаційній скарзі доводи ТОВ "Чарівниця" стосовно невідповідності висновків судів першої та апеляційної інстанцій обставинам справи та недотримання судами норм матеріального та процесуального права з огляду на неналежне, на думку скаржника, встановлення суми заборгованості за кредитним договором № 010/89-07/393 від 28.11.2007 та вартості предмету іпотеки за договором іпотеки № 010/89-07/054/г/1 від 29.11.2007, без врахування співмірності вказаної заборгованості з вартістю іпотечного майна, спростовуються встановленими судами попередніх інстанцій обставинами справи та наявними у ній матеріалами, а отже не можуть бути підставою для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень.

Посилання ТОВ "Чарівниця" на ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17.06.2015 колегією суддів касаційної інстанції до уваги не приймається, оскільки вказаний судовий акт не був предметом розгляду в судах першої та апеляційної інстанцій.

Враховуючи викладене, а також межі перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що доводи, викладені заявником у касаційній скарзі, не спростовують висновків судів попередніх інстанцій та фактично зводяться до переоцінки доказів і встановлених судами обставин, що в силу положень статті 1117 Господарського процесуального кодексу України не відноситься до повноважень касаційної інстанції.

При цьому перевіривши у відповідності до частини другої статті 1115 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи, повноту їх встановлення в рішенні та постанові, колегія суддів дійшла висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій в порядку статті 43 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно і об'єктивно розглянуто всі обставини справи, їм дана належна юридична оцінка, та в силу приписів частини 1 статті 11112 Господарського процесуального кодексу України враховано вказівки Вищого господарського суду України, зазначені у постанові від 12.01.2015, а отже порушень норм чинного законодавства не вбачається, у зв'язку з чим підстави для задоволення касаційної скарги та скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Чарівниця" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Рівненської області від 21.05.2015 та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 28.07.2015 у справі № 918/545/13 залишити без змін.

Головуючий суддя О.О. Євсіков

Судді: О.А. Кролевець

О.В. Попікова