ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2015 року Справа № 908/5651/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді Карабаня В.Я.,

суддів Ємельянова А.С. (доповідач у справі),

Ковтонюк Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"на ухвалугосподарського суду Запорізької області від 14.07.2015 р. (суддя Сушко Л.М.)та на постановуДонецького апеляційного господарського суду від 25.08.2015 р. (судді: Дучал Н.М., Мартюхіна Н.О., Склярук О.І.) у справі№908/5651/14 господарського суду Запорізької областіза позовомПрокурора м. Маріуполя в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах: Міністерства енергетики та вугільної промисловості в особі Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" доКомунального комерційного підприємства Маріупольської міської ради "Маріупольтепломережа"простягнення заборгованостіза участю представників: від прокуратури Попенко О.С., старший прокурор відділу ГПУ, служ. посвідчення №029012 від 17.09.2014 р. від позивача 1 не з'явились від позивача 2Бережок С.І., довіреність №14-96 від 18.04.2014 р. від відповідачаБогінська Т.М., довіреність №27 від 05.11.2015 р.

В с т а н о в и в:

Рішенням господарського суду Запорізької області від 15.01.2015 р. у справі №908/5651/14 позов задоволено частково, а саме: стягнуто з відповідача на користь позивача 17 168 694 грн. 24 коп. основного боргу, 839 631 грн. 68 коп. пені, 2 927 908 грн. 54 коп. інфляційних втрат, 324 417 грн. 41 коп. 3% річних. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 16.03.2015 р. рішення господарського суду Запорізької області від 15.01.2015 р. у справі №908/5651/14 залишено без змін.

На виконання вказаного рішення 02.04.2015 р. господарським судом Запорізької області видано відповідний наказ.

В подальшому, постановою Вищого господарського суду України від 18.05.2015 р. у справі №908/5651/14 касаційну скаргу позивача 2 залишено без задоволення, а постанову Харківського апеляційного господарського суду від 16.03.2015 р. та рішення господарського суду Запорізької області від 15.01.2015 р. залишено без змін.

Комунальне комерційне підприємство Маріупольської міської ради "Маріупольтепломережа" звернулось до місцевого господарського суду з заявою про розстрочку виконання рішення господарського суду Запорізької області від 15.01.2015 р. у справі №908/5651/14 строком на 7 років з щомісячним платежем у розмірі 253 103 грн. 00 коп., а в останньому місяці - 253 102 грн. 87 коп.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 14.07.2015 р., залишеною без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду 25.08.2015 р., заяву відповідача про розстрочку виконання рішення господарського суду Запорізької області від 15.01.2015 р. у справі №908/5651/14 задоволено частково, а саме, розстрочено виконання вказаного рішення строком на 12 місяців до 14.07.2016 р. зі сплатою рівними частинами щомісячно по 1 771 720 грн. 98 коп., а в останньому місяці 1 771 721 грн. 09 коп.

Не погодившись з судовими актами господарських судів попередніх інстанцій про розстрочку виконання рішення, Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Запорізької області від 14.07.2015 р., постанову Донецького апеляційного господарського суду від 25.08.2015 р. та відмовити у задоволенні клопотання відповідача про розстрочку виконання рішення господарського суду Запорізької області від 15.01.2015 р. у справі №908/5651/14.

В обґрунтування своїх вимог заявник касаційної скарги посилається на те, що оскаржувані судові акти прийняті з порушенням норм процесуального права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 07.12.2015 р. касаційну скаргу Публічного акціонерного товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" прийнято до провадження. Розгляд справи призначено на 14.12.2015 р.

Відповідач, скористався правом, наданим йому ст. 1112 Господарського процесуального кодексу України, та подав до господарського суду касаційної інстанції відзив на касаційну скаргу, в якому просив відмовити в її задоволенні з підстав необґрунтованості.

Крім того, 30.11.2015 р. до Вищого господарського суду України надійшло клопотання представника Комунального комерційного підприємства Маріупольської міської ради "Маріупольтепломережа" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, яке обґрунтоване неможливістю прибути у судове засіданні, у зв'язку з транспортними перешкодами.

Розглянувши вказане клопотання, суд касаційної інстанції, керуючись ст. 741 Господарського процесуального кодексу України, дійшов висновку про можливість його задоволення та забезпечення участі у судовому засіданні уповноваженого представника Комунального комерційного підприємства Маріупольської міської ради "Маріупольтепломережа" в режимі проведення відеоконференції Приморським районним судом м. Маріуполя, про що 07.12.2015 р. винесено відповідну ухвалу Вищого господарського суду України

У судове засідання 14.12.2015 р. з'явились представники прокуратури та позивача 2.

Представник відповідача був присутній в судовому засіданні в режимі проведення відеоконференції.

Представник позивача 1 в судове засідання не з'явився, причини неявки суду не повідомив.

Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, сторони зобов'язані добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

З врахуванням вищенаведеного, судова колегія приходить до висновку про можливість розгляду касаційної скарги без участі представника позивача 1.

Представники прокуратури та позивача 2 в судовому засіданні підтримали доводи, викладені в касаційній скарзі, просили скасувати ухвалу господарського суду Запорізької області від 14.07.2015 р., постанову Донецького апеляційного господарського суду 25.08.2015 р. та відмовити у задоволенні клопотання відповідача про розстрочку виконання рішення господарського суду Запорізької області від 15.01.2015 р. у справі №908/5651/14.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти задоволення касаційної скарги та просив залишити без змін оскаржувані ухвалу та постанову.

Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, заслухавши представників прокуратури, позивача 2 та відповідача, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 121 Господарського процесуального кодексу України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Як роз'яснено в п. 7.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів" №9 від 17.10.2012 р., підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. При цьому, слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених ст. 121 Господарського процесуального кодексу України, ця стаття не вимагає і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Господарський процесуальний кодекс України не визначає перелік обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання, тому суд оцінює докази, які підтверджують зазначені обставини, за правилами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Задовольняючи частково заяву Комунального комерційного підприємства Маріупольської міської ради "Маріупольтепломережа" про відстрочку виконання рішення господарського суду Запорізької області від 15.01.2015 р. у справі №908/5651/14, місцевий господарський суд, з яким погодився господарський суд апеляційної інстанції, виходив з наведених заявником наступних підстав.

1. Важке фінансове становище Комунального комерційного підприємства Маріупольської міської ради "Маріупольтепломережа", а саме його збитковість, яка підтверджується тим, що відповідно до фінансової звітності станом на 31.12.2013 р. відповідач мав непокритий збиток 289 431 тис. грн. 00 коп., на 01.10.2014 р. - 361 184 тис. грн. 00 коп., на 31.12.2014 р. - 224 443 тис. грн. 00 коп. Сума збитку зменшилася тільки внаслідок перерахування у листопаді 2014 р. з державного бюджету субвенції на погашення різниці в тарифах з теплопостачання для населення, з наступним обов'язковим перерахуванням коштів на рахунок Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України".

2. Незначний термін прострочення виконання зобов'язання та його виконання на 22%.

3. Невідповідність тарифів на теплопостачання, за якими Комунальне комерційне підприємство Маріупольської міської ради "Маріупольтепломережа" реалізовує свої послуги, їх економічній собівартості. Підприємство, зокрема, надає комунальні послуги за регульованим тарифом, який не вправі встановлювати самостійно і який повністю не відшкодовує собівартість теплової енергії, внаслідок чого відповідач несе прямі збитки через непокриття різниці в тарифах.

4. Значна дебіторська заборгованість споживачів перед підприємством, яка станом на 01.01.2015 р. становить 111 980,3 тис. грн. В свою чергу, відповідач, як централізований теплопостачальник у місті Маріуполі, згідно зі ст.ст. 18, 28 Закону України "Про теплопостачання", не може в односторонньому порядку, навіть за наявності заборгованості споживачів, припинити теплопостачання.

5. Особливий статус відповідача, у зв'язку з яким, усі основні фонди Комунального комерційного підприємства Маріупольської міської ради "Маріупольтепломережа" належать йому на праві повного господарського відання. Одночасно, усе рухоме майно відповідача на даний момент знаходиться під арештом, накладеним державною виконавчою службою.

6. Важливе суспільне значення Комунального комерційного підприємства Маріупольської міської ради "Маріупольтепломережа", яке полягає у тому, що на обслуговуванні відповідача знаходяться соціальні об'єкти міста, а саме: 72 школи, 88 дитячих садочків, 36 лікарень і одномоментне стягнення заборгованості може призвести до вилучення обігових коштів підприємства та спричинити зупинення сталого теплопостачання в місті Маріуполі.

Разом з цим, серед виключних обставин, що впливають на господарську діяльність Комунального комерційного підприємства Маріупольської міської ради "Маріупольтепломережа", відповідач зазначає проведення антитерористичної операції у Донецькій області.

Зважаючи на наведені відповідачем доводи та надані на їх підтвердження докази, місцевий та апеляційний господарські суди прийшли до висновку про наявність підстав для розстрочення виконання рішення господарського суду Запорізької області від 15.01.2015 р. у справі №908/5651/14 в порядку ст. 121 Господарського процесуального кодексу України.

Однак, господарські суди попередніх інстанцій визнали, що семирічний строк розстрочення виконання рішення є надто значним та розстрочили його виконання на 12 місяців, а саме: до 14.07.2016 р. зі сплатою рівними частинами щомісячно по 1 771 720 грн. 98 коп., а в останньому місяці 1 771 721 грн. 09 коп.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Вимоги щодо належності та допустимості доказів закріплені в ст. 34 Господарського процесуального кодексу України.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, що закріплено в ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України.

Пунктом 4 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про судове рішення" №6 від 23.03.2012 р. передбачено, що господарським судам слід виходити з того, що рішення може ґрунтуватись лише на тих доказах, які були предметом дослідження і оцінки судом. При цьому необхідно мати на увазі, що згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України наявні докази підлягають оцінці у їх сукупності і жодний доказ не має для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Зважаючи на наведені положення норм чинного законодавства, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що місцевий та апеляційний господарські суди, врахувавши майнові інтереси сторін справи, обґрунтовано визнали доведеною наявність конкретних обставин, з якими процесуальний закон пов'язує можливість розстрочення виконання судового рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 11113 Господарського процесуального кодексу України касаційні скарги на ухвали місцевого або апеляційного господарських судів розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення місцевого господарського суду, постанови апеляційного господарського суду.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 1115, ч. 1 та ч. 2 ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція на підставі вже встановлених фактичних обставин справи перевіряє судові рішення виключно на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові господарських судів. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

При цьому, з огляду на викладене, дослідження доводів скаржника про недоведеність відповідачем необхідності розстрочення виконання судового рішення фактично стосуються переоцінки доказів у справі та виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції, встановлених ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України.

Крім того, колегія суддів господарського суду касаційної інстанції, звертає увагу заявника касаційної скарги на те, що в постанові пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів" №9 від 17.10.2012 р. не міститься виключного переліку випадків, у яких можливе розстрочення виконання рішення суду. Отже, рішення про розстрочення виконання судового акту або про відмову в розстроченні його виконання приймається судом у кожному окремому випадку за результатами дослідження вимог та заперечень сторін та оцінки доказів, якими вони підтверджують свої вимоги та заперечення.

За таких обставин, доводи, викладені в касаційній скарзі, відхиляються колегією суддів Вищого господарського суду України як безпідставні та необґрунтовані.

Як закріплено в п. 1 ч. 1 ст. 1119 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Отже, враховуючи, що господарськими судами попередніх інстанцій у повній мірі встановлено всі обставини, які мають значення для вирішення питання про надання розстрочки виконання судового рішення та таким обставинам надана правильна юридична оцінка, суд касаційної інстанції вважає, що підстави зміни або скасування оскаржуваних судових актів відсутні.

Разом з цим, з позивача 2 підлягає стягненню судовий збір за розгляд касаційної скарги, що передбачено ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 1117, 1119, 11111, 11113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 25.08.2015 р. та ухвалу господарського суду Запорізької області від 14.07.2015 р. у справі №908/5651/14 залишити без змін.

Головуючий суддя В.Я. Карабань

Судді А.С. Ємельянов

Л.В. Ковтонюк