ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2015 року Справа № 908/220/14

Вищий господарський суд у складі колегії суддів:головуючого суддіЄвсікова О.О.,суддівКролевець О.А., Попікової О.В.,розглянувши касаційну скаргу заступника прокурора Запорізької областіна постановуДонецького апеляційного господарського суду від 02.09.2015 (головуючий суддя Скакун О.А., судді Чернота Л.Ф., Колядко Т.М.)та рішенняГосподарського суду Запорізької області від 10.04.2015 (суддя Корсун В.Л.)у справі№ 908/220/14 Господарського суду Запорізької областіза позовомДепартаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської радидоТовариства з обмеженою відповідальністю Багатопрофільна фірма "Парус-Січ",за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: 1) Комунального підприємства "Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об`єднання № 1", 2) Міського комунального підприємства "Основаніє"провнесення змін до договору оренди нежитлового приміщення,за участю представниківпрокуратуриСуходольський С.М.,позивачане з'явились,відповідачаПономаренко В.І., Свідерський К.Є., Трюхан Л.І.,третіх осібне з'явились,

В С Т А Н О В И В:

Департамент комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради (далі - Департамент) звернувся до Господарського суду Запорізької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Багатопрофільна фірма "Парус-Січ" (далі - ТОВ БП "Парус-Січ") про внесення змін до договору оренди нежитлового приміщення від 10.09.2002 № 482/01.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 10.04.2015 у справі №908/220/14, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 02.09.2015, в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Не погоджуючись із зазначеними рішенням та постановою, заступник прокурора Запорізької області звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення місцевого суду та постанову апеляційного суду скасувати і прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

Вимоги та доводи касаційної скарги мотивовані тим, що судами попередніх інстанцій було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також порушено норми матеріального та процесуального права, зокрема, ст.ст. 19, 21 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", ст.ст. 651, 752 ЦК України, ст. 188 ГК України, ст.ст. 4-7, 43 ГПК України.

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 111-4 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги, проте в судове засідання представники позивача та третіх осіб не з'явились. Зважаючи на те, що явку представників сторін не було визнано обов'язковою, а також на достатність матеріалів справи для прийняття рішення, колегія суддів, беручи до уваги встановлені ст. 111-8 ГПК України строки розгляду касаційних скарг, дійшла висновку про можливість розглянути справу за відсутності вказаних представників.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між Комунальним підприємством "Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об'єднання № 1" (далі - КП "ВРЕЖО №1", Орендодавець) та ТОВ БФ "Парус-Січ" 10.09.2002 укладено договір оренди нежитлового приміщення № 482/01 (далі - Договір), за умовами якого Орендодавець зобов'язався передати, а Орендар прийняти у строкове платне користування нежитлове приміщення загальною площею 236 кв. м під дитячо-юнацький спортивний клуб "Богатир" за адресою: вул. Яценка, 1, м. Запоріжжя, що перебуває на балансі КП "ВРЕЖО № 1", загальна вартість якого для розрахунку орендної плати станом на 08.09.2002 складає 81.061,00 грн.

Пунктом 2.1 Договору визначено, що вступ Орендаря у користування нежитловим приміщенням настає одночасно з підписанням сторонами Договору та акта приймання-передачі нежитлового приміщення, який є невід'ємною частиною Договору. Зазначений акт був підписаний сторонами 10.02.2002.

Відповідно до п. 10.1 Договору термін його дії становить 5 років, тобто з 10.09.2002 до 10.09.2007.

У подальшому між сторонами було укладено низку додаткових угод до Договору.

Зокрема, додатковою угодою від 03.10.2002 до Договору сторони змінили у преамбулі Договору "Орендодавець" з КП "ВРЕЖО № 1" на Управління житлового господарства міської ради та визначили розмір орендної плати за жовтень 2002 в сумі 126,73 грн. з подальшим коригуванням на індекс інфляції за поточний місяць.

Додатковою угодою від 22.10.2007 до Договору сторони продовжили строк його дії на 10 років, тобто до 09.09.2017.

У додатковій угоді від 01.06.2011 до Договору сторони дійшли згоди замінити Орендодавця з Управління житлового господарства Запорізької міської ради на Департамент комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради. Відповідно до п. 2 зазначеної угоди з дати її підписання Департамент приймає на себе всі права, обов'язки та відповідальність орендодавця, що належали Управлінню житлового господарства Запорізької міської ради.

Рішенням Запорізької міської ради від 28.04.2007 № 31 "Про затвердження і введення в дію річних ставок орендної плати за використання нерухомого майна комунальної власності м. Запоріжжя" затверджено річну ставку орендної плати за використання нерухомого майна (спортивно-оздоровчих комплексів, фізкультурно-спортивних закладів, діяльність яких спрямована на організацію та проведення занять різними видами спорту) у розмірі 15%.

У п. 1 додаткової угоди від 01.06.2007 до Договору сторони, враховуючи зазначене рішення Запорізької міської ради, змінили ставку орендної плати за нежитлове приміщення з 1 % на 8 %.

02.07.2012 листом від 27.06.2012 № 2554/05 позивач направив на адресу відповідача проект додаткової угоди від 27.06.2012 до Договору, згідно з яким орендна ставка за користування нерухомим майном встановлюється у розмірі 17 %. Зазначена угода не була підписана сторонами, оскільки ТОВ БП "Парус-Січ" заперечувало проти запропонованих змін, про що повідомило позивача листом від 20.07.2012 № 1/49.

Обґрунтовуючи підстави для внесення змін до Договору, позивач посилається на прийняте Запорізькою міською радою рішення від 06.04.2011 № 47 "Про затвердження і введення в дію річних ставок орендної плати за використання нерухомого майна права комунальної власності територіальної громади м. Запоріжжя", яким Запорізька міська рада встановила, що при оренді нерухомого майна комунальної власності територіальної громади м. Запоріжжя застосовуються ставки орендної плати, які затверджуються Кабінетом Міністрів України для об'єктів права державної власності, за винятком випадків, передбачених п. п. 2-4 цього рішення.

У п. 5 зазначеного рішення Запорізька міська рада доручила Департаменту та комунальним підприємствам, які є орендодавцями комунального майна, здійснити заходи щодо перерахунку за згодою сторін розміру орендної плати за чинними договорами оренди з метою приведення орендних ставок у відповідність до норм цього рішення.

Пунктом 7 цього рішення зобов`язано бюджетні установи, заклади, організації та комунальні підприємства, які є балансоутримувачами орендованого майна, здійснити підготовку проектів відповідних додаткових угод до чинних договорів оренди та заходи щодо їх підписання.

Пунктом 8 рішення Запорізької міської ради від 06.04.2011 № 47 визнано таким, що втратило чинність, рішення Запорізької міської ради від 28.04.2007 № 31 "Про затвердження і введення в дію річних ставок орендної плати за використання нерухомого майна комунальної власності м. Запоріжжя".

За приписами ч. 2 ст. 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" методика розрахунку орендної плати та пропорції її розподілу між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем визначаються для об'єктів, що перебувають у державній власності, Кабінетом Міністрів України.

У статті 21 Закону України "Про оренду державного майна та комунального майна" зазначено, що розмір орендної плати може бути змінено за погодженням сторін. Розмір орендної плати також може бути змінено на вимогу однієї з сторін, якщо з незалежних від них обставин істотно змінився стан об'єкто оренди, а також в інших випадках, встановлених законодавчими актами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 762 ЦК України договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за користування майном.

Відповідно до п. 3.1 Договору орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 № 786, з урахуванням доповнень, внесених Постановою Кабінету Міністрів України від 19.01.2000 № 75, та відповідного рішення виконкому Запорізької міської ради народних депутатів.

Крім того, за п. 3.5 Договору розмір орендної плати підлягає перегляду на вимогу однієї зі сторін у разі зміни методики її розрахунку, цін і тарифів та в інших випадках, передбачених законодавством України.

Відповідно до ст. 111-28 ГПК України висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися судами при застосуванні таких норм права.

Як вбачається з постанови Верховного Суду України від 20.08.2013 у справі №5017/781/2012, внесення відповідною постановою Кабінету Міністрів України змін до Методики (щодо розміру ставок орендної плати), на підставі якої відповідно до умов договору оренди здійснюється визначення розміру орендної плати, є підставою для зміни розміру орендної плати та зміни умов договору оренди у цій частині.

Тобто це передбачає внесення змін до договору при зміні Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу. Оскільки зазначена Методика у частині зміни ставок орендної плати змінена не була, то і внесення змін до Договору на цій підставі неможливе.

Щодо рішення Запорізької міської ради № 47 від 06.04.2011, на яке посилається прокурор як на підставу зміни Договору, колегія суддів зазначає таке.

У п. 5 зазначеного рішення міститься доручення безпосередньо Департаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради щодо здійснення заходів з перерахунку орендної плати за чинними договорами оренди за згодою сторін.

Крім того, колегія суддів зазначає, що додаткова угода від 27.06.2012 до Договору оренди від 10.09.2002 № 482/01, якою передбачається збільшення орендної ставки до 17%, надіслана Департаментом відповідачу 27.06.2012, а з відповідним позовом Департамент звернувся у січні 2014 року.

Однак п. 10 додатку № 2 до зазначеної Постанови Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 № 786, яким передбачена орендна ставка за використання нерухомого майна для розміщення фізкультурно-спортивних закладів, діяльністю яких спрямована на організацію та проведення занять різними видами спорту у розмірі 17%, був встановлений Постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2006 № 1223 і з того часу залишався незмінним. Тим не менш, сторони додатковою угодою від 01.06.2007 до Договору встановили орендну ставку у розмірі 8 %.

Таким чином, позивачем не доведено наявність обов`язку Орендаря погодитись на запропоноване збільшення орендної плати, оскільки відсутні підстави для зміни Договору оренди нежитлового приміщення № 482/01 від 10.09.2002, передбачені у п. 3.5 зазначеного Договору.

Позивачем також не доведено, що у 2014 році відбулися зміни Методики.

Водночас рішення Запорізької міської ради № 47 від 06.04.2011, на яке він посилається, передбачає зміну розміру орендної плати лише за згодою сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Інших підстав для зміни умов Договору, передбачених у ньому, позивачем не наведено.

Крім того, з положень ч.ч. 2, 3 ст. 632 ЦК України випливає, що зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

Як встановлено судами, Договір оренди виконувався належним чином і відповідачем орендна плата сплачувалася своєчасно.

Відповідно до ст. 111-5 ГПК України касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду.

Згідно зі ст. 111-7 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на обмеженість процесуальних дій касаційної інстанції, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням, колегія суддів відхиляє всі інші доводи скаржника, які фактично зводяться до переоцінки доказів та необхідності додаткового встановлення обставин справи, а також ґрунтуються на довільному тлумаченні чинного законодавства.

Відповідно до ст. 111-9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

На думку колегії суддів, висновок судів про відсутність правових підстав для задоволення заявлених позовних вимог є законним, обґрунтованим, відповідає нормам чинного законодавства, фактичним обставинам справи і наявним у ній матеріалам, а доводи касаційної скарги його не спростовують.

З огляду на викладене, підстав для зміни або скасування постановлених у справі рішення місцевого суду та постанови апеляційної інстанції не вбачається.

Також з Прокуратури Запорізької області підлягає стягненню на користь Державного бюджету України 1.461,60 грн. судового збору, сплату якого було відстрочено при порушенні касаційного провадження.

Керуючись статтями 49, 85, 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу заступника прокурора Запорізької області залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Запорізької області від 10.04.2015 та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 02.09.2015 у справі №908/220/14 - без змін.

Стягнути з Прокуратури Запорізької області на користь Державного бюджету України 1461,60 грн. судових витрат.

Доручити Господарському суду Запорізької області видати наказ із зазначенням відповідних реквізитів.

Головуючий суддя О.О. Євсіков суддіО.А. Кролевець О.В. Попікової