ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 листопада 2016 року Справа № 915/192/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Карабаня В.Я. - головуючого (доповідача), Корнілової Ж.О., Малетича М.М.,розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційнихскаргитовариства з обмеженою відповідальністю "Морська транспортна компанія"напостанову Одеського апеляційного господарського суду від 12.07.16 та додаткову постанову Одеського апеляційного господарського суду від 14.07.16у справігосподарського суду Миколаївської області №915/192/16за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "Морська транспортна компанія"допублічного акціонерного товариства "Енергобанк",третя особа,яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Головне територіальне управління юстиції у Миколаївській області, третя особа,яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Шевченко Д.Г., проскасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, скасування записів, внесених до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та про визнання права власності,

за участі представників сторін:

від позивача - Білоголовий Я.О.,

від інших осіб - не з'явилися.

У С Т А Н О В И В:

26.02.2016 товариство з обмеженою відповідальністю "Морська транспортна компанія" звернулися до господарського суду Миколаївської області з позовом до публічного акціонерного товариства "Енергобанк" про скасування внесеного до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень записів, визнання за ТОВ "Морська транспортна компанія" права приватної власності на ці об'єкти нерухомого майна.

25.05.2016 рішенням господарського суду Миколаївської області (суддя Дубова Т.М.) позовні вимоги задоволено повністю, скасовано внесене до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, обтяжень індексний №28220562 від 12.02.2016, яке прийняте приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу м. Києва Шевченко Дариною Геннадіївною, стосовно реєстрації права приватної власності за відповідачем на об'єкти нерухомого майна - земельну ділянку за кадастровим номером 4810137200:15:003:0013 площею 4,2716 га, що розташована за адресою Миколаївська область, м. Миколаїв, просп. Героїв Сталінграду, 16/1; нежитлові будівлі за адресою: Миколаївська область, м. Миколаїв, проспект Героїв Сталінграду, будинок 1б/1, а саме: деревообробний цех, А-3, загальною площею 7810 кв.м., цех "Корвет", Б-2, загальною площею 1977,8 кв.м., цех № 8, В-5, загальною площею 7079,8 кв.м., бойлерна, Г, загальною площею 129,6 кв.м., навіс, Е, загальною площею 6634 кв.м., склад, Ж, загальною площею 196,7, склад, З, загальною площею 191,9 кв.м., склад, К, загальною площею 364 кв.м., трансформаторна, Л, загальною площею 43,8 кв.м., склад, М, загальною площею 207,4 кв.м., їдальня, Н, загальною площею 220,9 кв.м., покриття, І, покриття ІІ-УІІ, дорога, ХІІІ-ХУ, загальною площею 220,9 кв.м., покриття, І, покриття ІІ-УІІ, дорога, ХІІІ-ХУ; скасовано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень записів № 13229675 та № 13228902, які внесені 10.02.16 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу м. Києва Шевченко Дариною Геннадіївною на підставі: рішення господарського суду Миколаївської області № 915/1750/13 від 27.02.14 року; визнано за ТОВ "Морська транспортна компанія" права приватної власності на ці об'єкти нерухомого майна.

12.07.2016 постановою Одеського апеляційного господарського суду (судді Таран С.В., Будішевська Л.О., Мишкіна М.А.) рішення суду першої інстанції скасовано, у задоволенні позову в частині вимог про визнання за ТОВ "Морська транспортна компанія" права власності відмовлено. В іншій частині позовних вимог провадження у справі припинено.

У касаційній скарзі товариство з обмеженою відповідальністю "Морська транспортна компанія" посилалися на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення незаконної постанови, додаткової постанови, які просили скасувати, та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Проаналізувавши касаційну скаргу на предмет її обґрунтованості у сукупності з іншими матеріалами справи, колегія суддів частково погоджується з доводами заявника та приходить до висновку про скасування судових рішень з направленням справи для нового розгляду виходячи з наступного.

Як видно із матеріалів справи та установлено судами обох інстанцій, 27.02.2014 рішенням господарського суду Миколаївської області у справі №915/1750/13 позов ПАТ "Енергобанк" було задоволено у повному обсязі, стягнуто з ТОВ фірма "Південна українська компанія" за договором про надання кредиту №29 від 10.07.2008 в сумі 23317604,40 грн, які включають в себе: основну суму боргу (тіло кредиту)- 15082592,27 грн, прострочену заборгованість за відсотками - 7134645,75 грн, пеню за прострочення сплати процентів - 342 930,99 грн, пеню за несвоєчасне повернення кредиту- 757435,39 грн; з товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційне об'єднання "Концерн "Металіст" за договором про надання кредиту №18 від 30.10.2007 в сумі 15474777,44 грн, які включають в себе: основну суму боргу (тіло кредиту)- 15436068,49 грн, прострочену заборгованість за відсотками - 38708,95 грн; з товариства з обмеженою відповідальністю "Аскон Інформ" за договором кредитної лінії №4 від 29.12.2010 в сумі 22819389,08 грн, які включають в себе: основну суму боргу (тіло кредиту)- 14722580,00 грн, прострочену заборгованість за відсотками - 7617372,32 грн, пеню за прострочення сплати процентів - 184723,38 грн, пеню за несвоєчасне повернення кредиту - 294713,38 грн на користь публічного акціонерного товариства "Енергобанк" шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки: земельну ділянку за кадастровим номером 4810137200:15:003:0013 площею 4,2716 га, що розташована за адресою Миколаївська область, м. Миколаїв, просп. Героїв Сталінграду, 16/1, та нежитлові будівлі за адресою: Миколаївська область, м. Миколаїв, проспект Героїв Сталінграду, будинок 1б/1, а саме: деревообробний цех, А-3, загальною площею 7810 кв.м.,

12.02.2016 державним реєстратором прав на нерухоме майно приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевченко Д.Г. розглянуто заяву представника відповідача та прийнято рішення №28210562, яким вирішено провести державну реєстрацію права приватної власності на зазначені нежитлові будівлі та земельну ділянку ПАТ "Енергобанк". На підставі цього рішення було відкрито відповідні розділи у державному реєстрі речових прав та зареєстровано за відповідачем право власності на об'єкти нерухомого майна (записи про право власності №13229675, 13228902), що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно.

Звертаючись до суду з відповідним позовом на підставі ст.392 ЦК України, ТОВ "Морська транспортна компанія" обгрунтовували свої вимоги тим, що рішення суду від 27.02.2014 у справі №915/1750/13, як підстава реєстрації за ПАТ "Енергобанк" права власності, не набрало законної сили. Водночас право власності ТОВ "Морська транспортна компанія" на спірне майно підтверджується свідоцтвом від 28.10.2010, виданого на підставі рішення виконкому Миколаївської міської ради від 22.10.2010 №1363.

Задовольняючи позовні вимоги у повному обсязі, господарський суд першої інстанції виходив із того, що у відповідача не було правових підстав реєструвати право власності на спірні об'єкти нерухомості, а у приватного нотаріуса Шевченко Д.Г. - приймати відповідне рішення від 12.02.2016 та реєструвати право власності за відповідачем у частині нерухомого майна на підставі поданих ПАТ "Енергобанк" документів.

Скасовуючи рішення суду, апеляційний господарський суд виходив із того, що позовні вимоги про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, прийнятого державним реєстратором прав на нерухоме майно, а також записів, внесених цим державним виконавцем до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, усупереч вимог ст.12 ГПК України, не підвідомчі господарським судам, оскільки оспорюване рішення №28210562 від 12.02.2016 є рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно, який у відповідних правовідносинах виступає як суб'єкт владних повноважень, виходячи з чого позов у цій частині є справою адміністративної юрисдикції. Стосовно позовних вимог у частині визнання за позивачем права власності на спірні об'єкти нерухомості, які за висновками суду апеляційної інстанції носять похідний характер та обгрунтовувались неправомірністю дій державного реєстратора, то за наявності зареєстрованого права власності ПАТ "Енергобанк" на зазначене нерухоме майно, правові підстави для задоволення цих вимог відсутні.

Відповідно до ст. 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

За приписами ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 334 ЦК України установлено, що право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 392 цього Кодексу установлено, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. Тобто, метою подання цього позову є усунення невизначеності у суб'єктивному праві, належному особі, судове рішення про задоволення таких вимог має ґрунтуватись на встановленому судом в ході розгляду справи існуючому юридичному факті і не може підміняти собою правовстановлюючих документів.

Передумовою для застосування ст.392 ЦК є відсутність іншого, окрім судового, шляху для відновлення порушеного права, що не з'ясовували попередні судові інстанції, не установлено чим створено неможливість реалізації свого права у передбаченому законом порядку.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" передбачено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Пунктом 9 частини 1 статті 27 цього Закону визначено, що державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі, зокрема, рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно.

Згідно зі статтею 26 даного Закону записи до Державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень. У разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

Аналіз зазначених положень закону та підстави позову свідчать про те, що у разі здійснення державної реєстрації права власності за набувачем неправомірно відчуженого майна, права власника повинні захищатися із застосуванням способу захисту, визначеного п.1 ч.2 ст.16 ЦК України за позовом про визнання права власності та скасування внесеного за заявою набувача запису до Державного реєстру.

Перевіряючи рішення суду у частині позовних вимог про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та внесених до державного реєстру записів, апеляційна інстанція дійшла висновку про їх непідвідомчість господарським судам, у зв'язку з чим припинила провадження у справі.

З урахуванням вищезазначеного, такі висновки апеляційного господарського суду є помилковими, оскільки предметом судового розгляду у цій справі є спір про право власності на об'єкти нерухомості, яке у 2010 році оформлене позивачем та оспорюється відповідачем. Тому позовні вимоги про скасування державної реєстрації та записів у державному реєстрі є похідними й залежать від спору щодо належності майна, а останній згідно ч.2 ст.16 ГПК України розглядається господарським судом за місцезнаходженням майна.

У свою чергу, задовольняючи позовні вимоги у частині визнання права власності з підстав здійснення реєстрації права власності за ПАТ "Енергобанк" із порушенням п.9 ч.1 ст.27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", п.8 ч.1 ст.346 ЦК України, суд першої інстанції усупереч вимогам статей 32-34, 43 ГПК України, не надав належної правової оцінки доводам відповідача, що рішення суду від 27.02.2014 у справі №915/1750/13 набрало законної сили 17.03.2014, що встановлено рішенням суду від 23.07.2015 у справі №915/890/15 за позовом ПАТ "Енергобанк" до ТОВ "Морська транспортна компанія", Державної екологічної інспекції у Миколаївській області про звільнення спірного нерухомого майна з-під арешту. Відновлення строку на апеляційне оскарження рішення від 27.02.2014 ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 28.08.2015 у справі №915/1750/13 не змінює процесуального статусу рішення місцевого суду, на підставі якого учинено оспорювані дії з державної реєстрації права власності відповідача у цій справі.

Тобто, судом першої інстанції, у порушення вимог ст.43 Господарського процесуального кодексу, неповно установлено фактичні обставини справи, що мають значення для правильного вирішення спору та необґрунтовано зроблено висновки про порушення відповідачем належного позивачу права власності, на захист якого подано позов. Ці обставини усупереч положенням ст.ст.99, 101 ГПК України, відповідно до яких апеляційний господарський суд розглядає справу повторно, останнім не досліджувались.

Виходячи з викладеного, повноважень касаційної інстанції, оскаржувані судові рішення підлягають скасування з направленням справи для нового розгляду, під час якого господарському суду необхідно всебічно і повно з'ясувати та перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду та вирішення спору по суті, встановити дійсні права та обов'язки сторін, і в залежності від установленого правильно застосувати норми матеріального та процесуального права, якими урегульовано спірні правовідносини, та ухвалити законне й обґрунтоване рішення.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Морська транспортна компанія" задоволити частково.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 12.07.2016, додаткову постанову Одеського апеляційного господарського суду від 14.07.2016 та рішення господарського суду Миколаївської області від 25.05.2016 у справі №915/192/16 скасувати, а справу направити для нового розгляду до суду першої інстанції.

Головуючий суддяВ.Я. Карабань СуддяЖ.О. Корнілова СуддяМ.М. Малетич