ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 листопада 2016 року Справа № 910/17289/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді суддівКролевець О.А., Демидової А.М., Євсікова О.О.,розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ІСК Трансекспо"на рішенняГосподарського суду міста Києва від 23.09.2016та постановуКиївського апеляційного господарського суду від 20.09.2016у справі№910/17289/15 Господарського суду міста Києваза позовомПублічного акціонерного товариства "Златобанк" від імені якого діє Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Златобанк"до1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Текора", 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Файрекс", 3. Товариства з обмеженою відповідальністю "ІСК Трансекспо"простягнення 28 185 069,98 грн. та звернення стягнення на предмет застави та іпотекиза участю представників:від позивача:Церанюк І.С.,від відповідача-1:не з'явився,від відповідача-2:Ушаков О.В., від відповідача-3:Ушаков О.В.,

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Златобанк", від імені якого діє Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Златобанк" В.І. Славінський звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Текора", Товариства з обмеженою відповідальністю "Файрекс" та Товариства з обмеженою відповідальністю "ІСК Трансекспо" про стягнення 28 185 069,98 грн. та звернення стягнення на предмет застави та іпотеки.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.09.2015 у справі №910/17289/15 (суддя Андреїшина І.О.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.09.2016 (колегія суддів у складі: Кропивна Л.В., Чорна Л.В., Алданова С.О.) позов ПАТ "Златобанк" до ТОВ "Текора" та ТОВ "ІСК Трансекспо" задоволено повністю; стягнуто солідарно з ТОВ "Текора" на користь ПАТ "Златобанк" 882 838,83 євро за основним боргом, що станом на 25.08.2015 за офіційним курсом НБУ еквівалентно 22 005 625,67 грн.; заборгованість за процентами - 65 772,33 євро, що станом на 25.08.2015 за офіційним курсом НБУ еквівалентно 1 639 439,98 грн.; заборгованість по сплаті пені 4 329 877,17 грн.; 3% річних в сумі 205 127,16 грн.; 5 000,00 грн. штрафу за неналежне виконання зобов'язань; стягнуто солідарно з ТОВ "ІСК Трансекспо" на користь ПАТ "Златобанк" 882 838,83 євро за основним боргом, що станом на 25.08.2015 за офіційним курсом НБУ еквівалентно 22 005 625,67 грн.; заборгованість за процентами - 65 772,33 євро, що станом на 25.08.2015 за офіційним курсом НБУ еквівалентно 1 639 439,98 грн.; заборгованість по сплаті пені 4 329 877,17 грн.; 3% річних в сумі 205 127,16 грн.; 5 000,00 грн. штрафу за неналежне виконання зобов'язань; у задоволенні позовних вимог ПАТ "Златобанк" до ТОВ "Файрекс" відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням та постановою судів попередніх інстанцій, ТОВ "ІСК Трансекспо" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати як таку, що прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, а справу передати на новий розгляд до місцевого господарського суду.

ПАТ "Златобанк" від імені якого діє Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Златобанк" подано відзив на касаційну скаргу, у кому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення та постанову судів попередніх інстанцій залишити без змін.

Розпорядженням керівника апарату Вищого господарського суду України від 11.11.2016 у зв'язку із відпусткою судді Попікової О.О. призначено проведення автоматичної зміни складу колегії суддів у справі №910/17289/15.

Відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 11.11.2016 у справі №910/17289/15 визначено наступний склад колегії суддів: Кролевець О.А. - головуючий, Демидова А.М., Євсіков О.О.

Учасники судового процесу згідно з приписами ст. 1114 ГПК України були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак відповідач-1 не скористався передбаченим законом правом на участь у розгляді справи касаційною інстанцією.

Заслухавши пояснення представників позивача, відповідача-2 та відповідача-3, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши згідно з ч. 1 ст. 1117 ГПК України наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових актах, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між ПАТ "Златобанк" (кредитодавець, банк) та ТОВ "Текора" (позичальник, боржник) укладено кредитний договір № 154/12-KLMV від 26.06.2012, відповідно до умов якого кредитодавець надає позичальнику кредит, а позичальник зобов'язується в повному обсязі повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші умови цього кредитного договору.

Відповідно до п. 1.2. кредитного договору в редакції додаткової угоди № 2 від 16.05.2013 до кредитного договору кредитодавець надає позичальнику кредитні кошти у наступних валютах: у гривні та євро у формі відкриття відкличної кредитної лінії, в межах максимального ліміту заборгованості, визначеного цим кредитним договором. Базовою валютою є євро. Кредит може надаватися траншами у будь-якій валюті, зазначеній в кредитному договорі, відповідно до письмової заяви позичальника. Позичальник має право в будь-який час без повідомлення банку здійснювати погашення поточної заборгованості по кредиту і за умови дотримання умов надання кредитних коштів, встановлених цим кредитним договором, може знову отримувати кредит в межах максимального ліміту за кредитною лінією. Грошові кошти за кредитною лінією (отримання траншів) надаються банком за заявками позичальника (далі - "заявка") після їх акцепту банком. Заявка складається за формою, затвердженою банком, в 2-х примірниках. Зобов'язання банку по кредитуванню в рамках даного кредитного договору визначаються сумою акцептованої ним заявки та виникають в момент акцепту заявки. При наданні позичальнику кредитних коштів за акцептованою заявкою в обсязі, зазначеному в заявці така заявка вважається виконаною, а зобов'язання банку дотриманими. При досягненні позичальником максимального ліміту заборгованості нові заявки банком не розглядаються до часткового або повного повернення кредитних коштів. Після часткового/повного повернення кредиту позичальник може надавати в банк нові заявки в межах чинного максимального ліміту заборгованості.

Згідно з п. 1.3. кредитного договору в редакції додаткової угоди № 2 від 16.05.2013, максимальний ліміт заборгованості за кредитною лінією становить 1 350 000,00 євро. Максимальний ліміт заборгованості на день надання кредиту в разі надання його траншами розраховується в базовій валюті шляхом складання сум виданих траншів в кожній з валют цього кредитного договору, помножених на офіційний курс гривні до валюти наданих траншів, встановлений Національним банком України на день надання чергового траншу, та поділених на курс гривні до базової валюти, встановлений Національним банком України на день надання чергового траншу.

Даною додатковою угодою було встановлено кінцеву дату повернення кредиту - не пізніше 01.05.2015 включно.

Пунктом 1.5. кредитного договору в редакції додаткової угоди № 2 від 16.05.2013 до нього сторони обумовили, що за користування кредитом позичальником сплачуються проценти у вигляді фіксованої процентної ставки. Процентна ставка встановлюється у наступних розмірах: 25 % річних за користування кредитними коштами у гривні; 13 % річних за користування кредитними коштами в євро.

Проценти за користування кредитом у гривні сплачуються у гривні, проценти за користування кредитом у євро сплачуються у євро (п. 1.6. кредитного договору).

Відповідно до п. 2.2. кредитного договору, кредитні кошти надаються позичальнику в межах максимального ліміту за кредитною лінією шляхом їх перерахування відповідно до цільового призначення за наданими позичальником заявками та документами відповідно до чинного законодавства України.

За умовами п. 2.2.1. кредитного договору, повернення кредитних коштів здійснюється на рахунок для оплати боргових зобов'язань та процентів.

Пунктом 2.3. кредитного договору визначено, що проценти за користування кредитом нараховуються кредитодавцем в валюті кредиту.

Згідно з пунктом 2.4. кредитного договору, сплата процентів здійснюється за фактичний строк користування кредитом. При розрахунку процентів приймається рік і місяць, рівні календарній кількості днів - якщо заборгованість за кредитом в гривні, приймається рік і місяць, рівний 360 календарних днів - якщо заборгованість за кредитом в іншій валюті. День повернення кредиту до розрахунку не приймається.

Відповідно до п. 2.5. кредитного договору, позичальник самостійно сплачує (перераховує) проценти на рахунок для оплати боргових зобов'язань та процентів. Проценти сплачуються за період з першого по останній день календарного місяця щомісячно по сьоме число (включно) місяця, що слідує за місяцем нарахування процентів.

Проценти за останній місяць користування кредитом сплачуються в кінцеву дату повернення кредиту (п. 2.6. кредитного договору).

Пунктом 2.6.1. кредитного договору передбачено, що якщо останній день повернення кредиту та/або сплати процентів припадає на вихідний, святковий день або інший неробочий день, то позичальник має право повернути кредит та/або сплатити проценти наступного робочого дня.

З п. п. 3.4.2., 3.4.3. та 3.4.4. кредитного договору, вбачається, що позичальник зобов'язаний сплачувати проценти/комісію у розмірі та в порядку, передбаченому цим кредитним договором, згідно з умовами кредитного договору; повернути кредит в повному обсязі в порядку та в строки, передбачені цим кредитним договором, в тому числі достроково, у разі настання обставин, за яких банк має право вимагати дострокового повернення кредиту, в тому числі у випадку настання несприятливих обставин/подій; безумовно сплатити неустойку (штраф, пеню), інші штрафні санкції, відшкодувати заподіяні банку збитки, завдані невиконанням/неналежним виконанням умов кредитного договору.

Відповідно до п. 4.1. кредитного договору, за несвоєчасне повне чи часткове повернення кредитних коштів та/або за несвоєчасну повну чи часткову сплату/несплату процентів, позичальник сплачує неустойку у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє у період прострочення за кожен день прострочення та обчислюється з суми неповерненого кредиту та/або несплачених процентів. Сплата пені не звільняє позичальника від сплати кредиту та/або процентів до моменту фактичного погашення заборгованості.

Згідно з п. 4.3. кредитного договору, за кожен випадок невиконання/неналежного виконання зобов'язань за цим кредитним договором, передбачених п. 3.4. (зокрема, але не виключно, ненадання/несвоєчасне надання документів, передбачених цим кредитним договором (баланс, звіт про фінансові результати тощо), позичальник сплачує кредитодавцю штраф у розмірі 5 000,00 грн.

У п. 4.6. кредитного договору сторони дійшли згоди про те, що виконання зобов'язань за цим кредитним договором забезпечується всім майном та коштами позичальника, на які може бути звернення стягнення в порядку, встановленому чинним законодавством України.

Пунктом 7.1. кредитного договору передбачено, що за порушення строків погашення заборгованості за кредитом та/або строків сплати процентів за кредитом та/або комісій банк має право нараховувати позичальнику неустойку в розмірі подвійної процентної ставки, що визначена п. 1.1.3. цього договору, від суми простроченої заборгованості за кожний день прострочення.

При розрахунку неустойки приймаються: рік - 365 днів, місяць - рівний календарній кількості днів.

Відповідно до п. 7.2. кредитного договору, у разі виявлення фактів нецільового використання кредиту (в повному обсязі або частково) банк має право нараховувати позичальнику неустойку у розмірі 10 (десять) відсотків від суми кредиту, використаного не за цільовим призначенням.

Згідно з п. 7.3. договору, банк має право нараховувати позичальнику неустойку в розмірі 0,5 відсотків від суми фактичного залишку заборгованості за кредитом у разі невиконання чи неналежного виконання позичальником п.п. 4.2.6., 4.2.7. цього договору за кожний факт порушення.

У відповідності до п. 7.4. договору, банк має право нараховувати позичальнику неустойку в розмірі 5 (п'ять) відсотків від суми залишку заборгованості за кредитом у разі невиконання чи неналежного виконання позичальником п. п. 4.2.4., 4.2.5., 4.2.8. - 4.2.10. цього договору за кожний факт порушення.

У забезпечення виконання умов кредитного договору, 26.06.2012 ПАТ "Златобанк" та ТОВ "Файрекс" (іпотекодавець) уклали договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кравчук О.П. і зареєстрований в реєстрі за № 689.

Згідно з пунктами 1.2., 1.2.1., 1.2.2., 1.2.3., 1.2.4., 1.2.5., 1.2.6. договору іпотеки, предметом іпотеки є наступне нерухоме майно: приміщення, виробниче літ. /А-2/, загальною площею 1 625,5 кв.м, приміщення, охорони літ. /Б-2/, загальною площею 12,4 кв.м, приміщення, адміністративне літ. /В-2/, загальною площею 556,5 кв.м, приміщення, технічне літ. /Г-1/, загальною площею 15,2 кв.м, приміщення, котельня літ. /Д-1/, загальною площею 82,4 кв.м, земельна ділянка, несільськогогосподарського призначення площею 20 170 кв.м, кадастровий номер якої 07102000000:002:4899, з цільовим призначенням: для будівництва та обслуговування виробничих приміщень, розташованих за адресою: Волинська область, місто Володимир-Волинський, вулиця Ужвій Наталії, будинок 21 (двадцять один).

16.05.2013 для забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, між ПАТ "Златобанк" та ТОВ "Файрекс" (заставодавець) укладено договір застави № 154/12-KLMV/S-2, згідно з п. 3.1. якого, предметом застави є рухоме майно, виробниче обладнання, а саме: трансформаторна підстанція КТП-400/10/0,4 (кіоск) - 1 одиниця, інвентарний номер 242, балансова вартість на 31.03.2013, без ПДВ - 70 661,09 грн.; трансформаторна підстанція КТП-630/10/0,4 (кіоск, вакуумний вимикач) - 1 одиниця, інвентарний номер 256, балансова вартість на 31.03.2013, без ПДВ - 153 070,80 грн.; генератор дизельний DJ 70(автоматичний з АВР) - 1 одиниця, інвентарний номер 258, балансова вартість на 31.03.2013, без ПДВ - 310 306,00 грн.

26.06.2012 для забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між ПАТ "Златобанк" та ТОВ "ІСК Трансекспо" (поручитель) укладено договір поруки № 154/12-KLMV/Р-2, відповідно до п. 1.1. якого поручитель поручається перед кредитором та зобов'язується відповідати за повне та своєчасне виконання боржником своїх боргових зобов'язань перед кредитором за кредитним договором, в повному обсязі таких зобов'язань. сторони домовились, що зобов'язання поручителя перед кредитором є безумовним та для їх виконання дотримання ніяких інших умов, крім передбачених договором поруки та кредитним договором, не потребується.

Відповідно до п. 1.2. договору поруки, поручитель та боржник відповідають перед банком як солідарні боржники. Поручитель відповідає перед банком в тому ж обсязі, що і боржник, в такому ж порядку та строки, що і боржник. Банк має право вимагати виконання боргових зобов'язань частково або в повному обсязі як від боржника та поручителя разом, так і від будь-кого з них окремо. Банк у разі одержання виконання боргових зобов'язань боржником та/або поручителем не в повному обсязі має право вимагати/отримати неодержані/невиконані боргові зобов'язання від боржника та/або поручителя. Боржник та поручитель залишаються зобов'язаними доти, доки боргові зобов'язання не будуть виконані в повному обсязі.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 629 ЦК України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

За змістом ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Оскільки судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач належним чином виконав зобов'язання за кредитним договором, в той час як ТОВ "Текора" свої зобов'язання за даним кредитним договором належним чином не виконало, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про наявність підстав для стягнення з відповідача-1 заборгованості по тілу кредиту за кредитним договором у розмірі 882 838,83 євро, що станом на 25.08.2015 за офіційним курсом НБУ еквівалентно 22 005 625,67 грн., та заборгованість за процентами - 65 772,33 євро, що станом на 25.08.2015 за офіційним курсом НБУ еквівалентно 1 639 439,98 грн.

Щодо вимог позивача про стягнення 3% річних та штрафних санкцій, варто зазначити наступне.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Відповідно до статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Частина 2 статті 551 ЦК України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Підстави для нарахування позивачем штрафних санкцій погоджені сторонами у п.п. 7.1. - 7.4. кредитного договору.

Таким чином, оскільки позичальником за кредитним договором було порушено зобов'язання щодо сплати суми кредиту та процентів за користування кредитом, то колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що у позивача виникло право нарахувати 4 329 877,17 грн. пені; 5 000,00 грн. штрафу та 3% річних в сумі 205 127,16 грн.

Як вбачається з матеріалів справи позивач просить стягнути заборгованість за кредитним договором солідарно з ТОВ "Текора" та ТОВ "ІСК Трансекспо" як поручителя за договором поруки № 154/12-KLMV/Р-2 від 26.06.2012

Відповідно до ч. 1 ст. 553 Цивільного кодексу України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Частинами 1 і 2 статті 554 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Оскільки зобов'язання ТОВ "Текора" за кредитним договором були забезпечені ТОВ "ІСК Трансекспо" за договором поруки № 154/12-KLMV/Р-2 від 26.06.2012, в той час як судами встановлено невиконання ТОВ "Текора" своїх зобов'язань за кредитним договором, то висновки судів попередніх інстанцій про стягнення заявленої позивачем заборгованості з ТОВ "Текора" та ТОВ "ІСК Трансекспо" як солідарних боржників, є правомірними та обґрунтованими.

Щодо позовних вимог до ТОВ "Файрекс" про звернення стягнення на предмет іпотеки за договором від 26.06.2012 та на предмет застави за договором № 154/12-KLMV/S-2 від 16.05.2013, колегія суддів зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що представник позивача подав заяву про зміну предмету позову та збільшення позовних вимог, відповідно до якої просив виключити ТОВ "Файрекс" з числа відповідачів даної справи та визначити його третьою особою.

Судом першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд, правомірно відхилено вказану заяву, встановивши, що її вимоги складають зміст нового позову. Крім того, судами вірно зазначено, що нормами ГПК України не передбачено такої процесуальної дії, як виключення одного з відповідачів з числа відповідачів у справі.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про іпотеку", іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до ст. 572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Згідно з ст. 589 ЦК України у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.

Відповідно до листа Верховного суду України "Аналіз судової практики застосування судами законодавства, яке регулює іпотеку як заставу нерухомого майна" від 01.02.2015 одночасне стягнення суми боргу з боржника та звернення стягнення на предмет іпотеки, що належить майновому поручителю, у рахунок погашення зазначеного боргу призводить до стягнення на користь кредитора однієї й тієї самої суми заборгованості одночасно як з боржника, так і з майнового поручителя за рахунок належного йому майна. За такої ситуації відбувається фактичне подвоєння суми заборгованості, яка належить до виплати кредиторові. Таким чином, одночасне звернення стягнення заборгованості зі зверненням стягнення на предмет іпотеки в будь-якому випадку є неправильним.

Також, у вказаному листі Верховного суду України зазначено, що суди повинні мати на увазі, що наявність судового рішення про стягнення з боржника на користь кредитора заборгованості за кредитним договором не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум шляхом звернення стягнення на передане боржником в іпотеку нерухоме майно (постанова Верховного Суду України від 04.09.2013 р. у справі № 6-73цс13). Разом із тим задоволення подібних позовних вимог можливе лише у разі, коли суду надані беззаперечні докази того, що попередні заходи не призвели до належного виконання зобов'язання.

Таким чином, суди попередніх інстанцій, врахувавши вказівки Верховного Суду України дійшли правомірного висновку, що з метою уникнення подвійного стягнення суми заборгованості (з позичальника та з іпотекодавця) первісно повинна бути вирішена справа про стягнення з позичальника усієї заборгованості за кредитним договором, а потім, після надання беззаперечних доказів того, що попередні заходи не призвели до належного виконання зобов'язання, повинно вирішуватись питання про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Оскільки даним рішенням у справі № 910/17289/15 господарський суд задовольнив вимогу позивача щодо солідарного стягнення наявної станом на 25.08.2015 заборгованості за кредитним договором № 154/12-КLMV від 26.06.2012 з позичальника (боржника) та поручителя, то суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку, що на даний час відсутні правові підстави для задоволення вимог позивача щодо звернення стягнення на майно ТОВ "Файрекс" за договором іпотеки 26.06.2012 та договором застави № 154/12-KLMV/S-2 від 16.05.2013.

Доводи заявника касаційної скарги про порушення і неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального законодавства при прийнятті оскаржуваного судового акта не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законних та обґрунтованих рішення та постанови судів попередніх інстанцій колегія суддів не вбачає.

Таким чином, перевіривши у відповідності до ч. 2 ст. 1115 ГПК України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення в оскаржених судових актах, колегія суддів дійшла висновку, що судами у порядку ст.ст. 43, 101, 103 ГПК України всебічно, повно і об'єктивно розглянуто всі обставини справи в їх сукупності, досліджено подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази, належним чином проаналізовано права та обов'язки сторін.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ІСК Трансекспо" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.09.2016 та рішення Господарського суду міста Києва від 23.09.2016 у справі №910/17289/15 залишити без змін.

Головуючий суддя О. Кролевець

Судді А. Демидова

О. Євсіков