ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 листопада 2016 року Справа № 7/70/2012/5003

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді Ємельянова А.С. (доповідач у справі),

суддів Карабаня В.Я.,

Малетича М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Могилів-Подільський консервний завод" на ухвалугосподарського суду Вінницької області від 04.04.2016 р. (судді: Яремчук Ю.О., Білоус В.В., Говор Н.Д.) та на постановуРівненського апеляційного господарського суду від 08.06.2016 р. (судді: Саврій В.А., Мамченко Ю.А., Демидюк О.О.) у справі№7/70/2012/5003 господарського суду Вінницької області за позовомДержавного агенства резерву України доПублічного акціонерного товариства "Могилів-Подільський консервний завод" простягнення вартості самовільно використаних матеріальних цінностей державного резерву та штрафних санкцій в сумі 446 884 грн. 04 коп. за участю представників: від позивача Свірська Н.П., довіреність вих. №3477/0/4-16 від 05.10.2016 р. від відповідача Свиридовський О.А., довіреність б/н від 09.09.2016 р.

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Вінницької області від 21.01.2013 р. у справі №7/70/2012/5003, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 10.04.2013 р., позов Державного агентства резерву України до публічного акціонерного товариства "Могилів-Подільський консервний завод" про стягнення вартості самовільно використаних матеріальних цінностей державного резерву та штрафних санкцій задоволено повністю. Зобов'язано Публічне акціонерне товариство "Могилів-Подільський консервний завод" повернути до Державного резерву - мазут марки М-100 в кількості 179,834 т. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Могилів-Подільський консервний завод" в дохід Державного бюджету України 133 077 грн. 16 коп. штрафу та 230 502 грн. 40 коп. пені. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Вказані судові рішення обґрунтовано доведеністю факту незабезпечення Публічним акціонерним товариством "Могилів-Подільський консервний завод" збереження матеріальних цінностей державного резерву, переданих відповідачу на відповідальне зберігання.

Публічне акціонерне товариство "Могилів-Подільський консервний завод" звернулось до місцевого господарського суду із заявою про перегляд рішення господарського суду Вінницької області від 21.01.2013 р. у справі №7/70/2012/5003 за нововиявленими обставинами.

У даній заяві відповідач посилається на те, що рішенням господарського суду міста Києва у справі №910/26904/14 від 26.11.2015 р., яке набрало законної сили, встановлено що:

1) правочин зберігання (схову) майна між Публічним акціонерним товариством "Могилів-Подільський консервний завод" та Державним агентством резерву України не укладався;

2) правовідносин схову між Публічним акціонерним товариством "Могилів-Подільський консервний завод" та Державним агентством резерву України не виникло;

3) господарські відносини між Публічним акціонерним товариством "Могилів-Подільський консервний завод" та Державним агентством резерву України відсутні.

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 04.04.2016 р. у справі №7/707/2012/5003, залишеною без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 08.06.2016 р., відмовлено в задоволенні заяви відповідача про перегляд рішення господарського суду Вінницької області від 21.01.2013 р. у справі №7/70/2012/5003 за нововиявленими обставинами, рішення господарського суду першої інстанції від 21.01.2013 р. залишено без змін.

Місцевий господарський суд, з яким погодився господарський суд апеляційної інстанції, прийшов до висновку про те, що обставини, на які посилається заявник, як на нововиявлені, не спростовують фактів встановлених безпосередньо рішенням господарського суду Вінницької області від 21.01.2013 р. у справі №7/70/2012/5003 та не можуть мати наслідком прийняття іншого рішення ніж те, яке було прийнято. Тобто, дані обставини стосуються виключно переоцінки доказів, вже досліджених судами в процесі розгляду справи №7/70/2012/5003.

Не погодившись з судовими актами господарських судів попередніх інстанцій, Публічне акціонерне товариство "Могилів-Подільський консервний завод" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Вінницької області від 04.04.2016 р., постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 08.06.2016 р., переглянути рішення господарського суду Вінницької області від 21.01.2013 р. за нововиявленими обставинами та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.

В своїй касаційній скарзі відповідач посилається на невідповідність висновків господарських судів попередніх інстанцій обставинам справи та невірне застосування судами норм чинного законодавства.

За протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 21.10.2016 р. справу №7/70/2012/5003 передано колегії суддів у наступному складі: головуючий суддя - Ємельянов А.С. (доповідач у справі), судді: Карабань В.Я., Ковтонюк Л.В.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 24.10.2016 р., колегією суддів у складі: головуючий суддя - Ємельянов А.С. (доповідач у справі), судді: Карабань В.Я., Ковтонюк Л.В., касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Могилів-Подільський консервний завод" прийнято до провадження та призначено її розгляд на 14.11.2016 р.

Розпорядженням керівника апарату Вищого господарського суду України №08.03-04/5567 від 14.11.2014 р., у зв'язку з відпусткою судді Ковтонюк Л.В., призначено проведення автоматичної зміни складу колегії суддів, за результатами якої у справі №7/70/2012/5003 визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Ємельянов А.С. (доповідач у справі), судді: Карабань В.Я., Малетич М.М. (протокол автоматичної зміни складу колегії суддів від 14.11.2016 р.).

В судове засідання 14.11.2016 р. з'явились представники позивача та відповідача.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи, викладені в касаційній скарзі, просив її задовольнити.

Представник позивача в судовому засіданні заперечив проти задоволення касаційної скарги, просив оскаржувані судові акти залишити без змін.

Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 112 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд може переглянути прийняте ним судове рішення, яке набрало законної сили, за нововиявленими обставинами.

При цьому, підставами для перегляду судових рішень господарського суду за нововиявленими обставинами є істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи (п. 1 ч. 2 ст. 112 Господарського процесуального кодексу України ).

Таким чином, необхідними ознаками існування нововиявлених обставин є одночасна наявність таких трьох умов:

- їх існування на час розгляду справи;

- те, що ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи;

- істотність даних обставин для розгляду справи (тобто коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте).

Вказане зазначено в п. 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі притання практики перегляду рішень, ухвал постанов за нововиявленими обставинами" №17 від 26.12.2011 р.

Крім того, в даній постанові пленуму роз'яснено, що необхідно чітко розрізняти поняття нововиявленої обставини (як факту) і нового доказу (як підтвердження факту).

З огляду на характер спірних правовідносин, що склались між сторонами справи №7/70/2012/5003, в процесі судового розгляду встановленню підлягав по-перше: факт передання відповідачу на відповідальне зберігання матеріальних цінностей, по-друге: факт незабезпечення останнім їх збереження.

В свою чергу, в обґрунтування заяви про перегляд за нововиявленими обставинами рішення господарського суду Вінницької області від 21.01.2013 р. заявник посилається на рішення, прийняте господарським судом міста Києва у справі №910/26904/14 від 26.11.2015 р., яким, зокрема, встановлено що правочин щодо зберігання (схову) майна між позивачем та відповідачем не укладався. Дане рішення обґрунтовано тим, що за висновками проведеної експертизи акт (зберігальне зобов'язання) форми №Р-16 підписано невідомою особою.

Проте, місцевий та апеляційний господарські суди не погодились з наведеними в заяві відповідача доводами щодо наявності підстав для перегляду рішення господарського суду Вінницької області від 21.01.2013 р. за нововиявленими обставинами, з огляду на наступне.

Під час розгляду справи №7/70/2012/5003 місцевим та апеляційним господарськими судами досліджено, що у 1999 році ВАТ "Могилів-Подільський консервний завод" було передано на відповідальне зберігання матеріальні цінності державного резерву, зокрема, мазут марки М-100 в кількості 179,834 т, що підтверджується нарядом форми Р-28а №2-7/120м та приймальним актом (зберігальним зобов'язанням) форми №Р-16.

Одночасно з цим, в процесі вирішення спору по суті, господарськими судами попередніх інстанцій було встановлено факт незабезпечення збереження вказаних матеріальних цінностей державного резерву. Вказане, зокрема, вбачається з акту ревізії Державною фінансовою інспекцією у Вінницькій області від 08.11.2000 р. та акту перевірки Вінницького сектору Одеського відділу КРУ Державного комітету України з державного матеріального резерву від 16.09.2002 р.

Таким чином, попередні судові інстанції визначили, що обставини, які стосуються передання майна на зберігання відповідачу були досліджені під час розгляду справи №7/70/2012/5003. При цьому, даний факт, підтверджуються не лише актом форми №Р-16, а й іншими наявними в матеріалах справи доказами.

Відтак, за висновками місцевого та апеляційного господарських судів, встановлена у рішенні господарського суду міста Києва у справі №910/26904/14 від 26.11.2015 р. невідповідність підпису, виконаного на акті (зберігальному зобов'язанні) форми №Р-16 від імені відповідача, не є нововиявленою обставиною в розумінні приписів ст. 112 Господарського процесуального кодексу України, а стосуються виключно переоцінки доказів щодо фактів, які вже були встановлені судами під час розгляду справи №7/70/2012/5003.

Судова колегія Вищого господарського суду України погоджується з такими висновками господарських судів першої та апеляційної інстанцій.

Отже, прийняті у даній справі судові рішення, що оскаржуються відповідачем, винесені судами попередніх інстанцій при повному з'ясуванні фактичних обставин справи у відповідності з нормами матеріального та процесуального права.

Доводи, наведені в касаційній скарзі, не спростовують правильності висновків місцевого та апеляційного господарських судів, а тому відхиляються колегією суддів Вищого господарського суду України.

Відповідно до ч. 2 ст. 11113 Господарського процесуального кодексу України касаційні скарги на ухвали місцевого або апеляційного господарських судів розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення місцевого господарського суду, постанови апеляційного господарського суду.

Згідно зі ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція не вправі встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу

одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, а лише на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, здійснивши касаційний перегляд оскаржуваних судових актів в межах своїх повноважень, визначених ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія Вищого господарського суду України не вбачає підстав для їх зміни чи скасування.

В п. 1 ч. 1 ст. 1119 Господарського процесуального кодексу України закріплено, що касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

З огляду на приписи ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за розгляд касаційної скарги покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 1115, 1117, 1119, 11111, 11113, 112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Могилів-Подільський консервний завод" залишити без задоволення.

Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 08.06.2016 р. та ухвалу господарського суду Вінницької області від 04.04.2016 р. у справі №7/70/2012/5003 залишити без змін.

Головуючий суддя А.С. Ємельянов

Судді В.Я. Карабань

М.М. Малетич