ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2016 року Справа № 927/49/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючий суддя : Данилова Т.Б. (доповідач)

судді: Данилова М.В., Ходаківська І.П.

розглянувши матеріали касаційної скарги Міністерства оборони Українина постановуКиївського апеляційного господарського суду від 29.06.2016р. у справі господарського суду№927/49/16 Чернігівської областіза позовомМіністерства оборони Українидотовариства з обмеженою відповідальністю "Сівертекс"про за участю представників сторін: позивача - відповідача -стягнення 1 347 083,86грн. пр. Прокопчук І.Т. - дов. №220/21/д від 05.01.16р. пр. Боярченко С.Ю. - дов. №1/1-323 від 19.04.16р.

В С Т А Н О В И В:

У січні 2016 року Міністерства оборони України звернулось до господарського суду Чернігівської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Сівертекс" про стягнення з відповідача на користь позивача 1347083,86грн., з яких 602911,06грн. пеня та 744172,80грн. штраф за неналежне виконання умов договору про закупівлю за державні кошти №343/4/77 від 13.07.2015р.

Рішенням господарського суду Чернігівської області від 10.03.2016р. (суддя Книш Н.Ю.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 29.06.2016р. (судді Тищенко О.В., Іоннікова І.А., Тарасенко К.В.) позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 74271,65грн. пені. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій в частині відмови у задоволенні позовних вимог, Міністерство оборони України звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилається на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просить судові рішення і постанову скасувати в оскаржуваній частині та в скасованій частині прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

У відзиві на касаційну скаргу товариство з обмеженою відповідальністю "Сівертекс" проти доводів, викладених в касаційній скарзі заперечує, вважає її не обґрунтованою та просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані рішення та постанову залишити без змін.

Заслухавши присутніх представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні і постанові та доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 13.07.2015р. між позивачем та відповідачем відповідно до рішення комітету з конкурсних торгів Міністерства оборони України (надалі - замовник) (протокол від 30.06.2015р. №75/404/4) щодо визначення переможця переговорної процедури закупівлі на постачання рукавиць захисних БЛ-1М, було укладено договір про закупівлю товару за державні кошти №343/4/77.

Відповідно до п.1.1 договору товариство з обмеженою відповідальністю "Сівертекс" (постачальник) зобов'язується поставити Міністерству оборони України (замовник) до 30.07.2015р. - 28000 пар предметів одягу та аксесуарів одягу з вулканізованої гуми (крім виготовлених з твердої гуми), а саме: рукавиці захисні БЛ-1М (товар). Товар - це майно спеціального призначення для забезпечення підрозділів, які приймають участь у заходах АТО.

У п.1.2 договору сторони визначили, що товар постачальник зобов'язується поставити у кількості, в терміни та за цінами, які зазначені у специфікації, що є невід'ємною частиною договору (додаток №1), а замовник - прийняти і оплатити такий товар.

Сторони підписали додаток №1 до договору специфікацію, в якій визначили найменування товару - рукавиці захисні БЛ-1М, кількість 28000 пар, вартість за одиницю - 79,10грн., загальна вартість з ПДВ 2657760,00грн., строк поставки до 30.07.2015р.

Згідно із п.3.1 договору ціна договору становить 2657760,00грн., у тому числі податок на додану вартість 442960,00грн. за КПКВ 2101020/7, КЕКВ 2260, стаття 3632.

Відповідно до п.5.1 договору строк поставки товару до 30.07.2015р. Місце поставки (передачі) товару - місцезнаходження вантажоодержувача.

За домовленістю замовника та постачальника договір набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до 31.12.2015р., а з питань розрахунків до повного виконання сторонами зобов'язань по цьому договору.

Розглядаючи справу по суті, судами встановлено, що 17.08.2015р. між позивачем та відповідачем було підписано додаткову угоду №1 до договору про закупівлю товару за державні кошти №343/4/77, у якій сторони виклали п.1.1 договору в новій редакції, а саме: "постачальник зобов'язується поставити замовнику до 30.07.2015р. - 28000 пар рукавиць КЩС ПВХ "Petrel" 35см (далі - товар). Товар - це майно спеціального призначення для забезпечення підрозділів, які приймають участь у заходах АТО".

Сторони підписали специфікацію (додаток №1), в якій визначили найменування товару - КЩС ПВХ "Petrel" 35см, кількість 28000 пар, вартість за одиницю - 79,10грн., загальна вартість з ПДВ 2657760,00грн., строк поставки до 30.07.2015р.

За умовами п.4.1 договору розрахунки з постачальником проводяться за фактично поставлений товар шляхом: оплати замовником після пред'явлення постачальником рахунку на оплату та підписання сторонами Акта приймання товару протягом 20 банківських днів, з дня підписання замовником Акту приймання товару, за умови надходження бюджетних коштів на рахунок Міністерства оборони України на призначені видатки та після надання постачальником в установленому порядку документів, передбачених п.4.2 договору.

Згідно із п.7.3.1 договору за порушення строків поставки товару та за порушення строків усунення недоліків (дефектів), виявлених замовником протягом гарантійного строку експлуатації, визначених в акті усунення недоліків, постачальник сплачує пеню у розмірі 0,1% ціни договору, але не менше подвійної облікової ставки Національного банку України на момент не виконання зобов'язання за кожний день прострочення. За прострочення поставки товару понад 30 днів постачальник додатково сплачує штраф у розмірі 7% вартості договору за кожний місяць прострочення.

На виконання умов договору відповідач здійснив поставку товару (рукавиць КЩС ПВХ "Petrel" 35см) на загальну суму 2657760,00грн. згідно видаткових накладних в період з 31.08.2015р. по 15.12.2015р.

Крім того, факт отримання позивачем товару підтверджується актами приймання №72, №77, №79, №102.

За поставлений товар, позивач розрахувався в повному обсязі, здійснивши перерахування грошових коштів відповідачу згідно платіжних доручень: №343/1/91 від 15.09.2015р., №343/1/106 від 03.11.2015р., №343/1/119 від 23.11.2015р., №343/1/153 від 17.12.2015р.

Судами встановлено, що відповідач заявлений позов Міністерства оборони України визнав частково, а саме в частині стягнення пені в розмірі 74271,65грн., зазначивши, що враховуючи, що строк до 30.07.2015р. це строк поставки рукавиць БЛ-1М, об'єктивно не може поширюватися на поставку рукавиць КЩС ПВХ "Petrel" через те, що їх поставка визначена сторонами 17.08.2015р., тобто вже після закінчення строку поставки визначеного договором.

Отже, ТОВ "Сівертекс" визнало, що в період з 31.07.2015р. по 16.08.2015р. за останнім існує прострочка поставки рукавиць БЛ-1М строком 17 днів, тобто до моменту визначення іншого найменування товару та підписання додаткової угоди до договору №343/4/77 від 13.07.2015р.

Приймаючи оскаржувані рішення, суди попередніх інстанцій виходили з того, що відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Статтями 525, 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Нормами ст.599 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно із ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За приписами ч.5 ст.40 Закону України "Про здійснення державних закупівель" (в редакції яка діяла на час виникнення спірних зобов'язань) умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту пропозиції конкурсних торгів або цінової пропозиції (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі. Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадків: 1) зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків замовника; 2) зміни ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі; 3) покращення якості предмета закупівлі за умови, що таке покращення не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі; 4) продовження строку дії договору та виконання зобов'язань щодо передання товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об'єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника за умови, що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі; 5) узгодженої зміни ціни в бік зменшення (без зміни кількості (обсягу) та якості товарів, робіт і послуг); 6) зміни ціни у зв'язку із зміною ставок податків і зборів пропорційно до змін таких ставок; 7) зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу інфляції, зміни курсу іноземної валюти у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни залежно від зміни такого курсу, зміни біржових котирувань, регульованих цін (тарифів) і нормативів, які застосовуються в договорі про закупівлю; 8) зміни умов у зв'язку із застосуванням положень частини шостої цієї статті.

Згідно із ч.2 ст.267 Господарського кодексу України строки поставки встановлюються сторонами в договорі з урахуванням необхідності ритмічного та безперебійного постачання товарів споживачам, якщо інше не передбачено законодавством.

Відповідно до ч.3 ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що у період поставки відповідачем 28 000 пар рукавиць захисних БЛ-1М у структурах позивача було вирішено питання щодо поставки відповідачем позивачу 28000 пар рукавиць КЩС ПВХ "Petrel" 35см та погоджено додаткову угоду до договору від 13.07.2015р. №343/4/77. Зазначене підтверджується листом Головного управління оперативного забезпечення Збройних Сил України від 17.07.2015р. за №4772, листом військової частини А0108 від 28.07.2015р. за №343/4/2/876, адресованого тимчасово виконуючому обов'язки директора Департаменту державних закупівель та постачання матеріальних ресурсів Міністерства оборони України Сауляку І.М.

Таким чином, суди дійшли до висновку, що підписуючи додаткову угоду №1 від 17.08.2015р. до договору про закупівлю товару за державні кошти №343/4/77, і викладаючи п.1.1 договору в новій редакції, а саме: "постачальник зобов'язується поставити замовнику до 30.07.2015р. - 28000 пар рукавиць КЩС ПВХ "Petrel" 35см (товар)", сторонами було порушено приписи ч.2 ст.267 Господарського кодексу України та ч.3 ст.509 Цивільного кодексу України, оскільки виконання зобов'язання по поставці 28000 пар рукавиць КЩС ПВХ "Petrel" 35см до 30.07.2015р. неможливо провести виходячи з того, що додаткова угода набула чинності з дня її підписання уповноваженими представниками сторін, тобто 17.08.2015р.

Встановлюючи нові умови поставки товару, сторони усвідомлювали, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, та не були позбавлені права змінити терміни поставки визначеного товару.

За таких підстав та враховуючи зміни внесені сторонами у п.1.1 договору згідно додаткової угоди №1 від 17.08.2015р., суди дійшли до висновку, що відповідач був позбавлений можливості та не міг виконати свої зобов'язання за договором №343/4/77 від 13.07.2015р. у строк до 30.07.2015р. щодо поставки позивачу 28000 пар рукавиць КЩС ПВХ "Petrel" 35см. Отже в період з 31.07.2015р. по 16.08.2015р. за відповідачем існує прострочка поставки рукавиць БЛ-1М строком 17 днів, тобто до моменту визначення іншого найменування товару та підписання додаткової угоди до договору №343/4/77 від 13.07.2015р.

Згідно із ст.ст.610, 612 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими, зокрема, є сплата неустойки.

Згідно із ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штраф, пеня), яка сплачується у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст.ст.546, 549 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язань за договором може забезпечуватись неустойкою (штрафом, пенею). Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов'язання.

При цьому, приписами ч.ч.2, 3 ст.549 Цивільного кодексу України та ч.4 ст.231 Господарського кодексу України розмежовано штраф та пеню як різні види неустойки. Зокрема, штраф є господарською санкцією (неустойкою), яка носить разовий характер, тобто встановлюється у твердій сумі (фіксованій або у відсотковому відношенні до суми невиконаного або несвоєчасно виконаного зобов'язання) та сплачується (стягується) однократно. Водночас, на відміну від штрафу, пеня є господарською санкцією (неустойкою), яка носить триваючий характер, тобто нараховується у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Враховуючи, що строк поставки визначений в договорі до 30.07.2015р. - це строк поставки рукавиць захисних БЛ-1М, і він об'єктивно не може поширюватися на поставку рукавиць КЩС ПВХ "Petrel" 35 см (змінений предмет поставки) з огляду на те, що право на їх поставку виникло у відповідача тільки з 17.08.2015р., і на момент укладення між сторонами додаткової угоди №1 від 17.08.2015р. визначений ними строк поставки "до 30.07.2015р." сплив як календарна дата, тобто відповідачем фактично допущено порушення строків поставки товару по договору №343/4/77 від 13.07.2015р. - рукавиць захисних БЛ-1М за період з 31.07.2015р. по 16.08.2015р.

Здійснивши перевірку правильності розрахунку пені, враховуючи умови п.7.3.1 договору, суди дійшли до висновку, що з відповідача підлягає стягненню на користь позивача пеня за період з 31.07.2015р. по 16.08.2015р. в сумі 74271,65 грн., яка є сумою не виконаного відповідачем зобов'язання за 17 днів порушення строків поставки товару (рукавиць захисних БЛ-1М).

Крім того, судами встановлено, що відповідачем на момент укладення додаткової угоди №1 від 17.08.2015р. не було допущено прострочки поставки товару - 28000 пар рукавиць захисних БЛ-1М понад 30 днів, а тому дійшли до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення штрафу у сумі 744172,80грн. є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Таким чином, суди попередніх інстанцій правомірно задовольнили позов частково та стягнули з відповідача на користь позивача 74271,65 грн. пені, а в решті позову відмовили.

Статтею 1117 ГПК України передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги Міністерства оборони України, оскільки доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів по справі, а судами було повно та всебічно з'ясовано обставини, що мають значення для даної справи, їм надано належну правову оцінку та прийнято рішення і постанову з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що дає підстави залишити їх без змін.

Судові витрати, сплачені касатором до бюджету під час подання касаційної скарги, у зв'язку з відмовою в задоволенні касаційної скарги на підставі ст.49 ГПК України залишаються на касаторі.

Враховуючи наведене, та керуючись ст.ст.1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Міністерства оборони України залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 29.06.2016р. у справі №927/49/16 господарського суду Чернігівської області залишити без змін.

Головуючий суддя Т. Данилова

Судді М. Данилова

І. Ходаківська