ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2016 року Справа № 910/3650/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Вовка І.В. (головуючого, доповідача), Кондратової І.Д., Селіваненка В.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу приватного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Княжа Вієнна Іншуранс Груп" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.06.2016 року у справі № 910/3650/16 за позовом приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" до приватного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Княжа Вієнна Іншуранс Груп" про відшкодування шкоди в порядку регресу,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2016 року позивач звернувся до господарського суду міста Києва з позовною заявою до відповідача про стягнення страхового відшкодування в сумі 10 263,44 грн. в порядку регресу.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що виплативши страхувальнику відповідно до договору добровільного страхування наземного транспорту від 05.09.2013 року № 28-1309-13-00238 страхове відшкодування в сумі 17 952,77 грн., позивач набув права зворотної вимоги до відповідача у розмірі страхового відшкодування, яке відповідачем сплачено частково в сумі 7 189,33 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 29.03.2016 року (суддя Морозов С.М.) позов задоволено та стягнуто з відповідача на користь позивача страхове відшкодування в сумі 10 263,44 грн.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.06.2016 року (судді: Смірнова Л.Г., Кропивна Л.В., Чорна Л.В.) зазначене рішення суду першої інстанції залишено без змін.

У касаційній скарзі відповідач вважає, що судами попередніх інстанцій порушено норми матеріального та процесуального права, і тому просить прийняті ними рішення скасувати, та в позові відмовити.

Відзив на касаційну скаргу від позивача до суду не надходив.

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи і прийняті в ній судові рішення, суд касаційної інстанції вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, що 05.09.2013 року між ПрАТ "СК "Українська страхова група" (страховик) та ТОВ "Транспортні системи" (страхувальник) було укладено договір добровільного страхування наземних транспортних засобів, цивільно-правової відповідальності водія та від нещасного випадку з водієм та пасажирами на транспорті №28-1309-13-00238, за умовами якого позивач прийняв на себе обов'язок по страхуванню, зокрема, автомобіля НОМЕР_1.

21.05.2014 року на 213 км автодороги Київ-Чоп біля с. Бросини на автостоянці кафе "Вулик" сталася дорожньо-транспортна пригода (ДТП) за участю автомобіля НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_6, який під час руху заднім ходом здійснив наїзд на припаркований автомобіль НОМЕР_1, в результаті чого автомобілі отримали механічні пошкодження.

Автомобілем "Renault Premium" реєстраційний номер НОМЕР_1, керував ОСОБА_7 на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_5, посвідчення водія НОМЕР_3 та наказу про закріплення водія за транспортним засобом від 01.01.2014 року.

Постановою Берегівського районного суду Закарпатської області від 02.07.2014 року ОСОБА_6 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення та накладено на нього стягнення у вигляді штрафу в дохід держави в розмірі 340 грн.

Цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації автомобіля НОМЕР_2, застрахована ПрАТ "УСК "Княжа Вієнна Іншуранс Груп" згідно з полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 15.05.2013 року № АЕ/1641110.

Відповідно до рахунку-фактури від 09.07.2014 року №7 вартість ремонту автомобіля НОМЕР_4 становить 26 840 грн.

Згідно зі складеним позивачем Страховим актом від 15.08.2014 року №ЗСКА-3493 і розрахунку до нього, розмір страхового відшкодування, який підлягає до виплати страхувальнику, становить 17952,77грн.

Позивач на виконання умов договору страхування виплатив страхове відшкодування в сумі 17952,77грн, що підтверджується копією платіжного доручення від 19.08.2014 року № 18983.

10.10.2014 року позивач звернувся до відповідача з регресною вимогою № 11/9778, у якій просив відшкодувати ПрАТ "СК "Українська страхова група" понесені ним збитки в сумі 17 952,77 грн.

Відповідачем здійснено власний розрахунок вартості матеріального збитку, завданого власнику автомобіля НОМЕР_4, відповідно до якого вартість майнової шкоди з врахуванням коефіцієнту фізичного зносу з вирахуванням франшизи складає 7 189,33 грн.

Відповідач сплатив на користь позивача страхове відшкодування в сумі 7 189,33 грн., що не заперечується позивачем.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, ПрАТ "СК "Українська страхова група" зазначає, що відповідачем недоплачене страхове відшкодування в розмірі 10 263,44 грн.

Предметом даного судового розгляду є зворотна вимога страховика до особи, відповідальної за завдану шкоду, про стягнення компенсації страхового відшкодування, виплаченого страхувальнику за договором добровільного страхування.

Суди попередніх інстанцій задовольняючи позов про стягнення недоплаченої частини страхового відшкодування виходили з того, що виплативши страхове відшкодування відповідно до умов договору добровільного страхування позивач набув права зворотної вимоги до відповідача у сумі страхового відшкодування у межах фактичних затрат за вирахуванням франшизи.

Відповідно до ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Отже, до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування перейшло право вимоги, яке страхувальник мав до особи, відповідальної за завдані збитки - у межах фактичних затрат.

Разом з тим, згідно з ч.ч. 4, 16, 17, 18 ст. 9 Закону України "Про страхування" розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством.

Страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку.

Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.

Франшиза - частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.

При цьому, зазначеним Законом та Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" не передбачено зобов'язання страховика за договором добровільного страхування визначати розмір страхового відшкодування тільки в розмірі суми, встановленої звітом про оцінку транспортного засобу, оскільки цей звіт є попереднім оціночним документом, що визначає можливу, але не остаточну суму, необхідну для відновлення транспортного засобу.

Таку ж правову позицію у подібних правовідносинах викладено в постанові Верховного Суду України від 15.04.2015 року у справі № 910/7163/14.

В той же час, стаття 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" регулює правовідносини між відповідачем як страховиком та його застрахованою особою, а не між відповідачем як особою, зобов'язаною відшкодувати збитки за винну особу, та позивачем як особою, яка відшкодувала збитки постраждалій особі.

Судами обох інстанцій встановлено, що полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АВ/9317906 встановлена франшиза в розмірі 500 грн., позивачем було сплачено страхове відшкодування на рахунок страхувальника в сумі 17 952,77 грн. на підставі страхового акта, з яких відповідачем сплачено 7 189,33 грн.

Ст. 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Отже, висновок місцевого господарського суду, з яким погодився апеляційний господарський суд, про те, що виплативши страхове відшкодування відповідно до умов договору, позивач набув права зворотної вимоги до відповідача у сумі страхового відшкодування в розмірі 17 952,77 грн. - у сумі фактичних затрат із вирахуванням франшизи, є законним й обгрунтованим.

Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про стягнення з відповідача недоплаченого страхового відшкодування в сумі 10 263,44 грн.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів.

За таких обставин, оскаржені судові рішення відповідають матеріалам справи та вимогам закону, і тому підлягають залишенню без змін, а касаційна скарга - без задоволення.

З огляду наведеного та керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу приватного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Княжа Вієнна Іншуранс Груп" залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.06.2016 року - без змін.

Головуючий суддя І.Вовк

Судді І.Кондратова

В.Селіваненко