ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2016 року Справа № 910/26435/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді:Владимиренко С.В. - доповідач,суддів:Мележик Н.І., Саранюка В.І.розглянув касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Агростар"на постановуДонецького апеляційного господарського суду від 08.06.2016р.та рішеннягосподарського суду Донецької області від 28.03.2016р.у справі№910/26435/15 господарського суду Донецької областіза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Агростар"до Публічного акціонерного товариства "Український бізнес банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію "Укрбізнесбанк" Білої Ірини Володимирівнипрозобов'язання включити вимоги за договором №РКО/322820.1 від 04.04.2013 до реєстру вимог кредиторів

за участю представників

позивача - Мележик Л.Г., дов. б/н від 11.01.2016р.;

Кульчицький О.В., дов. б/н від 12.01.2016р.;

відповідача - Сердійчук О.Л., дов. №201 від 25.07.2016р.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія Агростар" звернулось до господарського суду м. Києва з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства "Український Бізнес Банк" про зобов'язання Уповноваженої особи на ліквідацію ПАТ "УКРБІЗНЕСБАНК" включити вимоги за договором №РКО/322820.1 від 04.04.2013р. до реєстру вимог кредиторів на загальну суму 6997503,82 грн.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 12.10.2015р. порушено провадження у справі.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 14.01.2016 р. у зв'язку із місцезнаходженням ПАТ "УКРБІЗНЕСБАНК" у м. Донецьку матеріали справи надіслані за територіальною підсудністю до господарського суду Донецької області.

Рішенням господарського суду Донецької області 28.03.2016 р. у справі № 910/26435/15 (суддя Говорун О.В.) позов задоволено. Зобов'язано Уповноважену особу на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Український бізнес банк" включити вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Агростар" по договору №РКО/322820.1 банківського рахунку юридичної особи на загальну суму 6997503,82 грн. до реєстру вимог кредиторів Публічного акціонерного товариства "Український Бізнес Банк".

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 08.06.2016р. (колегією суддів у складі головуючого судді Агапова О.Л., судді: Сгара Е.В., Ушенко Л.В.) рішення господарського суду Донецької області від 28.03.2016 р. у справі № 910/26435/15 скасовано та відмовлено у задоволенні позовної заяви. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Агростар" на користь Публічного акціонерного товариства "УКРБІЗНЕБАНК" 1339,80 грн. витрат по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою, Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія Агростар" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій зазначаючи про порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Донецького апеляційного господарського суду від 08.06.2016р. та змінити рішення господарського суду Донецької області, виклавши абзац 1 та 2 його резолютивної частини у наступній редакції: "Позов задовольнити повністю. Зобов'язати Публічне акціонерне товариство "Український бізнес банк" (83001, м.Донецьк, вул.Артема, буд.125 код ЄДРПОУ 19388768) в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб включити вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Агростар" (01001, м.Київ, вул.Шота Руставелі, буд.16, приміщення 19, код ЄДРПОУ 37091711) по договору № РКО/322820.1 банківського рахунку юридичної особи на загальну суму 6997503,82 грн. до реєстру акцептованих вимог кредиторів Публічного акціонерного товариства "Український бізнес банк". Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Український бізнес банк" судовий збір за подання касаційної скарги на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Агростар".

Ухвалою Вищого господарського суду України від 26.07.2016р. колегією суддів у складі головуючого судді Дунаєвської Н.Г., суддів: Мележик Н.І., Кочерової Н.О. касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Агростар" було прийнято до провадження та призначено її розгляд у засіданні суду касаційної інстанції на 10.08.2016р.

За Розпорядженням В.о. керівника апарату Вищого господарського суду України від 09.08.2016р. №08.03-04/3292 у зв'язку з перебуванням судді Дунаєвської Н.Г. на лікарняному, відповідно до пункту 2.3.25 Положення про автоматизовану систему документообігу суду було призначено автоматичну зміну складу колегії суддів у судовій справі №910/26435/15.

На підставі протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів у справі №910/26435/15 від 09.08.2016р. для розгляду даної справи у суді касаційної інстанції було визначено колегію суддів у складі головуючого судді - Владимиренко С.В., судді: Гольцова Л.А., Шевчук С.Р.

15.08.2016р. колегією суддів у складі головуючого судді Владимиренко С.В., суддів: Гольцова Л.А., Шевчук С.Р., касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Агростар" було прийнято до провадження та призначено її розгляд у засіданні суду касаційної інстанції на 14.09.2016р.

За Розпорядженням Керівника апарату Вищого господарського суду України від 12.09.2016р. №08.03-04/3947 у зв'язку з перебуванням суддів Гольцової Л.А. та Шевчук С.Р. у відпустці, відповідно до пункту 2.3.25 Положення про автоматизовану систему документообігу суду було призначено автоматичну зміну складу колегії суддів у судовій справі №910/26435/15.

На підставі протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів у справі №910/26435/15 від 12.09.2016р. для розгляду даної справи у суді касаційної інстанції було визначено колегію суддів у складі головуючого судді - Владимиренко С.В., судді: Мележик Н.І., Саранюк В.І.

Розглянувши матеріали справи, додаткові пояснення до неї, касаційну скаргу, заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 04.04.2013р. між Публічним акціонерним товариством "Український бізнес банк" (банк, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія Агростар" (клієнт, позивач) був укладений договір банківського рахунку (договір) юридичної особи у національній валюті України №РКО/322820.1, відповідно до 1.1. якого банк відкриває клієнту поточний рахунок №26003032282001 і здійснює комплексне розрахунково-касове обслуговування клієнта, а саме: ведення його рахунку, касове обслуговування, зберігання коштів і здійснення за дорученням клієнта усіх видів розрахунків, що передбачені цим договором та чинним законодавством.

Відповідно до п. 2.1 договору банк зобов'язався своєчасно та правильно здійснювати розрахункові операції за дорученням клієнта. Договір укладений на невизначений строк і набирає чинності з моменту підписання його сторонами, згідно п. 8.2 договору.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, відповідно до постанови Правління НБУ від 23.04.2015 р. № 265 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "УКРАЇНСЬКИЙ БІЗНЕС БАНК", виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 24.04.2015 р. №87 "Про початок процедури ліквідації ПАТ "УКРБІЗНЕСБАНК" та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку", згідно з яким було розпочато процедуру ліквідації ПАТ "УКРБІЗНЕСБАНК" та призначено уповноваженою особою Фонду на ліквідацію ПАТ "УКРБІЗНЕСБАНК" провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Білу Ірину Володимирівну строком на 1 рік з 24.04.2015р. до 23.04.2016р. включно.

30.04.2015р. в газеті "Голос України" опубліковано оголошення відповідно до якого, на підставі постанови Правління НБУ "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства "УКРБІЗНЕСБАНК" від 23 квітня 2015 р. № 265 виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 24 квітня 2015 р. №87 "Про початок процедури ліквідації ПАТ "УКРБІЗНЕСБАНК" та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку", згідно з яким розпочато процедуру ліквідації ПАТ "УКРБІЗНЕСБАНК" та призначено Уповноваженою особою Фонду на ліквідацію ПАТ "УКРБІЗНЕСБАНК" провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Білу Ірину Володимирівну строком на 1 рік з 24 квітня 2015р. до 23 квітня 2016р. включно.

Процедура виведення неплатоспроможного банку з ринку та питання запровадження і здійснення тимчасової адміністрації регулюються нормами Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", який є спеціальним відносно інших законодавчих актів України у цих правовідносинах.

За приписами ч.1, 2 ст. 1 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" цим Законом встановлюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків. Метою цього Закону є захист прав і законних інтересів вкладників банків, зміцнення довіри до банківської системи України, стимулювання залучення коштів у банківську систему України, забезпечення ефективної процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків.

Відповідно до пунктів 6, 16 ч.1 ст. 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" ліквідація банку - це процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства; тимчасова адміністрація - процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до ч. 5 статті 34 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" під час тимчасової адміністрації Фонд має повне і виняткове право управляти банком відповідно до цього Закону, нормативно-правових актів Фонду та вживати дії, передбачені планом врегулювання.

Згідно ч.5 ст.45 цього ж Закону протягом 30 днів з дня опублікування відомостей про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію банку кредитори мають право заявити Фонду про свої вимоги до банку. Вимоги фізичних осіб-вкладників у межах гарантованої Фондом суми відшкодування за вкладами не заявляються. Аналогічне положення закріплене і в п.п.1.12 п.1 " Ініціювання процесу ліквідації банку", Розділу V "Дії Фонду з виведення неплатоспроможного банку з ринку шляхом його ліквідації" Рішення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб "Про затвердження Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку" від 05.07.2012р. № 2 (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 08.05.2015р. відповідачем отримана заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Агростар" на ім'я Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "УКРБІЗНЕСБАНК" Білої І.В. про визнання кредитором на суму заборгованості за договором в розмірі 6997503,82 грн.

Разом з тим, судами встановлено, що 03.06.2015р. позивачем на ім'я Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "УКРБІЗНЕСБАНК" Білої І.В подано заяву про залишення заяви про визнання кредитором без розгляду, оскільки заява про визнання кредитором направлена помилково. Зазначена заява зареєстрована відповідачем 04.06.2015р.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що за твердженням позивача, нормами чинного законодавства не передбачено правового механізму відкликання заяви про зарахування кредиторських вимог та не включення на цій підставі підприємства до акцептованого реєстру кредиторів банку, що ліквідується. Відтак, в обґрунтування своїх позовних вимог, Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія Агростар" зазначає що його заява про зарахування кредиторських вимог була подана в передбачені законом строки та з урахуванням встановлених в законодавстві вимог щодо такої заяви, а відтак, підлягала задоволенню відповідачем. Натомість, на адресу позивача не надходило листів та повідомлень від відповідача щодо вирішення питання про кредиторські вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Агростар", що і стало підставою для звернення до суду з позовом у даній справі.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Агростар" у повному обсязі, пославшись на ст.193 Господарського кодексу України, ст.ст.526, 1066 Цивільного кодексу України, ст.ст.3, 44-46, 49 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", ст.ст.33,43 Господарського процесуального кодексу України, зобов'язав Уповноважену особу на ліквідацію ПАТ "УКРБІЗНЕСБАНК" включити вимоги позивача по договору банківського рахунку юридичної особи до реєстру вимог кредиторів ПАТ "УКРБІЗНЕСБАНК".

Скасовуючи рішення суду першої інстанції у даній справі, апеляційний господарський суд, пославшись на ст.49 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" зазначив, що у даній нормі встановлені строки подачі заяв про визнання кредиторських вимог (30 днів) та строки і порядок здійснення відповідних заходів по задоволенню вимог кредиторів. Проте, до встановленого даним законом строку для прийняття відповідного рішення відповідачем по заяві позивача (90 днів), остання була відкликана самим позивачем як помилково направлена 04.06.2015р., що підтверджується Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія Агростар", відтак, за висновком суду, у позивача відсутні правові підстави вимагати розгляду даної заяви у встановлений законодавством 90 денний строк.

При цьому, суд апеляційної інстанції дійшов також висновку, що приймаючи рішення про зобов'язання не відповідача у справі - ПАТ "УКРБІЗНЕСБАНК", а посадової особи органу публічної влади - Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію "Укрбізнесбанк" включити вимоги позивача до реєстру вимог кредиторів ПАТ "УКРБІЗНЕСБАНК", господарський суд, вийшов за межі наданих йому повноважень, порушивши вимоги ст.84 Господарського процесуального кодексу України щодо змісту резолютивної частини рішення.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, проте вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч.1 ст.1 Цивільного кодексу України цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

Однією з засад (принципів) цивільного законодавства, визначених у ст.3 Цивільного кодексу України є справедливість, добросовісність та розумність. Так, цивільне законодавство обмежується презумпцією добросовісності та розумності поведінки особи. Якщо законом встановлені правові наслідки недобросовісного або нерозумного здійснення особою свого права, вважається, що поведінка особи є добросовісною та розумною, якщо інше не встановлено судом (ч.5 ст.12 Цивільного кодексу України).

У ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Тобто здійснення цивільного права відбувається шляхом вчинення фактичних та юридичних дій.

Разом з тим, відповідно до приписів ч.1 ст.12 Цивільного кодексу України особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд. В даному випадку цивільне право використовується в розумінні суб'єктивного цивільного права, тобто юридичної можливості визначеного суб'єкта впливати на конкретне благо (майнове чи немайнове). З аналізу зазначеної правової норми слідує, що цивільним законодавством наділено носія цивільного права можливістю за власним розсудом його реалізовувати. Зазначене положення кореспондується з вимогами ч.1 ст.19 Конституції України, згідно якої правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Як вже згадувалось вище, судами попередніх інстанцій встановлено, що 08.05.2015р. відповідачем отримана заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Агростар" на ім'я Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "УКРБІЗНЕСБАНК" Білої І.В. про визнання кредитором ПАТ "УКРБІЗНЕСБАНК". Тобто, як вірно зазначеного судами, позивач, звернувся до відповідача в межах встановленого ст.49 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" 30-денного строку з дня опублікування відомостей відповідно до частини другої статті 45 цього Закону.

Разом з тим, відповідач визнає та не заперечує, що 03.06.2015р. зазначену заяву від 08.05.2015р. він просив залишити без розгляду як помилково подану.

Зважаючи на встановлені судами попередніх інстанцій та зазначені вище обставини справи та враховуючи, що матеріали справи не містять документів, які б свідчили, що зазначені дії позивача суперечать вимогам норм чинного в Україні законодавства, є недобросовісними, вчинені всупереч його волі, під впливом обставин, які від нього не залежали, без його відома та розуміння можливих наслідків таких дій, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком апеляційного господарського суду України про відсутність у позивача права вимагати розгляду відповідачем у встановлений законодавством 90-денний строк даної заяви від 08.05.2015р. та прийняття рішення по ній. При цьому, нормами чинного законодавства не обмежувалось право позивача в межах строків визначених Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" на звернення до відповідача з аналогічною заявою, з заявою про відкликання заяви від 03.06.2015р. та/або вчинення будь-яких інших дій, які б свідчили про намір Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Агростар" реалізувати своє майнове право, як кредитора ПАТ "УКРБІЗНЕСБАНК", бути включеним до реєстру акцептованих вимог кредиторів.

Таким чином, доводи заявника касаційної скарги про порушення судом апеляційної інстанції вимог ст.49 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" не знайшли свого підтвердження та є такими, що не ґрунтуються на нормах права, оскільки здійснені внаслідок неправильного розуміння та тлумачення ним положень матеріального права, а відтак, не можуть бути прийняті до уваги судом касаційної інстанції в якості підстави для зміни та або скасування оскаржуваної постанови.

Доводи Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Агростар" про порушення судом попередньої інстанції ч.2 ст.19 Конституції України також не знайшли свого підтвердження, оскільки відповідач не наділений законодавчими повноваженнями самостійно ініціювати розгляд питання про включення кредитора банку - Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Агростар" до реєстру акцептованих вимог кредиторів за відсутності волі самого кредитора на реалізацію його права бути включеним до такого реєстру, про що свідчить його заява до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з вимогою залишити без розгляду заяву про визнання його кредитором, як помилково направлену.

Разом з тим, колегія суддів касаційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що під предметом позову у господарському судочинстві розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Повноваження уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб визначені у Законі України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб". Відповідно до ч.2 ст.49 цього закону, саме Уповноважена особа Фонду на ліквідацію банку наділена компетенцією вирішувати питання про визначення суми заборгованості кожного з кредиторів, їх акцептування та віднесення визнаних вимог до певної черги погашення або відхилення вимог кредиторів у разі їх не підтвердження фактичними даними, що містяться у розпорядженні уповноваженої особи Фонду. Тобто, передчасними є позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Агростар" про зобов'язання Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів на ліквідацію ПАТ "УКРБІЗНЕСБАНК" включити його вимоги за договором №РКО/322820.1 від 04.04.2013р. до реєстру вимог кредиторів без розгляду по суті поданої ним заяви з доданими до неї документами. Відтак, зважаючи на відсутність рішення Уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку про відхилення вимог позивача щодо включення його до реєстру акцептованих вимог кредиторів за наслідками розгляду поданої ним заяви про визнання його кредитором банку, що ліквідується, з доданими до неї документами, що підтверджують обґрунтованість кредиторських вимог, за відсутності вимоги про зобов'язання Уповноваженої особи Фонду розглянути подану заяву про визнання кредитором ПАТ "УКРБІЗНЕСБАНК", суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Агростар". Тоді як постанова суду апеляційної інстанції в даній справі відповідає нормам матеріального та процесуального права, а доводи, викладені у касаційній скарзі не спростовують правильних висновків апеляційного господарського суду, у зв'язку з чим підстави для її зміни чи скасування відсутні.

Відповідно до ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції не має права вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, оскільки це суперечить меті касаційного перегляду справи, що полягає у перевірці правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

З урахуванням зазначеного, Вищий господарський суд України не знайшов законних підстав для повного або часткового задоволення вимог касаційної скарги, а тому постанову суду апеляційної інстанції слід залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 1115,1117,1119,11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Агростар" залишити без задоволення.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 08.06.2016р. у справі №910/26435/15 залишити без змін.

Головуючий суддя С.В. Владимиренко

Судді Н.І. Мележик

В.І. Саранюк