ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2016 року Справа № 910/23394/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіСибіги О.М.,суддівБожок В.С., Мачульського Г.М.розглянувши матеріали касаційної скаргиМіжнародного благодійного фонду "Музей історії повітроплавання і авіації імені Сікорського", м. Київна постановуКиївського апеляційного господарського суду від 21.06.2016 рокуу справі господарського суду міста Києваза позовомТВО військового прокурора Київського гарнізону, м. Київ в інтересах держави в особі Державного підприємства "Готель Козацький" Міністерства оборони України, м. КиївдоМіжнародного благодійного фонду "Музей історії повітроплавання і авіації імені Сікорського", м. Київза участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача1. Концерну "Військторгсервіс", м. Київ; 2. Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву, м. Київ; 3. Міністерства оборони України, м. Київпророзірвання договору оренди

за участю представників

прокуратури: Коркішко В.М.,

позивача: Мотрончук Д.П.,

відповідача: не з'явився,

третьої особи-1: Фещенко І.В.,

третьої особи-2: не з'явився,

третьої особи-3: Пасічник К.Ю.

В С Т А Н О В И В:

ТВО військового прокурора Київського гарнізону в інтересах держави в особі державного підприємства "Готель Козацький" Міністерства оборони України (далі за текстом - ДП "Готель Козацький") звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до міжнародного благодійного фонду "Музей історії повітроплавання і авіації імені Сікорського" (далі за текстом - МБФ "Музей історії повітроплавання і авіації імені Сікорського") за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: концерну "Військторгсервіс" та регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву про розірвання договору оренди нежитлового трьохповерхового будинку загальною площею 1 460 кв.м., розміщеного в місті Києві по вул. Ярославів Вал 15-б за № 62 від 21.06.2000 року, укладеного між ДП "Готель Козацький" та МБФ "Музей історії повітроплавання і авіації імені Сікорського", та вилучення вказаного об'єкту нерухомого майна.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 09.11.2015 року до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача залучено Міністерство оборони України.

Рішенням господарського суду міста Києва від 11.12.2015 року залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.06.2016 року позов задоволено: розірвано договір оренди нежитлового трьохповерхового будинку загальною площею 1 460 кв.м., розміщеного в місті Києві по вул. Ярославів Вал 15-б за № 62 від 21.06.2000 року, укладеного між ДП "Готель Козацький" та МБФ "Музей історії повітроплавання і авіації імені Сікорського", та вилучено у МБФ "Музей історії повітроплавання і авіації імені Сікорського" зазначений об'єкт нерухомого майна.

Вищезазначені судові акти мотивовано необхідністю задоволення позовних вимог та розірвання договору оренди нерухомого майна з огляду на те, що відповідачем основні умови договору та мета його укладення (п. п. 1.1., 5.1., 5.2., 5.5., 5.6. Договору) не виконані, не вжито жодних заходів щодо збереження та утримання в належному стані об'єкту оренди - Будинку Сікорського, який є пам'яткою архітектури та містобудування місцевого значення, не вчинено жодних дій, направлених на відведення (пришвидшення відведення) земельної ділянки та оформлення права користування нею, дій щодо відпрацювання проектно-кошторисної документації для початку проведення будівельних робіт та робіт з реконструкції об'єкту оренди, а також щодо страхування об'єкту оренди, тобто відповідачем істотно порушено умови Договору.

Не погоджуючись з судовими актами попередніх інстанцій, МБФ "Музей історії повітроплавання і авіації імені Сікорського" звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 11.12.2015 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.06.2016 року і прийняти нове рішення у справі, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

ДП "Готель Козацький" до Вищого господарського суду України було подано відзив на касаційну скаргу, в якому відповідач проти доводів касаційної скарги заперечує та просить залишити її без задоволення, а судові акти попередніх інстанцій - без змін.

В судовому засіданні прокурор та представники позивача, третьої особи-1 та третьої особи-3 проти доводів касаційної скарги заперечували та просили залишити її без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 11.12.2015 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.06.2016 року - без змін.

Відповідача та третю особу-2 згідно з приписами ст. 1114 ГПК України було належним чином повідомлено про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак вони не скористались передбаченим законом процесуальним правом на участь в розгляді справи касаційною інстанцією.

Заслухавши пояснення прокурора та представників позивача, третьої особи-1 та третьої особи-3, приймаючи до уваги межі перегляду справи в суді касаційної інстанції, перевіривши повноту встановлення господарськими судами обставин справи та правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 21.06.2000 року ДП "Готель "Козацький" (орендодавець) та МБФ "Музей історії повітроплавання і авіації імені Сікорського" (орендар) було укладено Договір № 62 про оренду нежитлового будинку по вул. Ярославів Вал 15 "б" м. Києва, що знаходиться в управлінні Міністерства оборони України (далі за текстом - Договір).

Згідно з п. 1.1. Договору орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне майно - нежитловий трьохповерховий будинок (державне майно) загальною площею 1 460 кв. метрів, вартістю 427 100 (чотириста двадцять сім тисяч сто) гривень, який знаходиться на балансі ДП Міністерства оборони України "Готель "Козацький", з метою розміщення МБФ "Музей історії повітроплавання і авіації імені Сікорського" та забезпечення його функціонування. Будинок знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Ярославів Вал 15 "б".

Відповідно до Акту прийому-передачі нежитлових приміщень в оренду від 06.09.2000 року на виконання умов Договору позивач передав, а відповідач прийняв в строкове платне користування об'єкт оренди.

Пунктом 5.2. Договору передбачено, що орендар зобов'язується на протязі року з моменту передачі будинку в оренду відпрацювати необхідну документацію на проведення будівельних робіт, узгодити всі питання і отримати дозвіл на проведення будівельних робіт в відповідних організаціях та відомствах міста. Будівельні та інші роботи на об'єкті оренди закінчити на протязі послідуючих 2 (двох) років підписанням Акту прийому - здачі будинку в експлуатацію.

Тобто, первісною редакцією п. 5.2 Договору оренди, з урахування Акту прийому-передачі нежитлових приміщень в оренду від 06.09.2000 року, було встановлено строк виконання зобов'язання зазначеного у вказаному пункті Договору до вересня 2002 року.

Відповідно до Додаткової угоди № 3 від 24.02.2004 року до Договору оренди від 21.06.2006 року п. 5.2. Договору було викладено в редакції, відповідно до якої орендар зобов'язаний протягом року з моменту отримання дозволу Київської міської державної адміністрації на проведення будівельно-реставраційних робіт відпрацювати проектно-кошторисну документацію на проведення цих робіт та погодити її з орендодавцем. Будівельно-реставраційні роботи закінчити протягом наступних трьох років з моменту отримання дозволу на проведення цих робіт з підписанням Акту здачі-приймання об'єкта в експлуатацію.

Згідно з п. 5.5. Договору орендар зобов'язується утримувати об'єкт оренди в порядку, передбаченому санітарними нормами та правилами пожежної безпеки відповідно до вимог Правил пожежної безпеки України.

В п. 5.6. Договору сторони погодили, що орендар зобов'язується своєчасно здійснювати капітальний та поточний ремонт орендованого будинку за власний рахунок.

Згідно з п. 5.7. Договору орендар у місячний термін за власний рахунок страхує об'єкт оренди на користь орендодавця, який бере на себе ризик випадкової загибелі або пошкодження об'єкта оренди.

Відповідно до п. 11.1. Договору він діє з 21.06.2000 року до 20.06.2049 року строком на 49 (сорок дев'ять) років.

Згідно з п. 11.7. Договору сторони погоджуються, що цей Договір може бути достроково розірваний на вимогу орендодавця, якщо орендар: користується майном не відповідно до умов Договору; навмисно погіршує стан будівлі або окремих приміщень; систематично (більше двох разів підряд) порушує термін здійснення будь-яких платежів за цим Договором; не виконав зобов'язань, стосовно термінів проведення капітально-відновлювальних робіт; не застрахував орендовану будівлю згідно з умовами цього Договору та не надав орендодавцю копію страхового полісу; перешкоджає співробітниками орендодавця здійснювати за його дорученням перевірку стану орендованого будинку або окремих його приміщень.

Підставою звернення з позовом у даній справі стало те, що відповідачем станом на момент звернення позивача до суду не було виконано своїх зобов'язань за Договором, а саме: не застраховано орендоване майно, не виконано робіт по капітальному ремонту орендованого майна, не дотримано обов'язку щодо утримання об'єкту оренди в порядку, передбаченому санітарними нормами та правилами пожежної безпеки; крім того, відповідачем не відпрацьовано документацію на проведення будівельних робіт, не вчинено дій щодо узгодження та отримання дозволів на проведення будівельних робіт.

З урахуванням встановлених господарськими судами попередніх інстанцій обставин справи здійснюючи касаційний перегляд, колегія суддів Вищого господарського суду України виходить з наступного.

Предметом спору у даній справі є розірвання договору оренди державного нерухомого майна, а, отже, до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та інших законодавчих актів, які регулюють спірні правовідносини.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Частиною 1 ст. 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачено, що істотними умовами договору оренди, зокрема, є: відновлення орендованого майна та умови його повернення; виконання зобов'язань; відповідальність сторін; страхування орендарем взятого ним в оренду майна.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 783 Цивільного кодексу України наймодавець має право вимагати розірвання договору найму, якщо наймач не приступив до проведення капітального ремонту речі, якщо обов'язок проведення капітального ремонту був покладений на наймача.

В ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно зі ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, які кореспондуються з положеннями ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем станом на момент звернення позивача до суду не було виконано своїх зобов'язань за Договором, а саме: не застраховано орендоване майно, не виконано робіт по капітальному ремонту орендованого майна, не дотримано обов'язку щодо утримання об'єкту оренди в порядку, передбаченому санітарними нормами та правилами пожежної безпеки; крім того, відповідачем не відпрацьовано документацію на проведення будівельних робіт, не вчинено дій щодо узгодження та отримання дозволів на проведення будівельних робіт.

При цьому, посилання відповідача на те, що тривале затягування виконання його зобов'язання сталось не з його вини, судами правомірно не було прийнято до уваги, оскільки умовами Договору оренди, зокрема і п. 5.2 Договору, чітко визначено обв'язки відповідача за Договором та строк їх виконання, а у постанові Вищого господарського суду України у справі № 910/5645/13 зазначено лише про відсутність у відповідача вини у невиконанні умов Договору № 62 від 21.06.2000 року на час її винесення, тобто станом на 2013 рік, а зовсім не надано відповідачу права в односторонньому порядку відмовитись від виконання обов'язків по Договору, оскільки Договором не було передбачено умов, за якими відповідач не може приступати до його виконання, а саме затягування виділення земельної ділянки, погодження будівельної документації та інше.

До того ж Договір оренди було укладено у 2000 році, а з моменту розгляду Вищим господарським судом України справи № 910/5645/13 до моменту подачі позову до суду у даній справі минуло 2 роки, проте відповідач не надав жодних доказів виконання робіт, проектної документації, отримання дозволів на проведення ремонтних робіт, як і доказів страхування об'єкту оренди.

При цьому, судами попередніх інстанцій враховано, що об'єкт оренди є історичною пам'яткою, а дії відповідача призводять до безповортних руйнувань даного історичного об'єкту, що підтверджується Актом обстеження технічного стану несучих конструкцій житлового будинку по вул. Ярославів Вал, 15 б - 3 ? КЖ від 12.12.2012 року, складеного комісією у складі представника організації, що проводила обстеження та ДП "Готель "Козацький", Актом результатів загального періодичного огляду будівельної конструкцій житлового будинку по вул. Ярославів Вал, 15 б від 04.11.2015 року.

Крім того, Департамент культури виконавчого комітету КМР КМДА листом від 07.10.2015 року № 060-5422 повідомив Військову прокуратуру Київського гарнізону Центрального регіону України про те, що станом на дату складання цього листа до Департаменту не надходила на розгляд науково-проектна документація на консервацію зазначеної пам'ятки, дозвіл на виконання робіт відповідачу не надавався та не реєструвався, експлуатаційний стан поступово доводиться до аварійного в результаті не проведення першочергових консерваційних робіт, охоронний договір на пам'ятку не укладено.

Відповідно до ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду, на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Згідно ч. 3 ст. 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" договір оренди може бути розірвано за погодженням сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

З урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає вірними висновки господарських судів попередніх інстанцій про необхідність задоволення позовних вимог та розірвання договору оренди нерухомого майна з огляду на те, що відповідачем основні умови договору та мета його укладення (п. п. 1.1., 5.1., 5.2., 5.5., 5.6. Договору) не виконані, не вжито жодних заходів щодо збереження та утримання в належному стані об'єкту оренди - Будинку Сікорського, який є пам'яткою архітектури та містобудування місцевого значення, не вчинено жодних дій, направлених на відведення (пришвидшення відведення) земельної ділянки та оформлення права користування нею, дій щодо відпрацювання проектно-кошторисної документації для початку проведення будівельних робіт та робіт з реконструкції об'єкту оренди, а також щодо страхування об'єкту оренди, тобто відповідачем істотно порушено умови Договору.

За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що під час розгляду справи господарськими судами попередніх інстанцій фактичні обставини справи встановлено на основі повного, всебічного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки судів відповідають цим обставинам і їм надана вірна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

Також, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає за необхідне відзначити, що доводи МБФ "Музей історії повітроплавання і авіації імені Сікорського", викладені у касаційній скарзі, зводяться до переоцінки наявних у справі доказів, вільного тлумачення правових норм, вже були предметом розгляду в апеляційному господарському суді та обгрунтовано ним відхилені та не спростовують законних висновків судів попередніх інстанцій.

При цьому, відповідно до ч. 2 ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, з'ясуванням всіх обставин, які мають значення для правильного вирішення спору.

Таким чином, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками господарських судів попередніх інстанцій, які відповідають матеріалам справи та чинному законодавству, у зв'язку з чим підстав для скасування чи зміни оскаржуваних судових актів не вбачається.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.06.2016 року у справі № 910/23394/15 - залишити без змін.

Головуючий суддяО.М. Сибіга СуддіВ.С. Божок Г.М. Мачульський