ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2016 року Справа № 903/1327/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддівМачульського Г.М. (доповідача), Божок В.С., Сибіги О.М.,розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"на постановуРівненського апеляційного господарського судувід06.07.2016у справі№903/1327/15Господарського судуВолинської областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"доВолодимир-Волинського підприємства теплових мереж "Володимир-Волинськтеплокомуненерго"простягнення суми

за участю

- позивача:Громніцький Ю.П. (довіреність від 13.05.2014),

В С Т А Н О В И В:

Звернувшись в суд з даним позовом, Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - позивач) просило стягнути з Володимир-Волинського підприємства теплових мереж "Володимир-Волинськтеплокомуненерго" (далі - відповідач) пеню в розмірі 638 535,15 грн., три відсотки річних в розмірі 256 994,50 грн., інфляційні втрати в розмірі 1 113 345,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач всупереч умов укладеного між сторонами договору купівлі-продажу природного газу розрахувався за придбаний газ не вчасно, у зв'язку з чим позивач нарахував відповідачу пеню, передбачену умовами договору, три відсотки річних та інфляційні втрати відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України.

Рішенням Господарського суду Волинської області від 05.05.2016 (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Бондарєв С.В., судді Костюк С.В., Пахолюк В.А.), залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 06.07.2016 (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Мамченко Ю.А., судді Дужич С.П., Саврій В.А.), позов задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 88 527,92 грн. пені, 73 941,36 грн. три відсотки річних, 16 311,66 грн. інфляційних втрат, в іншій частині позовних вимог відмовлено, розподілено судові витрати.

У касаційній скарзі позивач просить скасувати вищевказані судові рішення в частині відмови у стягненні пені у сумі 132 791,87 грн. та прийняти нове рішення, про задоволення позову у цій частині, посилаючись на порушення і неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права.

Переглянувши у касаційному порядку оскаржені судові рішення, колегія суддів Вищого господарського суду України, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, виходить з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 28.12.2012 між позивачем (продавець) та відповідачем (покупець) було укладено договір купівлі-продажу природного газу № 13/2658-ТЕ-2 згідно з умовами п.1.1 якого позивач зобов'язався передати у власність відповідача у 2013 році природний газ, ввезений на митну територію України продавцем (за кодом згідно з УКТ ЗЕД 2711210000), а відповідач зобов'язався прийняти та оплатити газ на умовах цього договору.

Пунктом 1.2 договору передбачено, що газ, що продається за цим договором, використовується відповідачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням, релігійними організаціями, національними творчими спілками та їх регіональними осередками (крім обсягів, що використовуються для виробничо-комерційної діяльності).

Згідно п. 2.1 договору позивач передає відповідачу з 01.01.2013 по 31.12.2013 газ обсягом до 7646 тис.куб.м.

Відповідно до підпункту 2.1.1 договору обсяги газу, що планується передати за цим договором, можуть змінюватись сторонами протягом місяця продажу в установленому порядку.

Пунктами 3.3, 3.4 договору сторони встановили, що приймання-передача газу, переданого продавцем відповідачу у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг споживання газу відповідачем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі його показів комерційного вузла/вузлів обліку газу покупця. Акт приймання-передачі газу є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

Відповідно до п. 5.2 договору ціна за 1000 куб. м газу становить 1091,00 грн. з урахуванням збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом та без урахування податку на додану вартість. До сплати за 1000 куб.м природного газу - 1091,00 грн., крім того, ПДВ - 20% - 218,20 грн., всього з ПДВ 1309,20 коп.

Згідно п.6.1 договору оплата за газ здійснюється відповідачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця наступного за місяцем поставки газу.

Пунктом 7.2 договору встановлено, що у разі невиконання відповідачем пункту 6.1 договору він зобов'язується сплатити позивачу, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Відповідно до пункту 9.3 договору строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, встановлюється тривалістю у п'ять років.

Згідно пункту 11.1 договору він набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін і діє в частині реалізації газу до 31 грудня 2013 року, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

14.10.2013 та 27.10.2014 сторонами зі справи були укладені до договору додаткові угоди № 1 та № 2 відповідно, згідно з якими пункти 4.1 та 6.3 договору були викладені в новій редакції.

На виконання умов договору, за період з січня по грудень 2013 року позивач поставив відповідачу природний газ на загальну суму 9 005 121,45 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу від 27.05.2013, від 31.05.2013, від 30.06.2013, від 31.07.2013, від 31.08.2013, від 30.09.2013, від 31.10.2013, від 30.11.2013, від 31.12.2013.

Вказані акти підписані сторонами та скріплені їх печатками.

Судами також встановлено, що 30.09.2014 між Головним управлінням Державної казначейської служби України у Волинській області, Департаментом фінансів Волинської облдержадміністрації, Фінансовим управлінням виконавчого комітету Володимир-Волинської міської ради, відповідачем та позивачем був укладений договір за № 494/30 про організацію взаєморозрахунків відповідно до пункту 2 статті 16 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік", за умовами якого на виконання пункту 7 відповідач переховує на рахунок позивача кошти у сумі 6 684 570,00 грн., на погашення заборгованості за спожитий природний газ у 2013 році, згідно з договором від 28.12.2012 № 13/2658-ТЕ-2.

Відповідно до платіжного доручення № 70 від 14.10.2014, відповідач на виконання умов договору про організацію взаємних розрахунків, перерахував позивачу суму боргу за поставлений у 2013 році природний газ у розмірі 6 684 570,00 грн.

Решту суми заборгованості за поставлений позивачем природний газ, яка складала 2 320 551,45 грн. за період з січня по лютий (частково) 2013 року, відповідач оплатив власними коштами, але з прострочкою.

Посилаючись на те, що відповідач свої зобов'язання з оплати поставленого позивачем газу належним чином не виконував, за поставлений газ вчасно не розраховувався, позивачем нараховано 638 535 грн. 15 коп. - пені, 256 994 грн. 50 коп. - три відсотки річних та інфляційні втрати - 1 113 345 грн. 00 коп.

Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, своє рішення про часткове задоволення позову мотивував тим, що нарахування позивачем пені, трьох відсотків річних, інфляційних втрат лише на заборгованість, що сплачувалась відповідачем самостійно є правомірним, проте перевіривши ці розрахунки, суд здійснив власний перерахунок заявлених сум до стягнення, разом з тим, суд зменшив на 60 відсотків розмір пені у зв'язку з наявністю обставин, що є підставою для її зменшення відповідно до вимог законодавства.

У касаційному порядку позивачем оскаржено судові рішення лише в частині відмови у стягненні частини пені.

Підстави для скасування судових рішень відсутні з огляду на наступне.

Відповідно до приписів статті 551 частини 3-ї Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, зокрема, за наявності обставин, які мають істотне значення.

Судами встановлено, що відповідач не є фактичним споживачем природного газу, адже відповідно до умов договору купівлі-продажу природного газу від 28.12.2012 №13/2658-ТЕ-2, газ використовується відповідачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням, релігійними організаціями, національними творчими спілками і їх регіональними осередками.

Із встановлених судами обставин справи вбачається, що несвоєчасність виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань щодо здійснення розрахунку за поставлений природний газ у строки та розмірі визначені договором, сталася в зв'язку із невідповідністю тарифів на теплову енергію з її собівартістю і несвоєчасністю відшкодування з боку держави різниці в тарифах на теплову енергію.

Вказані обставин, мають істотне значення для вирішення питання про зменшення розміру пені у відповідності до приписів статті 551 ч.3 Цивільного кодексу України.

Крім того, судами враховано ступінь виконання зобов'язання боржником, а саме те, що сума основного боргу є погашеною.

Таким чином суди дійшли до правильного висновку про те, що розмір неустойки може бути зменшений.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Російської Федерації"), у справі "Нєлюбін проти Російської Федерації", повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

Згідно ж із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Отже вказані рішення Європейського суду з прав людини суд касаційної інстанції застосовує у даній справі як джерело права.

За вказаних обставин оскільки фундаментальних порушень не встановлено, підстав для скасування оскаржених рішень немає.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 п.1, 11111 Господарського процесуального кодексу України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення, а постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 06.07.2016 у справі Господарського суду Волинської області №903/1327/15, залишити без змін.

Головуючий суддя Г.М. Мачульський

Судді В.С. Божок

О.М. Сибіга