ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 липня 2016 року Справа № 917/2431/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіГоголь Т.Г. (доповідач),суддівДобролюбової Т.В., Полянського А.Г.розглянувши у відкритому судовому засіданні за участю представників сторін: позивача: не з'явились, повідомлені належно, відповідача: Тереховський Д.О. - дов. від 15.05.16, касаційну скаргуТростянецької міської радина постановуХарківського апеляційного господарського судувід19.04.16у справі№917/2431/15за позовомТростянецької міської радидоПриватного підприємства "Компанія "Надежда"простягнення

Тростянецька міська рада звернулася до Господарського суду Полтавської області з позовом про стягнення з Приватного підприємства "Компанія "Надежда" 84631,31 грн. заборгованості з орендної плати. Позивач посилався на те, що відповідач з 01.01.14 повинен сплачувати орендну плату за договором оренди землі від 03.04.12, виходячи з нормативної грошової оцінки землі, затвердженої рішенням Тростянецької міської ради від 12.07.13 №98 "Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Тростянець Сумської області". Проте, відповідач при визначенні розміру орендної плати за землю не враховує нову нормативно грошову оцінку землі у зв'язку з чим, як вважав позивач, заборгованість відповідача за спірним договором становить заявлену до стягнення суму.

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 09.02.16 (суддя Погрібна С.В.) в задоволенні позову відмовлено. Господарський суд виходив з відсутності у відповідача заборгованості з орендної плати за спірним договором, оскільки зміни у договір в частині розміру орендної плати, шляхом укладення додаткової угоди, сторонами не вносилися.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 19.04.16 (судді: Істоміна О.А., Барбашова С.В., Білецька А.М.) перевірене рішення місцевого господарського суду залишено без змін з тих же підстав.

До Вищого господарського суду України з касаційною скаргою звернулася Тростянецька міська рада, яка просить скасувати рішення і постанову у справі та задовольнити позов. Скаржник посилається на порушення судами приписів статті 144 Конституції України, статті 96 Земельного кодексу України, статей 11, 526, 632 Цивільного кодексу України, статті 286 Податкового кодексу України, статей 15, 21, 30 Закону України "Про оренду землі", статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", статей 5, 18 Закону України "Про оцінку земель". Він наголошує на наявності у відповідача заборгованості зі сплати орендних платежів за земельну ділянку за спірним договором, яка виникла через неврахування відповідачем, під час сплати орендних платежів, нової нормативно грошової оцінки землі. Рада зазначає, що відповідач не подавав декларацію до податкового органу при зміні нормативної грошової оцінки землі, як то передбачено законом. Скаржник вказує на те, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок не залежить від волевиявлення сторін договору і є способом регулювання державою плати за користування землею, тобто зміна нормативно грошової оцінки проводиться без внесення змін до договору оренди земельної ділянки; що зміну нормативної грошової оцінки земельних ділянок не слід ототожнювати зі зміною розміру орендної плати, оскільки вона є лише передумовою для зміни розміру орендної плати.

Від відповідача судом отримано відзив на касаційну скаргу, в якому він просить залишити без змін судові акти у справі, а касаційну скаргу - без задоволення.

Заслухавши доповідь судді Гоголь Т.Г., пояснення представника відповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування господарськими судами норм законодавства, колегія суддів відзначає наступне.

Господарські суди установили, що 03.04.12 між Тростянецькою міською радою - орендодавцем та Приватним підприємством "Компанія Надежда" - орендарем був укладений договір оренди землі. За умовами цього договору орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення - землі житлової та громадської забудови Тростянецької міської ради, для розміщення та обслуговування нежитлових приміщень АЗС, яка знаходиться за адресою: вул. Шевченка, 142 а, м. Тростянець, Сумська область. Пунктом 9 договору передбачено, що орендна плата вноситься орендарем щомісячно у формі та розмірі 12% від нормативної грошової оцінки землі і складає 16826,28 грн. (7,13 грн. за 1 м. кв.) в рік, а пунктом 10 договору сторони передбачили обов'язкову індексацію коефіцієнту нормативної грошової оцінки землі (тобто самостійно). Відповідно до пункту 13 договору оренди розмір орендної плати переглядається щорічно у разі: а) зміни умов господарювання, передбачених договором; б) зміни розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів, зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством; в) погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами; г) в інших випадках, передбачених законом. Розмір орендної плати встановлюється згідно з рішенням сесії міської ради, що є обов'язковим до виконання (пункт 13.1 договору). Договір укладено на 49 років. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію (пункт 8 договору). Даний договір зареєстрований у відділі Держкомзему у Тростянецькому районі Сумської області за №59250101400888 від 03.04.12. Як убачається з матеріалів справи, предметом даного судового розгляду є вимога Тростянецької міської ради про стягнення з Приватного підприємства "Компанія "Надежда" 84631,31 грн. заборгованості зі сплати орендних платежів за земельну ділянку, яка виникла через неврахування відповідачем, під час сплати орендних платежів, зміни нормативно грошової оцінки землі. Ухвалюючи судові акти у справі, господарський суд першої інстанції, з яким погодився і апеляційний господарський суд, дійшов висновку про необґрунтованість цих вимог. Втім, такі висновки судів визнаються передчасними з огляду на наступне. Статтею 1 Закону України "Про оренду землі" унормовано, що орендою є засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності. Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (стаття 13 цього ж Закону). Згідно з частиною 1 статті 15 Закону України "Про оренду землі" однією з істотних умов договору оренди землі є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату. За приписами статті 21 Закону України "Про оренду землі" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Відповідно до статті 1 Закону України "Про оцінку земель" нормативна грошова оцінка земельних ділянок - це капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений за встановленими і затвердженими нормативами. Згідно зі статтею 5 Закону України "Про оцінку земель" нормативно грошова оцінка земельних ділянок використовується, зокрема, для визначення розміру земельного податку, орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, яка у відповідності до положень статті 18 цього ж Закону проводиться для земельних ділянок розташованих у межах населених пунктів незалежно від їх цільового призначення - не рідше ніж один раз на 5 - 7 років, а для розташованих за межами населених пунктів земельних ділянок сільськогосподарського призначення - не рідше ніж один раз на 5-7 років, а несільськогосподарського призначення - не рідше ніж один раз на 7 - 10 років. У розумінні наведених приписів законодавства нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати. Нормативно грошова оцінка земельних ділянок не залежить від волевиявлення сторін договору оренди землі, а є способом регулювання державою плати за користування землею. За приписами статті 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Згідно з пунктами 34, 35 частини першої статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до виключної компетенції міської ради належить вирішення на пленарних засіданнях питань регулювання земельних відносин; затвердження ставок земельного податку відповідно до Податкового кодексу України. Відповідно до положень статті 144 Конституції України та статті 73 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території. Наведене узгоджується з правовою позицією, викладеною у постановах Верховного Суду України від 20.08.13, від 03.12.13 у справі №5009/3430/12, від 02.03.16 у справі №922/538/14. Проте, зазначене залишилося поза увагою судів обох інстанцій. Разом з тим, розглядаючи спір, господарські суди не досліджували усіх обставин справи, з наданням оцінки усім зібраним у справі доказам та доводам сторін, що є суттєвим для правильного вирішення даного спору. Як вже зазначалося, міською радою заявлено позов про стягнення з відповідача 84631,31 грн. заборгованості з орендної плати за земельну ділянку, що виникла через неврахування відповідачем, під час сплати орендних платежів, зміни нормативно грошової оцінки землі. Ухвалюючи судові акти у справі, господарські суди першої і апеляційної інстанцій, не дослідили у повному обсязі доводи позивача про те, що рішенням Тростянецької міської ради від 12.07.13 №98 було затверджено технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель м. Тростянець, яка вводилася в дію з 01.01.14 (тобто було змінено нормативну грошову оцінку земель міста Тростянець); що вказане рішення ради є чинним й у встановленому законом порядку незаконним не визнавалося, а тому воно є обов'язковим до виконання на відповідній території та підлягає застосуванню при визначенні розміру орендної плати; що відповідно до витягів з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки №2259/03-06 від 03.12.14, №1384/03-06 від 30.07.15 нормативна грошова оцінка земельної ділянки під забудовою на вул. Шевченка 142а, в м. Тростянець (спірної землі) становить на 2014 рік - 502325,46 грн., на 2015 рік - 627423,23 грн.; що відповідач під час сплати орендних платежів не врахував зміни нормативно грошової оцінки землі, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість за спірним договором, яка становить заявлену до стягнення суму. На дослідженні цих обставин позивач наголошував упродовж розгляду усього спору. Втім, вказані доводи, як того вимагають приписи статті 43 Господарського процесуального кодексу України, судами перевірені не були. В свою чергу, судами не були досліджені у повному обсязі і доводи відповідача, які ним наводилися при розгляді спору. Водночас при вирішенні спору судами першої та апеляційної інстанцій не досліджено обґрунтованості та правильності розрахунку розміру орендної плати, з наданням юридичної оцінки відповідним доказам. За приписами статті 84 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Судові рішення у справі цим вимогам не відповідають. Оскільки передбачені процесуальним законом межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, судові рішення у справі підлягають скасуванню з направленням матеріалів справи на новий розгляд до Господарського суду Полтавської області, а касаційна скарга задовольняється частково.

Виходячи з наведеного та керуючись статтями 1117, 1119, 11110, 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 19.04.16 у справі №917/2431/15 і рішення Господарського суду Полтавської області від 09.02.16 скасувати. Справу скерувати на новий розгляд до Господарського суду Полтавської області.

Касаційну скаргу Тростянецької міської ради задовольнити частково.

Головуючий суддя Т.Гоголь

Судді Т.Добролюбова

А.Полянський