Постанова ВГСУ від 14.07.2016 року у справі №908/5336/15

Друк

Пошук

КОМЕНТАР від ресурсу "ПРОТОКОЛ":

Постанова

вищий господарський суд україни ( ВГСУ )

Державний герб України

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 липня 2016 року Справа № 908/5336/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді:Добролюбової Т.В.(доповідач),суддівДанилової Т.Б., Полянського А.Г.розглянувши матеріали касаційної скарги Приватного акціонерного товариства "Запорізьке кар'єроуправління" на постановуДонецького апеляційного господарського суду від 04.04.16у справі№908/5336/15 Господарського суду Запорізької областіза позовомЗапорізької міської радидоПриватного акціонерного товариства "Запорізьке кар'єроуправління"третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачаУправління Держгеокадастру у Зпорізькому районі Запорізької областіпровнесення змін до договору оренди земельної ділянки

Ухвалою Вищого господарського суду України від 21.06.16, ухваленою у складі колегії суддів: Добролюбова Т.В. - головуючий, Гоголь Т.Г., Грейц К.В., розгляд касаційної скарги Приватного акціонерного товариства "Запорізьке кар'єроуправління" призначено на 14.07.16. Розпорядженням керівника апарату Вищого господарського суду України від 06.07.16 №08.03-04/2531 у зв'язку з відпусткою суддів Гоголь Т.Г. і Грейц К.В., призначено автоматичну зміну складу суддів, за наслідками якої визначено склад колегії суддів: Добролюбова Т.В. - головуючий, Данилова Т.Б., Полянський А.Г.

У судовому засіданні проведеному в режимі відеоконференції взяли участь представники:

від позивача: Дорошенко О.В. - за дов. від 10.06.16;

від відповідача:Меткий В.В. - керівник паспорт, Леготін В.П. - за дов. від 15.12.15; Балдакова О.Г. - за дов. від 26.05.16.

від третьої особи: Новікова Д.А. - за дов. від 29.04.16.

Запорізькою міською радою у жовтні 2015 року заявлений позов до Приватного акціонерного товариства "Запорізьке кар?єроуправління" про внесення змін до договору оренди землі, зареєстрованого 19.09.07 за № 040726100898, укладеного між Запорізькою міською радою та Приватним акціонерним товариством "Запорізьке кар?єроуправління" щодо земельної ділянки площею 18,1056 га, яка знаходиться за адресою: м.Запоріжжя, вул. Дніпровські зорі, 1, наданої для розташування промислового майданчика в редакції позивача. Позивач запропонував визначити нормативну грошову оцінку земельної ділянки в розмірі 96 332 655,36 грн. в цінах 2015 року, а орендну плату у розмірі 2 889 979,66 грн., що складає 3 % від нормативної грошової оцінки землі за календарний рік в цінах 2015 року. В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що умовами спірного договору оренди сторони погодили, що розмір орендної плати переглядається у разі зміни розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів, тощо. В зв'язку з набранням чинності Податковим Кодексом України, законодавчо змінено мінімальний розмір орендної плати за землю - не менше 3% від нормативної грошової оцінки землі. Позов обґрунтовано приписами статей 12, 14, 271, 274, 265, 288 Податкового кодексу України, статей 18, 20, 23 Закону України "Про оцінку земель", статей 10, 26, 59, 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", статей 632, 651, 652 Цивільного кодексу України, статей 21, 30 Закону України "Про оренду землі".

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 11.11.15 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Головне управління Держгеокадастру в Запорізькій області.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 03.12.15 замінено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Головне управління Держгеокадастру в Запорізькій області на належну третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Управління Держгеокадастру у Запорізькому районі Запорізької області.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 03.12.15 ухваленим суддею Науменко А.О., позовні вимоги задоволено. Суд установив, що сторонами в договорі оренди передбачена можливість збільшення розміру орендної плати, а орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною. Суд визнав, що розмір орендної плати складає 3-х кратний розмір земельного податку за календарний рік в цінах 2015 року, а тому становить 2 889 979,66 грн. Суд керувався приписами статей 632, 651, 652 Цивільного кодексу України, статей 173-175, 188, 193 Господарського кодексу України, статті 124 Земельного кодексу України, статей 1, 13, 15, 21, 30 Закону України "Про оренду землі", статей 59, 73 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", статей 1, 10, 14, 288, 289 Податкового кодексу України, статей 13, 18, 23 Закону України "Про оцінку земель".

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Будко Н.В., суддів: Агапова О.Л., Сгара Е.В., постановою від 04.04.16, перевірене рішення місцевого суду залишив без змін, а апеляційну скаргу відповідача - без задоволення.

Приватне акціонерне товариство "Запорізьке кар?єроуправління" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою та додатковими поясненнями до неї, в яких просить рішення і постанову у справі скасувати та скерувати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Скаржник посилається на те, що відповідно до змісту протоколів судового засідання суд витратив мало часу для з'ясування обставин спору. На думку скаржника, в порушення статті 79 Господарського процесуального кодексу України суд не зупинив провадження у справі до розгляду адміністративної справи №808/8853/15. Скаржник також зауважує, що рішення Ради від 03.03.08 №79 на час винесення оскаржуваної постанови втратило чинність, відтак не може змінювати або створювати права і обов'язки для сторін договору від 19.09.07 після набрання чинності рішенням Запорізької міської ради від 30.06.15 №7. Окрім того, скаржник вказує, що апеляційним судом залишено поза увагою його клопотання про витребування доказів.

Від Запорізької міської ради судом отримано відзив на касаційну скаргу у якому Рада просить рішення і постанову у справі залишити без змін, а скаргу - без задоволення. Окрім того, від Запорізької міської ради отримано клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції, яке було задоволено судом.

Від Управління Держгеокадастру у Зпорізькому районі Запорізької області отримано письмові пояснення зі змісту яких убачається, що Управління Держгеокадастру наголошує на правомірності і обґрунтованості проведеної грошової оцінки земельної ділянки.

Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Добролюбової Т.В., пояснення присутніх у судовому засіданні представників скаржника, заперечення на касаційну скаргу представників позивача і третьої особи, переглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами приписів чинного законодавства, відзначає таке.

Судами при розгляді спору по суті установлено, що між Запорізькою міською радою - орендодавцем та відкритим акціонерним товариством "Запорізьке кар'єроуправління" - орендарем 07.09.07 укладено договір оренди землі, відповідно до пункту 1 якого орендодавець відповідно до рішення тринадцятої сесії п'ятого скликання Запорізької міської ради від 27.06.07 № 49/137, надав, а орендар прийняв у строкове платне користування земельну ділянку для розташування промислового майданчика, яка знаходиться: м.Запоріжжя, вул. Дніпровські зорі, 1. Судами установлено, що рішенням Загальних зборів найменування Відкритого акціонерного товариства "Запорізьке кар'єроуправління" змінено на Приватне акціонерне товариство "Запорізьке кар'єроуправління". Указаний правочин зареєстровано у Запорізькій регіональній філії Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах", про що у Державному реєстрі земель 19.09.07 вчинено запис за № 040726100898. Пунктом 2 Договору встановлено, що в оренду передається земельна ділянка загальною площею 18,1056 га. Згідно з пунктом 5 договору нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить: 17 189 456,64 грн в цінах 2007 року. Договір укладено на двадцять п'ять років. Відповідно до пункту 9 Договору орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі та в розмірі: 42 973, 64 грн, що складає 0,25% від нормативної грошової оцінки за календарний рік в цінах 2007 року. Згідно з пунктом 10 Договору обчислення розміру орендної плати за земельну ділянку державної або комунальної власності здійснюється з урахуванням їх цільового призначення та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством, та затвердженими Кабінетом Міністрів України формами, що заповнюються під час укладення або зміни умов договору чи продовження його дії. Відповідно до умов пункту 12 Договору розмір орендної плати переглядається у разі: зміни умов господарювання, передбачених договором оренди землі; зміни розмірів земельного податку, підвищення цін і тарифів, зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством; погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами; прийняття орендодавцем рішення про збільшення або зменшення орендної плати; в інших випадках, передбачених законом. Пунктами 14, 15, 19 Договору сторони погодили, що земельна ділянка передається в оренду для розташування промислового майданчика. Цільове призначення земельної ділянки (категорія земель): землі промисловості. Пунктом 32 Договору сторони погодили, що зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір розглядається у судовому порядку. Судами установлено, що за актом прийому-передачі земельної ділянки, підписаного обома сторонами без зауважень 19.09.07 позивач передав відповідачу спірну земельну ділянку.

Поряд з цим судами установлено і те, що Запорізькою міською радою 03.03.08 прийнято рішення № 79 "Про затвердження нормативної грошової оцінки земель міста Запоріжжя", згідно з яким вирішено, зокрема, впровадити оподаткування земель міста на підставі нової нормативної грошової оцінки, з 01.03.08 рішення Запорізької міської ради від 15.06.01 № 17 "Про затвердження грошової оцінки земель міста Запоріжжя" визнано таким, що втратило чинність з моменту впровадження нової нормативної грошової оцінки. Пунктом 3 зазначеного рішення вирішено затвердити базову вартість землі у розмірі 190,18 грн із користуванням індексації нормативної грошової оцінки станом на 01.01.08. На позачерговій сесії Запорізької міської ради шостого скликання 27.07.11 прийнято рішення № 16 "Про затвердження розмірів орендної плати за земельні ділянки певного функціонального призначення у м.Запоріжжя", яким було затверджено розміри орендної плати за земельні ділянки у м.Запоріжжя. Рішенням Запорізької міської ради від 26.06.12 № 37 "Про внесення змін до рішення міської ради від 27.07.11 № 16 "Про затвердження розмірів орендної плати за земельні ділянки певного функціонального призначення у м. Запоріжжя", вирішено внести зміни до рішення міської ради від 27.07.11 № 16 "Про затвердження розмірів орендної плати за земельні ділянки певного функціонального призначення у м. Запоріжжя" шляхом викладення в новій редакції додатка до рішення. Також зобов'язано орендарів земельних ділянок, у яких встановлений в договорі оренди землі розмір орендної плати не відповідає даному рішенню або розрахований без урахування рішення міської ради від 03.03.08 № 79 "Про затвердження нормативної грошової оцінки земель міста Запоріжжя", укласти додаткові угоди на збільшення орендної плати. Як установлено судами, Запорізька міська рада 18.05.15 зверталась до Приватного акціонерного товариства "Запорізьке кар?єроуправління" з пропозицією внесення змін до договору оренди землі, яка відхилена останнім.

Згідно зі статтею 1 Господарського процесуального кодексу України, статей 15 та 16 Цивільного кодексу України підприємства, установи організації звертаються до господарського суду за захистом порушеного (невизнаного, оспорюваного) права; за загальним правилом захист порушеного права пов'язується з неправомірністю поведінки порушника, при цьому звернення до господарського суду з позовом на захист порушеного обов'язку позивача в межах господарських правовідносин сторін чинним законодавством не передбачено. У відповідності зі статтею 173 Господарського кодексу України та статтею 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Підстави виникнення господарських зобов'язань визначені статтею 174 Господарського кодексу України і Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України, за приписами яких однією з підстав виникнення цивільних прав і обов'язків є договір. Відповідно до приписів статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Статтею 188 Господарського кодексу України унормовано порядок зміни та розірвання господарських договорів, зокрема, сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором; сторона, яка отримала пропозицію, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду; у разі, коли сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. Проте, надсилання відповідачу пропозицій про внесення змін до спірного договору оренди є виключно правом, а не обов'язком позивача, тому позивач не позбавлений права звернутися до суду з позовом до відповідача про зміну умов договору за наявності спору, тобто відсутності згоди на зміну умов договору. Відповідно до приписів статей 1, 2 Закону України "Про оренду землі", оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності. Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі. За приписами частини 1 статті 124 Земельного кодексу України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки. Стаття 13 Закону України "Про оренду землі" унормовує, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. За приписами статті 15 названого Закону істотними умовами договору оренди землі, зокрема, є орендна плата із призначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату. Відповідно до приписів статті 21 Закону України "Про оренду землі" орендна плата за землю це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Стаття 30 цього ж Закону унормовує, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку. У відповідності до приписів частин 1, 2 статті 632 Цивільного кодексу України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Відповідно до приписів Податкового кодексу України, земельний податок - обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів; землекористувачі - юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди. Плата за землю - це загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності. Пунктом 14.1.136 статті Податкового кодексу України унормовано, що орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Відповідно до приписів пунктів 288.5-288.5.2 статті 288 Податкового кодексу України розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу: не може бути меншою 3 відсотків нормативної грошової оцінки. Для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок. Статтею 1 Закону України "Про оцінку земель" встановлено, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок визначена як капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений за встановленими і затвердженими нормативами. Частина 5 статті 5 Закону України "Про оцінку земель" унормовує, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується для визначення розміру земельного податку, державного мита при міні, спадкуванні та даруванні земельних ділянок згідно із законом, орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, а також при розробці показників та механізмів економічного стимулювання раціонального використання та охорони земель. За приписами статті 13 цього ж Закону нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться, зокрема, у разі визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності. Згідно зі статтею 18 названого Закону нормативна грошова оцінка земельних ділянок, розташованих у межах населених пунктів незалежно від їх цільового призначення, проводиться не рідше ніж один раз на 5-7 років. Пунктом 2 статті 20, пунктом 3 статті 23 Закону України "Про оцінку земель" визначено, що дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається відповідним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів. Відповідно до приписів статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування" рада в своїх положеннях приймає нормативні та інші акти у формі рішень, які згідно до Конституції України є обов'язковими до виконання на відповідній території та встановлюються у встановленому законом порядку. Відповідно до вимог статті 144 Конституції України та статті 73 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" рішення органів місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом є обов'язковими до виконання на відповідній території. Акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов'язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території. Статтею 648 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору, укладеного на підставі правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, обов'язкового для сторін (сторони) договору, має відповідати цьому акту. Постановою Кабінету Міністрів України від 23.03.95 № 213 затверджено Методику нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів (в редакції постанови КМУ № 492 від 23.05.12), відповідно до пунктів 1, 2, 2-1 якої нормативна грошова оцінка земельних ділянок здійснюється з метою визначення розміру земельного податку, державного мита при міні, спадкуванні та даруванні земельних ділянок згідно із законом, орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, а також під час розроблення показників та механізмів економічного стимулювання раціонального використання та охорони земель. Інформаційною базою для нормативної грошової оцінки земель населених пунктів є їх генеральні плани та проекти планування і забудови населених пунктів, матеріали економічної оцінки території. Дані за результатами проведення нормативної грошової оцінки земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земель, що видається територіальним органом Держземагентства за місцезнаходженням земельної ділянки у строк, що не перевищує семи робочих днів з дати надходження відповідної заяви.

Судами установлено, що рішенням Запорізької міської ради від 26.06.12 №37 "Про внесення змін до рішення міської ради від 27.07.11 №16 "Про затвердження розмірів орендної плати за земельні ділянки певного функціонального призначення у м. Запоріжжя", згідно з яким вирішено, внести зміни до рішення міської ради від 27.07.11 №16 "Про затвердження розмірів орендної плати за земельні ділянки певного функціонального призначення у м. Запоріжжя" шляхом викладення в новій редакції додатка до рішення; зобов'язано орендарів земельних ділянок, у яких розмір орендної плати, встановлений в договорі оренди землі, не відповідає даному рішенню, укласти додаткові угоди на збільшення орендної плати. Витяг з технічної документації щодо нормативної грошової оцінки земельної ділянки від 28.04.15 на який позивач посилається в обґрунтування позовних вимог, наданий Головним управлінням Держземагенства у Запорізькій області в межах повноважень та відповідно до вищезазначених приписів нормативно-правових актів. Розмір орендної плати складає 3-х кратний розмір земельного податку за календарний рік в цінах 2015 року, а тому становить 2 889 979,66 грн. Тобто запропоновано внести зміни до договору щодо визначення найменшої з можливих розмірів орендної плати. Відтак суди попередніх інстанцій правомірно задовольнили позовні вимоги.

Доводи касаційної скарги про порушення судом апеляційної інстанції приписів статті 79 Господарського процесуального кодексу України не знайшли свого підтвердження тому не можуть бути підставою для скасування постанови у справі. Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України встановлено вичерпний перелік підстав зупинення провадження у справі. Зупинення провадження у справі з інших підстав є неправомірним. Зокрема, відповідно до частини першої названої статті господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом. При цьому пов'язаною з даною справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення. Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі. Щодо посилань скарги на нетривалий розгляд спору в апеляційній інстанції, то вони визнаються неспроможними, з огляду на те, що справа розглядалась упродовж передбаченого Господарського процесуального кодексу України строку розгляду спору в апеляційному суді. Окрім того, представник відповідача приймав участь у судовому засіданні 14.03.16, тобто був обізнаний про те, що розгляд його апеляційної скарги відкладено на 04.04.16. Щодо доводів про витребування додаткових доказів, то сторона має право звернутися до господарського суду із клопотанням про витребування доказу, якщо не має можливості самостійно отримати необхідний доказ від особи, в якої він є, при цьому обґрунтування такої неможливості покладається на особу, що заявляє відповідне клопотання. Тобто йдеться про докази, яких не може бути в особи, що просить про витребування доказів, і які знаходяться в інших осіб, зокрема в осіб, які беруть участь у справі. Витребування доказу є правом, а не обов'язком суду. Звертаючись з клопотанням про витребування доказів до суду апеляційної інстанції, заявник, з огляду на вимоги частини першої статті 101 Господарського процесуального кодексу України, повинен також обґрунтувати неможливість подання цих доказів до місцевого господарського суду. З клопотання скаржника убачається, що він просив апеляційний господарський суд зокрема витребувати оригінали рішення Ради від 27.06.07 №49/137, від 03.03.08 №79, від 27.07.11 №16 з усіма додатками і інші рішення Ради, що стосуються предмету спору, договір оренди землі від 19.09.07 у повному обсязі з усіма додатками, план земельної ділянки, акт визначення меж і кадастровий план земельної ділянки, довідку про банківські реквізити, все листування між сторонами та інше. Проте заявником не мотивовано причини неподання цього клопотання до місцевого господарського суду та підстави з яких вказані документи, зокрема спірний договір оренди, не може бути поданий ним самим. Окрім того указані документи не впливають на обставини даного спору про внесення змін до договору оренди задля приведення його умов в частині визначення вартості орендної плати до положень чинного законодавства. Оскільки судами обох інстанцій вірно установлені правову природу відносин, що виникли між сторонами, надано оцінку всім обставинам спору, застосовано законодавство, що регулює спірні правовідносини та законно задоволено позов, підстави для скасування постанови у справі і задоволення касаційної скарги - відсутні. Витрати зі сплати судового збору покладаються на скаржника.

Ураховуючи викладене та керуючись статтями 1115, 1117, 1118, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України