ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 липня 2016 року Справа № 908/4222/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді:Добролюбової Т.В.(доповідач),суддівСибіги О.М., Мачульського Г.М.розглянувши матеріали касаційної скарги Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" на постановуДонецького апеляційного господарського суду від 27.04.16у справі№908/4222/15 Господарського суду Запорізької областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця"до1.Публічного акціонерного товариства "Запорізький металургійний комбінат" "Запоріжсталь" 2.Товариства з обмеженою відповідальністю "Охоронний холдінг"простягнення 110 239,90 грн

Ухвалою Вищого господарського суду України від 05.07.16, ухваленою у складі колегії суддів: Добролюбова Т.В. - головуючий, Сибіги О.М., Мачульського Г.М. розгляд касаційної скарги Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" призначено на 14.07.16.

У судовому засіданні взяли участь представники:

від позивача: Барчунінов К.О. за дов. від 27.04.16.

від відповідача 2: Корчак Ю.М. за дов. від 05.01.16.

Долженко Ю.В. за дов. від 12.01.16.

Представники від Публічного акціонерного товариства "Запорізький металургійний комбінат" "Запоріжсталь" у судове засідання не з'явились, проте належно повідомлені про час і місце розгляду касаційної скарги.

Державним підприємством "Придніпровська залізниця" у липні 2015 року заявлений позов до Публічного акціонерного товариства "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь" про стягнення 110239,90 грн, у тому числі: плати за користування вагонами - 24307,92 грн, збору за зберігання вантажу - 61094,86 грн., збору за охорону вантажу - 24837,12 грн, нарахованих у зв'язку із затриманням порожніх та завантажених вагонів на станції Запоріжжя-Ліве ДП "Придніпровська залізниця". Позов обґрунтовано приписами статей 46, 71, 119, 129 Статуту залізниць України, Правил користування вагонами і контейнерами, Правил зберігання вантажів, п. 31.5 Р.2 Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послугами.

Ухвалою суду від 02.10.15, залучено до участі у справі № 908/4222/15 у якості відповідача 2 - Товариство з обмеженою відповідальністю "Охоронний холдинг", розгляд справи розпочато заново, справа призначена на 13.10.15.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 25.11.15, ухваленим суддею Колодій Н.А., позов Державного підприємства "Придніпровська залізниця" до Відкритого акціонерного товариства "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь" про стягнення 110239,90 грн задоволено повністю через доведеність факту затримки вагонів з вини відповідача. В задоволенні позовних вимог відносно відповідача 2- Товариства з обмеженою відповідальністю "Охоронний холдінг" відмовлено через те, що Охоронний холдінг не є учасником перевезення залізничним транспортом. Суд визнав, що надані до матеріалів справи акти на затримку вагонів містять усі необхідні реквізити, зокрема, в актах зазначено номери вагонів, час затримки. Установивши, що розрахунок плати за користування вагонами здійснений правильно, судом стягнуто з відповідача на користь позивача 24307,92 грн плати за користування вагонами. Через установлений факт затримки вантажів у вагонах з вини відповідача суд задовольнив і вимоги про стягнення з відповідача суми 61094,86 грн збору за зберігання вантажу та збору за охорону вантажу в сумі 24837,12 грн. Суд керувався приписами статей 46, 116, 121, 129 Статуту залізниць України.

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Татенко В.М. суддів: Ломовцева Н.В., Стойка О.В., постановою від 27.04.16 перевірене рішення місцевого суду скасував в частині стягнення з Публічного акціонерного товариства "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь" на користь позивача плати за користування вагонами у сумі 9493,60 грн з прийняттям нового рішення про відмову у позові на цю суму. В іншій частині рішення залишив без змін. Суд визнав, що стягнення з відповідача плати за користування іноземними вагонами - 5214,24 грн (у тому числі ПДВ 20%), є безпідставними, адже: по-перше, плата нарахована за час, коли ці вагони не перебували у відповідача під вантажними операціями; по-друге, позивачем не доведено, що ця сума була попередньо сплачена іноземній залізниці. Окрім того, суд відмовив у стягненні з відповідача плати за користування власними порожніми вагонами. Суд керувався приписами частинами 2, 4 статті 119 Статуту залізниць України.

Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій просить постанову у справі скасувати, а рішення місцевого господарського суду залишити без змін. Скаржник вважає, що апеляційна інстанція не вірно застосувала приписи статті 909 Цивільного кодексу України, статей 6, 47, 119, 129 Статуту залізниць України. Тобто постанова оскаржується в частині відмови у позові про стягнення 9493,60 грн плати за користування вагонами.

Від відповідачів відзивів на касаційну скаргу судом не отримано.

Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Добролюбової Т.В., пояснення представника скаржника і заперечення на касаційну скаргу представників відповідача, переглянувши матеріали справи та доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування апеляційним господарським судом приписів чинного законодавства, відзначає таке.

Оскаржувана постанова переглядається в межах доводів касаційної скарги, а саме в частині відмови у стягненні плати за користування вагонами у сумі 9493,60 грн. Судами обох інстанцій при розгляді справи установлено, що 24.07.07 між Державним підприємством "Придніпровська залізниця" (залізниця за договором, позивач) та Відкритим акціонерним товариством "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь", найменування якого відповідно до пункту 1.1 шістнадцятої редакції статуту ПАТ "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь" змінено на Публічне акціонерне товариство "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь" (відповідач) укладений договір № ПР/М-07-3/1-1509 НЮ20/2007/2018 про експлуатацію залізничної під'їзної колії ВАТ Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь," яка межує зі станцією Запоріжжя-Ліве Придніпровської залізниці. Відповідно до пункту 1 договору згідно зі Статутом залізниць України, Правилами перевезення вантажів і на умовах цього договору експлуатується під'їзна колія, яка належить власнику, що межує зі станцією Запоріжжя-Ліве Придніпровської залізниці через стрілку № 12 до парної горловини парку А, через стрілку № 172 до парної горловини парку Б, яка обслуговується локомотивом власника. Межею під'їзної колії є знаки Межа під'їзної колії, які встановлено проти вхідних світлофорів ЧВ парку А станції Запоріжжя-Ліве і НБ станції Східна власника колії. На під'їзну колію усі вагони передаються через інтервал 2,0 години (п. 5 договору). Вагони для під'їзної колії подаються локомотивом залізниці. Подальший рух вагонів виконується локомотивом власника колії (п. 6). З під'їзної колії вагони повертаються через інтервал часу 30 хвилин (п. 8). Відповідно до пункту 14 договору в редакції додаткової угоди № 6 від 12.11.09 із протоколом розбіжностей від 15.12.09, власник колії сплачує залізниці плату за користування вагонами згідно з Правилами користування вагонами і контейнерами за ставками, наведеними у Збірнику тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги, тарифне керівництво № 1. Усі належні залізниці платежі вносяться згідно чинного законодавства (ст. 62 Статуту залізниць України) по передоплаті через розрахунковий підрозділ залізниці. З усіх питань, що не передбачені цим договором, сторони керуються Статутом залізниць України, Правилами перевезення вантажів та чинним законодавством (п. 19). Згідно з пунктом 20 договір укладається терміном на 5 років із 01.09.07 по 31.08.12 включно. Сторонами за договором укладалися додаткові угоди. Додатковою угодою від 10.12.14 пункт 20 договору викладений в іншій редакції, визначено, що дія договору продовжується до 30.06.15 включно. У зв'язку з несвоєчасним вивезенням вагонів локомотивом ВАТ "Запоріжсталь" з колій станції Запоріжжя-Ліве після проведення комерційного та технічного огляду працівниками станції були складені акти загальної форми ГУ-23 про затримку вагонів з вини клієнта із зазначенням часу.

Позивач направив відповідачу претензії №№ 55, 63 від 14.04.15, 30.04.15 відповідно про перерахування суми збору за зберігання вантажів, плати за охорону вантажу та плати за користування вагонами.

Відповідач, заперечуючи проти позову, зазначав про порушення позивачем строку прийняття від відповідача виставлених вагонів, зокрема, станція Запоріжжя-Ліве затримувала прийом поїздів з під'їзного шляху. У зв'язку з веденням воєнних дій в зоні антитерористичної операції більшість поїздів на/з Донецького регіону спрямовувались через станцію Запоріжжя-Ліве, внаслідок чого на станції щоденно простоювало близько 40 поїздів. Проте місцевим судом установлено, що наявними в матеріалах справи документами не підтверджено затримка вагонів з причин, що залежали від залізниці. Відповідно до письмових пояснень позивача та технологічного процесу роботи станції Запоріжжя Ліве для обробки поїздів, що слідують транзитом по станції, передбачені окремі колії, які не впливають на операції з вагонами, що надходять на/з під'їзної колії відповідача. Посилання відповідача на те, що подання локомотивом залізниці вагонів на фронти навантаження (вивантаження) у кількості, що перевищує їх максимальну спроможність та є підставою для звільнення відповідача від плати за користування вагонами відповідно до пп. б) п. 16 Правил користування вагонами і контейнерами, суд не прийняв до уваги, оскільки у пункті 6 договору № ПР/М-07-3/1-1509 НЮ 20/2007/2018 встановлено подавання локомотивом залізниці вагонів на зазначені в договорі колії, а подальший рух вагонів здійснюється локомотивом відповідача. Враховуючи зазначений пункт договору та пункту 2.5 Правил експлуатації залізничних під'їзних колій, суд дійшов до висновку, що подавання вагонів на фронти навантаження та вивантаження здійснюється локомотивом відповідача, а не позивача.

Відповідно до пункту 3 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 25.02.02 № 334, акти загальної форми складаються для засвідчення обставин, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу чи вантажобагажу і можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, зокрема, у разі затримки вагонів на станції призначення в очікуванні подачі під вивантаження (перевантаження) з причин, що залежать від одержувача, власника залізничної під'їзної колії, порту, підприємства. Акт загальної форми підписується особами, які беруть участь у засвідченні обставин, що стали підставою для складання акта, але не менше як двома особами.

Згідно з пунктом 8 Правил користування вагонами та контейнерами у разі затримки вагонів на станції з причин, які залежать від вантажовласника, в акті загальної форми вказується час (у годинах та хвилинах) початку та закінчення затримки вагонів і їх номери.

В матеріалах справи відсутні претензії відповідача до позивача щодо затримки поїздів, подання вагонів у кількості, що перевищує їх максимальну спроможність. Згідно з пунктом 6 договору сторін та Єдиного технологічного процесу роботи під'їзної колії ПАТ ЗМК Запоріжсталь та станції примикання Запоріжжя-Ліве (затверджений у 2001 році начальником Придніпровської залізниці та Головою правління ВАТ ЗМК Запоріжсталь), вагони для під'їзної колії подаються локомотивом залізниці на колії №№ 2-11 парку А та колії №№ 32-36 парку Б станції Запоріжжя-Ліве, здавання вагонів у технічному і комерційному відношенні провадиться на коліях №№ 2-11 парку А, на коліях №№ 32-36 парку Б станції Запоріжжя-Ліве. Подальший рух виконується локомотивом власника колії, в тому числі розставляння їх на фронтах навантаження/вивантаження. Зокрема, відповідачем здійснюється керування роботами з навантаження/вивантаження.

Місцевий суд обгрунтовано визнав розрахунок плати за користування вагонами правильним. Позивач нарахував плату за користування вагонами, виходячи з 50% розміру плати, установленої статтею 119 Статуту і у таблиці 4 Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язаних з ними послуг, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 26.03.09 № 317. У пункті 31.5 зазначеного Збірника визначено, якщо на станціях з причин, незалежних від залізниці, виникає затримка вантажу, що охороняється, то з відправника (одержувача, експедитора) додатково справляється плата згідно з табл. 4. Плата за охорону вантажу, який затримано на станціях з причин, не залежних від залізниці, нараховується кожному відправнику (одержувачу, експедитору) окремо. Плата за ставками, установленими для групи вагонів (контейнерів) або для прямих маршрутів, нараховується у разі затримки декількох вагонів (контейнерів), що були пред'явлені до перевезення одним вантажовідправником за одним напрямком перевезення від станції відправлення до станції призначення і оформлені одним перевізним документом. Час затримки зазначається в акті загальної форми ГУ-23 з моменту її виникнення до закінчення. Час до 30 хвилин не враховується, час 30 хвилин і більше враховується як повна година. Зауваження відповідача стосовно розрахунку позивача щодо користування вагонами, позивачем спростовані, оскільки акти на затримку вагонів за даною відомістю були підписані працівником відповідача з посиланням на готовність прийняти дані вагони на інтервал, тобто згода на їх прийняття, але вагони не були своєчасно вивезені зі станції, у зв'язку з чим і була нарахована плата за користування.

Скасовуючи рішення місцевого суду в частині стягнення з Публічного акціонерного товариства "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь" на користь позивача плати за користування вагонами у сумі 9493,60 грн та прийнявши в цій частині нове рішення про відмову у позові апеляційний суд помилково виходив із того, що за системним аналізом норми частини 2 статті 119 Статуту зазначена плата у розмірі 50% щодо власних вагонів, може вноситися за час затримки цих вагонів на станціях призначення і на підходах до них (тобто - на коліях залізниць) лише за наявності одночасно двох умов: по-перше, що зазначені вагони затримані в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження; по-друге, що зазначені вагони затримані саме з причин, що залежать від вантажоодержувача, власника залізничної під'їзної колії, порту, підприємства. Затримані залізницею вагони були порожніми, тобто - не надходили до Відповідача для вивантаження чи перевантаження.

Однак, з таким висновком суду апеляційної інстанції колегія суддів касаційної інстанції не погоджується з наступних підстав. Пунктом 5.4 Правил експлуатації власних вантажних вагонів, затверджених Наказом Міністерства інфраструктури України №17 від 29.01.2015, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.02.2015 за №168/26613 встановлено, що порожні власні вагони у завантаженому і порожньому стані в усіх випадках (передислокація, ремонт тощо) оформляється перевізним документом (накладною) в електронному (із накладенням електронного цифрового підпису) або паперовому вигляді згідно з Правилами оформлення перевізних документів.

Порядок та розмір нарахування плати за перевезення власних приватних порожніх вагонів встановлений у пункті 14 розділу 2 Тарифного керівництва №1.

Отже, порожні приватні власні вагони, які перевозяться залізницею за повними перевізними документами зі сплатою провізної плати, мають статус "вантажу", які залізниця зобов'язана доставити на станцію призначення у цілості та збереженості і видати їх одержувачу, зазначеному в накладній, а одержувач має щодо залізниці права та обов'язки, передбачені Статутом залізниць України, зокрема, обов'язок отримати їх від залізниці, а у разі несвоєчасного приймання вагонів від залізниці - сплатити плату за користування вагонами, які знаходяться на коліях залізниці, та збір за зберігання у розмірах, встановлених Тарифним керівництвом №1, а також інші права та обов'язки, які має одержувач відносно вантажу, що прибув на його адресу.

Згідно пункту 1 розділу 1 Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги (Тарифне керівництво №1) вагон парку залізниць - це вагон, що належить залізничним адміністраціям - учасницям Угоди про спільне використання вантажних вагонів і контейнерів власності інших держав учасниць Співдружності, Азербайджанської Республіки, Республіки Грузія, Латвійської Республіки, Литовської Республіки, Естонської Республіки, яка підписана Україною та набула чинності для України 12.03.93.

Документом, що регулює облік, курсування та експлуатацію вагонів, котрі належать іншим державам є Правила експлуатації, пономерного обліку та розрахунків за користування вантажними вагонами власності інших держав. Відповідно частини 2 пункту 1 вказаних Правил передбачено, що кожна залізнична адміністрація держав - учасниць Угоди має право направити вантаж у належному їй вагоні на будь - яку станцію, відкриту для вантажних, залізничних доріг, які входять в мережу держав - учасниць Угоди або інших доріг, з якими прикордонна адміністрація держава - учасника Угоди має договір про передачу вагонів.

Згідно пункту 1.12 Правил до перевезень як всередині залізничної адміністрації так і в міждержавній мережі допускаються вагони, які належать на правах власності промисловим підприємствам, організаціям, установам або приватним особам, власних вагонів (АБД ПВ) ГВЦ МПС РФ з курсуванням по дозволеним районам. Використання таких вагонів, для перевезень повинно виконуватись у точній відповідності з Правилами курсування та обліку власних вантажних вагонів, які належать підприємствам, організаціям та фізичним особам.

Пунктом 1.28 цих Правил визначено, що до обігуяк всередині держави так і за її межами допускаються вагони всіх типів, належних залізничним адміністраціям держав учасниць Угоди про спільне користування парку вантажних вагонів та контейнерів, а також власні вантажні вагони підприємств, організацій та фізичних осіб, які мають право виходу на шляхи загального користування, які відповідають вимогам, викладеним у розділі 2 вказаних Правил. А відтак, з наведеного слідує, що існує чітке розмежування понять "парк залізниць інших держав" та поняття "власні вантажні вагони". Місцевим судом було установлено, що картотечні дані про вагони вантажного парку з Автоматизованої системи керування вантажними вагонами (АСК ВП УЗ) та перевізні документи свідчать про те, що вагони, які були затримані з вини відповідача на станції призначення Запоріжжя - Ліве та простоювали в очікуванні забирання локомотивом відповідача, - не відносяться до вагонів інвентарного парку залізниць інших держав, тобто не належать іншим державам, а знаходяться у власності підприємств, організацій.

Плата за користування іновагонами встановлена "Правилами експлуатації, пономерного обліку та розрахунків за користування вантажними вагонами власності інших держав", затвердженими 24.05.1996 Рішенням 15 засідання Ради по залізничному транспорту держав-учасниць СНД, згідно з якими залізнична адміністрація - користувачка сплачує залізничній адміністрації - власниці вагонів за користування вантажними вагонами її інвентарного парку. Плата за користування іновагонами інвентарного парку нараховується на підставі даних про пономерний облік передавання вагонів по міждержавним стиковим пунктам. Тобто розрахунки між державними залізничними адміністраціями інших держав за користування вагонами, які є власними (приватними) і не належать до інвентарного парку залізниць, - не проводяться.

Плата за користування власними (приватними) іновагонами, які простоюють на коліях загального користування станцій залізниці, стягується на підставі ч.2 ст.119 Статуту залізниць України, пункту 6 Правил користування вагонами і контейнерами, пункту 5 розділу V Тарифного керівництва № 1.

Оскільки частина 2 статті 119 Статуту залізниць України, пункт 6 Правил користування вагонами і контейнерами, пункт 5 розділу V Тарифного керівництва №1 затверджені у встановленому порядку, зареєстровані в Міністерстві юстиції, нечинними у судовому порядку не визнавались то у суду апеляційної інстанції не було правових підстав не застосовувати зазначені нормативно - правові акти.

Поряд з цим, місцевий господарський суд вірно застосував приписи чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини і правомірно визначився, що згідно розділу 5 пункту 5 Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги передбачено, що за затримку на станції призначення чи на підходах до неї або на станції відправлення власних та орендованих вагонів з вини одержувача, відправника або власника (орендаря) вагонів залізниці сплачується плата в розмірі 50% ставок, зазначених у табл.1.

Суд апеляційної інстанції викладеного не урахував тому помилково скасував рішення місцевого суду. Відтак доводи касаційної скарги знайшли своє підтвердження матеріалами справи.

За приписам статей 1119, 11110 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема залишити в силі рішення першої інстанції, при цьому, підставами для скасування постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

З огляду на викладене, постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню із залишенням в силі рішення у справі. Згідно статті 11111 Господарського процесуального кодексу України у разі коли за наслідками розгляду касаційної скарги суд касаційної інстанції приймає постанову про скасування судового рішення, у постанові зазначається про розподіл судових витрат. Отже, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 2645,46 грн судового збору за розгляд касаційної скарги.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 1115, 1117, 1118, 1119, 11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 27.04.16 у справі №908/4222/15 скасувати.

Рішення Господарського суду Запорізької області від 25.11.15 у цій справі залишити в силі.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Запорізький металургійний комбінат" "Запоріжсталь" на користь Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" 2645 (дві тисячі шістсот сорок п'ять ) гривень 46 копійок судового збору за розгляд касаційної скарги.

Доручити Господарському суду Запорізької області видати наказ.

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" задовольнити.

Головуючий суддя Т. Добролюбова

Судді О. Сибіга

Г. Мачульський