ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 червня 2016 року Справа № 9/5014/969/2012(5/65/2011)

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Плюшка І.А. - головуючого,

Самусенко С.С.,

Татькова В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні

скарги Приватного акціонерного товариства "Сєвєродонецьке об'єднання Азот"

на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 04 квітня 2016 року

у справі № 9/5014/969/2012(5/65/2011)

господарського суду Луганської області

за позовом Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії

"Нафтогаз України"

до Приватного акціонерного товариства "Сєвєродонецьке об'єднання Азот"

про стягнення 394 066 751, 36 грн.

за участю представників

позивача - Мицько Р.М.

відповідача - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

У 2011 року Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" звернулась до господарського суду Луганської області з позовною заявою про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Сєвєродонецьке об'єднання Азот" заборгованості за договором поставки природного газу № 06/11-48 від 28 січня 2011 року, а саме: 313023445,02 грн. - основного боргу, 3411912,92 грн. - пені, 1499085,56 грн. - інфляційних, 659851,08 грн. - 3% річних.

Рішенням господарського суду Луганської області від 12 грудня 2011 року залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 25 січня 2012 року у справі №5/65/2011 за позовом ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" до ПрАТ "Сєвєродонецьке об'єднання Азот" про стягнення 318594294,58 грн. позовні вимоги задоволено повністю, стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість за поставлений природний газ в сумі 313023445,02 грн., зменшену пеню в сумі 2729530,34 грн., інфляційні нарахування в сумі 1499085,56 грн. та 3% річних в сумі 659851,08 грн., а також витрати зі сплати державного мита в сумі 25500,00 грн. та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Постановою Вищого господарського суду України від 27 березня 2012 року постанову Донецького апеляційного господарського суду від 25 січня 2012 року та рішення господарського суду Луганської області від 12 грудня 2011 року у справі № 5/65/2011 скасовано, справу передано на новий розгляд до господарського суду Луганської області.

У зв'язку з проведенням антитерористичної операції дану справу було прийнято до розгляду господарським судом Харківської області.

Під час розгляду справи позивачем було надано заяву про збільшення позовних вимог № 31/13-64 від 14 січня 2015 року, яка була прийнята судом до розгляду. Позивачем було збільшено суму інфляційних втрат до 69425173,13 грн. та 3% річних до 8206220,29грн.

Рішенням господарського суду Харківської області від 24 березня 2015 року залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 16 червня 2015 року у справі № 9/5014/969/2012(5/65/2011) позовні вимоги задоволено в повному обсязі. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Сєвєродонецьке об'єднання Азот" на користь Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" 313023445,02 грн. основного боргу, 3411912,92 грн. пені, 69425173,13грн. інфляційних, 8206220,29 грн. 3% річних та 73080,00 грн. витрат зі сплати судового збору.

Постановою Вищого господарського суду України від 29 вересня 2015 року у справі № 9/5014/969/2012(5/65/2011) рішення господарського суду Харківської області від 24 берзня 2015 року та постанова Харківського апеляційного господарського суду від 16 червня 2015 року скасовані в частині задоволення позовних вимог про стягнення пені, інфляційних нарахувань та 3% річних у заявлених позивачем сумах. В цій частині справу було направлено на новий розгляд до господарського суду Луганської області.

У вказаній постанові зазначено, що підставами для направлення справи на новий розгляд до господарського суду Луганської області стало те, що суди не з'ясували правомірність нарахування штрафних санкцій в період дії обставини непереборної сили.

Також, Вищий господарський суд України зазначав, що сторони уклали мирову угоду, у зв'язку з чим, під час нового розгляду судам також слід надати оцінку зазначеній мировій угоді у справі та встановити чи визначена сума боргу, яка узгоджена в угоді є остаточною та чи влаштовує обидві сторони, а також необхідно з'ясувати чи після підписання мирової угоди залишились додаткові претензії сторін один до одного.

Рішенням господарського суду Луганської області від 30 листопада 2015 року (суддя Фонова О.С.) у справі №9/5014/969/2012(5/65/2011) у задоволенні позовних вимог Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" до Приватного акціонерного товариства "Сєвєродонецьке об'єднання Азот" відмовлено у повному обсязі.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 04 квітня 2016 року (судді Чернота Л.Ф., Бойченко К.І., Стойка О.В.) рішення господарського суду Луганської області від 30 листопада 2015 року у справі № 9/5014/969/2012(5/65/2011) скасовано частково. Позовні вимоги Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" до Приватного акціонерного товариства "Сєвєродонецьке обєднання Азот" задоволено частково. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Сєвєродонецьке обєднання Азот" на користь Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" 3% річних у сумі 8 206 220,29 грн., пені у сумі 3 411 912,92 грн., інфляційні нарахування у сумі 67 926 087,57 грн., судовий збір за позовною заявою у розмірі 72 801, 99 грн. В решті рішення залишено без змін. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Сєвєродонецьке обєднання Азот" на користь Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" судовий збір за апеляційною скаргою у сумі 80082,19грн.

Не погодившись з зазначеною постановою Приватне акціонерне товариство "Сєвєродонецьке об'єднання Азот" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою в якій просить Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 04 квітня 2016 року скасувати та залишити в силі Рішенням господарського суду Луганської області від 30 листопада 2015 року. Судові витрати покласти на позивача.

В обґрунтування зазначених вимог заявник касаційної скарги посилається на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, вважає, що касаційна скарга Приватного акціонерного товариства "Сєвєродонецьке об'єднання Азот" підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 28 січня 2011 року між ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України", як постачальником в особі директора Швидкого Е.А., який діє на підставі Статуту, з однієї сторони та ПрАТ "Сєвєродонецьке об'єднання Азот", в особі виконуючого обов`язки Голови Правління Волохова Івана Васильовича, який діє на підставі наказу від 09 листопада 2010 року №161-кд та Статуту, з іншої сторони , як покупцем, укладено договір поставки природного газу № 06/11-48 від 28 січня 2011 року.

Згідно з п. 1.1 договору постачальник зобов'язується передати у власність покупцю, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити природний газ в обсязі, зазначеному у п. 1.2 цього договору. Газ, що постачається за цим договором, використовується покупцем виключно для власних потреб.

Згідно з п. 1.2 договору постачальник передає покупцю в період з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2011 р. природний газ з урахуванням вартості його транспортування в обсязі до 1625 800,000 тис.

Відповідно до п. 4.1 договору оплата за природний газ з врахуванням вартості транспортування територією України проводиться покупцем виключно грошовими коштами в такому порядку:

- оплата в розмірі по 34 % (тридцять чотири відсотки) від вартості запланованих місячних обсягів проводяться не пізніше ніж за 5 (п'ять) банківських днів до початку місяця поставки газу;

- оплати в розмірі по 33 % (тридцять три відсотки) від вартості запланованих місячних обсягів проводиться до 5 числа та до 15-го числа поточного місяця поставки.

Остаточний розрахунок за спожитий газ з урахуванням вартості транспортування територією України здійснюється на підставі акту приймання-передачі газу (за звітний місяць) до 5 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

16 вересня 2015 року між стягувачем, Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" в особі Виконуючого обов'язки директора Бутенка Олександра Олександровича, який діє на підставі наказу №269-к від 01 вересня 2015 року та Статуту, з однієї сторони, та боржником, Приватним акціонерним товариством "Сєвєродонецьке об`єднання Азот" в особі Голови Правління Бугайова Леоніда Сергійовича, який діє на підставі Статуту та рішення Наглядової ради ПрАТ"Сєвєродонецьке об`єднання Азот" від 09 вересня 2015 року (Протокол №09/09/2015), з іншої сторони у справі №9/5014/969/2012(5/65/2011) було укладено мирову угоду, відповідно до якої боржник зобов'язується сплатити на користь стягувача 313096525,02 грн., в тому числі: основного боргу в сумі 313023445,02 грн., витрати зі сплати судового збору в сумі 73080,00 грн. рівними частинами щомісячно впродовж 23 місяців по 13045688,54 грн., а в 24 місяці - 13045688,60 грн., починаючи з місяця, що слідує за місяцем, в якому завершиться антитерористична операція, що проводиться у зв'язку з подіями в окремих районах Донецької та Луганської областей.

Ухвалою господарського суду Луганської області у справі №9/5014/969/2012(5/65/2011) від 19 листопада 2015 року було затверджено мирову угоду від 16 вересня 2015 року в частині стягнення з відповідача основного боргу в сумі 313023445,02 грн. та витрат зі сплати судового збору в сумі 73080,00 грн.

Рішенням господарського суду Харківської області від 24 березня 2015 року у справі № 9/5014/969/2012(5/65/2011) в частині, що набрала законної сили, встановлений факт порушення відповідачем грошового зобов`язання на суму 313 023 445 грн. 02 коп. за період січень-березень 2011 року.

Позивачем, в межах даної справи заявлено до стягнення (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог) також:

- інфляційні нарахування у сумі 1 499 085,56 грн., нараховані за березень 2011 року на борг в сумі 107 077 539,99 грн., та в сумі 67 926 087,57 грн., нараховані за період з березня по грудень 2014 року, всього - 69 425 173,13 грн., що нараховані на борг в сумі 313 023 445,02 грн., який виник за період з січня по березень 2011 року;

- 3% річних у сумі 659851,08 грн. за загальній період з 06 лютого 2011 року - 06 квітня 2011 року та у сумі 7546369,21 грн. за період з 27 березня 2014 року по 15 січня 2015 року, всього - 8206220,29 грн.;

- пені у сумі 3411912,92 грн., нарахованої за загальний період з 06 лютого 2011 року по 26 квітня 2011 року.

В процесі виконання даного рішення сторонами в порядку ст. 121 ГПК України укладено мирову угоду щодо порядку оплати спірної основної заборгованості за рішенням суду.

Зазначеним рішенням вказані обставини встановлені та відповідно до ст. 35 ГПК України доведенню не підлягають, сторонами в спірний договір будь-яких змін щодо терміну та порядку оплати не вносилося, укладена мирова угода стосується лише подальшого виконання погашення суми боргу, що стягнута на підставі рішення суду, а тому, відсутні підстави вважати, що дія вказаної мирової угоди розповсюджується на правовідносини сторін у спірний період.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

З огляду на зазначене суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що інфляційні нарахування підлягають стягненню частково - у сумі 67 926 087,57 грн., які нараховані за період з березня по грудень 2014 року, 3% річних щодо стягнення з відповідача у сумі 659851,08 грн. за загальній період з 06 грудня 2011 року 06 квітня 2011 року та у сумі 7546369,21 грн. за період з 27 березня 2014 року по 15 січня 2015 року, всього - 8 206 220,29 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі та 3 411 912,92 грн. пені нарахованої за загальний період з 06 лютого 2011 року по 26 квітня 2011 року є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає висновок суду апеляційної інстанції необґрунтованим з огляду на наступне.

Як зазначалось вище ухвалою господарського суду Луганської області у справі №9/5014/969/2012(5/65/2011) від 19 листопада 2015 року було затверджено мирову угоду від 16 вересня 2015 року в частині стягнення з відповідача основного боргу в сумі 313023445,02 грн. та витрат зі сплати судового збору в сумі 73080,00 грн.

Мирова угода - за своєю суттю є домовленістю між сторонами про відстрочення та (або) розстрочення платежів або припинення зобов'язань.

Положеннями статей 202, 203 ЦК України передбачено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до частини 1 статті 212 ЦК України особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити настання або зміну прав та обов'язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (відкладальна обставина).

Зі змісту укладеної та затвердженої судом мирової угоди вбачається, що сторони погодили сплатити суму основного боргу та судового збору частинами впродовж 24 місяців починаючи з місяця, що слідує за місяцем, у якому завершиться антитерористична операція, що проводиться у зв'язку з подіями в окремих районах Донецької та Луганської областей, тобто з відкладальною обставиною.

З огляду на зазначену умову мирової угоди Колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що обов'язок зі сплати суми основного боргу настане лише за умови завершення антитерористичної операції, а тому строк виконання сплати основного боргу за поставлений природний газ ще не настав.

Оскільки, інфляційні нарахування, 3% річних та пеня нараховуються на дійсне зобов'язання у випадку порушення стороною (боржником) вимог обумовлених договором, то укладення мирової угоди з відкладальною умовою підтверджує факт не настання строку виконання основного зобов'язання та як наслідок відсутність права на нарахування вищезазначених штрафних санкцій.

Крім того, необхідно зазначити, що Вищий господарський суд України постановою від 29 вересня 2015 року у справі № 9/5014/969/2012(5/65/2011) скасувавши рішення судів попередніх інстанцій в частині задоволення позовних вимог про стягнення пені, інфляційних нарахувань та 3% річних зазначив, що судам необхідно з'ясувати правомірність нарахування штрафних санкцій в період дії обставини непереборної сили, однак судом апеляційної інстанції і цього зроблено не було. Натомість апеляційний суд присудив до стягнення індекс інфляції та 3 % річних за період з березня -грудень 2014 року та 27 березня 2014 року по 15 січня 2015 року відповідно незважаючи на наявний у матеріалах справи висновок Українського центру судових експертиз № 1-08/09 від 08 вересня 2015 року з якого вбачається можливість нарахування індексу інфляції та 3 % річних лише за період з 06 лютого 2011 року по 15 квітня 2014 року. (т. 2, ар.213-238).

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, а господарський суд приймає лише ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У відповідності зі статтею 4 Господарського процесуального кодексу України рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленою господарським судом. Проте постанова суду апеляційної інстанції зазначеним вимогам не відповідає, а тому постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, з залишенням в силі рішення господарського суду Луганської області.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Сєвєродонецьке об'єднання Азот" задовольнити.

2. Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 04 квітня 2016 року скасувати.

3. Рішення господарського суду Луганської області від 30 листопада 2015 року у справі № 9/5014/969/2012(5/65/2011) залишити без змін.

Головуючий суддя І. А. Плюшко

Судді С. С. Самусенко

В. І. Татьков