ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 червня 2016 року Справа № 922/4741/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого-судді суддів:Воліка І.М. (доповідача), Демидової А.М., Шевчук С.Р.,розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Фармстандарт-Біолік"на рішеннявід 18.01.2016господарського суду Харківської області та на постанову від 23.03.2016Харківського апеляційного господарського судуу справі№ 922/4741/15 господарського суду Харківської області за позовом Публічного акціонерного товариства "Фармстандарт-Біолік"до1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Актив Менеджмент", 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Офіс Лайн", 3) Товариства з обмеженою відповідальністю "Ваб-Імпекс",третя особаПриватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бовбалан Надія Ростиславівнапровизнання недійсним договору та витребування з незаконного володіння ТОВ "Ваб-Імпекс" нежитлових будівель літ "Б-2", загальною площею 744,3 кв.м., та літ. "Н-1", загальною площею 17,6 кв.м., що знаходяться за адресою : АДРЕСА_1В судове засідання прибули представники сторін:позивачаЛітвінов М.І. (дов. від 31.12.2015 № 223);відповідача-1Євсеєв М.В. (дов. від 10.03.2016 № б/н);відповідача-2не з'явились;відповідача-3не з'явились;третьої особине з'явились;

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2015 року позивач - Публічне акціонерне товариство "Фармстандарт-Біолік" (надалі - ПАТ "Фармстандарт-Біолік") звернулося до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Актив Менеджмент" (надалі - ТОВ "Актив Менеджмент", відповідач-1), Товариства з обмеженою відповідальністю "Офіс Лайн" (надалі - ТОВ "Офіс Лайн", відповідач-2), про визнання недійсним Договору іпотеки від 23.01.2015, укладении між TOB "Офіс Лайн" та TOB "Ваб-Імпекс", посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бовбалан Н.Р. і зареєстровано в реєстрі за № 283; та витребування з незаконного володіння TOB "Ваб-Імпекс" нежитлові будівлі літ. "Б-2", загальною площею 744,3 кв.м., та літ. "Н-1", загальною площею 17,6 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, а також стягнення судових витрат (з урахуванням заяви про зміну предмету позову від 17.12.2015, яка прийнята судом до розгляду).

Ухвалою господарського суду Харківської області від 17.12.2015 залучено до участі у справі в якості відповідача-3 - Товариство з обмеженою відповідальністю "Ваб-Імпекс" (надалі - ТОВ "Ваб-Імпекс", відповідач-3).

Рішенням господарського суду Харківської області від 18.01.2016 у справі № 922/4741/15 (колегія суддів: Інте Т.В. - головуючий, судді - Макаренко О.В., Лавренюк Т.А.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 23.03.2016 (колегія суддів: Россолов В.В. - головуючий, судді - Гетьман Р.А., Тихий П.В.), в задоволенні позовних вимог в частині визнання недійсним Договору іпотеки від 23.01.2015, укладеного між TOB "Офіс Лайн" та TOB "Ваб-Імпекс", посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бовбалан Н.Р. і зареєстрованого в реєстрі за № 283 - відмовлено: провадження у справі № 922/4741/15 в частині витребування з незаконного володіння ТОВ "ВАБ-Імпекс" нежитлових будівель літ. "Б-2", загальною площею 744,3 кв.м., та літ. "Н-1", загальною площею 17,6 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 - припинено на підставі пункту 2 частини 2 ст. 80 ГПК України.

Не погоджуючись з постановленими судовими актами судів попередніх інстанцій, позивач - ПАТ "Фармстандарт-Біолік" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову Харківського апеляційного господарського суду від 23.03.2016 та рішення господарського суду Харківської області від 18.01.2016 скасувати, і приняти нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі. В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що судами попередніх інстанції невірно застосовано норми матеріального права та порушено процесуальні норми, і зокрема, ст. ст. 316, 317, 319, частини 1 ст. 321, ст. 215, ст. 236, ст. 658 Цивільного кодексу України, ст. ст. 42, 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), оскільки не надано належної правової оцінки праву позивача вільно володіти та розпоряджатися власним майном, і можливості витребувати таке майно у добросовісного набувача за наявності умов, визначених частиною 1 ст. 388 Цивільного кодексу України, що судами не досліджувалось.

Учасники процесу належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду касаційної скарги, проте відповідачі-2 та 3, третя особа своїм правом взяти участь у судовому засіданні касаційної інстанції не скористалися.

Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та їх повноту, Вищий господарський суд України, заслухавши представників позивача та відповідача-1, перевіривши матеріали справи, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами встановлено, що згідно з копією витягу № 3922350 про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 22.06.2004, нежитлові будівлі літ. Б-2, загальною площею 744,3 кв.м., літ. Н-1, загальною площею 17,6 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, зареєстровані за Організацією орендарів орендного підприємства по виробництву імунобіологічних та лікарських препаратів "Біолік" за № 5231 в книзі 1.

20.11.2010 між ЗАТ Харківським підприємством по виробництву імунобіологічних та лікарських препаратів "Біолік" (Продавець) (правонаступником якого є ПАТ "Фармстандарт-Біолік") та ОСОБА_7 (Покупець) був укладений Договір купівлі-продажу нежитлових будівель, за яким Продавець передав у власність нежитлові будівлі літ. Б-2, загальною площею 744,3 кв.м. та літ. Н-1, загальною площею 17,6 кв.м., які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 (далі - Спірні приміщення), а Покупець перерахував Продавцю 724000,00 грн.

30.12.2010 між ОСОБА_7 (Продавець) та ТОВ "Актив менеджмент" (Покупець) був укладений Договір купівлі-продажу спірних приміщень, який посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Глущенко І.Ю. та зареєстрований у реєстрі за № 2176.

В подальшому, спірні приміщення відчужувались на підставі низки договорі, і останнім власником цих приміщень є ТОВ "ВАБ-Імпекс", що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, реєстру прав власності на нерухоме майно, в якому 23.01.2015 зроблено запис про реєстрацію права власності за ТОВ "ВАБ-Імпекс" на підставі Договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Київського МНО Бовбалан Н.Р. і зареєстрованого в реєстрі за № 278.

23.01.2015 між TOB "Офіс Лайн" (Іпотекодержатель) та TOB "Ваб-Імпекс" (Іпотекодавець) був укладений Договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бовбалан Н.Р. і зареєстровано в реєстрі за № 283, відповідно до умов якого, Іпотекодавець передав Іпотекодержателю спірні приміщення в іпотеку для забезпечення виконання зобов'язань Іпотекодавця щодо оплати вартості спірних приміщень за Договором купівлі-продажу, посвідченого 23.01.2015 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бовбалан Н.Р., зареєстровано в реєстрі за № 278.

В той же час, рішенням Ленінського суду міста Харкова від 21.01.2014 у справі № 642/5853/13-ц, визнано недійсним Договір купівлі-продажу нежитлових будівель від 20.11.2010 та визнано за ПАТ "Фармстандарт-Біолік" право власності на нежитлові будівлі літ. "Б-2", загальною площею 744,3 кв.м., та літ. "Н-1", загальною площею 17,6 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1.

Звертаючись до господарського суду з позовом про визнання недійсним Договору іпотеки від 23.01.2015, укладеного між TOB "Офіс Лайн" та TOB "Ваб-Імпекс", позивач посилається на те, що вказані нежитлові будівлі, є приватною власністю ПАТ "Фармстандарт-Біолік" та вибули з його володіння поза його волею, тому наступні набувачі майна не набули права власності на це майно. Оскільки позивач як єдиний власник цього нерухомого майна, не надавав дозволу на укладення Договору іпотеки від 23.01.2015, тому TOB "Ваб-Імпекс", згідно з частиною 1 ст. 317 Цивільного кодексу України, не вправі було розпоряджатись ним шляхом передачі в іпотеку TOB "Офіс Лайн", у зв'язку з чим договір є недійсним. Крім того, зареєстроване обтяження на підставі оспорюваного іпотечного договору позбавляє позивача як власника майна здійснити свої правомочності щодо реєстрації майна у відповідності до вимог чинного законодавства.

Крім цього, позивач просить витребувати з незаконного володіння TOB "Ваб-Імпекс" нежитлові будівлі літ. "Б-2", загальною площею 744,3 кв.м., та літ. "Н-1", загальною площею 17,6 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, з посиланням на те, що він є законним власником спірних приміщень, які вибули з володіння поза його волею, тому наступні набувачі майна не набули права власності на нерухоме майно.

Відмовляючи у задовленні позовних вимог, місцевий господарський суд, з яким частково погодився суд апеляційної інстанції, залишаючи без змін рішення зі своїх мотивів, виходили з наступного.

Так, з позовом про визнання недійсним договору іпотеки може звернутися третя особа, яка вважає, що предмет застави належить їй на праві власності. За позивачем визнано право власності на предмет іпотеки (спірне майно) на підставі рішення Ленінського суду міста Харкова від 21.01.2014 у справі №642/5853/13-ц. Проте, судове рішення не є правовою підставою виникнення права власності, з огляду на положення частини 1 ст. 182, частини 2 ст. 331 Цивільного кодексу України, частини 3 ст. 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", за якими право власності на нерухоме майно виникає після державної реєстрації.

Згідно Витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав власності від 23.01.2015, власником нежитлової будівлі "Б-2", загальною площею 744,3 кв.м., та літ. "Н-1", загальною площею 17,6 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, зареєстровано ТОВ "Ваб-Імпекс" на підставі Договору купівлі-продажу від 23.01.2015, серія та номер 278. Зазначена обставина спростовує посилання позивача щодо передачі в іпотеку майна без згоди його власника, оскільки на момент передачі спірного майна в іпотеку на підставі оспорюваного договору власником зазначеного майна зареєстровано ТОВ "Ваб-Імпекс".

В силу положень ст. ст. 317, 319 Цивільного кодексу України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Відтак власник наділеним безпосереднім правом розпоряджатись своїм майном, безпосередньо передавати його в іпотеку, в якості забезпечення виконання зобов'язання, доки іншою особою не буде визнано неправомірність такого володіння.

Відповідно до ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності встановлена судом.

Положеннями цієї статті закріплюється презумпція правомірності набуття права власності на певне майно, тобто право власності на конкретне майно вважається набутим правомірно, якщо інше не буде встановлено в судовому порядку або незаконність права власності не випливатиме із закону.

Таким чином, факт неправомірності набуття права власності, якщо це не випливає із закону, підлягає доказуванню, а правомірність набуття права власності включає в себе законність і добросовісність такого набуття.

За таких обставин та враховуючи вищенаведені законодавчі приписи, суди дійши висновку про безпідставність та недоведеність позивачем обставин щодо неправомірності передання спірного майна в іпотеку, а отже і правових підстав для визнання оспорюваного договору недійсним.

При цьому судами зауважено, що позивачем заявлено вимогу про витребування майна з незаконного володіння ТОВ "Ваб-Імпекс" на підставі ст. 387 Цивільного кодексу України, оскільки, на переконання позивача, зазначена особа заволоділа спірним майном, без відповідної правової підстави. Вимога про витребування майна в порядку, передбаченому ст. 388 Цивільного кодексу України, позивачем не заявлялась ані в підставах позову, ані в предметі позову, а отже судами розглядалася вимога про витребування майна на підставі ст. 387 Цивільного кодексу України.

Так, судами встановлено, що позивач вже звертався до господарського суду Харківської області з позовною заявою (справа № 922/2925/15), в якій, зокрема, просив витребувати з незаконного володіння ТОВ "Ваб-Імпекс" нежитлові будівлі літ. "Б-2", загальною площею 744,3 кв.м., та літ. "Н-1", загальною площею 17,6 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1.

Рішенням господарського суду Харківської області від 13.05.2015 у справі № 922/2925/15, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 06.10.2015 в позові про витребування з незаконного володіння ТОВ "ВАБ-Імпекс" нежитлових будівель літ. "Б-2", загальною площею 744,3 кв.м., та літ. "Н-1", загальною площею 17,6 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, відмовлено повністю.

Відповідно до пункту 2 частини 1 ст. 80 ГПК України, господарський суд припиняє провадження у справі, зокрема, якщо є рішення господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.

Таким чином, сторони (у справі № 922/2925/15 майно з чужого володіння витребовувалось у ТОВ "Ваб-Імпекс"), підстава та предмет позовної вимоги у даній справі та у справі № 922/2925/15 є тотожними, з огляду чого, суди дійшли висновку щодо припинення провадження у справі у цій частині вимог на підставі пункту 2 частини 1 ст. 80 ГПК України.

Вищевикладені обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій на підставі дослідження наявних у матеріалах справи доказів, є достатніми для висновку щодо відсутності правових підстав для визнання Договору іпотеки від 23.01.2015 недійсним та витребування із чужого незаконного володіння майна. Отже, з урахуванням наведених правових положень та встановлених обставин справи колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що доводи, викладені позивачем у касаційній скарзі, суперечасть предмету позову, є необґрунтованими, спростовуються зібраними по справі доказами та пов'язані з переоцінкою доказів, що виходить за межі повноважень касаційної інстанції.

Окрім цього, доводи скаржника, викладені у касаційній скарзі, були предметом дослідження судом апеляційної інстанції, їм дана належна оцінка, тому відхиляються як необґрунтовані та такі, що не спростовують зроблених судами висновків.

На підставі викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що судами першої та апеляційної інстанцій було повно та всебічно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, надано їм належну правову оцінку та винесені рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що дає підстави для залишення їх без змін.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119-11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Фармстандарт-Біолік" залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 23.03.2016 та рішення господарського суду Харківської області від 18.01.2016 у справі № 922/4741/15 залишити без змін.

Головуючий, суддя І.М. Волік

Судді : А.М. Демидова

С.Р. Шевчук