ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 червня 2016 року Справа № 921/1392/14-г/6 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддів:Є.Борденюк, О. Мамонтової, С. Могил,розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуФізичної особи-підприємця ОСОБА_4на постановувід 17.03.2016Львівського апеляційного господарського судуу справі№ 921/1392/14-г/6за позовомКомунального підприємства "Об'єднання парків культури і відпочинку м. Тернополя" доФізичної особи-підприємця ОСОБА_4за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачаТернопільської міської ради пророзірвання договору про виконання робіт з утримання та ремонту об'єкта благоустрою №5 від 26.07.2014, у судове засідання прибув представникпозивачаМолень Р.Б. (дог. від 22.01.2015),заслухавши суддю-доповідача - Є. Борденюк, пояснення представника позивача та перевіривши матеріали справи, Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство "Об'єднання парків культури і відпочинку м. Тернополя" звернулось до господарського суду з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 про розірвання договору про виконання робіт з утримання та ремонту об'єкта благоустрою №5 від 26.07.2014.

Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 19.10.2015 (колегія суддів: І.Шумський, С.Стопник, О.Галамай) у задоволенні позову відмовлено.

Судове рішення мотивоване наступним.

26.07.2013 між КП "Об'єднання парків культури і відпочинку м. Тернополя" та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 укладений договір №5 на виконання робіт з утримання та ремонту об'єкта благоустрою (далі - Договір).

Строк дії Договору 25 років. Відповідач за Договором зобов'язувався утримувати об'єкт благоустрою на території парку "Національного відродження" із розташованими на ньому елементами, вести бухгалтерську та іншу звітність, здійснювати розрахунки коштів необхідних для проведення капітального і поточного ремонтів, забезпечувати управління цим майном, нести відповідальність за його експлуатацію і т.п., розробити концепцію розвитку та функціонування об'єкта благоустрою, надавати щорічну звітність про утримання та ремонт об'єкта благоустрою (п.3.4.1, 3.4.3 Договору).

01.04.2014 між сторонами у справі укладено додаткову угоду № 1 про внесення змін і доповнень до Договору. Додатковою угодою п. 2.3 Договору викладено у новій редакції, відповідно до якої відповідач взяв на себе зобов'язання облаштувати спортивний майданчик в парку "Національного відродження", поряд з існуючим об'єктом благоустрою та передати спортмайданчик згідно з актом приймання - передачі виконаних робіт (з описом та переліком спортивного обладнання) до 20.07.2014.

05.06.2014 представниками позивача та громадськості, в присутності ФОП ОСОБА_4, складений Акт обстеження результатів виконаних відповідачем робіт по облаштуванню спортивного майданчика за договором №5 від 26.07.2013 в парку "Національного відродження", відповідно до якого, встановлене відповідачем спортивне обладнання закріплено не надійно, а також підтверджена відмова відповідача від підпису цього акта.

З посиланням на закінчення встановленого п. 2.3 Договору строку влаштування майданчика (до 20.07.2014) та Акт обстеження від 05.06.2014, позивач надіслав відповідачу претензію - вимогу від 31.07.2014 №608/04 про необхідність в місячний термін усунути виявлені недоліки і привести спортивний майданчик у відповідність до встановлених норм і правил, а також про необхідність явки відповідача для підписання Акта приймання - передачі виконаних по договору робіт.

У письмовій відповіді від 08.08.2014 на цю претензію відповідач вказав на повторне (після пошкодження у квітні 2014 року) облаштування спортивного майданчика та на перешкоджання сторонніми особами (громадськістю) підписати 05.06.2014 Акт приймання-передачі виконаних робіт.

02.10.2014 та 04.11.2014 позивач надіслав відповідачу письмові пропозиції про розірвання договору №5 від 26.07.2013, разом з проектами відповідних угод про розірвання, через неякісне влаштування спортивного майданчика в парку "Національного відродження".

У листі від 01.12.2014 відповідач відмовився від розірвання договору, посилаючись на ті ж обставини, що і в своїй відповіді від 08.08.2014, а також на неналежну охорону майна парку зі сторони позивача. Водночас, проти присутності при складанні 05.06.2014 в парку "Національного відродження" у м. Тернопіль Акта обстеження відповідач у своїх відповідях не заперечив.

Згідно з Інвентаризаційного опису основних засобів КП "ОПКіВ м. Тернополя" за 2014 рік на його балансі станом на 01.11.2014 року продовжував знаходитись один спортмайданчик в парку "Національного відродження" у м. Тернопіль.

Згідно з поясненнями позивача на балансі 2014 року відображений майданчик, взятий на облік ще у 2013 році, який не має відношення до робіт відповідача по облаштування майданчика за додатковою угодою №1 від 01.04.2014.

Споруджений відповідачем у 2014 році майданчик, через неякісне виконання робіт та відсутність акта приймання - передачі, на баланс позивача не приймався.

Про це ж йдеться і у довідці позивача від 23.02.2015 № 106/04, даній на вимогу суду, а також його відповіді СВ Тернопільському МВ УМВС України в Тернопільській області від 30.04.2015 за № 298/04.

Відповідно до інформації Територіального управління Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки України у Тернопільській області від 08.12.2014 та Технічного звіту ДП "Тернопільського експертно-технічного центру Держгірнагляду України" № 0219.15 від 25.02.2015, облаштований відповідачем спортивний майданчик є спортивним атракціоном, проте не відповідає вимогам "Правил будови і безпечної експлуатації атракціонної техніки", затверджених наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи № 110 від 01.03.2006 і не придатний до безпечної експлуатації.

Призначена ухвалою від 09.04.2015 за клопотанням відповідача судова експертиза для з'ясування цих питань не проведена.

Згідно з поданого тим же відповідачем Витягу з кримінального провадження № 12015210010001845 в ніч з 04.06 на 05.06.2015 невідома особа викрала з парку "Національного відродження" 6-ть одиниць спортивного обладнання (тренажерів).

Встановивши наведені обставини, місцевий господарський суд зазначив наступне.

Позовна вимога про розірвання договору мотивована його істотним порушенням відповідачем (ч.2 ст.651 ЦК України).

Згідно з ч.2 ст.651 ЦК України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені зазначеною нормою. Вирішуючи питання про оцінку істотності порушення стороною договору, суди повинні встановити не лише наявність істотного порушення договору, але й наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може бути виражена у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди, її розмір, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору, а також установити, чи є справді істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати (постанова судових палат у цивільних та у господарських справах Верховного Суду України від 18.09.2013 у справі N 6-75цс13 та лист Верховного Суду України від 01.02.2014).

Враховуючи безоплатність для позивача укладеного між сторонами у справі договору, наведені заявником порушення зі сторони відповідача не могли завдати позивачу реальних збитків та (або) упущеної вигоди в розмірі, який не дозволив би комунальному підприємству отримати очікуване при укладенні цього договору.

З посиланням на вказане, місцевий господарський суд відмовив у позові.

Водночас, місцевий господарський суд констатував, що відповідачем у свою чергу не доведено належного виконання ним умов п.2.3 Договору в частині встановлення спортивного майданчика поряд з існуючим об'єктом благоустрою.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду (колегія суддів: Г.Кордюк, В. Гриців, Я. Юрченко) рішення Господарського суду Тернопільської області від 19.10.2015 скасоване, прийняте нове рішення, яким позов задоволений.

Постанова мотивована наступним.

Критерієм істотного порушення договору, закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. При цьому, йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору. Така правова позиція наведена Верховним Судом України, у постанові від 18.09.2013 у справі № 6-75цс13.

КП "Об'єднання парків культури і відпочинку м. Тернополя" м. Тернополя очікувало, що до 20.07.2014 відповідачем буде встановлено спортивний майданчик з безпечними умовами перебування та відпочинку громадянами, для проведення Тернопільською міською радою змагань та надання їй спортивних майданчиків на безоплатній основі, а також розроблена концепція розвитку та функціонування об'єкту благоустрою, чого відповідачем не зроблено.

Отже, позивач не отримав та не зможе використовувати результати договору, оскільки такі не досягнуті внаслідок невиконання відповідачем умов договору.

Доводи відповідача, що складений відповідачем акт обстеження є неналежним доказом, оскільки участь громадськості у складанні акту не обумовлена між позивачем та відповідачем, до уваги не приймається, так як відповідач не довів, що такий акт отримано та складено незаконним шляхом. Подані докази не можуть бути відхилені судом з тих, мотивів, що вони не передбачені процесуальним законом чи необумовлені сторонами договору.

Посилання відповідача на те, що акт приймання-передачі було неможливо підписати, оскільки майданчик був знищений невідомими особами, про що повідомлено позивача листом від 08.08.2014 (відповідь на претензію) відхиляється, оскільки за умовами п. 2.1 Договору, ФОП ОСОБА_4, як балансоутримувач, забезпечує управління цим майном і несе відповідальність за його експлуатацію і утримання згідно з законодавством.

Водночас, доводи відповідача про те, що умовами договору не встановлено строку розроблення концепції розвитку та функціонування об'єкту благоустрою відхиляються, оскільки із змісту договору, вбачається що концепція повинна бути розроблена до початку виконання робіт.

Крім того, як зазначає позивач, на відповідача згідно з п. 2.1 Договору покладений обов'язок по веденню бухгалтерської, статистичної звітності; відповідач повинен відповідно до п. 3.4.3 Договору надавати щорічну звітність про утримання та ремонт об'єкта благоустрою, що ним на час звернення до суду з позовом не зроблено.

З посиланням на вказане, апеляційний господарський суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Звертаючись до суду з касаційною скаргою, відповідач посилається на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм права, просить постанову скасувати, а рішення місцевого господарського суду залишити без зміни.

Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та їх повноту, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на наступне.

Договором передбачена передача відповідачу об'єкта благоустрою - спортивного майданчику на території парку "Національного відродження" та влаштування спортивного покриття на його території не менше 2000 кв.м. (пункти 1.2, 2.3 Договору), а також те, що позивач зобов'язується відшкодовувати вартість зроблених балансоутримувачем (відповідачем) невід'ємних покращень об'єкта благоустрою, допоміжних приміщень, якщо вони були погоджені з ним, після припинення дії Договору, по відновлювальній вартості (пункт 3.2.4), та те, що балансоутримувач має право на фінансування робіт з утримання, ремонту та обслуговування об'єкту благоустрою відповідно до Закону України "Про благоустрій населених пунктів" та право надавати платні послуги на території такого об'єкта.

Відповідно до ч.1 ст.10, ч. 1 ст. 15 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" до повноважень органів місцевого самоврядування належить, зокрема, визначення на конкурсних засадах підприємств, установ та організацій (балансоутримувачів), відповідальних за утримання об'єктів благоустрою.

Згідно з ч. 2 ст. 36 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" за рахунок місцевих бюджетів фінансуються охорона та утримання об'єктів благоустрою комунальної форми власності, переданих органами місцевого самоврядування на баланс підприємствам, установам, організаціям.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" утримання в належному стані території - це використання її за призначенням відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, правил благоустрою території населеного пункту, а також санітарне очищення території, її озеленення, збереження та відновлення об'єктів благоустрою.

Враховуючи вказане, Договір слід оцінювати таким, що відповідає вимогам Закону України "Про благоустрій населених пунктів".

Водночас, колегія суддів Вищого господарського суду України підтримує позицію суду апеляційної інстанції про те, що істотність порушення умов договору (ч. 2 ст. 651 ЦК України) може виражатись не лише у вигляді шкоди, що має грошовий вираз (реальні збитки або упущена вигода), а й і у випадку позбавлення особи значною мірою того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Так, Комунальне підприємство "Об'єднання парків культури і відпочинку м. Тернополя" розраховувало на результат виконання відповідачем обов'язку з облаштування спортивного майданчику відповідно до додаткової угоди № 1 до Договору - забезпечення членів територіальної громади м. Тернополя належними умовами для організації дозвілля та відпочинку, якого позивач був позбавлений внаслідок невиконання відповідачем своїх зобов'язань за Договором, що є підставою для розірвання Договору у відповідності до ч. 2 ст. 651 ЦК України.

За таких обставин, підстав для зміни або скасування постанови суду апеляційної інстанції не вбачається.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 17.03.2016 у справі № 921/1392/14-г/6 залишити без зміни.

Судді: Є. Борденюк

О. Мамонтова

С. Могил